<p style="text-align: justify;">На Співочому полі у Києві відкрився Музей українського грамзапису. Про це повідомили у Департаменті культури КМДА.</p> <p style="text-align: justify;">Заклад розташований за адресою вулиця Лаврська, 41.</p> <p style="text-align: justify;">Експозиція музею розповідає про історію грамзапису. Колекція складається з понад 400 одиниць основного фонду української музики на різних звукових носіях.</p> <p style="text-align: justify;">Ініціатива створення музею належить його керівнику – одному з піонерів української електронної сцени Івану Москаленку (DJ Derbastler), а ідея форми та змісту – відомому культуртрегеру, директору Київського міського центру народної творчості та культурологічних досліджень Федіру Баландіну.</p> <p style="text-align: justify;">Головним науковим консультантом музею став відомий києвознавець і дослідник Михайло Кальницький.У Департаменті культури зазначили, що платівка, як цілісний витвір мистецтва, потребує збереження та вивчення. У планах музею – розширення, культурологічні розвідки, експедиції, присвячені різним аспектам музичної культури України і Світу.</p> <div class="article__content__img"><img class="" title="" src="/upload/media/2023/08/27/imgbig.jpg" alt="" /></div> <p style="text-align: justify;">Довідка. Вважається, що перші звукозаписи пісень українською мовою відбулись у Лондоні в 1899 році. Початок ХХ ст. відзначився появою платівок з українським оперним співом – сестри Крушельницькі, Олександр Мишуга, Філомена Лопатинська. Важливий імпульс справі звукозапису в Україні надала Леся Українка. Організована нею етнографічна експедиція 1908–1909 рр. вперше зафіксувала на фонограф кобзарський спів.</p> <p style="text-align: justify;">Осередками звукозапису в Україні були Київ (де ще 1909 року на студії «Інтернаціональ Екстра Рекорд» Микола Лисенко спільно з артистами трупи Миколи Садовського записав перші 11 платівок із фольклорним репертуаром), Одеса, Харків та Житомир.</p> <p style="text-align: justify;">Еволюціонували пристрої відтворення та носії звукозапису: на зміну шелаковим платівкам прийшли вінілові. Виникали різні варіації форматів грамплатівки: флексі-диски, семи-, десяти- й дванадцятидюймовки тощо.</p> <p style="text-align: justify;">В умовах тоталітарної системи виник андерграундний сегмент – саморобні платівки на рентгенівських знімках («музика на кістках»), нелегальні товкучки контрабандних зарубіжних вінілів (т. зв. «бáлки»).</p> <p style="text-align: justify;"> За сов’єтів на потужностях монополіста грамзапису, фірми «Мелодія», час від часу виходили малотиражні записи українських виконавців та піратські копії зарубіжних альбомів. На щастя, стрімкий перехід музики в цифровий формат не зробив «вініл» колекційною архаїкою – нова потужна хвиля зацікавлення музикою на касетних і вінілових релізах тільки починається.</p>