<p style="text-align: justify;">Західні медіа почали писати про давно прогнозований український наступ як про доконуваний факт. Поки, щоправда, є тільки не зовсім точна інформація про <strong><a href="https://www.theguardian.com/world/2023/apr/23/new-ukraine-positions-near-kherson-could-signal-spring-offensive-report" target="_blank" rel="noopener">просування</a> </strong>українських сил у Херсонській області.</p> <p style="text-align: justify;">У виданнях країн-партнерів України все ще багато статей про брак зброї і боєприпасів, якого зазнає українська армія і який, природно, стримує українську сторону. Окрім того, все більш очевидною проблемою стають міни. Як написали у <strong><a href="https://www.nytimes.com/2023/04/10/world/europe/russia-booby-traps-ukraine-war.html" target="_blank" rel="noopener">The New York Times</a></strong>, <em>“розмінування, як очікується, буде відігравати вирішальну роль в очікуваному контрнаступі України цієї весни, коли Київ має намір відкинути російські війська і змінити перебіг війни”. </em><em> </em></p> <p style="text-align: justify;"><em>“Її армія буде просуватися у щільній мережі окопів, протитанкових пасток і мінних полів, – </em>продовжувало американське видання. – <em>Українська земля покрита тисячами російських мін, розтяжок і мін-пасток. За оцінкою Сполучених Штатів, територія вчетверо більша за Швейцарію не є безпечною через фугаси. Кожного місяця вони вбивають або калічать сотні мирних жителів. У березні фугаси вбили 226 цивільних і поранили ще 724. По всій Україні постійно працюють близько 350 команд саперів. Український уряд розділив заміновані зони за приорітетністю очищення. Це стимулює технологічні інновації для засобів розмінування і націлене на створення комерційного ринку послуг розмінування. За оцінкою Всесвітнього банку, очищення України від мін коштуватиме $37 мільярдів”. </em></p> <p style="text-align: center;"><strong>“Найтемніший тиждень”</strong></p> <p style="text-align: justify;">Більше за все в ці дні пишуть все ж таки не про передову, а про тил. В іншій статті <strong><a href="https://www.nytimes.com/2023/04/11/world/europe/ukraine-war-infrastructure.html" target="_blank" rel="noopener">The New York Times</a></strong> йдеться про те, як Україна пережила зиму, яку, за розрахунками Кремля, пережити не мала.</p> <p style="text-align: justify;"><em>“Електричні трамваї знову ходять Києвом, тротуари всіяні електроскутерами,</em> - починався текст NYT. – <em>З пересуненням початку комендантської години на північ вулиці сяють і гудуть. Переносні генератори, які було майже неможливо знайти, оскільки їх позмітали з полиць у грудні, продаються за півціни. Спроба Кремля, перетворивши зиму на зброю і вибивши електроенергію, зламати волю українців воювати, врешті решт, провалилася, але були моменти, коли здавалося, що все може пропасти”. </em></p> <p style="text-align: justify;">Як розповіли в американському виданні, <em>“найтемніший тиждень довгого холодного сезону настав у середині листопада, коли російські ракети пронеслися з трьох боків і впали на українські електростанції. Чиновники зі сфери енергетики, які зібралися в таємному бункері у Києві, спостерігали сигнали тривоги на крупних екранах з картами української електричної мережі, коли найважливіші підстанції, теплові електростанції і гідроелектричні об’єкти всі потонули в темряві. Потім сталося дещо, чого вони не бачили ніколи доти за всі тижні бомбардувань: всі атомні електростанції країни провалилися в блекаут”. </em></p> <p style="text-align: justify;"><em>“У лічені секунди органи регулювання системи управління і захисту реактора, розміщені над реакторами трьох працюючих атомних електростанцій України, впали в активну зону реактора, щоб увібрати нейтрони і зупинити ланцюгову реакцію, яка могла б призвести до розплавлення. Реактори, які постачають 50 відсотків електроенергії країни, відключилися. В той же час російські ракети і безпілотники обірвали з’єднання України з європейською мережею, найважливішим джерелом енергії, яке допомагало Україні запобігти колапсу в її власній мережі. </em><em>Україна стала островом пітьми в континенті світла. У мільйонів зникло опалення. Туалети не змивалися. Біля старих колодязів утворилися черги і люди тягнули балони з водою у свої непроглядно темні квартири. У багатьох знизилася швидкість інтернету. Чиновники стали обговорювати плани масової евакуації”. </em></p> <p style="text-align: justify;">У The New York Times відзначили, що <em>“придушення безкінечних бомбардувань виснажило українську протиповітряну оборону, показали документи Пентагону з недавнього витоку, і є побоювання, що російські бомбардувальники скоро зможуть ширяти в небі над українськими містами неушкодженими. </em><em>Але поки, замість того, щоб зламати український дух, бомбардувальники тільки зробили українців більш рішучими. Близько 97 відсотків опитаних українців кажуть зараз, що вірять в свою перемогу у війні, і 74 відсотки розраховують, що Україна збереже всю свою територію в кордонах, міжнародно визнаних у 1991 році. Національне опитування, яке було опубліковане у березні, провела Група Рейтинг, найбільше незалежна дослідницька організація в Україні”. </em></p> <p style="text-align: justify;"><em>“Проте багато роботи все ще належить зробити. Російські штурми зруйнували або пошкодили понад 40 відсотків енергетичної інфраструктури країни і, згідно з новим звітом Всесвітнього банку, відновлення коштуватиме мільярди доларів. Річ не тільки в ракетах. В містах, звідки російські війська відступили, інфраструктура була цілеспрямовано зруйнована, коли вони тікали. Вони засмітили землю тисячами мін, зробивши відновлювальні роботи повільними і небезпечними”,</em> – підкреслили також у The New York Times.</p> <p style="text-align: center;"><strong>“Це те, про що він не може припинити думати”</strong> </p> <p style="text-align: justify;">Здивуванням від побаченого в Києві поділився також музикант і виконавець Бред Пейслі, який нещодавно відвідав українську столицю у складі парламентської делегації зі США. Зворушливу історію розповів <strong><a href="https://www.washingtonpost.com/music/2023/04/20/brad-paisley-ukraine-zelensky-song/">The Washington Post.</a></strong></p> <p style="text-align: justify;"><em>“Це почалося минулого року, коли Пейслі, якого переслідували образи людей, що були змушені полишити свої домівки на початку війни, написав баладу </em></p> <p style="text-align: justify;"><strong><em><a href="https://youtu.be/qt3WVHLywto" target="_blank" rel="noopener">Same Here</a></em></strong> <em>(“Як і тут”) з Лі Томасом Міллером і лідером </em><em>Dawes</em><em> Тейлором Голдсмітом, про те, що кожен насправді хоче від життя одного й того ж, включаючи свободу, – </em>говорилося в ній. – <em>Він хотів, щоб наприкінці запису хтось заспівав українською, але потім у нього виникла більш божевільна ідея: чи був би Зеленський якось зацікавлений в тому, щоб з’явитися у пісні? За допомогою складної низки зв’язків, яку Пейслі відмовляється описати детально, він з’ясував, що так, президент зацікавлений. Тож після тривалих обговорень вони призначили розмову в </em><em>Zoom</em><em>".</em></p> <p style="text-align: justify;"><em>“У мене була з ним прекрасна 45-хвилинна розмова: ми обговорили все, про що могли подумати, і дійсно дісталися деталей того, хто ми є, наших родин. Це було насправді вражаюче”, – сказав Пейслі. Розмова велась не під запис, за винятком кількох реплік, які включені в пісню, що в них Зеленський каже, що хоча вони розмовляють різними мовами, вони цінують одне й те ж саме: “Дітей, свободу, наш прапор, наших солдатів, наших людей – найбільший скарб, який ми маємо”. “Наприкінці він сказав: “Сподіваюся, ви приїдете і побачите наших людей”. І це в мені дійсно засіло. …Він не просто говорив і говорив про те, що він про них думає і, звичайно, він відчуває всю ту гордість, яку він має відчувати, за цих людей”, – сказав Пейслі. </em><em>Зараз він посол United24, краудфандингової ініціативи Зеленського з відновлення українських домівок і друг сенаторів в делегації; коли йому запропонували приєднатися до поїздки, він негайно погодився. </em><em>“Я би зі шкіри вип’явся. Я сказав: “Якщо ви мене запросили, вам мене не зупинити. Я їду.””</em></p> <p style="text-align: justify;">За словами кореспондентки The Washington Post, <em>“Пейслі описує свою поїздку до Києва як “пам’ятну”, але, мабуть, не в тому сенсі, в якому ви можете очікувати. Він не знав напевно, що побачить, коли туди потрапить, але уявляв собі, що, мабуть, він вийде з потяга і побачить усюди руїни, як в кіно, сцену з “Війни світів”. І хоча деякі частини міста все ще демонструють наслідки атак, сказав він, ви можете пройти в інше місце і це “просто разючо”: як європейські міста, в яких він гастролював протягом всієї його кар’єри. Це те, про що він не може припинити думати: українські громадяни займаються своїми щоденними справами, як і він, тільки живучи між сигналами повітряної тривоги”. </em></p> <p style="text-align: center;"><strong>“Ми платимо за це таку велику ціну”</strong></p> <p style="text-align: justify;">Про воєнний досвід і трансформації українських людей мистецства – і не тільки – розповів також <strong><a href="https://www.nytimes.com/2023/04/20/world/europe/ukraine-social-media-influencers.html" target="_blank" rel="noopener">The New York Times.</a></strong></p> <p style="text-align: justify;"><em>“Коли кілька років тому впливова у соціальних мережах Анна Цукур почала будувати свій бізнес як фітнес-гуру, вона визначила, як максимізувати свою популярність: зосередитися на жінках, зніматися у місцях, що надихають, говорити російською, </em>– говорилося там. – <em>Це було тоді. Після вторгнення Росії в Україну минулого року вона вирішила, що її першим завданням як лідерки думок має бути впливання на людей у питаннях війни, і закликала своїх російських читачів і глядачів протестувати проти дій їхньої країни. Результатом був потік образ від росіян, які наполягали, що винна Україна. Тоді вона вирішила ігнорувати власну бізнес-модель. Вона змінила мову, щоб навчати українською, хоча знала, що втратить аудиторію не тільки в Росії, але і в країнах, які раніше складали Радянський Союз і де багато хто досі розмовляє російською”. </em><em> </em></p> <p style="text-align: justify;"><em>“Для людей, які мають вплив у соціальних мережах, дуже важливий престиж, тому до війни у них був сенс послуговуватися мовою, яку вважали культурною віхою, – </em>написали в NYT, відзначаючи, що протягом ще багатьох років після розпаду СРСР російська мова продовжувала вважатися в Україні більш престижною, ніж українська. – <em>Також російська від самого початку розширювала їх аудиторію, враховуючи, скільки людей у колишніх радянських республіках її знають. Тому перехід на іншу мову мав відчутні наслідки на розміри ауторій блогерів. Для багатоьх з найвідоміших зірок показники аудторії – це ключ до комерційних угод, а у випадку з </em><em>YouTube</em><em>, їм можуть платити, виходячи з розміру їх глядацької аудиторії. Аналіз 20 значущих українських </em><em>YouTube</em><em> акаунтів, який провів </em><em>AIR</em> <em>Media</em><em>-</em><em>Tech</em><em>, показав, що загальний дохід тих, хто змінили мову, скоротився в середньому на 24 відсотки у 2022 році у порівнянні з попереднім”. </em></p> <p style="text-align: justify;"><em>“Для українського коміка Олексія Дурнєва …війна принесла з собою злу іронію, – </em>говорилося далі в тексті. – <em>Він виріс у Маріуполі, розмовляючи російською і захоплюючись російською поп-культурою і хіп-хопом. Томі було тільки природньо, що коли він почав робити комічні, фривольні відео для </em><em>YouTube</em><em>, мовою його вибору була російська. “У той час всі вважали, що Україні потрібно бути ближчою до Росії, – сказав він. – У нашому регіоні всі вважали так”. На одному з відео він сидить на кухні з російським коміком Ельдаром Джараховим і разом вони пародіюють </em><em>Instagram</em><em>-історії інших зірок соціальних мереж. Після початку війни 36-річний Дурнєв заблокував російського коміка у соціальних мережах. На початку цього року, сказав він, він побачив </em><em>YouTube</em><em> відео з Джараховим на патріотичному мітингу на одній сцені з Путіним”. </em></p> <p style="text-align: justify;"><em>“Зараз Дурнєв у своїх відео говорить тільки українською: у нього 1,3 мільйони підписників в </em><em>YouTube</em><em> і трохи менше мільйона в </em><em>Instagram</em><em>. Зазвичай вони так само комічні, але їх тема дотична до війни. В одному він порівнює пайки українських і російських солдатів. Його висновок? Московські пайки настільки погані, що російські солдати можуть померти від самої лише їжі. Як інші відомі люди у соціальних мережах, він сказав, що зміна мови і наповнення за останні 14 місяців була дражливою, але все ж таки необхідною. “Українцям потрібен був привід, щоб нам довелося замислитися, хто ми і чим є наша культура, місія, мова, – сказав він. – Шкода тільки, що ми платимо за це таку велику ціну”. </em></p> <p style="text-align: center;"><strong>“Коли вони мене відпустили, вони сказали, що дітей забрали до Москви”</strong></p> <p style="text-align: justify;">Тема насильного вивозу росіянами українських дітей з окупованих територій – одна з тих, які не полишають сторінки західних медіа. Цього разу до неї звернувся <strong><a href="https://www.spiegel.de/international/world/kidnapping-as-a-weapon-of-war-the-abducted-children-of-ukraine-a-e8fa29a4-837e-4311-ac09-4943a158ddc4" target="_blank" rel="noopener">Der Spiegel.</a></strong></p> <p style="text-align: justify;"><em>“В одній з перших появ на публіці після виходу ордеру на арешт від Міжнародного кримінального суду Львова-Бєлова </em>(уповноважена офісу президента Росії з прав дітей. – “ОстроВ”) <em>заперечила звинувачення в тому, що російський уряд утримує українських дітей проти їх волі. Якщо батьки евакуйованих дітей відгукнуться, наполягала вона, вони, звичайно, з’єднаються зі своїми дітьми. В якості прикладу вона послалася на батька трьох дітей, яких забрали у Московську область. Львова-Бєлова сказала, що її офіс організвував поїздку батька, допоміг йому фінансово і надав йому все інше, чого він потребував”, – </em>написали в німецькому виданні.</p> <p style="text-align: justify;"><em>“Батько, про якого говорила Львова-Бєлова, – це Євген Межевий, і його спогади про цей випадок дещо відрізняються. </em><em>Der</em> <em>Spiegel</em><em> зв’язався телефоном з 40-річним батьком-одинаком у столиці Латвії Ризі, де він живе з дітьми з червня. На початку війни він жив у Маріуполі з 13-річним Матвієм, дев’ятирічною </em><em>Святославою і Олександрою, якій зараз сім. </em><em>Межевий заробляв на життя як кранівник і щойно відкрив своє кафе, коли російські війська оточили його місто і поступово перетворили його на руїни. Протягом певного часу він і діти переміщувалися від підвалу до підвалу, розповів він, весь час у пошуках їжі, води і електроенергії, щоб зарядити мобільний телефон. Але у березні його заарештували на блокпості. Межевий провів три роки на службі в українській армії; він сказав, що російські солдати знайшли при ньому його військові документи. В останній момент, сказав він, він зміг дати синові мобільний телефон і попросив якусь жінку посадити дітей в евакуаційний автобус”. </em></p> <p style="text-align: justify;">Як з’ясували у чоловіка в Der Spiegel, <em>“солдати забрали його у табір, де його тримали 45 днів. Він описав допити, знущення і відсутність зв’язку з дітьми. “Коли вони мене відпустили, без пояснень, вони сказали мені, що дітей забрали до Москви”. Врешті решт, він зміг зв’язатися телефоном з сином і син сказав йому, що за кілька днів його збираються помістили в інтернат. Межевий запанікував. Він сказав, що позичив у брата три тисячі гривень, еквівалент 75 євро. Цього було далеко не достатньо для поїздки в Москву, тож йому довелося також продати свої цінні речі. У підсумку Межевому дали пораду і він звернувся до російських волонтерів, які суворо таємно допомагають українцям, що потрапили в біду. За два дні він опинився перед місцем, де проживали його діти”. </em></p> <p style="text-align: justify;"><em>“Твердження Львової-Бєлової, що російський уряд надав йому допомогу і фінансову підтримку, збісило його. “Це маячня лунатика, – сказав він. – Вони дали дівчаткам ношені сукні, які були для них завеликі. І вони показували моїм переляканим дітям фільми про Другу світову війну”, </em>– процитували журналісти. </p>