Наприкінці січня 2022 року президент України Володимир Зеленський підписав закон щодо посилення відповідальності для військовослужбовців. Згідно з документом, військових жорсткіше каратимуть за самовільне залишення військової частини, місця служби та поля бою, дезертирство, непокорe та невиконання бойових завдань. Закон викликав шквал критики з боку військових експертів, правозахисних організацій та військовослужбовців на передовій. "Будь-яке невиконання наказу, без розгляду пом'якшуючих і супутніх обставин, автоматично призводитиме до тривалого ув'язнення, в умовах, коли захистити себе в суді на закритих засіданнях військового часу в принципі нереально. Підкреслю – важким злочином з неминучим увязненням, стане невиконання будь я кого наказу, у тому числі наказів відверто дебільних, самогубчих, некомпетентних, таких для виконання яких підрозділ фізично не має ресурсів тощо", - вважає військовий аналітик, екс-командир взводу батальйону "Айдар" Євген Дикий. Бійці на лінії фронту також без ентузіазму зустріли цей закон. "Це нонсенс, коли приймаються такі рішення під час війни. Замість того, щоб якось мотивувати, навчати та роз'яснювати, нас хочуть змушувати і карати. Але я вам так скажу – якщо наказ буде справді дебільним, то краще отримати п'ять років в'язниці, чим втратити життя", - сказав "ОстроВу" військовий, який проходить службу на півдні країни. "ОстроВ" розбирався, які посилення вводить новий закон і чи можуть бійці на передовій протидіяти некомпетентним наказам своїх командирів. Не(просте) прийняття закону 13 грудня Верховна Рада України ухвалила закон №8271 про посилення кримінальної відповідальності для військовослужбовців. За нього проголосували 270 нардепів. Незважаючи на досить одностайну підтримку документа, за інформацією "ОстроВа", далеко не всі нардепи спочатку планували голосувати "за". "Законопроект дуже дискусійний. Коли ми його побачили, то перша реакція була категорично не підтримувати і навіть не виносити до зали. Але вирішальне слово сказав навіть не Володимир Зеленський, він якось абстрагувався від цього питання. Все вирішила позиція Головнокомандувача Валерія Залужного, який чітко сказав, що закон треба ухвалити без будь-яких дискусій та змін.Багато депутатів збентежила така позиція, але сперечатися ніхто не став, а якщо і була критика, то незначна", - сказав "ОстроВу" співрозмовник у монобільшості . Справді, 19 грудня 2022 року Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний записав відеозвернення, в якому підтримав закон 8271 та попросив президента Володимира Зеленського підписати документ. "Армія тримається на дисципліні. І якщо прогалини у законодавстві не забезпечують її дотримання, а "відмовники" можуть сплатити штраф, розмір якого становить до десяти відсотків бойових виплат, або отримати покарання з випробуванням, це несправедливо", - заявив він. Але навіть попри позицію Валерія Залужного, суперечки про закон не вщухли, а президент не поспішав із його підписанням. Правозахисні організації закликали главу держави ветувати документ. Відповідна петиція президенту набрала понад 25 тисяч голосів на добу. Але вона не допомогла. 24 січня Володимир Зеленський підписав закон. Щоправда, через тиждень він все ж таки відповів на петицію з проханням ветувати вже підписаний закон. Зеленський зазначив, що при ухваленні рішення їм було враховано позицію головнокомандувача ЗСУ та командирів військових частин, які вважають, що закон дозволить уникнути необґрунтованих втрат особового складу . Крім того, він доручив Кабінету міністрів України "додатково опрацювати порушене питання". Про що закон Закон вносить зміни до статей 69 та 75 Кримінального кодексу та унеможливлює призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, та звільнення від відбування покарання з випробуванням. Це стосується таких кримінальних правопорушень: - стаття 402 КК України "Непідпорядкування, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника , а також інше умисне невиконання наказу", - стаття 403 "Невиконання наказу", - стаття 405 "Загроза або насильство щодо начальника", - стаття 407 "Самовільне залишення військової частини або місця служби", - стаття 408 "Дезертирство", - Стаття 429 "Самовільне залишення поля бою або відмова застосовувати зброю". За ці правопорушення військовослужбовцям загрожує від 5 до 10 років в'язниці (залежно від статті). Якщо раніше суд міг визначати конкретні обставини, за яких військовослужбовець не виконав наказ або залишив позиції, і залежно від них виносити рішення, карати за усією суворістю закону або обмежитися більш м'яким вироком (наприклад, умовним строком), тепер суд не враховуватиме обставин, а лише сам факт порушення закону. Крім того, ухвалений закон: - збільшує штрафи за окремі адміністративні правопорушення у військовій сфері; - дозволяє Військовій службі правопорядку проводити перевірку на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів. Зазначимо, що ще на етапі розгляду законопроекту до нього було багато питань та зауважень. Навіть головне науково-експертне управління апарату Верховної Ради України висловило низку зауважень майже з усіх пунктів цього документа. Наприклад, там звернули увагу на те, що Військова служба правопорядку отримує надто широкі повноваження під час перевірки військовослужбовців на стан сп'яніння. "Надання таких широких повноважень органу державної влади без визначення меж таких повноважень може призвести до зловживань ними, а також порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина", - йдеться у висновках до законопроекту . Крім того, там розкритикували положення про неможливість застосування м'якіших форм покарання. "На нашу думку, запровадження таких винятків має ретельно обґрунтовуватись, адже в іншому випадку стає незрозуміло, чому одні особи, які вчинили певні кримінальні правопорушення, можуть розраховувати на застосування до них сприятливих для них норм та інститутів кримінального права, а інші особи, які вчинили інші , але порівняні за своєю тяжкістю кримінальні правопорушення, на таку можливість розраховувати не можуть", - зазначили експерти. За та проти Правозахисні організації виступили проти закону 8271, зазначивши, що його було прийнято без громадського обговорення або хоча б спроби публічної комунікації. "Законопроект № 8271 матиме ефект, протилежний очікуваному: замість запобігання вчиненню військових злочинів та адміністративних правопорушень, він стане причиною порушення права на справедливий суд та дискримінації самих військовослужбовців… Ми впевнені, що суд повинен мати можливість у повному обсязі оцінювати докази та обставини кожної конкретної справи", - йдеться у зверненні "Реанімаційного пакету реформ", яке підтримали 15 громадських організацій. За словами правозахисників, для системного вирішення проблем, що виникають під час несення військової служби в умовах військового стану, слід впливати на причини правопорушень, а не лише посилювати відповідальність за їх вчинення. Зокрема, слід підвищувати мотивацію до служби. Не оминув закон і західну пресу. Американське видання Politico у своїй статті "Посилення дисципліни в українській армії викликало страх і лють на фронті" розкритикувало закон, назвавши його каральним, який "порушує права людини та демотивує військовослужбовців". Журналіст Юрій Бутусов вважає, що закон 8271 віддаляє, а не наближає перемогу України . "Переважна більшість проблем на війні – це проблеми командування. Солдати не воюють самі собою. Але замість боєприпасів їм шлють на фронт кримінальну статтю. Закон 8271 міг бути лише фрагментом системних змін в управлінні, організації, комплектуванні, застосуванні, тактиці, забезпеченні, озброєнні , одним із елементів створення військової юстиції. Сам по собі він не несе цінності", - написав він у Facebook . Він зазначає, що українські солдати і без цього закону цілий рік громили російську кадрову армію. "І наші величезні жертви сталися не через солдатів, а тому, що ті, хто розробив закон, не купували снаряди і міни, не будували оборону. Це не провина солдатів. І це не солдати винні, що не вистачає підготовлених командних кадрів, що бійців дуже часто направляють на фронт після кількох днів підготовки, навіть без елементарної злагодженості, що недостатньо організованості та забезпечення, що не вистачає чим стріляти, що "весільні мавики " треба купувати за власні кошти, а в штатах посади для операторів дронів досі не передбачені", – додав він. Військовий аналітик, екс-командир взводу батальйону "Айдар" Євген Дикий порівнює закон 8271 з кривавою кувалдою, якою "вагнерівці" "мотивували" свого полоненого побратима більше ніколи не здаватися в полон. "Легалізація цієї кувалди практично позбавить бійця будь-якого судового захисту, і віддасть його на розтерзання командирам у небаченому раніше в нашій армії масштабі, подібно до порядків в орківській орді", - вважає він. За його словами, накази командирів бувають дуже різні, і відмова від їх виконання також буває дуже різною. "Навіть залишення позицій – найбільша проблема, яку за генеральським задумом має вирішити закон 8271 – не завжди однаково злочинне. Іноді якраз своєчасне незалишення позицій, що призведе до неминучої та невиправданої загибелі особового складу, є набагато тяжчим злочином", - зазначає військовий експерт, який закликав президента накласти вето на закон. Заради справедливості зазначимо, що є й інша думка. Вона полягає в тому, що наймотивованіші бійці, яким у принципі і не потрібен цей закон, перебувають на фронті з перших днів повномасштабної війни без вихідних та відпусток, багато хто з них загинув або отримав поранення. Зараз фронт часто поповнюється мобілізованими, часто не з власної волі, бійцями, яким потрібна жорсткіша дисципліна. Один із військовослужбовців, з яким вдалося поспілкуватися "ОстроВу" і який служить на Донбасі вже кілька років, не поділяє негативних оцінок щодо цього закону. "Я загалом позитивно ставлюся до закону, розумію, навіщо його вводять саме зараз. Хто був на фронті, бачив, що багато новоприбулих бійців не завжди розуміють, що наказ командира – це наказ командира, і свавілля не можна. Це війна. Росія не шкодує. своїх людей, закидає нас трупами, і ми не можемо на це просто так дивитися. Я не думаю, що цей закон будуть повсюдно застосовувати. Він скоріше для залякування .Якоюсь мірою він спрямований на деморалізацію противника, який має знати, що українські військові боротимуться до кінця і ніхто не здасть своїх позицій просто так", - сказав він "ОстроВу". "Я поговорив з деякими своїми знайомими на фронті, запитав їхню думку. Хто давно служить – каже, що їм взагалі все одно, нічого не зміниться, хто тільки втягується – трохи страшно, але жити можна. Складається враження, що бояться лише мобілізовані – ті , кому вручили повістку на вулиці і хто не має бойового досвіду", - додав він пізніше. Полковник запасу, воєнний експерт Роман Світан у коментарі "ОстроВу" зазначив, що подібний закон не потрібен для професійних та вмотивованих військовослужбовців, а був прийнятий від безвиході. "Від безвиході та системних помилок доводиться приймати подібні закони. Зараз до армії в основному примусово набирають людей, не враховуючи їх мотивацію. Це непрофесійні люди. Якщо людина добровільно йде до армії і це стає її професією, то такий закон не потрібен, оскільки він мотивований виконувати службові обов'язки і вбудовуватися у вертикаль управління, а через те, що жодна наша влада не займалася армією, не готувалася до російського нападу, українська армія до 24 лютого була розгорнута за штатом мирного часу, доводиться в режимі мобілізації набирати людей, які не мотивовані воювати. А коли людина не мотивована, вона не виконуватиме службових обов'язків повною мірою, залишається лише один механізм – це її змусити", - вважає він . За його словами, закон не принесе жодної користі на лінії фронту. "Це неробочий закон, він не виконає свого завдання. Його прийняли для якогось самозаспокоєння. Професіоналам він не потрібен, а змусити людину, яка особливо ризикує життям, боятися кримінального переслідування, це непорівнянні поняття", - зазначив Роман Світан. То що робити військовослужбовцям, які вважають накази своїх командирів злочинними? Дружина одного з бійців на передовій розповіла "ОстроВу", як зовсім недавно її чоловікові стало погано (загострилася хронічна хвороба) через те, що він кілька днів просидів у окопі, і він попросив командира перевести на іншу роботу. На що командир погрожував 10 роками в'язниці. "Ми можемо відвезти тебе до лікарні, але якщо висновок буде «придатний» (до військової служби – ред.), то записуємо твою відмову виконувати наказ і відкриваємо кримінальну справу", - відповів йому командир. У дружини бійця постає логічне питання: як військовослужбовці можуть захиститися від свавілля своїх командирів? Звернемося до закону. Відповідно до статті 110 Дисциплінарного статуту ЗСУ, всі військовослужбовці мають право подавати письмові заяви та скарги, а також звертатися особисто до відповідних посадових осіб та органів. Це може відбуватися у випадках ухвалення щодо них незаконних рішень чи неправомірних дій, у разі бездіяльності командирів чи інших військовослужбовців, а також у разі порушення їх законних прав, інтересів та свобод. Скаргу можна подати посадовим особам та органу військового управління - командуванню військової частини, Військовій службі правопорядку правоохоронні та інші державні органи, а також безпосередньо командиру. У Статуті окремо наголошується, що ніхто не може бути покараний за те, що він подає пропозицію, заяву чи скаргу . Щоправда, не варто розраховувати на швидкий розгляд звернення. За Статутом це може тривати до 45 днів. Крім того, подання скарги не звільняє військовослужбовця від виконання своїх обов'язків та наказів командира. Усну скаргу можна подати на гарячу лінію Міністерства оборони України за номером 0-800-500-442. Військовий експерт Роман Світан вважає, що система захисту прав військовослужбовців необхідна, але нині вона не працює на лінії фронту. "На лінії фронту не вистачає часу на захист прав військовослужбовців. Можна підключати певні компанії, але коли рішення на лінії фронту приймаються за частки секунди, немає часу на захист прав. Є певні моменти, пов'язані з сержантським складом, який може виконувати якусь роль у захисті, але ця система ще повністю не запрацюіала. І те, що її зараз немає, це системна помилка держави", - вважає він. "ОстроВ" поставив це питання кільком українським військовослужбовцям, які були на лінії фронту після 24 лютого. В цілому вони сходяться на думці, що в даний час командир на передовій – «цар і бог, і з цим нічого не вдієш» . "Є приватні інструменти, якими можна скористатися вже постфактум. Але коли ти в окопі і тобі дали наказ, що б ти про це не думав, його треба виконувати. На жаль, це війна, тут такі правила. Пізніше можна написати рапорт, але краще поговорити з командиром по-доброму і все залагодити в усній формі", - розповів один з військовослужбовців.
