Протягом минулого тижня президент США Дональд Трамп і кілька інших високопосадовців нової адміністрації зробили низку заяв і вчинків, які шокували українців та їхніх європейських союзників. Багато інформації про розвиток подій навколо спроб Білого дому припинити війну Росії проти України залишилося при цьому за лаштунками. Провідні американські медіа намагалися розібратися, що відбувалося у Вашингтоні, Москві і Києві і між трьома столицями в цей час. Історія і передісторія у викладі The New York Times. “Через день після неправдивої заяви про те, що Україна розпочала війну, у середу, Трамп пішов далі, виступивши проти лідера країни-союзника з вражаючою, побудованою на брехні, заявою. “Уявіть собі, помірно успішний комік Володимир Зеленський вмовив Сполучені Штати Америки витратити 350 мільярдів доларів на війну, яку неможливо виграти”, – написав Трамп у соціальних мережах. Це було разюче викривлення реальності. Зеленський не вмовляв Сполучені Штати дати йому гроші “на війну”. Він і його країна зазнали нападу, і лише тоді Сполучені Штати під керівництвом президента Джозефа Байдена-молодшого відреагували, надавши масштабну фінансову допомогу. І навіть тоді вона становила лише близько третини від того, про що заявив Трамп”, – написали в американському виданні. “Але Трамп пішов далі, охарактеризувавши Зеленського не як захисника демократії, а як її ворога, – продовжували текст NYT. – “Він відмовляється від виборів, має дуже низький рейтинг в українських опитуваннях, і єдине, в чому він був вправний, – це гра на Байдені “як на скрипці”, – написав Трамп. – Диктатору без виборів, Зеленському краще рухатися швидко, інакше у нього не залишиться країни”. Хоча Україна призупинила вибори під час війни, Зеленського насправді обрали з переконливою перевагою у 2019 році на виборах, які міжнародне співтовариство визнало вільними і чесними, – на відміну від Путіна, фактичного диктатора, який перебуває при владі вже чверть століття завдяки виборам, які багато хто вважає фарсом. Згідно з новим опитуванням, рейтинг підтримки Зеленського становить 57 відсотків, що вище, ніж у Трампа”. В американському виданні нагадали, що “Трамп ніколи не виявляв особливої симпатії до України, навіть до останніх бойових дій. Ще під час своєї першої президентської кампанії у 2016 році він дав зрозуміти, що може змиритися з незаконною анексією Криму Росією в України, і висловив захоплення силою Путіна”. “Пізніше його зневага до України переросла у відверту ворожість, оскільки він був переконаний, що Україна втрутилася у вибори 2016 року проти нього, повторюючи пропагандистську лінію Росії, яка насправді втрутилася у вибори на стороні Трампа. Колишній мер Нью-Йорка Рудольф Джуліані, його союзник і адвокат, який підтримував зв'язок з українськими діячами, що шукали впливу, заохочував цю лінію мислення настільки, що Трамп все частіше бачив Україну як особистого супротивника. …Зрештою, це призвело до знаменитої телефонної розмови з Зеленським у 2019 році з підштовхуванням України допомогти у заплямуванні Байдена, на той час провідного кандидата в президенти від Демократичної партії, оголосивши про корупційне розслідування. Водночас Трамп призупинив військову допомогу Україні і лише під тиском радників та сенаторів-республіканців виділив її. Викриття його дій призвело до його імпічменту Палатою представників пізніше того ж року”. “Коли у 2022 році Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Трамп не виявив жодного співчуття чи підтримки Україні, навіть попри те, що по всій території Сполучених Штатів на знак солідарності замайоріли синьо-жовті прапори. У дні, що передували нападу, Трамп навіть похвалив “геніальний” крок Путіна з тиску на Україну. У наступні роки він, так само як коментатор Такер Карлсон та інші крайні праві представники Республіканської партії, неодноразово ставив під сумнів рішення Байдена виділити аж настільки багато американських грошей на захист України, навіть коли більш впливові партійні лідери критикували Байдена за те, що він не зробив більше. У відповідь на тиск Трампа республіканці в Палаті представників заблокували новий запит на допомогу на кілька місяців, підриваючи українські сили і даючи російським окупантам час для перегрупування і стабілізації своїх позицій. Лише після того, як союзники з Республіканської партії та іноземні високопосадовці пролобіювали його поступитися, він дозволив республіканцям з Палати представників пропустити допомогу”. “Але в той час як багато американців зі зрозумілих причин виступають проти інвестування коштів платників податків у чужу війну, Трамп пішов далі, ставлячи під сумнів, чи є Україна легітимно постраждалою стороною, – наголосили у The New York Times. – Кілька разів за останні дні він висловив глибоке занепокоєння з приводу того, скільки людей було вбито і яка частина країни була зруйнована. Але при цьому він вказував на Зеленського, а не на Путіна, як на автора всієї цієї кривавої бійні. “Я люблю Україну, – написав він у середу, – але Зеленський зробив жахливу роботу, його країна зруйнована, і МІЛЬЙОНИ людей загинули дарма”. The New York Times звернулися до недавньої історії ще в одному тексті, де вказали читачам специфічні відносини Трампа з “сильними лідерами” на зразок Владіміра Путіна. Там звернули увагу, що “навесні Кремль додав нову риторичну зброю до своїх регулярних нападок на президента України Володимира Зеленського. “Ми усвідомлюємо, що легітимність чинного глави держави вичерпалася”, – сказав президент Росії Владімір Путін про українського лідера у травні 2024 року, через два місяці після того, як організував своє останнє переобрання на батьківщині. Ці недолугі слова стали початком цілеспрямованої кампанії Москви із заплямування Зеленського як самозванця, нездатного підписати мирну угоду, якщо в Україні не відбудуться президентські вибори. Зеленський залишився при владі, коли закінчився строк його повноважень, оскільки в Україні заборонено проводити вибори в умовах воєнного стану. Неважливо. У середу президент Трамп підхопив послання Путіна. “Диктатор без виборів”, – написав пан Трамп у дописі у своєму акаунті в соціальній мережі Truth Social, піддавши українського лідера нищівній критиці. Це сталося наступного дня після того, як Трамп неправдиво звинуватив Україну у розв'язанні війни”. У NYT нагадали, що “це не вперше, коли Трамп підхоплює і повторює сумнівні тези сильного лідера, який завоював його симпатії. Під час першого терміну Трампа такі співрозмовники іноді підводили президента до прийняття їхньої позиції, навіть якщо ця позиція суперечила думці радників і розвідувальних служб самого Трампа. Наприклад, президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган регулярно підказував Трампу свою позицію в розмовах і спілкуванні, зрештою, змусивши президента США посунути американські війська з дороги, коли Туреччина атакувала курдів на півночі Сирії. Курди були головними партнерами Вашингтона в кампанії проти Ісламської держави. Після вбивства журналіста Джамаля Хашоггі Трамп публічно повторив твердження спадкоємного принца Мухаммеда бін Салмана про те, що він нічого не знав про цей злочин, і сказав, що правду про те, що насправді сталося, можливо, ми ніколи не дізнаємося. Це суперечило тодішньому висновку ЦРУ про те, що принц Мухаммед, фактичний правитель Саудівської Аравії, замовив вбивство. Трамп також викликав скандал у 2019 році, коли заявив, що повірив північнокорейському лідеру Кім Чен Ину “на слово”, що той не знав про жорстоке поводження з Отто Вармбіром, американцем, ув'язненим у Північній Кореї. Трамп сказав, що північнокорейські в'язниці – це “суворі місця”. Вармбіра передали США у вегетативному стані, незабаром він помер”. Але, говорилося далі в тексті, “мабуть, жодні відносини Трампа з іншими світовими лідерами не були предметом більш пильної уваги, ніж відносини з Путіним, якого президент США давно вихваляє і яким захоплюється. У 2018 році Міністерство юстиції назвало імена та висунуло звинувачення 12 офіцерам російської військової розвідки у зламі електронних листів із систем Демократичної партії та їх оприлюдненні в Інтернеті. Ці зусилля завдали шкоди кандидату в президенти від партії у 2016 році Гілларі Родем Клінтон. Через кілька днів, після двогодинної приватної зустрічі з Путіним у Гельсінкі, Трамп повторив твердження російського лідера про те, що Москва не втручалася у вибори на користь Трампа. “У мене президент Путін. Він щойно сказав, що це не Росія, – сказав Трамп. – Я скажу так: Я не бачу жодної причини, чому це має бути Росія”. Трамп висловив “велику довіру” своїм розвідувальним службам, які дійшли висновку про втручання Росії, але сказав: “Я скажу вам, що президент Путін був надзвичайно сильним і потужним у своєму сьогоднішньому запереченні””. “Обмеження під час його першого терміну, включаючи розслідування спеціального прокурора щодо російського втручання, групу антиросійських яструбів у його адміністрації та переважну двопартійну зневагу до Кремля в Конгресі, значною мірою завадили Трампу діяти відповідно до свого імпульсу розвивати тісні зв'язки з Путіним, – додали у NYT. – Під час свого другого терміну, коли ці обмеження зникли, Трамп взявся за швидке зближення з Москвою, що шокувало як європейських союзників, так і Україну. Водночас він вдався до дій, які вітав Кремль, зокрема, ліквідував американське урядове агентство з питань іноземної допомоги USAID, а також повторив деякі з головних антиукраїнських тез Кремля. Трамп прийняв лінію нападу російського президента на Зеленського через тиждень після телефонної розмови двох лідерів, під час якої Путін, можливо, порушив це питання”. Тож в сухому проміжному підсумку “Дональд Трамп спочатку відмовлявся обіцяти навіть включити Україну в свої переговори з Росією, так, ніби Україна була лише пішаком на шахівниці. (Пізніше він змінив свою думку і сказав, що, “звичайно”, Україна матиме місце за столом переговорів). ...У четвер він заявив, що хоче повернути Росію до Групи 7 – зібрання наддержав – і сказав, що було б “помилкою викидати їх звідти”. Він сказав, що якби Росія все ще була в Групі, у нас “не було б проблеми з Україною”. Проте попереднє включення Росії до G7 (тодішня назва G8) не зупинило її агресію. Росію було виключено з групи на невизначений термін після першого вторгнення в Україну та анексії Криму”. “У середу міністр оборони США Піт Хегсет, як виглядає, упереджувально відмовився від низки ключових українських вимог. Він заявив, що Україна не вступить до НАТО і що це “ілюзорна мета” вважати, що Україна зможе відвоювати втрачену територію. ...У четвер Джей-Ді Венс перейшов на більш жорсткий тон по відношенню до Росії, заявивши, що “існують економічні інструменти впливу, і, звичайно ж, військові інструменти впливу”, які можуть використати для того, щоб змусити Росію досягти угоди. Меседжі адміністрації були непослідовними і хаотичними, але одне було зрозуміло: і Трамп, і Хегсет запропонували значні поступки ще до початку офіційних переговорів”, – підсумували The New York Times в іншому тексті. Щоб (не) було гірше Оглядачі в США шукали й інші раціональні пояснення поведінці Дональда Трампа. У Politico написали, що “інсайдери адміністрації кажуть, що різкі випади Трампа на адресу Києва, які приголомшили європейців (і порадували Росію), не є розворотом у бік Росії, а радше обуренням реакцією України на спроби Вашингтона укласти угоду, яка б відкрила величезні родовища рідкісноземельних мінералів в Україні для американських інвестицій. “Їм довелося засвоїти на власному досвіді, що публічна критика Трампа може обернутися проти них, – сказав один республіканець, який консультує високопосадовців адміністрації з питань політики щодо України. – У партії є невелике, але гучне крило, яке налаштоване дуже антиукраїнськи, але багато хто всередині партії все ще проукраїнськи налаштовані. Критика Трампа лише розпалює сторону, яка проти вас””. “Кілька чиновників адміністрації США та інших республіканців, які безпосередньо контактують з командою Трампа, применшили значення останньої словесної війни як ще одного прикладу зухвалої переговорної тактики, якої слід очікувати від Трампа, неперевершеного укладача угод, – розповіли у Politico. – …Ці інсайдери в адміністрації кажуть, що Україні потрібно швидко працювати з американською стороною, щоб укласти угоду щодо рідкісноземельних металів, запропоновану Трампом. Угода передбачала б передачу Україною американським компаніям 50 відсотків власності на українські родовища рідкісноземельних мінералів, які є стратегічно важливими і потенційно коштують сотні мільярдів доларів”. “Єгор Чернієв, український депутат від партії Зеленського, який очолює делегацію України в Парламентській асамблеї НАТО, заявив, що Київ все ще відкритий до угоди, “але угода має бути справедливою і приносити користь Україні: гарантії безпеки та значну військову допомогу”, – процитували у стало добре поінформованому про справи у Вашингтоні виданні. – “Ми були вірним другом і союзником США протягом багатьох років, і ставлення до нас як до колонії або ворога, якому нав'язують репарації, для нас є образливим і незрозумілим”, – сказав Чернєв. Українці та інші союзники по НАТО вже давно наполягають на тому, що гарантії безпеки не є формою благодійності, а скоріше безпекою для західного альянсу, щоб запобігти нападу Росії на НАТО в майбутньому після України”. “Проукраїнські республіканці привітали план як спосіб залучити рух MAGA до інвестування в довгострокову безпеку України в обмін на економічні вигоди для американців. Критики угоди, серед яких троє європейських чиновників, які побажали залишитися анонімними, щоб висловити свої відверті особисті погляди на концепцію, кажуть, що вона по суті є шантажем з боку нібито союзника, коли Україна притиснута спиною до стіни. Трамп хоче, щоб угода стала компенсацією за допомогу на мільярди доларів, яку Сполучені Штати вже надали Україні, тоді як українці хочуть отримати тверді гарантії, які не дозволять Росії перегрупуватися і розпочати нову атаку в майбутньому. Якщо ці гарантії не включають членство в НАТО, українці вважають, що вони повинні включати більше військової допомоги. Трамп досі не висунув настільки ж чітких вимог до російської сторони, як до української, і це викликає гнів серед українських та європейських посадовців”, – пояснили у Politico. Наприкінці тижня медіа в США повідомили, що Київ і Вашингтон все ж таки наблизилися до підписання угод про корисні копалини. При цьому “умови нової пропозиції, датованої 21 лютого, яку розглянув The New York Times, вимагають, щоб Україна відмовилася від половини своїх доходів від природних ресурсів, включаючи мінерали, газ і нафту, а також від доходів від портів та іншої інфраструктури, на користь США. Подібна вимога містилася і в попередній версії угоди, датованій 14 лютого, з якою ознайомилися The Times. Україна пропонувала перспективу партнерства зі Сполученими Штатами щодо своїх цінних природних ресурсів як спосіб переконати Трампа надати додаткову підтримку її військовим зусиллям. Зеленський також прагнув отримати гарантії безпеки для України – ця умова була відсутня в першому проєкті угоди, представленому йому минулого тижня, що змусило його відмовитися від підписання”. “Але хоча новий документ передбачає низку зобов'язань з боку України, він все ще не містить жодних конкретних безпекових зобов'язань з боку Сполучених Штатів, – наголосили у NYT. – У ньому, однак, йдеться про те, що Сполучені Штати мають намір надати довгострокову фінансову підтримку, щоб допомогти Україні розвиватися в економічному плані. У новому документі зазначено, що доходи від українських ресурсів будуть спрямовані до фонду, в якому Сполучені Штати матимуть 100-відсоткову фінансову частку, і що Україна має робити внески до цього фонду, поки він не досягне 500 мільярдів доларів – суми, яку Трамп вимагав від зруйнованої війною країни в обмін на американську допомогу. Ця цифра значно перевищує фактичні доходи країни від ресурсів, які минулого року становили 1,1 мільярда доларів, і більш ніж у чотири рази перевищує вартість американської допомоги, наданої Україні до цього часу. Сума в 500 мільярдів доларів не згадувалася в попередній версії угоди, хоча Трамп публічно заявляв, що це те, чого він хоче. Незрозуміло, чи хоче Трамп отримати ці кошти в обмін на минулу американську військову та фінансову допомогу, чи це також стосуватиметься і майбутньої підтримки”. Журналісти звернули увагу, що Київ пом’якшив свою позицію після візиту спецпосланця Білого дому Кіта Келлога, відповідального за стосунки з Україною. “Людина, близька до уряду в Києві, сказала, що Келлог відіграв “велику роль” в остаточному узгодженні умов угоди, побудувавши довірчі відносини із Зеленським та іншими українськими чиновниками під час триденного візиту до столиці країни”, – написали у The Wall Street Journal. Республіканці говорять і мовчать Американські журналісти і їхні інсайдери розійшлися в оцінці позицій Кіта Келлога в новій адміністрації США і ролі, яку йому там відводять. Деякі припустили, що Трамп і Келлог свідомо зіграли злого і доброго поліцейських, щоб схилити Київ до підписання угод про копалини, інші – що Келлог принципово прихильний до України, і це не задовольняє адміністрацію Трампа. “У певному сенсі Келлог може бути союзником Києва. Він займає більш агресивну позицію щодо Росії, ніж Трамп і деякі його радники, пропонуючи Вашингтону посилити санкції, щоб підштовхнути Росію до мирної угоди, і прихильно ставиться до того, що адміністрація Байдена дозволила Україні наносити удари по території Росії ракетами дальнього радіусу дії. …Триденний візит Келлога в Україну є незвично тривалим для американського посадовця. З початку війни майже три роки тому американські посадовці, як правило, обмежували свої поїздки одним днем з міркувань безпеки”, – зазначили, зокрема, у The New York Times. У Politico, втім, стверджували, що “провідні союзники президента Дональда Трампа посилюють протиборство з колись потужними оборонними яструбами Республіканської партії, розглядаючи їх як ключову перешкоду на шляху до докорінної перебудови зовнішньої політики США, яка б привела світовий порядок у відповідність до бачення Трампа “Америка понад усе”. Віце-президент Джей Ді Венс і кілька чиновників адміністрації, наближених до Дональда Трампа-молодшого, відіграють центральну роль у спробах, які посилилися протягом останнього тижня, витіснити тих, хто дотримуються традиційних консервативних поглядів на зовнішню політику. Їхніми цілями стали відомий союзник Трампа, сенатор Том Коттон, який висловив занепокоєння щодо кандидатури на високу посаду в Міністерстві оборони, і спеціальний посланник адміністрації з питань російсько-української війни, колишній генерал Кіт Келлогг. …З огляду на їхнє минуле яструбів по відношенню до Росії, держсекретар Трампа Марко Рубіо і радник з національної безпеки Майкл Волц перебувають під пильним внутрішнім контролем у Білому домі”. “Келлог був радником з питань національної безпеки колишнього віце-президента Майка Пенса і консультував Трампа з питань оборони під час його першого строку. Під час перехідного періоду яструби Республіканської партії на Капітолійському пагорбі наполягали на призначенні Келлога на керівну посаду, знаючи, що він симпатизує українській справі, яку вони також відстоювали. Але в міру того, як активізувалися розмови про укладення мирної угоди, Келлог впадав у немилість у Західному крилі (в Білому домі, де розташовані офіси топ-посадовців адміністрації президента. – “ОстроВ”), де дехто вважали його занадто прихильним до України – іншими словами, він зайняв позицію, яка довгий час була стандартною для США в їхньому тривалому суперництві з Росією”, – розповіли у Politico. За словами кореспондентів видання, “більша проблема, з якою стикається Келлог, полягає в тому, що дехто в адміністрації вважають, що він не розуміє, куди Трамп хоче просунутися в переговорах. Інсайдери Білого дому кажуть, що саме тому його не запросили на зустріч лідерів США та Росії на високому рівні в Саудівській Аравії на початку цього тижня. Замість цього чиновники Трампа відправили його до Києва на те, що дехто називає “дитячим столом” переговорів. У середу адміністрація призначила посланника на Близькому Сході Стіва Віткоффа, а не Келлога, відповідальним за спілкування з росіянами, поки Келлог зустрічається з президентом Володимиром Зеленським та іншими українськими лідерами”. Про протистояння республіканських “яструбів” і новоявлених голубів миру написали також у The New York Times. Тут основну увагу приділили не Келлогу, а новому главі Держдепартаменту Марко Рубіо. “На слуханнях у Сенаті незабаром після першого обрання президента Трампа вісім років тому Марко Рубіо поставив просте запитання наступному держсекретареві США: “Чи є Володимир Путін військовим злочинцем?” – Згадували у NYT. – Рубіо, тоді сенатор від штату Флорида, поставив це запитання техаському нафтовику Рексу Тіллерсону на слуханнях щодо його затвердження в січні 2017 року. Він мав би добре знати, що ставить Тіллерсона в незручне становище. Трамп був відкритим шанувальником Путіна, незважаючи на статус російського лідера як парії на Заході, і, всупереч порадам Рубіо та багатьох інших у Конгресі, сподівався відновити розірвані відносини між Вашингтоном і Москвою. Тіллерсон ухилився від відповіді, заявивши, що йому потрібно вивчити докази, перш ніж робити висновки. Рубіо спробував ще раз, цього разу перерахувавши звірства, скоєні російськими військовими, і численні підозрілі вбивства критиків Путіна. Тіллерсон знову ухилився. Цей обмін залишив Рубіо помітно розчарованим. “Я вважаю вашу нездатність промовити те, що, на мою думку, є загальноприйнятим у світі, знеохочувальною”, – сказав Рубіо. Державний секретар є “другою за важливістю посадою в уряді США, з усією повагою до віце-президента”, через її глобальний вплив, сказав він пізніше Тіллерсону. Він додав, що дуже важливо, щоб людина, яка обіймає цю посаду, виступала з “моральною ясністю””. “Вісім років потому Рубіо опинився в незручному становищі. Протягом 14 років на посаді сенатора Рубіо був яструбом національної безпеки, який пишався тим, що кидав виклик тиранам і захищав права людини. Він був особливо відвертим, коли йшлося про Путіна (“кровожерливий”, “м'ясник”, “монстр”), і попереджав, що йому не можна довіряти в переговорах. Після вторгнення Росії в Україну на початку 2022 року Рубіо закликав адміністрацію Байдена заявити, що Сполучені Штати підтримуватимуть українців “доти, доки вони готові боротися”. Він також висловив нову огиду до Путіна і навіть схвально висловився про думку, що російський лідер може бути повалений або вбитий внутрішніми ворогами. “Я думаю, що весь світ бажає цього”, – сказав він”. За словами кореспондента The New York Times, “високопоставлений представник адміністрації сказав, що Рубіо не змінив своїх поглядів на Путіна і його уряд і не має ілюзій, що дипломатія з Москвою буде легкою і безризиковою. Але Рубіо вважає, що варто звернутися до Росії, оскільки він згоден з Трампом, що війна в Україні повинна закінчитися, і що обмежена співпраця з Росією з таких питань, як ядерна програма Північної Кореї, може бути в інтересах Америки, сказав чиновник на умовах анонімності, щоб обговорити питання чутливої дипломатії. Під час інтерв'ю в четвер з журналісткою-ветераном Кетрін Геррідж Рубіо сказав, що Трамп “хоче знати, чи росіяни серйозно налаштовані на припинення війни, чи не серйозно налаштовані на припинення війни?”” “Безумовно, Рубіо не перший дипломат, який домовляється з запеклим ворогом, – зазначили у NYT. – Держсекретар Джон Керрі уклав ядерну угоду з іранським урядом, яка допомогла іракським повстанцям вбити сотні американських солдатів. Посланець президента Білла Клінтона Річард Голбрук провів широкі переговори з сербським лідером Слободаном Мілошевичем, якого він вважав геноцидальним військовим злочинцем, щоб досягти миру на Балканах. А другий держсекретар Трампа Майк Помпео у 2020 році уклав угоду з лідерами Талібану, яких він раніше таврував як терористів, про виведення американських військ з Афганістану. Але в кожному з цих випадків президенти США укладали окремі угоди з іноземними суперниками, зберігаючи загалом ворожі відносини. Трамп і Путін, схоже, розглядають Україну як інструмент для трансформації американо-російських відносин”. Позиція Москви і діалозі з США, що розпочався, – не допускати просування переговорів по решті пунктів порядку денного двох держав до вирішення питання війни і миру, додали у NYT. Протягом тижня американські видання також пильно стежили, як реагуватимуть на дії топ-посадовців республіканці у Конгресі. За спостереженнями The Wall Street Journal, “більшість сенаторів-республіканців, які відреагували на коментарі президента, зробили це м'яко, висловивши віру в Трампа і сподівання на успіх мирних переговорів під керівництвом його адміністрації. Деякі з них націлилися на Путіна, не захищаючи при цьому Зеленського, який став непопулярною фігурою серед багатьох їхніх виборців. Сенатор Том Тілліс щойно повернувся з поїздки парламентарів з обох партій до України, де він відвідав місце масового поховання. Тілліс заявив, що Путін є “диктатором-вбивцею”, який розв'язав війну. “Я вважаю, що будь-яке врегулювання в Україні, яке змусить його відчути, що він переміг або просто зрівняв рахунок, є поганою ідеєю”, – сказав він. Сенатор Джон Кеннеді заявив, що не згоден з коментарями Трампа про Зеленського і висловив огиду до Путіна. За його словами, у російського президента “сталінський смак до крові”, і “я ненавиджу навіть дихати тим же повітрям, що і він””. Кореспонденти Politico також склали собі враження, що “більшість республіканців опинилися десь посередині і, намагаючись сказати щось приємне, підкреслювали мету Трампа, забезпечити мир, оминаючи при цьому деталі. Сенатор Кевін Крамер заявив, що Трамп “фактично помиляється”, називаючи Зеленського диктатором і звинувачуючи Україну у розв'язанні війни. Але союзник Трампа парирував, що головнокомандувач міг стати в позу перед мирними переговорами. …Сенатор Джон Кеннеді також сказав журналістам, що Трамп принесе мир. Він та інші стверджували, що Путін є справжнім лиходієм у цій ситуації, не критикуючи при цьому Трампа. “Щодо того, що Білий дім заявив, що Україна почала війну, я не згоден, – сказав Кеннеді. – Я вважаю, що війну розпочав Владімір Путін. Я також вірю, навчений гірким досвідом, що Владімір Путін – гангстер... Я довіряю цьому хлопу так само, як суші на заправці””. “Сенатор Чак Грасслі, відповідаючи на запитання The Washington Post, що він думає про те, що Трамп назвав Зеленського диктатором, сказав: “Якщо це якось пов'язано з переговорами, що тривають, ми всі хочемо миру, але я б запропонував дивитися по-іншому і розглядати Путіна як автократа”. Путін “не допускає опозицію на виборах, – сказав Грасслі. – Це не стосується Зеленського. Він був обраний ... всупереч опозиції”. “Путін – військовий злочинець, визнаний Міжнародним кримінальним судом, – продовжив він. – Він бомбить лікарні всупереч міжнародному праву. Бомбардує школи. Просто порівняйте цих двох людей”. Сенаторка Сьюзан Коллінз заявила журналістам, що вона “надзвичайно захоплюється” Зеленським, який, за її словами, “мужньо” провів свою країну через “найскладніший час з усіх можливих””. “Мабуть, найрішучіша одповідь прозвучала від члена Палати представників Дона Бейкона, який пройшовся по всіх заявах Трампа і розібрав їх одну за одною у своєму дописі на Х, – звернули також увагу у The Washington Post – “Путін розпочав цю війну, – сказав Бейкон. – Путін скоїв військові злочини. Путін – диктатор, який вбив своїх опонентів. Країни ЄС надали більше допомоги Україні. Зеленський має понад 50 відсотків підтримки. Україна хоче бути частиною Заходу, Путін ненавидить Захід. Я не приймаю орвелівське подвійне мислення””. У The New York Times при цьому наголосили, що “хоча деякі республіканці висловили занепокоєння діями та заявами Трампа, з боку лідерів Республіканської партії та сенаторів, які відіграють ключову роль у нагляді за військовою та зовнішньою політикою в Конгресі, не було жодних скоординованих зусиль, щоб кинути йому виклик. “Зараз потрібно дати йому трохи простору”, – заявив сенатор Джон Тун, республіканець від Південної Дакоти і лідер більшості, на прес-конференції на Капітолійському пагорбі в середу після закритого обіду в Сенаті з віце-президентом Джей-Ді Венсом””. Мова миру? Під кінець тижня історія про зміну політики США щодо Росії і України набула нових, неприємних для України, деталей. Поворот Вашингтона в бік Москви став більш очевидний через позицію представників США в G7 і ООН стосовно спільної заяви у річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Так, у G7 представники США вимагали змінити текст заяви, який підготували представники головуючою там в цей час Канади – ще однієї жертви булінгу з боку нової адміністрації у Вашингтоні. “Один високопосадовець з однієї з країн Групи 7 повідомив, що Канада поширила перший проект заяви серед інших шести країн-членів. Ця версія, за словами посадовця, використовувала мову, яка зберігала проукраїнський тон, прийнятий групою союзників після повномасштабного вторгнення в країну в лютому 2022 року. Цього тижня американська сторона переглянула перший варіант і вилучила з нього всі згадки, які можна було б витлумачити як проукраїнські, сказав посадовець. Результатом, додав він, став нейтральний проект заяви, який не містить жодних згадок ні про Росію як агресора в конфлікті, ні про Україну як жертву вторгнення. Дипломати продовжують працювати над формулюваннями в проєкті, який зараз описує “руйнівну війну, що почалася з вторгнення Росії в Україну”, але не використовує слова “російська агресія” або “агресори”, які були в заявах Групи 7 з 2022 року, повідомили високопоставлені німецькі та європейські посадовці”, – розповіли у The New York Times. “Канада розпочала процес підготовки заяви, дотримуючись формулювань, які використовувалися в попередніх заявах Групи 7 про війну, в яких Росію засуджували досить розлого, – пояснили в NYT. – Але представники адміністрації Трампа зазначили, що вони хотіли б отримати щось інше і коротше, ніж заява, яку робили за колишнього президента Джозефа Байдена-молодшого, і прагнули забезпечити, щоб вона не втручалася і не блокувала переговори, які зараз ведуть з Росією, зазначили посадовці. За словами одного з посадовців, американці також хотіли скоротити пасажі, які описують вторгнення як порушення суверенітету. Зараз проект містить заяву, в якій йдеться про те, що міцні гарантії безпеки та інтеграція України до Європейського Союзу “матимуть вирішальне значення для забезпечення тривалого миру, який запобігатиме майбутній агресії””. Пізніше стало відомо, що з тим же США тиснуть на України, представники якої підготували заяву для Генеральної Асамблеї ООН. Я крозповіли у The Washington Post, “спочатку, за словами посадовця, Вашингтон розглянув запропоновану Україною резолюцію і “зажадав внести деякі зміни, щоб зробити її слабшою”, включивши “проросійські” формулювання. Потім Вашингтон запропонував нову резолюцію і зажадав від Києва відкликати свій варіант, який вже узгодили інші країни-партнери, що планували її підписати. Нова пропозиція “шокувала” українців, сказав посадовець, президент України Володимир Зеленський наказав МЗС України не відкликати резолюцію. “Їхня пропозиція дуже коротка і містить абсолютно нові формулювання, – сказав посадовець. – Багато представників інших країн кажуть, що це більше схоже на заклик до умиротворення Путіна, ніж на заклик до миру””. “Прохання адміністрації Трампа до Києва свідчить про те, що вони намагаються “обійти всі можливі процедури в ООН”, просячи Україну добровільно відкликати свій текст, щоб прокласти іншим країнам шлях до підписання більш м'якого американського тексту, – зазначили у виданні. – “У нас є багато ознак можливих поганих речей, але шокує те, що вони чинять тиск на [Україну], а не на росіян”, – сказав посадовець. Те, що відбувається, “говорить саме за себе”, сказав високопоставлений європейський дипломат”. В іншому тексті The Washington Post розповіли, що “короткий проект резолюції США визнає “трагічну загибель людей під час російсько-українського конфлікту” і “закликає до швидкого припинення конфлікту та подальшого досягнення тривалого миру між Україною та Росією”. ...Росія також запропонувала поправку, прагнучи додати фразу “в тому числі шляхом усунення його першопричин”, тож останній рядок американської резолюції виглядає так: “закликає до швидкого припинення конфлікту, в тому числі шляхом усунення його першопричин, і далі наполегливо закликає до тривалого миру між Україною і Росією””. Там додали, що “на противагу цьому, в проекті резолюції від Європейського Союзу та України йдеться про “повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну” і нагадується про необхідність виконання всіх попередніх резолюцій Генасамблеї, “прийнятих у відповідь на агресію проти України”. У ньому виділяється вимога Генеральної Асамблеї до Росії “негайно, повністю і беззастережно вивести всі свої збройні сили з території України в межах її міжнародно визнаних кордонів”, а також вимога негайно припинити всі бойові дії”. Огляд підготувала Софія Петровська, “ОстроВ”
