"Метою Кремля буде перетворити Курськ на не більше, ніж прикрий комариний укус на тлі кровопролиття в Україні". Огляд західних медіа

Якщо протягом першого тижня після початку українського вторгнення в російську Курську область західні оглядачі балансували між розгубленістю і захватом, пізніше тон змінився. Хоча захват певною мірою зберігається – західні журналісти, зокрема, пересвідчилися і написали, що українські посадовці і військові дуже людяно ставляться і до військовополонених, і до місцевих росіян.

Але його переважує гірке усвідомлення, що Україна блискавично втрачає території у Донецькій області. Ще більше, ніж з Курської області чи про Курську область, було текстів з Покровська, про майже панічну евакуацію міста. Ще нещодавно втрата Україною кожного села була новиною, а з міст, які штурмували росіяни, постійно виходили репортажі для найбільших світових медіа. У ці дні ніхто не звертає уваги на просування росіян у Нью-Йорку, Новогродівці, Мирнограді та інших містах Донеччини, настільки великими і швидкими є їхні здобутки.

"42-річний Руслан, заступник командира 68-ї бригади, яка захищає лінію фронту навколо Покровська, каже, що не пам'ятає таких інтенсивних боїв у будь-якій іншій точці, відколи його призвали до армії восени 2022 року з вугільної шахти, де він працював, – розповіли у The Washington Post. – За його словами, лише за останній тиждень його війська відступили приблизно на шість миль. Його рідне місто Новогродівка тепер є лінією фронту, сказав він. "Вони йдуть, і йдуть, і йдуть, – сказав він про російські війська, порівнюючи їх з маршируючими мурахами, які йдуть вперед навіть тоді, коли їхні товариші падають замертво поруч з ними. – Це просто хвилі м'яса. Це таке божевілля".

Як передали в американському виданні, "його бригада не має достатньо людей і техніки для штурму російських позицій і веде лише оборонні операції навколо міста. "Ми боремося тільки за те, щоб вижити", – сказав Руслан, додавши, що очікує на довгу битву, подібну до боїв за інші східні міста – Бахмут і Авдіївку, за контроль над якими російські війська билися місяцями. Обидва міста було майже повністю зруйновано під час боїв. "Я дуже не хочу, щоб його захопили, – сказав він про Покровськ. – Можливо, вони перенаправлять свої війська на Курськ. Може, буде легше, і ми зможемо захищати Покровськ довше. Але при тому, як вони наступають зараз, з такою інтенсивністю, чорт його знає". Мета росіян захопити місто "вже крає мені душу", додав він".

"24-річний Ростислав, солдат 151-ї механізованої бригади з Херсона, прогнозує, що за кілька тижнів в місті будуть вуличні бої, – говорилося також в тексті The Washington Post. – Бої прямо за містом вже настільки інтенсивні, що доїхати до позицій його бригади на південний схід від нього – це "дорога в один кінець". "Виходиш або 200, або 300, – сказав він, використовуючи військові коди для позначення загиблих і поранених. – Хлопці сподіваються на поранення". За його словами, він вже був кілька разів поранений і потребує операції, але від нього все одно очікують повернення на фронт".

The Economist, також у репортажі з Покровська, поділився схожими спостереженнями. "Несподіване міні-вторгнення України в Росію викликає змішані почуття, – зазначили там. – (Військовослужбовець 59-ї бригади) Дублін каже, що перші успіхи підняли бойовий дух. Але це не тривало довго. Надію на те, що Росія може відреагувати відведенням військ від Покровська, витіснило усвідомлення, що вона цього не робить. Джерела в українських органах безпеки підтверджують, що хоча Росія і перекинула війська з інших ділянок східної лінії фронту, вона посилила угруповання навколо Покровська. Україна тим часом передислокувала підрозділи спецпризначенців до Курської області і латає покровський фронт невипробуваними формуваннями. "Росіяни все зрозуміли і не клюють на наживку", – скаржиться Дублін".

"Захисники Покровська неохоче говорять про те, як довго вони можуть триматися, – написали у британському виданні. – Росіянам можуть знадобитися тижні або місяці, щоб на шляху до нього пройти міста Мирноград, Селидове та Українськ, до яких зараз вчащають безпілотники, артилерія і бомбардувальники. З 19 серпня просування сповільнилося, каже Олександр, командир безпілотника 110-ї бригади, який спостерігає за полем бою зі своїх екранів. Але росіяни мають звичку накидатися на слабкі місця зі спустошливим ефектом, попереджає він. Здається, це лише питання часу, коли Покровськ буде розгромлено, як Маріуполь, Бахмут і Авдіївку".

 

"Підготовлено сцену для драматичного моменту у війні"

В іще одному тексті The Economist поділився великою кількістю інсайдерської інформації про планування українського вторгнення в Росію і його поточні наслідки. Як розповіли його автори, "план вторгнення на територію Росії виник не від хорошого життя. На початку липня генерал Сирський, новопризначений український головнокомандувач, перебував під тиском. Протягом кількох місяців він мав справу з, м’яко кажучи, неідеальною спадщиною свого попередника Валерія Залужного, а керівництво армії розходилося з президентом у поглядах на політику мобілізації, що призвело до значного дефіциту особового складу. В Америці Конгрес зволікав з підтримкою. Як наслідок, впала Авдіївка, опорний пункт на північ від Донецька. Лінія фронту в Донецькій області дробилася, особливо навколо логістичного вузла Покровська. Поширювалися чутки, що генерал Сирський був на межі звільнення, причому бойові пси, пов'язані з всесильним начальником офісу президента Володимира Зеленського Андрієм Єрмаком, навіть припускали, що він "брехав" своєму начальству".

"У такому розгардіяші командувач почав планувати, – говорилося далі в тексті. – "Сирський не сильний у політичних іграх, – каже джерело, близьке до генерала. – Що він вміє, так це воювати". Розглядали кілька сценаріїв наступального удару по найслабших місцях російської лінії: удар в Брянській області на півночі; удар в Курській області; комбінація обох; або більше. Головна мета полягала в тому, щоб відтягнути війська з мертвої хватки на Донбасі і створити козирі для будь-яких майбутніх переговорів. Генерал Сирський тримав свої плани в таємниці, ділився ними лише з вузькою групою генералів і працівників органів безпеки. З президентом він розмовляв наодинці, без його співробітників. Армійська розвідка проводила більшу частину розвідки, замість того, щоб покладати її на ГУР, український орган воєнної розвідки, який підключили лише на пізньому етапі".

"Західних союзників також навмисно залишили в невіданні, стверджує джерело. "Захід зірвав дві попередні операції Сирського. Одну з них злили росіянам, а в іншому випадку нам дали вказівку припинити". Обмеження комунікації до рівня службової необхідності дозволило українцям розпочати атаку до того, як росіяни зрозуміли, що відбувається. "Вони розуміли, що щось готується, але, ймовірно, припускали, що нам знадобиться американське схвалення для такої зухвалої операції". Перед доконаним фактом Захід не заперечував. Генерал Сирський заплутав ворога, приховавши прибуття своїх найбільш загартованих у боях дивізій. Підкріплення було перекинуто до лісів поблизу кордону під приводом захисту від прогнозованого російського наступу на Суми. У той же час в українських медіа з'явилися твердження про неминуче російське вторгнення. "Ротація відбулася приблизно за півтора тижні до початку Курської операції, – згадує (військовослужбовець) Сергій. – Росіяни продовжували вважати, що ми просто захищаємо кордон"".

Як вважають в The Economist, "велика авантюра генерала Сирського дала українцям надію після року постійно похмурих новин. Вона також дала йому відновлений авторитет. Але довгостроковий успіх чи неуспіх операції значною мірою залежатиме від того, як відреагує Росія. Вона, схоже, дотримується подвійного підходу: більш агресивно реагує на вторгнення і водночас чинить тиск всередині України вздовж лінії фронту на Донбасі. Метою Кремля буде перетворити Курськ на не більше, ніж прикрий комариний укус на тлі кровопролиття в Україні. Докази посилення реакції в Курській області зараз очевидні. Українські солдати, які перебувають на території Росії, кажуть, що вони вже починають бачити інший рівень опору. Втрати зростають. Росіяни посилилися краще підготовленими підрозділами, в тому числі морськими піхотинцями і спецпризначенцями. Вони вивчали місцевість. Ця запізніла реакція Росії на вторгнення в Курську область змусила її відволікти частину військ зі складних позицій в Україні на Донбасі. В результаті, як каже джерело в українському уряді, військова активність на Донбасі значно знизилася з 16 серпня. Але є один великий виняток: Покровськ, місто, до якого Росія постійно просувалася перед вторгненням і де вона намагається підтримувати сильний тиск на Україну".

"Тож підготовлено сцену для драматичного моменту у війні: Україна хоче продовжити наступ углиб Росії і порушити контури лінії фронту, змінюючи поразницький наратив про заморожений конфлікт, єдиним виходом з якого є переговори. Росія хоче придушити вторгнення і скористатися виснаженням ресурсів України, що виникло в результаті, дотискаючи в іншому місці, в Покровську. Українські війська на території Росії більш вразливі, але все ще зухвалі. "Ці виродки зрозуміли, як воювати, і розуміють нашу тактику, – каже рядовий Сергій з 80-ї бригади. – Але це не означає, що ми не розуміємо їхньої тактики – або що ми не продовжимо їх нищити"", – процитували у британському виданні.

Огляд підготувала Софія Петровська, "ОстроВ"

Статті

Світ
21.11.2024
19:00

Політолог Костянтин Матвієнко: У РФ немає стратегічного запасу, щоб довго продовжувати війну. Вони викладають останні козирі

Ближче до ядерної війни ми не стали, це абсолютно однозначно. Я впевнений, що РФ не наважиться на ядерну ескалацію, що б ми не робили з далекобійними ракетами США та інших країн.
Країна
21.11.2024
18:00

«Рубіж» чи останній рубіж?

«Рубіж» - це справді межа можливостей Москви у конвенційній зброї. Тому йому краще щоб усі думали, що в РФ є така зброя і боялися, ніж знали це напевно. Тим більше, що кількість "Рубежів" може бути суто демонстраційною.
Країна
20.11.2024
13:55

Звільнений з полону оборонець Маріуполя Андрій Третьяков: "Азовсталь", тортури та обмін

Навіть чеченці краще за росіян в плані поводження з військовополоненими. Коли заїжджали чеченці, то ставлення було більш-менш прийнятним. Найгірше ставлення до нас було саме з боку росіян у Таганрозі.
Всі статті