Західні медіа жваво обговорювали організоване українськими спецслужбами вбивство в Москві російського генерала, начальника військ радіаційного, хімічного і біологічного захисту російської армії Ігоря Кірілова. В порядок денний повернулися військова допомога Північної Кореї Росії, зокрема, північнокорейські солдати, які воюють на російському боці, – через перші підтверджені випадки їхньої участі в боях і загибелі. Писали також про спроможності України і Росії продовжувати воювати. “Служба Божа України” Ігорь Кірілов став найбільш високопоставленим російським військовим, до якого наразі змогли дотягнутися українські спецслужби. У The New York Times зазначили, що “як СБУ, так і споріднена з нею служба військової розвідки, ГУР, пов'язані з низкою вбивств на території Росії та окупованих Росією територіях України. Американські посадовці вважають, що українські спецслужби стоять за вбивством Дар'ї Дугіної, дочки відомого російського націоналіста, яке сталося у 2022 році. А минулого місяця СБУ взяла на себе відповідальність за вбивство Валєрія Транковского, високопоставленого російського військово-морського офіцера, який, за словами України, віддавав накази про ракетні удари по цивільних об'єктах. Обидвоє загинули в результаті вибухів замінованих авто”. “У кожному випадку російські посадовці обіцяли відплату, – нагадали в NYT. – Але російські спецслужби поки що не змогли зрівнятися в успіху зі своїми українськими колегами. Українські посадовці стверджують, що на початку війни вони запобігли замахам на життя президента Володимира Зеленського, принаймні в одному випадку за допомогою ЦРУ. В інтерв'ю італійському телеканалу на початку цього року Зеленський сказав, що його служба безпеки повідомляла йому про десять таких замахів”. “Експерти та представники розвідки віддали належне українській контррозвідці за те, що вона зірвала такі змови, але зазначили, що Росія також менше покладається – навмисно – на таємні операції, ніж Україна. На відміну від України, Росія може запускати ракети великої дальності, які можуть влучити куди завгодно, і, скоріше за все, використовувала своїх оперативників для збору розвідданих і наведення зброї, а не для вбивств, сказав Ральф Гофф, колишній високопоставлений співробітник ЦРУ, який досі часто буває в Україні. За його словами, для українців здійснення вбивств – ‘це стратегія необхідності, тому що це все, що у них є’”, – процитували в американському виданні. “Проте залишається відкритим питання про те, чи мають такі операції значення, – говорилося далі в тексті NYT. – Американські прихильники України вже давно попереджають, що подібні вбивства можуть дати швидку дозу задоволення, але в кінцевому підсумку є провокаційними, контрпродуктивними і марною тратою обмежених ресурсів. ‘Українці бачать тут можливість, – сказав Гофф. – Вони намагаються підбурити російські еліти, щоб змусити Путіна піти на угоду. Я вважаю, що це хибна стратегія. Якщо вони не будуть обережними, то створять протилежний ефект. Вони розлютять росіян настільки, що ті скажуть: ‘Ми не зацікавлені в переговорах’”. “За словами американських посадовців, адміністрація Байдена намагалася використати залежність України від американської допомоги як важіль для згортання таких операцій, але, очевидно, з обмеженим успіхом. Якщо адміністрація Трампа значно скоротить американську допомогу, українські спецслужби можуть відчути себе ще менш стримуваними і розглядатимуть такі дії як один з небагатьох способів продовження війни і нанесення Росії шкоди, сказав (колишній начальник резидентури ЦРУ Дуглас) Лондон”, – підсумували у The New York Times. The Wall Street Journal також звернули увагу, що “на окупованих територіях сходу і півдня Україна може розраховувати на численні партизанські мережі, які регулярно підривають автомобілі місцевих колаборантів і військовослужбовців. У листопаді СБУ вбила російського капітана Валерія Транковського, командувача штабу бригади ракетних кораблів, підірвавши його автомобіль у Севастополі в Криму, згідно з офіційними повідомленнями відомства. СБУ заявила, що він був відповідальним за віддавання наказів про запуск крилатих ракет, які завдавали ударів по мирних жителях і вбивали їх. Колишній начальник російського табору для військовополонених в окупованій Україні, де, за даними Києва, було вбито і піддано тортурам десятки військовополонених, загинув від вибуху автомобіля на початку цього місяця”. “За словами українських силовиків, операції в Росії значною мірою покладаються на найманих вбивць. Українські куратори використовують Telegram або дарквеб, щоб знайти кілера, як правило, з кримінального світу, часто за гроші або за допомогою погроз, розповіла людина, яка брала участь у таких операціях. ‘Часто виконавці не знають, що саме вони роблять’, – сказав співрозмовник, оскільки в одному замовленні можуть бути задіяні кілька людей з різними завданнями”, – розповіли у WSJ. “Цілями були воєнні пропагандисти, колишні українські чиновники, які перейшли на бік бойовиків, і військові офіцери, – йшлося далі в тексті. – Під час однієї з нещодавніх операцій 12 грудня в підмосковному лісі було застрелено провідного російського вченого-ракетника Міхаіла Шацкого, за даними українських джерел в органах безпеки. Іноді трапляється, СБУ і ГРУ відстежують одну й ту саму ціль, за словами людини, яка брала участь в операціях. Наприкінці минулого року групи з обох відомств переслідували Іллю Киву, колишнього українського депутата, який втік до Росії і був засуджений за державну зраду. Після того, як Киву було застрелено під Москвою в грудні, відомства не відразу зрозуміли, чия команда здійснила вбивство, сказав співрозмовник. Але потім вбивця надіслав докази виконання, зокрема, фотографію Киви, який нерухомо лежав на снігу. ‘Існує здорова конкуренція за те, хто може завершити місію першим’, – сказав співрозмовник”. Як зазначили у The Wall Street Journal, “на відміну від Києва, Росія з моменту вторгнення не змогла організувати подібну кампанію цілеспрямованих вбивств всередині України. Це свідчить про те, що, на відміну від періоду, що передував вторгненню, коли українські спецслужби були наскрізь пронизані російськими шпигунами, зараз Україна має кращі розвідувальні та оперативні можливості всередині Росії”. Своєю чергою, Москва, як говорилося далі в тексті, “вдається до переслідування своїх опонентів за кордоном. На початку цього року в Іспанії було вбито російського пілота вертольота Максіма Кузьмінова, який перейшов на бік України за винагороду в 500 тисяч доларів і публічно закликав інших зробити те саме. Іспанія не назвала підозрюваного, хоча слідчі вважають, що вбивство було замовлене Кремлем, повідомляв The Wall Street Journal. Його вбивство послідувало за низкою інших загадкових смертей відомих росіян, оскільки російський розвідувальний апарат став більш агресивним у придушенні опонентів за кордоном, все більше розмиваючи межі між різними шпигунськими агентствами і використовуючи іноземних громадян для проведення операцій. Москва також посилила часто жорстоку кампанію саботажу і інтриг в Європі, включаючи підпал майна українця в Лондоні і порушення роботи критично важливої інфраструктури, такої як кабелі передачі даних і трубопроводи”. На думку кореспондентів The Guardian, Служба безпеки України змінила тактику переслідування причетних до війни росіян. За їхніми словами, “джерела в Києві припускають, що відомство вирішило припинити переслідування блогерів і зрадників. Замість цього воно переслідуватиме російських командирів, ключовий військовий і технічний персонал, який несе особисту відповідальність за вбивства українців. “Ми вирішили йти за фахівцями”, – зізналося одне з джерел. Деталі цих місій засекречені, але джерела вказують на те, що вони були б неможливі без залучення місцевих російських колаборантів. Йдеться про ідеологічно мотивованих людей, які виступають проти війни Росії і готові брати участь у небезпечних операціях. Російський криміналітет не бере у цьому участі. ‘Вони до смерті налякані’, – сказало джерело”. У британському виданні так само нагадали, що “минулого тижня під Москвою було вбито Міхаіла Шацкого, російського експерта, який займався модернізацією ракет, які запускали по Україні. Шацкій був заступником генерального конструктора Експериментального конструкторського бюро ‘Марс’. Він керував модернізацією крилатих ракет Х-59 і Х-69, які використовували для бомбардування українських міст і мирного населення. Вбивство Шацкого було олдскульним: його застрелили з вогнепальної зброї”. “Більш витончене вбивство Кірілова у вівторок будуть відзначати в Києві як хрестоматійний успіх, – припустили автори тексту в The Guardian. – Офіційна назва СБУ – Служба безпеки України. Зараз її жартома називають ‘службою божою’, обігруючи українською мовою аббревіатуру СБУ. Агенція закріпило за собою репутацію органу, який здійснює власну форму жорстокого позасудового правосуддя. Це різка і швидка форма помсти, що спускається ніби з небес”. “Близько 200 заводів працюють на повну потужність” The New York Times днями повідомив, що ініціатором відправки північнокорейських військ на війну проти України був не російський диктатор Владімір Путін, а північнокорейський Кім Чен Ин. “Американські посадовці не вважають, що Кім отримав щось негайно навзаєм. Натомість, за їхніми словами, він, схоже, сподівається, що Росія віддячить йому в майбутньому, пропонуючи підтримку в дипломатичній боротьбі, допомагаючи в разі вибуху кризи і надаючи технології”, – зазначили у NYT. The Wall Street Journal звернув увагу не на солдатів, яких стала постачати Путіну Північна Корея, а на велетенські обсяги північнокорейської зброї, яку росіяни застосовують проти українських військ і цивільного населення. Північна Корея збільшує постачання зброї Росії, щоб отримувати більше нафти і грошей, яких вона хронічно гостро потребує через санкції, написали в американському виданні. “Андрій Коваленко, офіцер української армії, який очолює урядовий підрозділ, що займається протидією російській дезінформації, заявив, що 60 відсотків артилерійських і мінометних снарядів, які Росія використовує в Україні, зараз надходять з Пхеньяна. ‘Північнокорейські боєприпаси тримають російську оборону’, – сказав він. За даними українських посадовців, північнокорейські ракети становлять майже третину балістичних ракет, запущених Росією по Україні цього року”, – написали у WSJ. Як говорилося далі в його тексті, “за даними посадовців Вашингтона і Сеула, Північна Корея відправила Росії близько 20 тисяч контейнерів з боєприпасами, починаючи від низькоякісних боєприпасів як артилерійські снаряди калібру 122 мм і 152 мм, і закінчуючи новітніми балістичними ракетами класу Hwasong-11. Українські посадовці заявляють, що обсяг поставок склав понад п'ять мільйонів артилерійських снарядів і десятки ракет, у тому числі понад сто ракет класу Hwasong-11. ‘Вони можуть бути неточними, але дальність дії вражає, – сказав високопоставлений представник української розвідки про північнокорейські ракети, надані Росії. – Це загроза для наших міст’. Зовсім недавно Пхеньян відправив 170-мм самохідні гаубиці і 240-мм реактивні системи залпового вогню великої дальності”. “Артилерійські снаряди, які спочатку постачала Північна Корея, були десятирічної давнини, що викликало підозри в тому, що режим Кіма утилізовував свої старі боєприпаси. Але зараз Пхеньян постачає новіші боєприпаси, – зазначили у WSJ. – Наприклад, 240-міліметрові реактивні системи залпового вогню, відправлені до Росії, нещодавно були оснащені новими системами наведення і управління. Аналогічно, найбільші 600-мм ракетні установки Північної Кореї, KN-25, було модернізовано на початку цього року за підтримки російських техніків, згідно з даними компанії SI Analytics, яка займається супутниковими знімками. Ця зброя, вперше випробувана в 2019 році, розмиває різницю між реактивною системою залпового вогню і балістичною ракетою малої дальності”. За опублікованими даними, “близько 200 заводів з виробництва боєприпасів у Північній Кореї працюють на повну потужність для виробництва зброї, а Росія передає паливо та обладнання для підтримки виробництва зброї в Пхеньяні, заявили посадовці в Сеулі”. До того ж “виробничий комплекс, що виробляє північнокорейські балістичні ракети малої дальності, які випускають по Україні, також розширюється, свідчать супутникові знімки. Північнокорейські ракети класу Hwasong-11, які на Заході називають KN-23 і KN-24, виробляють на заводі на східному узбережжі Північної Кореї. За даними SI Analytics, нове будівництво ведуть швидкими темпами, в тому числі нового приміщення, очевидно, призначеного для приховування вантажних операцій на заводі”, написали у The Wall Street Journal. Там також вказали, що “минулого місяця на оборонній виставці Північна Корея представила вісім різних типів безпілотників. Деякі фахівці з питань озброєнь кажуть, що Північна Корея, схоже, вдосконалює російські безпілотники, які потім експортуватимуть назад до Росії для заміни запасів, що швидко виснажуються”. “Росії вистачить танків ще на два роки” Власне про виснаження російських запасів йшлося в іншому тексті The Wall Street Journal. “За оцінками західних посадовців і аналітиків, Росія втратила у війні понад 11 тисяч бойових броньованих машин, в тому числі близько 3,6 тисяч танків, еквівалент майже 15 рокам російського танкобудування на довоєнному рівні. Аналітики стверджують, що в Росії залишилося близько 2,6 тисяч танків у резерві”, – написали в американському виданні. Як зазначили у WSJ, “протягом війни Росія продемонструвала здатність адаптуватися до запеклого опору з боку України і тиску західних санкцій, і зараз вона робить це знову, щоб зберегти свої запаси бронетехніки. Вона змінила тактику ведення бойових дій, активізувала зусилля з відновлення старої техніки і збільшила військові витрати. За оцінками більшості аналітиків, за нинішніх темпів виробництва Росії вистачить танків ще на два роки”. Автор тексту пояснив, що “запаси Москви є спадщиною пізнього радянського періоду, коли вона нарощувала оборонне виробництво в очікуванні потенційної війни з Організацією Північноатлантичного договору. До 1991 року СРСР, що розпався, мав у резерві десятки тисяч танків і стільки ж бронетехніки, скільки решта країн світу разом узятих. У наступні роки багато з них простоювали в полях, піддаючись впливу стихії. Тисячі було відправлено на експорт. Невелику кількість було переплавлено для виробництва іншого обладнання. Значна частина того, що доступно сьогодні, датується 1960-ми та 1970-ми роками і потребує тижнів роботи, щоб стати придатною до використання”. Тим не менш, продовжувався текст, “російський військово-промисловий комплекс збільшив свої масштаби, переорієнтувавши економіку країни на потреби війни. Військові витрати досягли пострадянського максимуму, і планується, що наступного року вони зростуть до понад 120 мільярдів доларів, що становитиме понад 30 відсотків від загальних витрат. Оборонна промисловість створила майже півмільйона нових робочих місць. Уралвагонзавод, найбільший танкобудівний завод Росії, розпочав набір кранівників, зварювальників та електриків. Деякі робітники працюють по 12 годин на добу. Державне телебачення показало кадри, на яких православні священики в рясах окроплюють святою водою танки Т-90М – найновішу російську модель, – які переправляють в західному напрямку. Майкл Гьєрстад, який відстежує російську армію в Міжнародному інституті стратегічних досліджень, підрахував, що Росія зараз виробляє нові і відремонтовані танки з такою ж швидкістю, з якою вона втрачає їх на полі бою: понад сто на місяць”. “Росія також змінила тактику ведення бою, щоб зменшити втрати техніки. Коли вона розпочала масштабний штурм Авдіївки в жовтні 2023 року, десятки її танків і бронетранспортерів швидко стали жертвами мін, артилерії і безпілотників. За словами українських і західних розвідників, росіяни пристосувалися: вони посилають хвилі піхоти вперед невеликими групами, а танки часто ховають у лісосмугах, щоб вести вогонь по ворогу здалеку. Вони почали платити набагато більшу ціну живими людьми, ніж бронею. Зараз, коли Росія атакує місто Покровськ на захід від Авдіївки, український оператор безпілотника Олександр Солонько каже, що російська техніка замаскована і захована. ‘Вони виїжджають на позицію, обстрілюють нас і відступають’, – сказав Солонько”, – процитували у The Wall Street Journal. “Нова стратегія надання пріоритету піхотним атакам значно збільшила людські втрати: за оцінками західних посадовців, цієї осені російські втрати в Україні становили в середньому майже тисячу осіб на день, порівняно з менш ніж 300 протягом більшої частини 2022 року, – зазначили у WSJ. – Це також значно ускладнило для Росії спроби оточень або великих оперативних проривів на більшій частині сходу України. …’Росія не може підтримувати таку інтенсивність наступальних операцій вічно, але вона адаптується, щоб продовжити цей строк, – сказав старший науковий співробітник Фонду Карнегі Майкл Кофман, який регулярно відвідує українські підрозділи на передовій. – Українці не мають часу чекати, поки у росіян закінчиться техніка’”. Тим більше, що поки у росіян закінчується техніка, у України – військові на фронті і в тилу. “Серія інтерв'ю з українськими офіцерами, які говорили анонімно, зважаючи на делікатність питання, змальовує тривожну картину для українських військових зусиль. ‘Люди, яких ми отримуємо зараз, не схожі на тих, що були на початку війни’, – сказав один солдат, який зараз служить у 114-й бригаді територіальної оборони України, і який протягом останніх двох років перебував у різних гарячих точках. ‘Нещодавно ми прийняли 90 осіб, але тільки 24 з них були готові виїхати на позиції. Решта були старі, хворі або алкоголіки. Місяць тому вони гуляли Києвом чи Дніпром, а зараз сидять в окопі і ледве тримають зброю. Погано навчені і погано екіпіровані’, – сказав він”, – процитували у The Guardian. Як розповіли у британському виданні, “два джерела в підрозділах протиповітряної оборони повідомили Guardian, що дефіцит на фронті став настільки гострим, що Генеральний штаб наказав і без того виснаженим підрозділам ППО вивільнити більше людей, щоб відправити їх на фронт як піхоту. ‘Це досягає критичного рівня, коли ми не можемо бути впевнені, що протиповітряна оборона може функціонувати належним чином’, – сказало одне з джерел, зазначивши, що його спонукало висловитися побоювання, що ситуація, яка склалася, є ризиковою для безпеки України. ‘Ці люди знають, як працює протиповітряна оборона, деякі з них пройшли навчання на Заході і мають реальні навички, а тепер їх відправляють на фронт воювати, до чого вони не мають жодної підготовки’, – зазначило джерело. Командири можуть використовувати ці накази для того, щоб відправити на фронт солдатів, які їм не подобаються, в якості покарання, зазначило джерело. Існує також побоювання, що, володіючи секретною інформацією про позиції і тактику української ППО, ці солдати можуть видати важливу інформацію, якщо потраплять у полон до росіян на фронті”. “Минулого місяця Мар'яна Безугла, відверта і суперечлива народна депутатка, у своєму дописі в Telegram заявила, що війська протиповітряної оборони переводять до складу піхотних підрозділів, що призводить до погіршення показників успішності збиття російських безпілотників, – говорилося далі в тексті. – Юрій Ігнат, речник військ протиповітряної оборони, підтвердив тоді, що переведення відбуваються, сказавши, що вони ‘дуже болісні’. Але він заперечив, що це впливає на кількість збитого. Проте ті, з ким розмовляв Guardian, кажуть, що зростаючі вимоги щодо переведення ускладнюють належне управління підрозділами ППО. ‘Це триває вже рік, але стає дедалі гірше і гірше’, – сказало інше джерело, офіцер, який працює у сфері протиповітряної оборони.’У мене вже залишилося менше половини (від повного складу). Недавно приїжджала комісія, вони хочуть ще десятки людей. У мене залишилися ті, кому за 50 і більше, і поранені. Неможливо керувати таким чином’, – сказав він”. У The Guardian звернули увагу, що “дефіцит особового складу погіршив відносини між Києвом і Вашингтоном протягом останніх місяців. Посадовці в адміністрації Байдена були роздратовані тим, що Зеленський та інші посадовці часто вимагали більше зброї, але не змогли мобілізувати необхідну кількість людей, щоб поповнити лави. ‘Людські ресурси – це найкритичніша потреба’, яку має Україна на даний момент, сказав минулого місяця речник Ради національної безпеки Білого дому Шон Саветт у своїй заяві. ‘Ми також готові посилити наші тренувальні спроможності, якщо вони зроблять відповідні кроки для поповнення своїх лав’, – сказав він”. “Українські посадовці вважають публічні заклики США знизити призовний вік до 18 років нетактовними і недоречними, – написав також британський кореспондент. – У квітні Україна розширила свою мобілізаційну кампанію, знизивши призовний вік з 27 до 25 років, але більшість українців, навіть ті, хто перебувають на фронті, остерігаються подальшого зниження, посилаючись на необхідність захисту молодого покоління. Багато солдатів кажуть, що підвищити рівень мобілізації можна не зниженням призовного віку, а кращими стимулами і кращою підготовкою. “Справа не у віці, насправді їм потрібні хороші умови і мотивація”, – сказав солдат зі 114-ї бригади. “Вісімнадцятирічні – це ще діти. Можливо, вони могли б знизити до 23 років, якщо це необхідно, але в Києві все ще достатньо людей, які можуть бути мобілізовані, але не хочуть йти”, – додав він”. Огляд підготувала Софія Петровська, “ОстроВ”
