«Чи готові ми до приєднання звільнених територій?». Російські ЗМІ про Україну

«...Андрій Єрмак злітав до США, щоб познайомитися з новим начальством, тобто із зовнішньополітичною командою Дональда Трампа. Новини, які він привіз назад до Києва, обіцяють стати максимально поганими, причому не стільки для України, скільки для Зеленського особисто», - з явним задоволенням заявляє прокремлівська газета «Взгляд». Вона запевняє, що «із самим Володимиром Зеленським у команді Трампа зустрічатися не хочуть, він, мовляв, втратив будь-який авторитет, його просто не сприймають всерйоз». «Це аж ніяк не безглуздо, як може здатися на перший погляд. Єрмак зосередив у своїх руках колосальну владу і всюди розставив своїх людей», - наполягає «Взгляд»...

«Варіант із махінаціями»

«Якщо із Зеленським що-небудь трапиться, Єрмак зміг би керувати Україною без нього. А ось якщо зникне Єрмак, режим може завалитися - не факт, що Зеленський зараз хоч на щось здатний без свого «зеленого кардинала», - продовжує переконувати «Взгляд».

«Єрмак - це архітектор війни і політики непримиренності щодо Росії, лідер київських «яструбів». Водночас у образливого і злопам'ятного Трампа немає до Єрмака нічого особистого. Не через Єрмака його піддали імпічменту в нижній палаті Конгресу. Не Єрмак відмовив йому в компроматі на сина Байдена (того самого, якого Байден нещодавно помилував). Не Єрмак хамив Трампу, коментуючи його ініціативи щодо України. Не Єрмак брав участь у кампанії Камали Гарріс в одному з ключових для перемоги штатів - Пенсильванії. Усе це зробив Зеленський. У низці випадків його змусили (той же Байден), але це навряд чи пом'якшить серце Трампа. Байден Байденом, а за своїм язиком стежити потрібно було вчасно», - малює «Взгляд» ситуацію так, немовби всі радощі й гидоти для Трампа - тільки від Єрмака і Зеленського.  

«Взгляд» підкреслює, що розмова у Вашингтоні тривала довго, але «більш-менш упевнено можна поручитися тільки за три обговорювані питання - з огляду на те, що вони є найбільш важливими»: «По-перше, це запрошення України до НАТО... Це те, що Зеленський вимагає забезпечити для початку переговорів із Росією, про які його просить Трамп. Але, як підкреслюють джерела американських ЗМІ, ідея прийняти Україну в НАТО у викладенні Єрмака жодного ентузіазму у трампістів не викликала... Друге питання - це гроші і зброя. Українець в американця тепер завжди просить грошей і зброї, тут і до ворожки ходити не потрібно... Третє питання - це вибори президента України. І це одне з небагатьох питань, які Єрмак у Вашингтоні прокоментував публічно. «Україна готова негайно провести вибори після укладення миру», - заявив він жахливою англійською мовою. Однак Київ явно попросять прискоритися, щоб змінити президента або змити клеймо «простроченого президента».

«Коротше кажучи, у питанні нових виборів Трамп буде дуже наполегливим, а в разі непокори Зеленського на карту може бути поставлена будь-яка підтримка України з боку США... Не факт, до речі, що Зеленський ці вибори програє. Так, він непопулярний, йому нічого пред'явити як досягнення, він сильно поступається за рейтингом колишньому головкому Валерію Залужному. Однак диктатури (а Зеленський руками Єрмака побудував в Україні досить вульгарну диктатуру) не для того створюються, щоб вибори програвати», - філософствує «Взгляд».

Газета акцентує, що в нещодавньому інтерв'ю Такеру Карлсону глава МЗС РФ Сергій Лавров «не згадує ні вибори в Україні, ні нелегітимність Зеленського (неадекватним його називає, а нелегітимним - ні) - ба більше, міністр ухиляється від прямого запитання Карлсона щодо легітимності».

«Як попередню вимогу Москви для початку переговорів із Києвом Лавровим заявлено скасування українського закону про заборону таких переговорів, а не вибори. У принципі зрозуміло, чому висувати вимогу про набуття Україною легітимного керівництва для Росії зараз невигідно: тим, що виконання цієї вимоги Трамп потім трактуватиме як поступку Москві. З точки зору дипломатії краще, якщо Трамп примусить Зеленського до виборів із власного інтересу і з власної волі. Не виключено, що Трампа ці вибори цікавлять як інструмент повалення Зеленського, що сильно ускладнює для Києва варіант із махінаціями. Махінації махінаціями, але президент США - це один із найвпливовіших людей не тільки у США, а й в Україні теж. Якщо президенту США дійсно потрібно, новий президент у 2025 році буде в обох країнах», - тільки й фантазує кремлівська газета.

«Ми братні народи, це безсумнівно»

Знайшовся черговий російський «доктор політичних наук, професор, фахівець з міжнародного тероризму», такий собі Сергій Ланцов, якого із задоволенням цитує видання «Аргументы недели». «Доктор» стурбовано заявляє, що «масштаби українського тероризму досить великі, адже здійсненням тероризму займається не якась окрема організація, а ціла держава».

Треба віддати належне - до викриття «українського тероризму» спец Ланцов приготувався ґрунтовно.

«Що таке м'який (соціальний) контртероризм і чи доречний він щодо українських терористів? Щодо українських терористів навряд чи можна говорити про таку форму контртероризму. Хоча, якщо мати на увазі загальний підхід профілактики тероризму, то потрібно зрозуміти, що таке тероризм, і в чому його загроза, і в який спосіб йому можна протистояти... Чи можливо застосувати м'який контртероризм щодо США, які забезпечують Україну просунутим озброєнням, яким вона обстрілює, зокрема, і мирних жителів РФ, і як це зробити?», - лицемірно міркує Ланцов.

«Український тероризм належить до етнічного типу, - продовжує кремлівський «професор». - В основі його лежить особлива націоналістична ідеологія, яка була добре опрацьована і стала чинником мобілізації для здійснення терористичних дій. Витоки українського тероризму можна знайти ще в есерівському русі. У пізніший період після закінчення Громадянської війни в Росії український націоналістичний рух зосередився на території Західної України, що входила до складу Польщі. Було створено Організацію Українських Націоналістів. Вона використовувала тероризм як основну зброю...».

«Чи можна український тероризм назвати сепаратистським, адже росіяни й українці - братні народи, і в нас з українцями не так давно була єдина держава?», - дбайливо і тривожно запитує Ланцов.

І відповідає-роз'яснює: «Від самого початку український тероризм був сепаратистським. Його метою було руйнування єдиної держави - Російської імперії, потім - Радянського Союзу і створення своєї незалежної держави. Сьогодні, коли Україна такою державою є, український тероризм навряд чи має сепаратистський характер. Те, що росіяни й українці братні народи, це безсумнівно. Український націоналізм ставив собі за мету довести, що росіяни й українці це різні народи, що між ними немає нічого спільного. Росія і Україна - це різні держави, які повинні перебувати у ворожих відносинах між собою. Це іноді спрацьовувало, спрацьовує і сьогодні. Рівень націоналізму в Україні залишається високим. Тому мета Росії - денацифікація України».  

А щоб нарешті досягти цієї мети, Ланцов нагадує: «Потрібно довести до кінця спеціальну військову операцію, а далі стоять завдання складніші - приєднання до Росії звільнених територій. Це потребуватиме багато зусиль і ресурсів. Чи готові ми до цього, складно сказати. Всю Україну Росія до свого складу прийняти не може. Український націоналізм є сильною ідеологією і має шовіністичний характер. Треба думати, що і як слід зробити з Україною. Потрібно оцінити, що підживлює український націоналізм».

Як «ефективні стратегії та методи боротьби з українським тероризмом» кремлівський «професор» Ланцов очікувано пропонує «методи, які використовують спеціальні служби» - «Вони знають, чим займаються, і працюватимуть у потрібному напрямку».

«Що стосується громадянського суспільства, потрібно працювати з населенням України, роз'яснювати помилковість і шкідливість теорії, яка пов'язана з українським націоналізмом, викривати принципи націоналізму. Проблема боротьби з українським націоналізмом буде в найближчі роки актуальною», - стурбований «доктор політичних наук».

Ах, так, він ще пропонує використовувати і «зарубіжний досвід у боротьбі з українським тероризмом» - «Зарубіжний досвід протидії тероризму дуже різноманітний. Головний урок із цього досвіду полягає в тому, що для подолання терористичної загрози необхідне повне врегулювання конфліктів, які цю загрозу спричиняють. У нашому конкретному випадку, необхідно довести спеціальну військову операцію до переможного кінця і досягти її цілей. Якщо Росія буде сильною і процвітаючою державою, в якій росіяни й українці знову почуватимуться єдиним народом, загроза українського тероризму зникне».

«Але це потребуватиме досить багато часу», - якось несподівано песимістично підсумовує кремлівський «доктор».

«Новий Нюрнберг»

Якщо «Аргументам недели» не дає спати «український тероризм», то так звана «Свободная пресса» втратила спокій через «український нацизм». «Він має бути засуджений, а міра покарання - відповідати тяжкості скоєних злочинів», - вигукує «СП», вимагаючи нового «Нюрнберзького трибуналу» над Україною.

«СП» цитує ще одного московського «політолога, керівника експертної ради Фонду стратегічного розвитку», такого собі Ігоря Шатрова, який пафосно проголошує: «Зараз Росія, по суті, веде священну війну, завершуючи раніше недороблене предками, остаточно звільняючи планету від всесвітнього зла, фашизму. І крапку в цьому питанні має поставити все людство, а не одна лише наша країна. Тому необхідно публічно назвати режим Зеленського неофашистським, нацистським, і має пролунати ім'я переможця в боротьбі з цією клікою, який діяв не тільки у своїх інтересах, а в інтересах усього людства. Я маю на увазі Росію».

«Тільки в такій формі інформація про події СВО має зберегтися у світовій історії. Інакше мине певний час і з'являться охочі переказати те, що відбувалося після лютого 2022 року, по-своєму, як це нині нерідко припускається щодо подій Другої світової. Однак той факт, що війна 1939-1945 років була боротьбою прогресивного людства проти режиму, який сповідував печерну нацистську ідеологію, не піддається сумніву. Таким самим непорушним, занесеним в усі підручники історії в усіх державах світу фактом має стати СВО як приклад боротьби з українським нацизмом. Росія має сприйматися світовою спільнотою як переможець у праведній, священній війні», - наполягає «політолог».

І продовжує городити відверту маячню: «На нашому боці знову все прогресивне людство. Якщо країни Заходу поки що грають проти нас, це не означає, що ситуація збережеться, коли перемога буде близькою. Так, до речі, було і у Велику Вітчизняну. Захід просто став на бік майбутнього переможця... Якщо нове керівництво України (у разі збереження Незалежної як держави) визнає, що колишні правителі вели країну шляхом нацифікації, а СВО зупинила падіння в прірву, світова спільнота, звісно ж, підтримає такі оцінки. А отже, і результати трибуналу прийме і схвалить».

Однак, коли мова підійшла до «трибуналу», на пропозицію «СП» «добре б узаконити страту через повішання», Шатров не поспішає відповідати прямо.

«Питання про відновлення смертної кари як вищої міри покарання цілком доречне, якщо йдеться про лідерів нацистів. Але воно другорядне порівняно з темою самого трибуналу. Український нацизм має бути засуджений. А міра покарання має відповідати тяжкості скоєних злочинів», - викручується «політолог».

Ще один співрозмовник «Взгляда», такий собі «доктор філософських наук» Михайло Ігнатов погоджується, що для «нового Нюрнберга» питання смертної кари - «дуже дискусійне» - «У такій ситуації, про яку ми говоримо, коли все очевидно, звісно, в суспільства не може не виникнути питання: «Чому ми маємо оплачувати утримання, хай і в тюрмах, цих покидьків? Чому їх не стратити?» Думаю, тут потрібна, перш ніж вносити зміни до законодавства, громадська дискусія».

На запитання, де має відбутися «трибунал», Ігнатов відповідає впевнено: «Ось їду зараз із ДНР. І думаю, що кращого місця для трибуналу над цими злочинцями просто немає».

Він навіть знає, які країни «визнають рішення трибуналу» - це Китай, Іран, Північна Корея і «безліч інших не байдужих до злочинів країн Заходу».

«Думаю, варіантів маса. Просто поки не буде Перемоги, всі ці варіанти не очевидні. Перемога змінить багато чого. Той, хто її визнає, той прийме і підсумки трибуналу. Адже Перемога в СВО - не просто закінчення операції. Це фіксація безповоротної зміни світового порядку», - по-кремлівськи впевнено заявляє «доктор філософських наук».

«Вовина тисяча»

«Політнавігатор» разом із якимось московським «економістом» Олександром Дудчаком вивчив «перші підсумки роздачі безкоштовного сиру в українській мишоловці – «Вовиної тисячі», і залишився задоволений.

«Грошей в України немає, Зеленський жебракує по світу, бюджет залишків України верстається на 60% із зовнішніх запозичень. Тільки напередодні військовий збір було підвищено - з 1,5% до 5%. Не допоможе, але якщо населення можна доїти, то це будуть робити. І раптом напад небаченої щедрості - Зеленським кожному обіцяно по тисячі гривень! Ні, майбутні можливі вибори в цьому випадку ні до чого. Цілі та завдання інші. Не задобрити і не нагодувати. На це тисячі не вистачить», - уїдливо каже «економіст».

«Для отримання «Вовиної тисячі» необхідно хоча б мати смартфон, щоб зареєструватися в застосунку «Дія» та оформити картку «Український кешбек». Той, хто думає, що такі гаджети є у всіх, помиляється. У найстаршого покоління і у того, хто найбільше потребує грошей, все ще популярні кнопкові «бабусяфони», куди складно щось встановити, та й не у всіх в Україні залишилися діти-онуки, які могли б допомогти зі встановленням такого застосунку, - вже багато хто перетнув периметр концтабору «Україна», подалі від окопів і всього того українського безперпективняка. Тож частину одержувачів відсікли. Частину виділених на «програму» 30 млрд гривень уже заощадили (до речі, приблизно стільки планують отримати від підвищення податків)», - відверто бреше Дудчак.

І також брехливо продовжує: «А для просунутих користувачів - інша перешкода. Щедрість має свої правила - гроші витратити можна тільки на товари українського походження, а для цього потрібно дати можливість моніторити покупки. Надаючи такі дані, людина здає про себе інформацію, володіючи якою, влада може серйозно ускладнити їй життя, відключивши від системи безготівкових платежів. Ба більше - така інформація може допомогти у визначенні її місця перебування, що вкрай важливо для вилову боєздатного населення, яке залишилося на волі. Здати себе за тисячу навряд чи буде бажання у потенційних рекрутів ЗСУ. Але, можливо, крайня потреба і віра в удачу когось змусить зіграти в смертельну лотерею».

«Київська колоніальна адміністрація сподівається на те, що нужда переможе страх. На початок грудня українська влада з гордістю відзвітувала про надходження 3,2 млн заявок на отримання «Вовиної тисячі». Здебільшого, це володарі українських паспортів, які перебувають на безпечній відстані від джерел щедрості - в європах-америках. Але «ненька» заявила, що така публіка зобов'язана буде повернути отримані «тисячі». Навряд чи режиму Зеленського вдасться вивудити за допомогою такої наживки серйозний резерв для ЗСУ. Зате отримали ще одну можливість розпиляти бюджетні гроші - більшу частину від 30 млрд грн.», - обережно радіє московський «економіст».

«Цікаво, як вони відзвітують за підсумками? Явно на всі виділені (чи виділені?) 30 млрд грн заявок не буде. Але показово, що режим Зеленського, заявляючи, що отримають усі - від немовлят до найстарших громадян, припускає, що громадян України залишилося приблизно 30 млн. Тобто на 10 млн менше, ніж у 2014 році. Більша їх частина тепер у Росії, багато хто «переїхав» разом із територіями. Але на території України залишилося не більше 17-18 млн. Решта виїхали від такого рівня демократії та свободи. Навряд чи достовірна інформація дійде до широкого загалу...», - сльозливо переживає кремлівський «економіст».

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»