«F-16? Звідки щось злетить, туди від нас і прилетить». Російські ЗМІ про Україну

Офіційне видання уряду РФ - «Российская газета» - прикидає, «чи вплине на перебіг спецоперації» дозвіл США передати Україні датські та голландські винищувачі F-16. «Впадає в око, що західні політики і ЗМІ цього разу явно набагато обережніші у висловлюваннях, ніж це було раніше, коли рішення про передачу ЗСУ танків або систем ППО супроводжувалися прогнозами про перелом перебігу бойових дій за допомогою цієї техніки», - спрямовує «РГ» свої міркування в «правильне русло».

«Будемо вражати»

Для переконливості «Российская газета» залюбки цитує командувача ВПС США в Європі та Африці генерала Джеймса Хекера - мовляв, навіть він заявив, що F-16 нададуть ЗСУ «додатковий потенціал, але допоможуть лише трохи і не будуть панацеєю». «А на повноцінну підготовку пари злагоджених ескадрилій, за його словами, потрібно до чотирьох-п'яти років», - втішається «РГ».

Газета закликає в експерти члена Комітету Держдуми РФ з оборони, генерал-лейтенанта Андрія Гурульова, який теж спочатку заспокоює, а потім прямо погрожує: «Американський винищувач F-16 - це аналог нашого МіГ-29, найголовніше в тому, яку зброю він несе, а сам планер великого значення не має. Важливо, що F-16 видно для всіх наших засобів ППО, він не є малопомітним, його чітко виявить наша винищувальна авіація. Якщо ж хтось раптом вирішить, що можна на F-16 злітати з території Румунії та Польщі, то вони глибоко помиляються. Наші керівники дали чітку відповідь, звідки щось злетить, туди від нас і прилетить».

«Засоби виявлення у нас є, наші літаки дальнього радіолокаційного виявлення А-50 і А-100 все прекрасно бачать. Вкрай важко буде щось їм зробити навіть за наявності F-16. Я вже мовчу про технічне обслуговування. Українці самі не зможуть. Якщо ж приїдуть іноземні фахівці, ну, далі гарний удар по аеродрому, всіх їх запакують у пластикові мішки, повезуть назад», - зарозуміло заявляє генерал Гурульов.

І не втомлюється лякати: «У нас тільки повітряна армія в Ростові має 480 літальних апаратів, їм-то хто стільки літаків дасть? Ну, дадуть 12, 24, нехай 48 буде. Нам від цього ні спекотніше ні холодніше. Просто розуміємо, що будемо уражати».

«РГ» цитує і російський журнал «Национальная оборона», який акцентує: «Найбільш важливим на сьогоднішній день видається питання про те, де будуть базуватися F-16 ВПС України. Навряд чи вони зможуть діяти з українських аеродромів, оскільки такі авіабази неминуче стануть ціллю №1 для російських ПКС і ракетників. Крім того, покриття військових злітно-посадкових смуг, стандартне для держав пострадянського простору, не дуже підходить для імпортних винищувачів. Їм потрібні асфальтовані ЗПС. Плюс до того на аеродромах потрібно буде розгортати інфраструктуру з прийому, обслуговування та ремонту американських літаків, що буде вельми недешево і навряд чи раціонально, враховуючи загрозу її знищення».

«Тож базуватися українські F-16 мають за межами Незалежної, до того ж у країнах, які самі вже мають на озброєнні винищувачі цього типу. Тобто в Польщі та Румунії. Територія останньої краща, оскільки вона ближча до зони бойових дій: Херсонщини, Запоріжжя, Південно-Донецького напрямку», - погоджується «Российская газета» з «Национальной обороной».

«Стають інструментом у руках СБУ»

Газета «Московский комсомолец» несподівано знайшла неонацистів... у Росії. Ви думаєте, наскрізь прокремлівський «МК» вирішив стати на шлях правди? Звичайно, ні. Навпаки, газета стверджує, що «Україна почала робити ставку на російських неонацистів».

«У Ростові-на-Дону з'явилися неонацисти. Група радикально налаштованої молоді напала на глядачів антифашистського концерту, що проходив у барі «Квадрюпель». Молодики почали закидати відвідувачів петардами, стріляти в них із ракетниці. Коли на місце події приїхала поліція, нападники втекли. Зараз поліція проводить перевірку. Головне питання - з чого раптом активізувалися призабуті скінхеди? Здавалося, що неонацисти в Росії залишилися в минулому. Після низки гучних судових процесів, що прокотилися регіонами з 2007 по 2017 роки, багато фашистських угруповань на довгі роки опинилися за ґратами. Хтось встиг утекти за кордон, поповнивши лави численних неонацистських батальйонів України. Однак із початком СВО серед деякої частини російської молоді знову почалося поширення націоналістичних ідей. І найчастіше за цим стоїть знову ж таки Незалежна, яка вербує прихильників через соцмережі. Наприклад, стала піднімати голову така організація як National socialism/White power (терористична організація, заборонена на території РФ). Її активісти спробували вчинити замах на вбивство Володимира Соловйова за завданням СБУ», - переконує «МК». 

«Однак це не єдина неонаціоналістична організація, яка намагається зараз вербувати молодь, - продовжує «МК» йти по «українському сліду». - В Оренбурзі було засуджено 20-річного чоловіка, який планував влаштувати підрив Соборної мечеті, а після розстріляти її парафіян. Слідство встановило, що він діяв за завданням української ультраправої націоналістичної організації «Маніяки: Культ Убивств» (терористична організація, заборонена на території РФ).  Його засудили до 17 років позбавлення волі. У тому ж Ростові нещодавно суд виніс вирок підлітку, який намагався підпалити військкомат за завданням українського нациста. Суд призначив зловмиснику 6 років колонії загального режиму».

«...Неонаціоналістичні угруповання нікуди не поділися. Зараз через «гостру ситуацію» угруповання, особливо проукраїнські, активізувалися. Повернення неонацистів в інформаційне поле - тривожна тенденція. Особливо враховуючи, що молоді люди під впливом згубних ідей стають інструментом у руках СБУ. Чи були хлопці, які напали на бар, лише «хуліганами», чи прихильниками терористичних організацій - з'ясовуватиме поліція. Однак у нинішній час необхідно рубати на корені будь-які зачатки неонацизму», - гнівно проголошує «Московский комсомолец». 

«Відпрацювання феміністського порядку денного»

Газета «Взгляд» стверджує, що «Захід влаштує «феміністське змагання» за посаду міністра оборони України».

«На тлі провалу так званого контрнаступу ЗСУ міністру оборони України Олексію Резнікову пророкують відставку. Сам він підтвердив, що морально до неї вже готовий. Більшість потенційних кандидатів на його посаду - жінки. Як звільнення міністра позначиться на боєздатності ЗСУ і кому вигідне «феміністське змагання» за крісло Резнікова?», - міркує «Взгляд».

«На посаду, яку зараз обіймає Резніков, є щонайменше два претенденти: нинішній міністр інфраструктури Олександр Кубраков та Олександр Камишин, який обіймає посаду міністра з питань стратегічних галузей промисловості... На цьому тлі в Чернігові стався вкрай неприємний для українських воєначальників інцидент. ЗС Росії завдали удару по місцю збору експертів ЗСУ з бойових дронів, замаскованому під фестиваль «Люті пташки»... В українських Telegram-каналах організатором «фестивалю» називають Марію Берлінську», - пише «Взгляд», акцентуючи, що Берлінську деякі російські ЗМІ вже згадували «як одну з можливих кандидаток Заходу на посаду глави українського оборонного відомства».

«Поряд із нею йшлося також про віцепрем'єрку Ірину Верещук і директорку Центру протидії корупції Дар'ю Каленюк», - додає «Взгляд».

Газета зазначає, що опитані нею «експерти» «єдині в думці, що рішення про нового міністра оборони ухвалюватиме не український президент, а західні куратори України».

«На думку політологів, вони можуть призначити на цю посаду жінку або навіть влаштувати «феміністське змагання». Однак усе це не має під собою мети навести у відомстві порядок», - наполягає «Взгляд».

Так, така собі Лариса Шеслер, яка живе в Москві, «голова Спілки політемігрантів і політв'язнів України», заявляє, що Олексій Резніков «має велику підтримку з боку Британії і вважається протеже Лондона».

«Саме через це весь останній час він фактично був недоторканною фігурою. Вважається, що багато в чому саме завдяки йому Британія здійснює постачання озброєння і військової допомоги Україні. Зокрема, Лондон передав Києву ракети Storm Shadow, які становлять велику загрозу для нашої армії за рахунок своїх тактико-технічних характеристик. Цими ракетами ЗСУ намагаються завдавати ударів по Криму, нашим новим територіям, руйнувати об'єкти цивільної інфраструктури», - міркує Шеслер.

«На кого саме замінять Резнікова, поки що сказати складно. Однак очевидно, що останнє слово тут буде явно не за українським президентом. Західні союзники України наполягають на тому, що міністром оборони має бути цивільна особа. У цьому ключі цілком обґрунтованими є розмови про призначення на цю посаду нинішнього міністра інфраструктури або міністра з питань стратегічних галузей промисловості», - вельми приблизно судить «політемігрантка» Шеслер.

«Водночас Берлінська є креатурою США, - вважає вона. - У Штатів немає консенсусу з британцями, які теж хочуть змінити Резнікова, оскільки він став токсичною фігурою, але бачать на його місці інших кандидатів. Так, наприклад, їхньою ставленицею може стати заступниця голови військового відомства Анна Маляр. Змагання між двома жінками за посаду міністра оборони - одна з улюблених традицій Заходу, відпрацювання демократичного, феміністського порядку денного».

«Цілком можливо, що англосакси домовляться про якусь компромісну фігуру. Але тоді це буде абсолютно непримітна людина», - чомусь упевнена «політемігрантка» Шеслер.

«Нафіг нічого не розуміють»

Шовіністичне видання «ПолитНавигатор» побачило «проблему з молоддю нових територій - вона ходить до російських шкіл, а по Мережі вчиться в українських».

«На форумі «Юг Молодой» у Бердянську став свідком зустрічі молоді з ЛДНР і двох нових регіонів - Херсонської та Запорізької областей. Різні вони. Начебто розмовляють однією російською мовою і начебто навіть слухають один одного, намагаються, але безодня між ними у вигляді тих 8 років, коли ЗСУ утюжили Донбас, викошуючи мирні квартали. І з цим треба щось робити!», - б'є на сполох кореспондент «ПолитНавигатора».

«Я говорю про психологів і про тих педагогів, хто зможе знайти підходи без історичного розбору конфлікту й особистих травм, але чітко усвідомлюючи, що одні жили і живуть під бомбардуваннями, а інші перебували в українському вимірі. Перші дев'ятий рік чують подих смерті і прольоти розжареного заліза, а другі досі нафіг нічого не розуміють... Так, про війну і травми там розмов не було. Ніби як не було, але є момент. Перші сильні й пруть із бойовим донецьким характером, а ті, що з Херсона й Мелітополя, тихіші й скромніші, не поспішають і на перші ролі не претендують. Якщо це почуття провини, не дай Боже, або щось схоже, то великим розумним чиновникам, які затіяли загалом гарний захід, треба щось робити. Причому, терміново і на високому державному рівні, бо психологічні комплекси, замішані на територіальній приналежності та особистих трагедіях, можуть зіграти злий жарт. У дворі, на вулиці, у під'їзді. Йде війна. І закінчиться вона, коли всі цілі будуть досягнуті, зокрема, громадянська злагода в нових регіонах. Чи усвідомлюємо ми це?», - немов б'ється об стіну кореспондент «ПолитНавигатора».

Він нарікає, що тільки одна дівчинка з «мелітопольських і херсонських» сказала йому, що «сита українською пропагандою і повертатися на Україну не збирається, на відміну від багатьох своїх однокласників».

«Ті досі вчаться в інтернеті, проходячи українську шкільну програму, а в наші школи ходять для оцінки, бунтують і конфліктують із викладачами, які приїхали з материка. Думаєте, у ЗМІ йде найжорстокіша війна за уми? Ні. У школах», - продовжує тривожитися кореспондент «ПолитНавигатора».  

І згадує розповідь такого собі «бійця народного ополчення Запорізької області», який ще 2014 року з сім'єю виїхав до Росії, а нещодавно повернувся».

«Син сказав у новій школі, що жив під Москвою, і тут же потрапив у немилість у мелітопольської проукраїнської босоти. Довелося повертати хлопця в Підмосков'я. Тож є велика людська проблема щодо громадянської злагоди в середовищі школярів і молоді на нових територіях. І відкрутитися нам від неї ніяк. Усім тим розумним дядькам і тіткам у високих кабінетах треба думати й щось терміново робити, і одразу до шкіл, ВНЗ, профтехучилищ, інакше ризикуємо через недогляд втратити щонайменше частину нашого юного покоління. Ті, хто вже виїхав, - скатертиною, і чорт із ними. А хто залишився і отримав паспорт, вони - наші, росіяни. Тому жодних варіантів «а що якби реалізуватися там?»... Тільки на Батьківщині, в Росії! Якщо не хочуть - на виїзд», - тупотить ніжками кореспондент «ПолитНавигатора».

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»

Статті

Світ
21.11.2024
19:00

Політолог Костянтин Матвієнко: У РФ немає стратегічного запасу, щоб довго продовжувати війну. Вони викладають останні козирі

Ближче до ядерної війни ми не стали, це абсолютно однозначно. Я впевнений, що РФ не наважиться на ядерну ескалацію, що б ми не робили з далекобійними ракетами США та інших країн.
Країна
21.11.2024
18:00

«Рубіж» чи останній рубіж?

«Рубіж» - це справді межа можливостей Москви у конвенційній зброї. Тому йому краще щоб усі думали, що в РФ є така зброя і боялися, ніж знали це напевно. Тим більше, що кількість "Рубежів" може бути суто демонстраційною.
Країна
20.11.2024
13:55

Звільнений з полону оборонець Маріуполя Андрій Третьяков: "Азовсталь", тортури та обмін

Навіть чеченці краще за росіян в плані поводження з військовополоненими. Коли заїжджали чеченці, то ставлення було більш-менш прийнятним. Найгірше ставлення до нас було саме з боку росіян у Таганрозі.
Всі статті