«Контрнаступ почнеться незабаром після Олімпійських ігор». Російські ЗМІ про Україну

Газета «Московский комсомолец» радісно повідомляє, що «російська армія продовжує вгризатися в оборону ЗСУ і змушує противника розмазувати війська тонким шаром по всьому фронту». «Чи не щодня російське військове відомство рапортує про нові території, які переходять під наш контроль», - пафосно додає газета. Але тут же і тривожиться: «Тим не менш, у Києві не полишили плани нового контрнаступу, який, найімовірніше, почнеться невдовзі після закінчення Олімпійських ігор у Парижі. Військові експерти зазначають, що ЗСУ вже почали активно вибудовувати оборону вздовж природних водних перешкод, які поки що залишаються найкращою стримувальною силою»...

 «Що далі підемо на територію України…»

Щоб заспокоїти і себе, і своїх читачів, «Московский комсомолец» закликає такого собі «військового оглядача» Олексія Суконкіна, який переконує: «Російська армія готується до наступу противника, і всі наміри ЗСУ приречені на провал».

«Завершуються бої в Яснобродівці, йде наступ від Прогресу вздовж залізниці. Новоолександрівку зараз контролює наш підрозділ. У противника там не виходить вибудувати міцну оборону - щойно вони її вибудовують, її виносять спочатку авіаційними бомбами, після чого починається повзучий наступ. Дуже сильно змінився характер війни через FPV-дрони і тотальний контроль ситуації на полі бою», - тараторить «стратег» Суконкін.

«Олексію, пройшло повідомлення, що противник почав вибудовувати оборону вздовж водних перешкод? Що це означає?», - якось налякано запитує його «МК».

Той розмірковує: «Якщо ми подивимося на карту, то побачимо, що оборона ЗСУ на Запорізькому, Херсонському напрямках вибудувана по річці Дніпро. Найімовірніше, противник і далі вибудовуватиме стратегічну оборону по цій річці. Річки - це природні перешкоди для руху військ противника. І поки що нічого кращого ще не придумано, окрім як по річках вибудовувати лінію оборони. Вибудовувати оборону по дрібних річках теж був би найбільш оптимальний варіант для ЗСУ. Я вже розповідав, що ЗСУ формують нові бригади. Я нарахував за номерами 18 бригад, які не помічені на лінії фронту. Можна припустити, що вони займаються відновленням своєї готовності, чисельності, формують, нарощують свої ударні потенціали. І в якийсь момент вони можуть бути застосовані на фронті».

При цьому «оглядач» Суконкін сподівається, що в Росії дійсно «успішно триває набір добровольців на контрактну службу»: «Володимир Путін говорив про те, що наше угруповання буде доведено до чисельності майже 700 тисяч».

Чи ризикнуть ЗСУ в таких умовах піти в наступ? Суконкін і тут заспокоює: «Піти, звичайно, можуть. Але результат цього наступу буде точно такий самий, як і рік тому. Тому що ми маємо певну перевагу на низці напрямків. На що сподівається Сирський, який нещодавно заявив, що він здатний повернути Крим? Не бачу логіки в цих заявах. Безперспективність цих ідей стала очевидною ще 2022 року, коли вони видихнулися на своїх наступальних діях, а також під час їхнього стратегічного наступу 2023 року. Тоді остаточно стало зрозуміло, що ніякого прориву у ЗСУ в принципі не буде. Вони до Токмака дійти то не змогли, не кажучи вже про те, щоб дійти до Мелітополя і Криму. Ці заяви звучать дивно на тлі серйозного зниження поставок західного озброєння і великих проблем у формуванні нових підрозділів».

Суконкін звідкись пронюхав, що ЗСУ зараз «формують бригади і не можуть дати їм належну для середньостатистичної мотопіхотної або механізованої бригади техніку».

«Тому вони створюють бригади і одразу їх визначають їх, як піхотні, щоб не було передумов про щось мріяти. А піхотною бригадою вирішувати наступальні завдання неможливо. Завдання наступального характеру повинні вирішувати мотопіхотні, танкові підрозділи, але ніяк не піхота...», - просвіщає Суконкін.

А ще він знає, що «дії противника із заявами про мирні переговори ніяк не узгоджуються».

«Взяти недавню заяву канцлера ФРН Шольца, який дозволив використовувати німецькі ракети на всю глибину по території Російської Федерації... Спочатку Захід нібито думає виходити на мирні переговори, а потім з'являються такі заяви. Американці - не важливо, хто буде в них президентом - демократ чи республіканець - однаково будуть насамперед переслідувати свої цілі. США вважають, що Україна серйозно впливає на зниження економічної та військової потужності Росії. Тому вони в будь-якому разі підтримуватимуть війну в Україні, незалежно від того, хто прийде на наступний термін у Білий дім», - здогадався Суконкін.

«У будь-якому разі, будь-які мирні переговори повинні мати під собою серйозні позиції. Ці позиції зараз нам забезпечує наша армія. Чим далі ми підемо вперед на територію України, тим вагомішим буде слово дипломатів», - сподівається «військовий оглядач».

«ЗСУ навмисно применшує свої сили…»

На сторінках газети «Известия» зі своєю «думкою» виступив такий собі Геннадій Альохін - «полковник запасу, військовий журналіст, учасник чотирьох військових конфліктів». Яких саме «конфліктів», газета не уточнює, зате не забуває згадати, що московський автор - «уродженець Харкова». Мабуть, тому він так упевнено розповідає, «що являють собою Збройні сили України і чому західна тактика не працює на полі бою».

«З 1990-х років Україна почала перебудовувати свій військово-промисловий комплекс під натовські стандарти. Однак, як показала практика, стратегія, розроблена США, не працює на полі бою, оскільки досвід цієї країни будується на війнах зі свідомо слабким супротивником. Зараз в України не залишилося жодного державного інституту, здатного функціонувати самостійно. Країна тепер повністю залежить від допомоги своїх союзників, зокрема, вже близько півроку українські бойовики чекають F-16 і сподіваються на них як на манну небесну. Як воюють ЗСУ і чи можна чекати від них будь-якого контрудару?», - запитує «військовий експерт».

Одразу вживши побитий кремлівський термін «українські бойовики», Альохін одразу стає зрозумілим: «...Уже в 1990-ті й нульові роки військово-політичне керівництво країни обрало курс на захід і почало пристосовуватися до натовських стандартів. Однак тоді це було не так помітно, адже майже все навчання військовослужбовців продовжувало йти за старими і перевіреними лекалами Радянської армії. Криза настала 2014 року, коли почалися події на Донбасі. Тоді стало зрозуміло, що Збройні сили України втратили свою боєздатність. І після підписання Мінських угод вони повністю перейшли під контроль НАТО».

Альохін будує свою «думку» за лекалом «в Україні все погано - і в армії, і в суспільстві».

«Порівнювати потенціал військово-промислового комплексу РФ і України немає сенсу. Ще у 2022 році стало зрозуміло, що цей «дев'ятий вал» українська військова машина витримати не може... ЗСУ вдається підтримувати свою чисельність винятково завдяки поголовній, примусовій і, не побоюся цього слова, тотальній мобілізації громадян... Сьогодні в Україні суспільство фактично розділене. З 2014 року щонайменше 30% українців, це до 9 млн осіб, покинули територію країни. При цьому багато хто з них ставиться до спеціальної військової операції негативно і побоюється висилки на батьківщину. У самій Україні населення в основному поділяє ідеологію, яка виправдовує ведення тотальної війни проти Росії. Але при цьому панічно боїться, що чергова хвиля мобілізації накриє і їх... За два з половиною роки Україна з незалежної держави переформатувалася в країну, яка існує виключно за рахунок іноземних донорів. Близько 65% бюджету України - західна фінансова допомога. Сьогодні жоден її державний інститут не здатний функціонувати самостійно, без участі в його діяльності або управлінні іноземних військових радників...», - говорить і говорить Альохін, немов хоче когось чи то здивувати, чи то налякати.

«Але все це виявилося неефективним, адже натовська стратегія базується на досвіді воєн зі свідомо слабким противником - Ірак, Перська затока, Югославія. Тепер в американських штабах триває аналіз і болісний пошук відповідей на російський виклик. Звичайно, це все не говорить про те, що командування ЗСУ не може готуватися до контрнаступальних дій, головною метою яких буде зірвати наші плани, які зараз зримо проявляються на тому самому харківському напрямку, де ми методично проламуємо оборону супротивника, тіснимо його практично на всіх напрямках, виявляючи вразливі місця», - підбадьорює кремлівський «експерт», призабувши, що «проламує оборону противника» російська армія вже третій безуспішний рік.

«ЗСУ як манни небесної чекають появи на фронті F-16 - за останньою інформацією, вони ось-ось мають надійти. Командування противника залежно від кількості цих винищувачів цілком може кинути їх у бій не поодинці, зберігаючи як цінний ресурс, а з метою відсунути російську авіацію від фронту. Але ймовірність стратегічного наступу ЗСУ сьогодні практично виключена. Можливі наступальні дії оперативно-тактичного характеру - противник ще не переможений. Він зберігає певну кількість сил і мріє про реванш за свої невдачі», - бравірує, але все ж таки побоюється Альохін.

«Аналіз інформпростору за останні два місяці дає змогу зробити висновок, що зараз противник намагається максимально приховати свої приготування. І одночасно він проводить широку кампанію з дезінформації та відволікання нашої уваги. Є всі ознаки того, що командування ЗСУ навмисно применшує свої сили, згущує проблеми. Щосили намагається сформувати картинку розвалу і кризи», - розкриває Альохін «плани ворога».

«Але говорити про те, що українці балансують на межі остаточної кризи, я б не став. Це самообман. Ситуація на лінії бойового зіткнення, як і раніше, залишається напруженою. Хоча й змінюється. І ми знаємо, у чий бік», - непереконливо підсумовує кремлівський «експерт». 

«Тому відпочиньте…»

Шовіністичне видання «ПолитНавигатор» радіє: «Угорці помстяться Україні за перекриту нафту».

«Угорщина і Словаччина запросили у Єврокомісії консультації через «вороже» (так вважають МЗС двох країн) рішення України про припинення транзиту російської нафти через національні санкції щодо ЛУКОЙЛа.  Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто заявив, що Київ порушує угоду про асоціацію з ЄС: його дії загрожують різким підвищенням цін для угорських споживачів... Більшість експертів схильні вважати, що Київ запроваджував свої санкції за вказівкою Брюсселя, який хотів у такий спосіб покарати угорського прем'єр-міністра Віктора Орбана за його неузгоджену миротворчу діяльність», - вступає «ПолитНавигатор».

Видання цитує такого собі «оглядача» Юрія Баранчика, який очікувано заявляє, що «в наявності деградація внутрішніх відносин у ЄС». «Адже багато хто, напевно, задумається - якщо Брюссель захищає не всіх європейців, то який сенс орієнтуватися на нього і далі? Простіше поставити завод китайських автомобілів (як Угорщина) і замість того, щоб канючити гроші у Європи, отримувати свою частку від китайської торгівлі, наприклад», - вчить Баранчик.

«Угорщина і Словаччина заявили про намір звернутися до суду, а поки що намагаються розібратися з Україною своїми силами. Угорщина виставила Києву ультиматум. Будапешт не схвалить надання 6,5 мільярда євро з Європейського фонду миру у вигляді компенсації країнам Євросоюзу за постачання зброї Україні, поки не вирішиться питання про транзит. Крім того, електроенергія зі Словаччини та Румунії з 23 липня більше не надходить на Україну. Поставки з цих двох країн становили понад 50% українського імпорту», - додає «ПолитНавигатор».

Видання цитує ще одного «експерта з енергетики», такого собі Бориса Марцинкевича, який нагадує, що постачання електроенергії в Україну «здійснювалося “руїнами” енергосистеми “Мир”, створеної ще за часів СРСР, тож домінування Угорщини та Словаччини в постачанні зумовлене суто технічно».

«Із Мукачева в Угорщину йдуть дві лінії по 220 кіловольт. У зворотний бік вони теж працюють: синхронізація відбулася. Одна лінія 330 кіловольт, і ще одна лінія 750 кіловольт.  Ще одна лінія 330 кіловольт - це Словаччина. На цих п'яти лініях поставки близько 5 гігават можливі. Я думаю, що угорська державна компанія MOL на запит українського міністерства відповість, що в Угорщині зараз дуже спекотно і підвищений запит на електроенергію. Тому відпочиньте. По-іншому напоумити мешканців вулиці Банкової неможливо», - припускає Марцинкевич.

Зі своєю думкою вступає і якийсь здивований «політолог» Олександр Носович: «А взагалі цікава пішла тенденція. Очікувалося, що на шляху євроінтеграції України будуть повставати Нідерланди, Італія та інші багаті країни-засновники ЄС, від яких ця Україна далеко і яку їм у своєму елітному клубі бачити не хочеться. А загрожують повстати безпосередні сусіди, які мають справу з Києвом безпосередньо».

«На тлі загальноєвропейського скандалу Україна наполягає, що трубопроводом іде той самий обсяг нафти, що й раніше, «завдяки іншим російським компаніям», але експерти їй не вірять. Водночас ЛУКОЙЛ уже не відновить постачання нафти через Україну до Словаччини та Угорщини. Як повідомляють джерела, компанія оформляє обсяги, що призначалися цим країнам, на інші напрямки», - з часткою безвиході підсумовує «ПолитНавигатор».

«Такий дикий перекіс»

«Аргументи та факти» тішать себе думкою, що «ЄС змусить українців повернутися додому та воювати».

Газета цитує міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського про те, що «у країнах ЄС перебувають сотні тисяч потенційних призовників, які зобов'язані захищати свою батьківщину, і Польща перебуває в авангарді допомоги Україні у підготовці цих людей до військової служби».

Слова Сікорського «Аргументам і фактам» коментує депутат російської Держдуми Амір Хамітов, який із зарозумілою поблажливістю заявляє, що «будь-які ілюзії мають звичай рано чи пізно розбиватися про сувору реальність»: «І той факт, що українців з Європи почнуть видворювати, був зрозумілий з самого початку, питання було лише у часі. Тут свою роль відіграло не лише просування російської армії в Україні, а й поведінка ухилянтів за кордоном та народні хвилювання законних громадян ЄС».

«Деякий час тому Європа радісно розкрила обійми українцям, вважаючи, що ті будуть поводитися тихіше за воду нижче трави, влаштовуватися на роботу і дякувати за притулок. Однак насправді сталося все по-іншому. Вже майже відкрито, чи не на офіційному рівні говориться, що вихідці з України, які прибули до західних країн, поводяться так, ніби їм усі чимось зобов'язані, прискіпливі до умов свого утримання. Крім того, забезпечення їхніх потреб лягло таким важким тягарем на європейські бюджети (особливо якщо приплюсувати ці витрати до витрат на підтримку київського режиму загалом). І, природно, корінним жителям цих країн такий стан речей сподобатися не може. Вони чудово бачать, що вирішення їхніх проблем нескінченно відкладається, у той час як створювати умови для приїжджих усі біжать за першим покликом», - стає несподіваним «захисником» інтересів Європи депутат Хамітов.

Він дбайливо застерігає Європу, що «такий дикий перекіс пріоритетів рано чи пізно не може не спрацювати як каталізатор справедливих протестів».

«Та й самі західні уряди, прямо скажемо, у зайвій благодійності ніколи не помічені, і все, що не приносить їм політичної чи матеріальної вигоди, дуже швидко перестає їх цікавити. Словом, відбувається закономірна річ. Відверта байдужість на інтереси своїх громадян в ім'я виконання волі кураторів з Білого дому не могло скінчитися нічим добрим», - повчає Хамітов.

«Так що мігрантам, які уявили себе привілейованим класом у чужій країні, незабаром доведеться опуститися на землю і всерйоз задуматися про власне майбутнє», - виносить свій суворий вирок кремлівський депутат.

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»