«Вони намагатимуться знову водити нас за ніс». Російські ЗМІ про Україну

Професор Дипломатичної академії МЗС РФ, головний редактор журналу «Дипломатическая служба» Володимир Винокуров виступив на сторінках газети «Известия» з розлогими міркуваннями «про мирну місію Віктора Орбана та її можливі наслідки». «Говорячи про справжні причини «мирної місії» Віктора Орбана, слід підкреслити, що тим самим він, по-перше, намагається зупинити стрімке падіння Європи в прірву і, по-друге, послідовно відстоює національні інтереси своєї країни, домагаючись територіальної автономії для угорців Закарпатської України», - заявляє професор, відразу даючи зрозуміти, які кремлівські наративи він налаштувався видавати за “місію Орбана”...

«Істинний миротворець світового масштабу»

У своєму опусі в «Известиях» професор Винокуров називає становище угорців на Закарпатті «старою історією, що бере свій початок у IX столітті».

«З часу входження Закарпаття до складу Угорського королівства і до входження до складу Чехословаччини угорці були панівним у соціально-економічному плані етносом у регіоні. У 1945 році Закарпаття приєднали до СРСР (УРСР), і вже після розвалу Радянського Союзу угорці відчули зміни в гірший бік», - очікувано перестрибує професор через століття і, звісно, через такий незручний для Кремля 1956 рік, коли радянські танки розчавили збройне повстання угорців, вказавши їм напрямок у “кращий” бік розвитку. 

«Переважна їхня більшість - це жителі Закарпаття (понад 150 тис. осіб), де вони становлять 12% населення області. Угорці утворюють більшість населення в Берегівському районі, половину населення Виноградівського району та помітну меншість в Ужгородському та Мукачівському районах, - продовжує московський професор, природно, не уточнюючи джерела згадуваних цифр. - Як зазначають фахівці, угорська меншина виявляє значну стійкість до асиміляції завдяки компактному розселенню в межах кількох районів, причому деякі з них межують з історичною батьківщиною - Угорщиною».

«Для того щоб зупинити європейський експрес, що мчить на величезній швидкості до трагедії, і забезпечити права угорської меншини в Україні, Орбан використовує всі доступні засоби і насамперед піврічне головування в Євросоюзі, яке перейшло Угорщині з 1 липня цього року. Не забуваймо при цьому, що, вступаючи на цю посаду, Віктор Орбан оголосив гаслом головування «Зробимо Європу знову великою». Серед пріоритетів своїх зовнішньополітичних зусиль він поставив вельми амбітну мету - домогтися припинення збройного протистояння в Україні. Тут важливо підкреслити, що Віктор Орбан вчинив як яскравий представник консервативної ідеології, для якої головне в суспільстві - традиція спадкоємності, захист моральних цінностей, а основні положення зводяться до того, що над суспільством експериментувати не можна, революційні та громадянські війни йому надзвичайно шкодять, а зміни повинні носити повільний, еволюційний характер», - нахвалює Орбана професор Винокуров.

При цьому свою думку, що Орбан намагається «зупинити європейський експрес, що мчить на величезній швидкості до трагедії», Винокуров чомусь залишає без пояснень. Може, тому, що «мчить» він тільки в його професорській голові?

«...Анархічний характер міжнародних відносин неможливо подолати за допомогою вдосконалення норм міжнародного права, своє слово має сказати дипломатія сили. А що ж Віктор Орбан? Він вірить у силу, але іншу - силу дипломатії. Як це робили наші далекі пращури після того, як дійшли висновку, що замість нескінченних зіткнень із летальними наслідками краще домовлятися, як свого часу зробили героїчні спартанці, які не раз вступали в переговори і з західними сатрапами, і з самим царем», - несподівано пірнає Винокуров в епоху “спартанців”, немов “краще домовлятися” вміли тільки вони.

«Чи вірить досвідчений угорський політик, що сьогодні в умовах відсутності будь-якого натяку на використання дипломатії як головного засобу розв'язання міжнародних суперечок і збройних конфліктів усе це реально? Думаю, що так, інакше він не вирушив би в таке далеке і водночас небезпечне для свого авторитету «човникове плавання». І хоча в швидке закінчення бойових дій в Україні Орбан не вірить, він почав діяти, взявши за основу два головні способи дипломатії - посередництво і переговори, що відбулися в трьох столицях, щоправда, за очевидної розбіжності бачення цілей і завдань спеціальної військової операції з думкою угорського гостя», - поблажливо судить московський професор.

Він, звісно ж, підкреслює, що «миротворчі зусилля Угорщини практично одразу потрапили під шквал критики і багатьох лідерів держав - членів ЄС, серед них канцлер ФРН Олаф Шольц і президент Франції Еммануель Макрон...».

«Проте, незважаючи на таку гостру реакцію, є підстави вважати, що Будапешт і далі поводитиметься активно на дипломатичному терені протягом усього періоду свого головування в ЄС. Ми ж, зі свого боку, можемо стверджувати, що, використовуючи свій величезний політичний досвід, Орбан проявив себе як справжній миротворець і політик світового масштабу. Цього вже достатньо для того, щоб дякувати йому і перейнятися до нього великою повагою як до справжнього національного лідера, авторитет якого поширився далеко за межі Угорщини. І у зв'язку з цим Віктор Орбан має право розраховувати на роль посередника в можливих переговорах щодо мирного врегулювання українського конфлікту», - голосно проголошує дипломат Винокуров.

Щоправда тут же безсило розводить руками: «Як заявив прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков, зараз жодних передумов для переговорів між Росією і Україною немає. Однією з головних проблем ситуації, що склалася, за його словами, залишається «поведінка Північноатлантичного альянсу, що підтримує Київ». НАТО просто не хоче враховувати інтереси Москви. Саме тому переговори України і Росії поки що відбутися не можуть».

І вже від себе Винокуров по-кремлівськи суворо заявляє: «Світовий досвід завершення великих воєн і конфліктів підказує одне - капітуляція. Тільки вона, як це було без малого 80 років тому, зможе зупинити «коричневу чуму XXI століття» в Україні та дасть змогу досягти цілей СВО - денацифікації та демілітаризації цієї квазідержави».

«Не розслаблятися і не плекати ілюзій»

Урядова «Российская газета» опублікувала думку «експертів», які стверджують, що «навіть українці вже зрозуміли, що НАТО - це війна».

Ходити далеко за «експертами» не довелося - вони тут, у кишені. Один із них - зрадник України Олександр Ходаковський - «заступник керівника Головного управління Росгвардіі по ДНР, комбриг “Востока”, другий - такий собі Левон Арзанов, “полковник, член президії загальноросійської організації «Офіцери Росії» .

Ходаковський той ще оригінал: «На саміті НАТО Україну знову запевнили в неминучості її вступу до альянсу. Те, що ці обіцянки-запевнення завжди супроводжуються умовами, які Україна навряд чи зможе виконати - вторинне питання. Головне - це те, що намір українських еліт пірнути в НАТО і став, власне, причиною подій, що відбуваються. Якби НАТО за якихось інших обставин вирішило б узяти під захист Україну, щоб запобігти негативному сценарію, - такий «гуманізм» ще можна було б «зрозуміти. Але НАТО навмисно спровокувало війну, підвісивши морквину на палиці перед мордою віслюка, і продовжує цю морквину підновляти, щоб вона не втратила привабливості».

«Але якими є правлячі кола цієї України. Ось уже де біси в людській подобі: знаючи, що послужило причиною напруженості, розуміючи, що поки причина існує, Україна страждатиме, вони свідомо погіршують стан справ. Українська пропаганда зуміла на якийсь час підняти ентузіазм населення. Інсценування в Бучі та інші фальсифікації зробили свою роботу і налаштували проти Росії тих, хто в іншому випадку прийняв би її прихід. Але війна триває, і терміни її закінчення туманні - це стало чинником, який діє сильніше пропаганди», - незрозуміло кого хоче переконати Ходаковський.

«Згодом навіть в Україні зрозуміли, що російська армія не допускала жодних звірств, а трагедія в тій же Бучі - справа рук українських виродків. Настрої змінюються, і єдине, чого хоче основна маса українців - припинення війни. Їм давно стало зрозуміло, що НАТО все одно війна. І якби хтось зараз провів незалежне опитування - його результати б показали, що ідею вступу до НАТО вже мало хто підтримує», - відверто бреше Ходаковський, прекрасно знаючи, за ким правда.

Своєю чергою, полковник Арзанов, аналогічно переказуючи кремлівські методички, дозволяє собі нібито застерегти: «Саміт НАТО, який проходив у Вашингтоні, що теж дуже знаково, ще раз показав, що НАТО - організація, яку ведуть Штати, і що в альянсі не відмовилися від планів довести війну в Україні до логічного кінця. Такий кінець вони бачать, природно, у повній поразці Росії. І всупереч ілюзіям, які панують у нас у суспільстві про те, що альянс нібито здувається, що в нього всередині розкол, хочу всіх запевнити, що жодного розколу в НАТО немає. Вони завжди були послідовно єдині у своїй позиції і мають намір продовжувати вести з нами війну. Поки що на ближніх підступах, тобто на Україні».

Заяви альянсу, що Україна набуває незворотності на вступ до НАТО, полковник Арзанов вважає «красивим юридичним формулюванням».

І розтлумачує нетямущим, чому: «Говорити про те, що Україна вступить до НАТО, звісно, зарано. Тому що Україна може вступити в НАТО тільки в одному випадку, якщо повністю буде знищена Росія як політичне утворення. Іншого варіанту немає. Звісно, ніхто їх не візьме до НАТО, поки існує прямий відкритий конфлікт із Росією. Або ж у тому випадку, якщо Захід зрозуміє, що він з нами не може домовитися і знайти точок дотику, і піде вже на відкриту війну, в яку буде втягнуто весь блок. Тоді там уже буде неважливо, і Україну зможуть прийняти в НАТО. Але тільки в тому випадку, якщо вже весь блок НАТО буде відкрито воювати з Росією».

Арзанов припускає, що Україна «можливо, до кінця літа або до початку осені здійснить черговий якийсь контрнаступ» - «Для того щоб хоч якось виправдатися перед своїми західними спонсорами за багатомільярдні вливання. Але у них знову нічого не вийде. І тоді всі заголосять про переговори. І намагатимуться нас знову водити за ніс, щоб не допустити повалення київського режиму».

«Вони, завершивши холодну війну перемогою, намагалися перетворити Росію на сировинний придаток. Коли ж зрозуміли, що це не вийшло, продовжили навколо нас стискати кільце своїх військових сил. Це вічна європейська мрія - погубити Росію. Раз на сто років вони йдуть на нас усією Європою хрестовим походом. Сьогодні, в це століття, весь цей хрестовий похід почався з України. Нам варто не розслаблятися і не плекати ілюзій. І вже тим більше не вірити ні в які мирні ініціативи з їхнього боку. Нам треба повністю повалити режим Зеленського і встановити на Україні дружній», - командує полковник Арзанов, який чомусь не став генералом.

«Негласна робота...»

Так звана «Свободная пресса» ламає голову: хто ж буде «новим диктатором України - Порошенко чи Разумков?».

Але спочатку видання розповіло про дуже секретний секрет - «Служба зовнішньої розвідки РФ розсекретила шифрограму від свого резидента в Києві, згідно з якою США шукають альтернативу Володимиру Зеленському».

«Згідно з цією інформацією, на Заході вкрай стурбовані динамікою суспільних настроїв в Україні: серед громадян наростає невдоволення затягуванням конфлікту з Росією, поширюється апатія, посилюється недовіра до державних інститутів. Але поки що американці та європейці хочуть, щоб Зеленський залишався на своїй посаді, «оскільки на нього зав'язані схеми фінансування війни», що приносять доходи як Києву, так і західним виробникам озброєнь. Водночас Вашингтон почав пошуки альтернативи Зеленському і вже встановив контакти з експрезидентом України Петром Порошенком і мером Києва Віталієм Кличком. Негласна робота ведеться з главою офісу Зеленського Андрієм Єрмаком, колишнім головкомом ЗСУ Валерієм Залужним і екс-спікером Верховної Ради Дмитром Разумковим. Цікаво, на кого в підсумку поставлять?», - мучиться в роздумах «СП».

І просить поділитися своєю думкою з цього приводу такого собі Павла Катериніна - «заступника керівника Центру вивчення цивільних і військових конфліктів».

«Думаю, процес «зливання» не тільки Зеленського, а й усієї України, неминучий уже найближчим часом. Успіхи російської армії на фронті дедалі більше знижують рейтинги Байдена, а отже - наближають момент неповернення для Зеленського і його банди. Як ми знаємо, республіканців мало хвилює ця фігура, оскільки їхня мета зовсім інша. «Мирний» план Трампа не охоплює інтересів Києва, але ми не можемо бути впевнені, що в ньому присутні інтереси Росії. Якщо план Трампа полягає в заморожуванні конфлікту на поточних позиціях, то це не влаштовує нашу державу. Ми ще не звільнили всі наші регіони, і на нас чекають люди в Одесі та Харкові. Не виправдати їхні надії ми не можемо», - розмахує шашкою Катеринін.

І несподівано заспокоює: «Резюмуючи вищесказане, хочу підкреслити, що, на мою думку, у Вашингтоні не стоїть питання про зміну глави української держави. Зеленський уміло грає свою роль президента-мученика, нехай і до його легітимності виникає багато запитань».

А ось «історик, публіцист, постійний експерт Ізборського клубу» такий собі Олександр Дмитрієвський упевнений, що «альтернативу Зеленському шукають не тому, що він когось перестав влаштовувати».

«Якраз маріонетка в рукавичках і є найоптимальнішим варіантом у плані покірності волі господарів, і Зеленський у цій ролі був ідеальний. Проблема в іншому: та «хребетна» система, яку довгий час насаджував Вашингтон у світі, стала давати збої. Якщо дюжину років тому за допомогою тиску США могли навіть сильного посадити за стіл переговорів із потрібною їм фігурою незалежно від легітимності останнього, то зараз це виключено», - повчає Дмитрієвський.

Його думку поділяє «політолог, голова КРОО «Центр політичної просвіти» Іван Мезюхо. Однак судить ще рішучіше: «Зеленський буде більш-менш влаштовувати США рівно доти, доки продовжує виконувати прямі директиви Вашингтона. Щойно він перестане це робити - його ліквідують. Я не бачу ситуації, за якої Зеленський був би усунутий від влади і при цьому залишився б живим».

На запитання, «хто може бути альтернативою? Залужний, якого вивели в тінь?», Мезюхо відповідає не моргнувши оком: «Конкретно Зеленському почали шукати альтернативу під час демаршу в минулому його найближчого прихильника і відомого в Україні соціолога Дмитра Разумкова, коли той, будучи головою Верховної Ради, обраний від пропрезидентської партії «Слуга народу», пішов на відкритий конфлікт із президентом. Тоді розглядалося питання створення партії «Розумна політика» і, за великим рахунком, уже відбувалося розкручування Разумкова як альтернативи Зеленському».

Джерел своїх достовірних думок московський «політолог», звісно, не розкрив: це ж секрет.

«Ліквідувати, а звалити все на росіян» 

Це дуже погано, якщо ви живете в Україні і зовсім не знаєте, що скоро у нас будуть свої «концентраційні табори». А ось ще один московський «політолог, член громадської організації «Інша Україна» Денис Жарких про це не тільки знає, а й розповів подробиці газеті «Московский комсомолец».

«В Україні триває політика репресій і гноблення всіх, хто хоч трохи пов'язаний з Росією. За уявні зв'язки, за російську мову або карикатури на нелегітимного українського «президента» Володимира Зеленського людей кидають у в'язниці з жахливими умовами. І буде тільки гірше - у перспективі у київського режиму є плани зі створення концентраційних таборів», - цитує «МК» обізнаного “політолога” Жарких.

«Тюрми в Україні переповнені, тому що режим Зеленського масово забирає простих людей. Люди сидять там без суду і слідства по кілька років - за лайк, за розмову в черзі, за російську мову. Неправильно, що всі українці, які підтримують Росію, з України виїхали, тому що в'язниці просто лопаються. Зараз в Україні через це хочуть почати робити концентраційні табори, тому що забиті в'язниці просто не витримують, як було і в нацистській Німеччині», - переказує жахливі жахи Жарких.

Сам-то він за всієї своєї поінформованості поки що не чув, але ось «кажуть, що такий табір готують у Запорізькій області - ближче до лінії фронту».

Чи буде там такий табір насправді, Жарких теж не впевнений, зате точно знає: «Робиться це для того, щоб ліквідувати людей і звалити все на росіян. Працювати туди підуть члени націоналістичних формувань. Там же відбуватиметься і торгівля органами людей - ще один бізнес українських нацистів».

«Але я сподіваюся, що вони не встигнуть реалізувати свої задумки. Та й на концтаборах буде дуже сильна крадіжка», - дбайливо заспокоює нас Жарких, не уточнюючи, що крастимуть у концтаборах - «органи людей» чи самих «нацистів».

Що стосується того, «чи багато зараз в Україні політичних в'язнів», то тут Жарких знає абсолютно точно: «І хто там тільки не сидить - і священики, і парафіяни, і пенсіонери, і прості громадяни. Статті закидають найстрашніші - зрада Батьківщини, організація опору тощо. Це робиться для того, щоб люди не могли викрутитися, наприклад, вийти під заставу або змінити запобіжний захід на більш м'який».

«МК» дуже переживає: «Як в ув'язнених йдуть справи з побутовими умовами?».

«Ув'язнені там годують самі себе. Ту їжу, яку дають в українських СІЗО, їсти неможливо, - плачеться Жарких. - Люди платять, а їжу передають через доставку. Але це, знову ж таки, дивлячись кому».

«Людей фактично посадили за дружбу, за бажання жити в мирі. У їхніх діях немає жодного політичного підґрунтя, взагалі нічого немає, крім розуміння, що таке війна, а що таке мир. Мета режиму Зеленського - позбутися творчих людей, тому що вони їм не потрібні. Це нацизм у чистому вигляді. Їх саджають за те, що вони хочуть нормально жити з Росією, - для київського режиму це вже злочин, тому що їм потрібні люди з низькою культурою, які ненавидітимуть Росію і все російське. При цьому немає жодних доказів, що люди вели якусь антидержавну діяльність. Вони просто не вірять, що їх посадять, адже вони абсолютно законослухняні і все життя жили чесно», - ридає Жарких.

Знає він, що відповісти і на запитання, «чи катують людей в українських СІЗО?» - «Їм і так достатньо, але когось можуть побити або заподіяти каліцтва. Вони чинять не тільки фізичний тиск, а й моральний: заарештовують людей, а потім описують і вилучають усе їхнє майно. У них, наприклад, заарештовані квартири - вони практично стали бомжами, і якщо їх навіть випустять на свободу, то піти їм буде нікуди. Їхнє майно йде з молотка за заниженими цінами, за копійки, і ті самі люди, що їх посадили, його і викуповують, тому це ще й бізнес».

«Чим же все це скінчиться?», - тривожно запитує «Московский комсомолец».

Як справжній російський «політолог» Жарких дає точну й однозначну відповідь: «Рано чи пізно буде соціальний вибух, тому що така антинародна влада не може триматися довго. Умови життя в містах дуже важкі. Світла немає, діти постійно бігають у сховища, люди страждають. Рано чи пізно, але антинародна влада впаде. Але як це станеться - будемо дивитися».

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»