Луганский дневник

Всі матеріали

10.11.2023

Луганський щоденник. Якось так…

Нова реальність засмоктує, як потужна вирва. Якщо це був хитрий хід, щоб відволікти людей від війни і всього, що вона несе, це вийшло.

Безсоння. Луганський щоденник

За вечерею я чую їхню розмову з бабусею: «Путін – найкраща людина на землі». І я слухаю їх мовчки, тому що в цей кумедний діалог ніяк не вписуються наші пенсійні справи, тривоги, моє чортове безсоння, подорожчання – ЧЕРГОВЕ – бензину...

«Викреслити ці 9 років життя МІЖ...». Луганський щоденник

Так поводиться вітчим, який прагне задарувати подарунками дітей своєї нової дружини, дітей від її першого шлюбу, щоб привернути їх до себе. І ми також спідлоба дивимося на все і не віримо.

«Для нас місця немає». Луганський щоденник

Потрібно змінювати права та номерні знаки. Їхати. Ставати у чергу. Дізнаватись. Чергове нововведення. Нещодавно ми проходили все те саме, переробляючи документи на "республіканські" з українських - шукали знайомих, платили. Для чого? Навіщо? І так...

Нова дійсність. Луганський щоденник

Російські лікарі проводять медогляд наших дітей… - Навіщо? Для чого? Чому ми підписуємо на це дозвіл? Чому не можна відмовитись? Для чого їм це потрібно? У слух ніхто не питає – ми звикаємо до всього.

У черзі. Луганський щоденник

До натовпу підходять російські військові. Національність видно у всьому – у говірці, у круглих обличчях. Вони ледве стоять на ногах від випитого та чіпляються до бабусь у черзі. Беруть інтерв'ю щодо їхнього ставлення до цієї війни. Хтось...

Колонізація. Луганський щоденник

І на тлі впевнених людей у формі, які затарюють у свої бронемашини пакети з провіантом із місцевих супермаркетів, ти здаєшься гостем у власному будинку. Поки наші чоловіки ховаються, вони воюють. Поки ми придивляємось і обережничаємо, вони – живуть.

Яким жорстоким був "колись" світ... Луганський щоденник

А я думаю, що це для дорослого ця війна - лише частина життя, на тлі чогось хорошого з минулого, не така вже й велика частина. А от для підлітка чи дитини це взагалі все їхнє життя, цілком. "Коли розпочалася війна, мені було 12 років"...

"Нас розділила не Росія ...". Луганський щоденник

...Простіше не спілкуватися, ніж спілкуватися так. Запитуючи, як справи, ти отримуєш у відповідь петицію про їхню ненависть до Росії. І розумієш, що для всіх друзів із України ти єдиний, кому вони можуть усе це написати чи сказати. Наче через тебе...

Життя налагодилося! Луганський щоденник

Грішити на життя не виходить – десь там, за лінією горизонту, капає українська пенсія, а тут, на твоїх очах, твориться справжнісінька історія. Тільки ти в ній не ключова фігура, а масовка, від думки якої не залежить зовсім нічого.

Що відбувається? Луганський щоденник

Будь як буде, але ховати чоловіків півроку та боятися весь час – важко. Від цього якась глобальна втома. Від прогнозів, змін, перспектив, хитких надій. І якщо в 2014-му ти готовий був щось робити, - бігти або залишатися, підлаштовуватися під...

«Україна не була ніколи настільки далекою, як зараз». Луганський щоденник

Всі, з ким був зв'язок по Водафону стали недоступні. Вайбер оголосили ворожим і кудись зникли всі ті, з ким ти спілкувався тільки по Вайберу. А разом із ним Фейсбук та Інстаграм. І твоє коло спілкування раптово звузилося лише до абонентів місцевого...

Хто і для кого робить чистим прифронтове місто

Коли жінка здобула умовно своє житло, перше, що вона зробила – це забрала з Авдіївки бабусю. І зараз на 12 квадратах «малосімейки», після приїзду брата з родиною, живуть сім осіб... Тіснувато, але у безпеці. Хоча безпека у Покровську відносна.