Минулого тижня ЗМІ окупованого Донбасу напружено працювали в режимі фабрики фейків. Велика кількість публікацій була присвячена трагедії 2-го травня 2014 року в Будинку профспілок в Одесі. Місцева пропаганда традиційно брехливо розповідала про ті події. Загалом напередодні Дня Перемоги було зроблено все, щоб демонізувати Україну і, звичайно ж, виправдати російську агресію проти суверенної держави. Одеські байки російського розливу Загибель людей в охопленому пожежею Будинку профспілок російська, а слідом за нею сепаратистська пропаганда, назвали «одеською Хатинью», покладаючи таким чином провину на українських «неофашистів» і «нацистів». У десяті роковини трагедії в місцевих ЗМІ поспішили висловитися всі більш-менш значущі колаборанти - представники окупаційної влади, «вчені» та «громадські діячі». Так, наприклад, одним із перших версію події в стилі «не забудемо, не пробачимо» виклав не найстаранніший випускник історичного факультету Донецького національного університету, колишній «депутат народної ради ДНР» Мирослав Руденко. "Уже 2014 року [в Одесі] був дуже сильний російський рух, який виступав проти української хунти, там регулярно проходили ходи і мітинги за Росію. Тільки потім репресіями, а також акцією залякування 2 травня - у Будинку профспілок, коли через українських націоналістів живцем згоріли десятки «антимайданівців», українська так звана влада змогла утримати місто у своєму підпорядкуванні", - повідомив він. Знайшлися «очевидці», які на блакитному оці розповідали, що прихильники «русского міра» були людьми винятково мирними, як то кажуть, «білими і пухнастими». «2 травня 2014 року противники “Євромайдану” зібралися на мирному мітингу на Куликовому полі, розбивши там наметовий табір. Одесити збирали підписи за референдум про федералізацію України і статус російської мови. Проти цивільних чоловіків і жінок оскаженілий київський режим кинув екстремістів із «Правого сектору», - «згадує» для місцевого пропагандистського видання один із нібито мирних збирачів підписів. Ще один лжесвідок, екс-депутат Одеської міськради Василь Поліщук розповів «Донецькому агентству новин», що ледь не особисто бачив, як «за кілька днів до трагедії секретар ради національної безпеки і оборони України Андрій Парубій приїжджав до міста, щоб укомплектувати бойовиків бронежилетами і зброєю». Про те, що учасники «мирного мітингу» за повного потурання міліції стріляли в прихильників єдиної України, били їх битами ніхто з авторів антиукраїнських пасквілів не згадав. Такий вигляд мали учасники «мирного мітингу» прихильників «русского мира» Промовчали «очевидці» і про те, що проросійські молодики з даху Будинку профспілок активно закидали «євромайданівців» палаючими пляшками з «коктейлями Молотова». Саме вони могли стати причиною пожежі... Війна - як засіб виживання «русского мира» Штатний мислитель «ДНР», засновник терористичного батальйону «Восток» Олександр Ходаковський перейнявся основним питанням кремлівської філософії: чи треба було розв'язувати збройну агресію проти України. Жодного реального аргументу на користь необхідності кривавої бійні в центрі Європи він не знайшов. Тому традиційно обійшовся загальними міркуваннями про Росію, яка «встає з колін». «Є різні думки з приводу “напали б чи не напали” на нас з боку України», - ухиляється він від відповіді, мовляв, «звужувати це питання... не цілком коректно». «У світі загалом погодні умови сформувалися так, що часу чекати не залишалося - Росія так награлася в піддавки за час, що минув з моменту розвалу СРСР, що єдиним виходом із ситуації, яка склалася, міг розглядатися тільки різкий крок уперед», - знайшов він усе-таки виправдання російському вторгненню. "Не правильно розглядати війну тільки як відкрите протистояння. Піддаючись впливу ззовні, ми поступово програвали війну на внутрішніх фронтах. Золоті яйця нашої еліти дедалі міцніше стискалися твердою рукою світових ляльководів, суспільство з цілеспрямованого і здебільшого цільного поступово перетворювалося на болотисту масу, яка втрачає навіть інстинкт розмноження", - досить незграбно доводить Ходаковський неминучість відкритого протистояння. Великдень зі сльозами на очах І, нарешті... Минулого тижня сепаратистські ЗМІ не могли оминути тему Світлого Воскресіння. Читачам і глядачам настирливо показували щасливі обличчя ватажків «ДНР/ЛНР» та їхніх кремлівських кураторів, які ситі й задоволені життям вдавали з себе добрих християн. Показово, що, мабуть, задля безпеки, інформаційні ресурси навіть постфактум не назвали безпечне місце, де Денис Пушилін і російський емісар Сергій Кирієнко, який наглядає за ним, проводили великодню фотосесію. «Перший заступник Керівника Адміністрації Президента Сергій Кирієнко і Глава ДНР Денис Пушилін сьогодні зустріли свято Великодня в одному з православних храмів Донецька», - ухильно повідомили місцеві журналісти. Судячи з фотографій, це була приватна вечірка. Простий народ відзначав Світле Воскресіння в менш радісному настрої. Як не намагалися пропагандисти «ДНР» показати, приміром, щасливих жителів «звільненої» Авдіївки, вийшло не дуже. Жодної радості на обличчях людей, які втратили своє житло, майно, але отримали натомість російські паспорти, не спостерігалося...
