Прокремлівське видання, яке називає себе «Независимой газетой», опублікувало дуже цікаву статейку під заголовком «Нічого ви з Путіним не зробите». Розмірковуючи про «деякі підсумки перших восьми місяців СВО», і підводячи читача до очікуваного висновку, що «Путіна не можна посунути ні згори, ні знизу, ні ззовні», «НГ» явно промацує ґрунт на предмет «чи є життя після Путіна»... «Нова нормальність» «Спеціальна військова операція (СВО), що почалася 24 лютого, реально змінила наше дійсне життя або дійсно змінила наше реальне життя. Нюанси формулювань мають значення залежно від бажання робити на чомусь особливий акцент. Однак ми такого акценту робити не будемо: для нас важливо наголосити на виникненні за минулі вісім місяців іншої реальності. Ця нова реальність настільки стрімко видозмінюється та формується, що неможливо зафіксувати відповідну їй нову нормальність. Тому що нормальністю називається те, що має риси визначеності та протяжної стабільності. А таких мало», - сміливо заявляє «Независимая газета». І продовжує з тривогою: «Часткова мобілізація, руйнація шляхом реактивних обстрілів об'єктів критичної інфраструктури в Україні, підрив Кримського мосту, розмови про ядерну війну, масові втечі молоді призовного віку та чверть мільйона мобілізованих за останній місяць – принципово змінюють життя «тут і зараз», роблячи її якісно відмінною від життя «тут, але тоді». Розкол у багатьох верствах суспільства виразний і очевидний, хоч і асиметричний. Пропаганда тисне інформування. Протистоячі угруповання у взаємних звинуваченнях та викриттях зайшли дуже далеко, опанувавши риторику взаємного погрому зрадників, посібників тощо. Підстав для примирення не проглядається не те, що сьогодні, а й через десятиліття». «Змінюються навчальні курси та тексти підручників. Політичне життя в країні потоншало до щільності сигаретного димка, а лінії поділу влади практично непомітні, як на контурній карті. Більше того, вже й усередині гілки законодавчої влади чути заклики скасувати вибори. Мотив простий: чи зрозуміє суспільство наші розбіжності, чи сприйме наші відмінності під час єднання навколо влади, чи це не стане публічним доказом нашої змістовної нікчемності, амбітності та егоїзму?», - запитує «Независимая». На її думку, судова влада в РФ «також демонструє спорідненість та спільний порив із владою виконавчою в імплементації актів, які обмежують права на свободу думок та суджень в епоху СВО». «Дійшло до того, що провладні депутати, пропагандисти, воєнкори, генерали раптом після відступу з Харківської області запитали: чи не час почати говорити правду? Спочатку ухвалили рішення, що правдою можна вважати лише те, що повідомляє Міністерство оборони РФ, а все, що йому суперечить, – фейк. З кримінальним покаранням. А потім зажадали правди, тим самим вказавши на дефіцит цієї в офіційних джерелах. З'явилося й нове «обличчя правди» – обличчя генерала Суровікіна, який повідомив про можливі непопулярні рішення. Усі полегшено видихнули, задовольнившись ковтком правди. Проте додаткової конкретики щодо цілей операції, термінів її завершення та візуальних символів перемоги повідомлено не було», - фактично констатує «НГ». І наголошує: «Захист народу Донбасу», демілітаризація та денацифікація України як вихідні цілі СВО офіційно знято не було. Більше того, високопоставлені спікери, торкаючись СВО, говорять під копірку: мовляв, не сумніваюся, що всі цілі СВО, поставлені перед збройними силами, будуть, безумовно, досягнуті. Ось несуперечливий рівень сталості, який парадоксально нічого не прояснює. Це також можна віднести до нової реальності». Без жодної нотки оптимізму «НГ» не приховує: «Зважаючи на все, відносини із Заходом пішли під ніж. А пошук друзів, союзників та ринків у країнах Азії, Африки та Латинської Америки поки що заміною Заходу не став. І не факт, що станеться. Причина проста: країни, що розвиваються, загрузли в боргах і фінансово занадто залежать у своєму повсякденному житті від Заходу та його ключових інститутів – Світового банку та МВФ...». «НГ» ризикує сміливо нагадати навіть про те, що «дві економічні модернізації в історії Росії – за Петра I та Сталіна – проходили за технологічного сприяння Заходу». «Понад 20 тис. іноземних інженерів і робітників, Форд, Сіменс, Юнкерс, Альберт Кан та General Electric взяли участь у створенні флагманів перших радянських п'ятирічок – Челябінського та Сталінградського тракторних заводів, Магнітогорського та Новокузнецького металургійних комбінатів, ГАЗу, АЗЛК інших. Тепер, очевидно, доведеться обходитися самотужки», - відверто приречено пише «НГ». «А що Путін? Він не втрачає духу та переконаності, що все робить правильно, і ні про що не шкодує. Його спілкування з журналістами з кремлівського пулу свідчить про це однозначно... Те саме з російським народом, його більшістю. Воно вдячне Путіну за захист росіян... І вісім місяців тому від слів перейшов до справи. Цей наратив для більшості росіян зруйнувати та похитнути сьогодні не можна. Що стосується олігархів під санкціями, то розрахунок Заходу на їхній бунт після того, як він, Захід, позбавив їх палаців, яхт, рахунків і віз, виглядає ідіотичним... Таким чином, сьогодні Путіна не можна посунути ні згори, ні знизу, ні ззовні. Він може посунути себе лише сам. Це реальність авторитарного популярного лідера ядерної держави. З нею треба зважати», - не менш приречено констатує НГ. «Інакше хибні очікування, «засновані на достовірній інформації», що Путін незабаром відлетить на ПМП в одну з дружніх країн типу Китаю, будуть виводити «аналітиків» і їхню паству, що страждає, все далі від розуміння, що насправді відбувається, чому відбувається, як довго триватиме. І що треба робити, щоб вижити, зберегти життя та здоров'я. Яке може стати в нагоді на іншому історичному витку російської реальності», - обережно заглядає у майбутнє «Независимая газета». «Подарунки повертаються назад» Російським ЗМІ подобається діловито споглядати награбоване. Так було 2014 року після анексії Криму, так було після окупації Донбасу. Місяць тому настала черга смакувати, «що отримає Росія разом із ДНР, ЛНР, Херсонщиною та Запоріжжям». І ось тепер «до столу» підсіла вже урядова «Российская газета», яка вирішила поміркувати, «яку вигоду дасть економіці та населенню Росії приєднання нових територій». Для початку «РГ» попереджає, що «бонуси від входження до складу Росії чотирьох нових регіонів економіка отримає, звичайно ж, не завтра». «З одного боку, ДНР, ЛНР, Херсонська та Запорізька області мають величезний промисловий та сільськогосподарський потенціал (все ж таки ближче на південь знаходяться), але, з іншого, у них важка українська спадщина. Коли, як і в Криму, все з них викачувалося, але про розвиток і не могло бути мови», - зарозуміло вказує урядове видання. На пропозицію газети прокоментувати «приєднання чотирьох нових територій» якийсь «професор департаменту політології Фінансового університету при уряді РФ» Павло Селезньов одразу наголошує на тому, що згадані окуповані регіони України – це «подарунки», зроблені Радянським Союзом», які «повертаються назад», і це «великий крок уперед у збільшенні людського та промислового потенціалу Росії». «Експерт» Селезньов нагадує, що «за часів СРСР там створювався особливий промисловий регіон, який виробляє великий обсяг складної машинобудівної продукції». «Тут розташовані тисячі промислових підприємств, багато з яких успішно діють досі», - явно необачно каже експерт, якого, мабуть, не попередили про згадану вище «важку українську спадщину». А Селезньов продовжує по-господарськи загинати пальці: «Це і металургія, і суднобудування, і переробка сільгосппродукції, і машинобудування, і легка промисловість, і багато іншого. За часів СРСР для забезпечення промисловості енергією там було збудовано цілу низку великих електростанцій, які раніше були перлинами радянської енергетики, а тепер стають найважливішими частинами російської енергосистеми. Це Запорізька АЕС, третя у світі за потужністю, легендарний Дніпрогес, Запорізька та Вуглегірська ТЕС, а також багато менших електростанцій». До Селезньова підключається якась «керівник відділу макроекономічного аналізу ФГ «Фінам» Ольга Бєлєнькая, яка нагадує, що «якщо говорити про ДНР та ЛНР – це, насамперед, вугледобувні та металургійні регіони». Але подітися нема куди: кремлівські «експерти» змушені визнати, що економіка цих регіонів фактично знищена російськими окупантами. «Вважаю, що говорити про економічний потенціал приєднаних регіонів можна лише у досить довгостроковій перспективі. За інформацією Мінпромторгу, значна кількість заводів перебуває зараз у простої, є зруйнована інфраструктура, яку необхідно відновлювати. Відновлення економіки цих регіонів може вимагати значних фінансових ресурсів - раніше лише глави ДНР та ЛНР наводили оцінки у 2 трлн руб. та 1,5 трлн руб. (тобто сумарно 3,5 трлн руб.)», - згодна Бєлєнькая. Вторить їй і «виконавчий директор департаменту ринку капіталів ІК «ІВА Партнерс» Артем Тузов, який упевнений, що «видобуток вугілля та газу потрібний завжди», але «у 2023 році ніяких проривів з видобутку чекати не варто, буде потрібний довгий період інвестицій та відновлення». Далі «РГ» перераховує переваги отриманих «подарунків»: «Херсонська область – це вапняки, що застосовуються у будівництві та металургії, пісок, глина, торф. У Запоріжжі видобувається залізняк, є марганцеві руди... ДНР - це комора природних ресурсів, де видобувається майже 40 видів сировини. А у ЛНР великі поклади вугілля та пісковику... Нові території здатні принести додатково як мінімум 5 млн тонн зернових...». А ще «нові території за своїми природно-кліматичними умовами близькі до Краснодарського краю» та «вони сприяють нарощуванню транспортних можливостей Росії на Чорному морі». «Ще одна особливість – це наявність великої кількості людей з технічною, інженерною освітою, які були зайняті чи працюють зараз у промисловості. Росія, яка хронічно потребує технічних кадрів, може з великою користю для себе використати цей потенціал. Дослідження, проведене Фінансовим університетом, показало, що в нових російських регіонах, крім іншого, люди прагнуть вступу до ВНЗ, велика тяга населення до хорошої середньої та вищої освіти. У них також великий потяг до культурних цінностей. Мешканці до того ж досить активні щодо створення нових підприємств», - завершує «Російська газета» свої захоплення від «повернутих подарунків». «Перший варіант найімовірніший» «Аргументы и факты» не могли пройти повз «брудних планів» України, а тому вирішили просвітити читачів «про створення радіаційної бомби в Україні». Газета вводить читачів у «курс справи», повторивши для початку побрехеньки, що «Україна готує розробку та застосування «брудної бомби» з метою дискредитації Росії», що «розробка проходить на базі Східного гірничо-збагачувального комбінату (Дніпропетровська область) та Київського Інституту ядерних досліджень», а «головні компоненти цієї зброї мають прибути із Великобританії». «Що таке «брудна бомба»? Це пристрій поширення радіації. На відміну від ядерної бомби, яка вивільняє потужну ядерну енергію, «брудна» приводиться в дію за допомогою простої вибухової речовини, яка «розсіює» радіоактивні матеріали, заражаючи людей на території... На початку жовтня про підготовку такої зброї згадував військовий експерт Олександр Артамонов. За його даними, створення такої зброї контролювали фахівці, які говорять "тільки англійською мовою", що підтверджує версію про причетність Великобританії», - по-змовницькому повідомляє «АиФ». Згаданий «військовий експерт» Артамонов запевняє, що «Україна є проектом насамперед MI6 з погляду ведення воєнних дій», а «стратегічно Україну координує ЦРУ». «Компоненти бомби, за моїми даними, справді були завезені спочатку до Чернівців, де було отримано перші інструкції та здійснювалося складання агрегатів першого рівня. Компоненти завозилися потягом, а не повітрям», - розкриває всі секрети Артамонов. За його версією, «щоб спровокувати Росію, є два найімовірніші сценарії». «Це вибух «брудної бомби» на території України або удар по Росії з метою викликати реакцію у відповідь. Перший варіант найімовірніший», - логічно міркує Артамонов. «За моїми джерелами, однією з цілей був Ростов-на-Дону. За їхніми планами, після удару у відповідь ми перетворимося на країну-ізгоя, нас виженуть із членів Ради безпеки ООН і порушаться всі союзи з Китаєм та Індією», - тривожно розповідає «військовий експерт». – Однак доставка до Ростова передбачає подолання наших систем ППО. До того ж, якщо, не дай Боже, це станеться, у нас у руках можуть бути матеріали справи для міжнародного розслідування, яке покаже, що все це – брудна провокація. Натомість, якщо підірвати «брудну бомбу» у себе вдома, то нам буде неможливо розібратися і зібрати дані». Артамонов нарікає, що «про таку провокацію попереджав за три тижні до початку спеціальної військової операції». «Після цього проходила інформація, що в аеропорту Гостомель під Києвом, де ми були змушені висаджувати десант, теж була спроба збору бомби. Тоді десант добре відпрацював і вдалося це запобігти. На жаль, не без втрат із нашого боку», - остаточно розкриває всі свої секрети «військовий експерт» Артамонов. «Терорист» Доброслав В Ульянівській області РФ за звинуваченням у «сприянні тероризму, організації діяльності екстремістської організації та реабілітації нацизму» заарештовано громадянина України Доброслава Манько, який прибув до регіону разом із біженцями у березні 2022 року. Про це пише газета «Коммерсант». Газета зазначає, що російськими силовиками 25-річному Доброславу Манько «ставиться у провину вербування людей в екстремістські організації з метою в тому числі нападів на держустанови та храми». «У СУ СКР інформацію про арешт підтвердили, проте від коментарів відмовилися. У регіональному управлінні ФСБ, на підставі матеріалів якого було порушено кримінальну справу, пояснити ситуацію також відмовилися. Джерело, близьке до слідчих органів, повідомило «Комерсанту», що Доброслав Манько вже дав свідчення. Співрозмовник також зазначив, що екстремістські матеріали Доброслав Манько розміщував на своїх сторінках у ВКонтакті і в Telegram, там же він намагався вербувати прихильників. На сторінці Доброслава Манько розміщені емблеми українського нацбатальйону «Азов» (визнано в Росії терористичною організацією, його діяльність у РФ заборонено), нацбатальйону «Айдар» (визнано екстремістським у Росії), а також фотографію самого обвинуваченого, де він демонструє татуювання у вигляді свастики виколоту у нього на грудях». «Коммерсант» акцентує, що «з квітня і до арешту Доброслав Манько, який прибув до регіону разом із біженцями наприкінці березня, знаходився в центрі тимчасового утримання іноземних громадян (ЦТУІГ, селище Ечкаюн, розташоване за 43 км від Димитровграда). Сюди він був поміщений рішенням Мелекеського районного суду за позовною заявою УМВС як депортації, що підлягає за межі РФ». «Мотивом була та обставина, що перебування Манько в РФ «створює реальну загрозу громадському порядку, правам та законним інтересам громадян Російської Федерації». До цього, 5 квітня, Димитровградським міським судом було винесено три рішення про адміністративне покарання Доброслава Манько: одне – за виробництво та розповсюдження екстремістських матеріалів та два – за пропаганду та публічне демонстрування нацистської символіки. За це затриманий отримав 14 діб арешту», – констатує газета. «Доброслав Манько намагався оскаржити рішення суду, але безуспішно. З матеріалів суду випливало, що Манько просив скасувати рішення про його депортацію та перебування в ЦТУІГ, пояснюючи, що він прибув до Росії разом з матір'ю, «без допомоги якої не здатний здійснювати нормальну життєдіяльність у зв'язку з наявним у нього захворюванням» (за даними джерел, він має ДЦП). В УМВС не змогли відповісти, чому Доброслава Манько так і не було депортовано», - підсумовує «Комерсант», нічого не дивуючись. Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»
