"Ювілейний" Х пакет санкцій Євросоюзу, прийнятий у зв'язку з роковинами початку рашистської повномасштабної війни проти України, не відповідає очікуванням офіційного Києва. Якщо вдатися до аналогії зі стріляниною, ЄС вкотре обмежився попереджувальним пострілом, навіть не намагаючись цілитися точно в "десятку". Американські "ювілейні" санкції традиційно ширші. Але й вони не такі ефективні, як це могло бути. Брюссель: крок уперед, два убік Головним чином вжиті у рамках Х пакету заходи доповнюють попередні. Так, тепер заборонено транзит через Росію європейських продуктів і технологій т.зв. "подвійного призначення". Тобто. таких, які можуть використовуватися як у мирних, так і військових цілях. Це рішення – відповідь на спроби виробників з ЄС та їхніх російських партнерів обходити раніше запроваджені заборони шляхом оформлення транзиту. Хоча насправді підсанкційні товари нікуди далі не йшли, осідаючи на російській території. Також у десятий пакет потрапили додаткові обмеження на постачання до ЄС російського асфальту та каучуку. В офіційному повідомленні Ради Європи зазначається, що експорт цих товарів на європейський ринок "приносив значні доходи" економіці країни-агресора. Але, по-перше, ці доходи непорівнянні з надходженнями від імпорту в ЄС російських газу, нафти та готових нафтопродуктів (бензин та дизельне паливо). По-друге, йдеться знову про обмеження, а не про ембарго, тобто, повну заборону. Критично важливого для Росії енергосектора санкції торкнулися дуже поверхово. Росіянам заборонено використовувати ємності підземних сховищ газу (ПСГ) на території ЄС. Саме громадянам, а не держкомпаніям. Але частка приватних трейдерів з Росії , які постачають газ до ЄС трубопроводом (якщо вони взагалі є) – близька до нуля. Тоді як концерн "Газпром", основний експортер російського ресурсу до Європи, може й надалі безперешкодно користуватися європейськими ПСГ. Враження від нового пакету псує і лютневе рішення ЄС (ухвалене раніше санкцій) вивести з-під обмежень імпорт бензину та дизпалива, вироблених із російської нафти в інших країнах. Тим самим повністю втрачає сенс попередня заборона на імпорт танкерної нафти (що доставляється морським шляхом) з Росії до Євросоюзу. Експорт нафти – другий за величиною наповнювач бюджету країни-агресора, більше дає тільки експорт газу. І російським нафтовикам у принципі абсолютно байдуже, куди відправляти свій ресурс: до Німеччини чи Туреччини, наприклад. Головне – одержати за нього оплату. Тобто, відбувається певний перерозподіл маршрутів транспортування. Але не зменшення експортних доходів путінського режиму. Адже саме воно і є офіційно проголошена мета санкцій. Відповідно, лютнева заява єврокомісара з енергетики Кадрі Сімсона про зниження Євросоюзом нафтового імпорту з Росії на 90% - нікого не повинна дурити. Більше того, рішення ЄС додатково відчиняє навіть не лазівки, а широкі ворота для "сірого" експорту готових російських нафтопродуктів. Директор консалтингової групи "А-95" Сергій Куюн зазначає, що на ринку з'явилися нові "несподівані" експортери дизпалива з Марокко, Алжиру, Єгипту, Тунісу. "А звідки тоді продукт? - З Росії" , - наголошує експерт. Саме ці країни, які переважно не мають своєї нафтопереробки, після європейського ембарго на російські нафтопродукти почали приймати це паливо, пояснює він. За даними С.Куюна , партії російського дизпалива також надходять до ЄС та України через Туреччину. "Там не морочаться - на морських терміналах "перебивають" паспорти і це паливо перетворюється на турецьке, тобто непідсанкційне ", - стверджує експерт із посиланням на інформацію від учасників ринку. Це підтверджується дослідженням компанії Kpler, про яке телеканал CNN повідомив на початку березня. За даними аналітиків, росія збільшує "тіньовий" флот для транспортування нафти. Щомісяця до нього додається 25-35 танкерів. "Сірі" танкери – це судна, які європейські власники почали продавати фірмам на Близькому Сході та в Азії після введення санкцій. Аналогічна ситуація з російським ЗВГ – зрідженим вуглецевим газом, що використовується як паливо для автомобілів. "Він йде не безпосередньо, на ньому не написано, що він з Росії , але це так. Імпортується під виглядом польських, литовських і латвійських сумішей, іноді навіть з благообразними євросертифікатами. Правда, є великі сумніви, що в тих чудо-міксах є щоcь крім російського, окремі партії автогазу оформляються просто на підставі паспортів якості латвійських сховищ, куди крім російського ресурсу більше нічого не надходить" , - зазначає директор "А-95". Вашингтон: продовження слідує? США до "ювілейного" пакету включили низку китайських компаній, які допомагали російським виробникам обходити обмеження на ринках західних країн. Серед іншого, санкції забороняють будь-кому продавати цим компаніям напівпровідники, зроблені з використанням американських технологій та програмного забезпечення у третіх країнах. Окрім власне санкцій, офіційний Вашингтон вирішив покарати агресора запровадженням торгових тарифних обмежень. Згідно з повідомленням Мінторгу США, додаткові мита запроваджуються на імпорт понад 100 російських товарів загальною вартістю понад $2,8 млрд. Це чимало, як випливає з наведеної нижче інфографіки. Але до повного ембарго на російський імпорт американцям ще далеко. У Білому домі особливо виділили підвищення тарифів на імпорт російського алюмінію, тому на ньому варто зупинитись докладніше. "Це також значно збільшить вартість алюмінію, виплавленого або відлитого в Росії, для входу на американський ринок, щоб протидіяти шкоді вітчизняній алюмінієвій промисловості, яка страждає від цін на енергоносії внаслідок вторгнення Росії в Україну", - йдеться в офіційному повідомленні. Власне, цим усе й сказано. Додаткові мита на російський алюміній вводяться в інтересах американських виробників, яким важко змагатися з російськими в плані вартості продукції. Тобто, жодного (принаймні прямого) ставлення до покарання агресора за військові злочини в Україні цей захід не має. І тут треба згадати, що захищати алюмінієву промисловість США від конкурентів розпочав ще попередній президент Дональд Трамп. За його указом з березня 2018 р. при ввезенні алюмінію з третіх країн (не тільки Росії ) у США стягується додаткове мито у розмірі 10% від митної вартості. Пізніше виробників з низки країн - політичних союзників Вашингтона, вивели з-під дії указу. Це Мексика, Бразилія, Австралія, Південна Корея, Японія тощо. Але для всіх інших тариф 10% залишився чинним. Включно з заводами компанії "Російський алюміній", що належить підсанкційному олігарху Олегу Дерипасці. У цьому контексті Джозеф Байден та його чиновники нічого нового не винайшли. Вони просто продовжують економічну політику своїх попередників, спрямовану на усіляку підтримку національної промисловості. Тільки зараз діють жорсткіше. Нове мито (саме) на російський алюміній складе 200%. Тобто, по суті воно є загороджувальним заходом. Можна з упевненістю стверджувати, що при такому митному тарифі ( діє з 10 березня) ввезення алюмінію з Росії в США втрачає будь-який комерційний зміст. Безумовно, для Росії це чутливий удар: з огляду на те, що вона другий за величиною виробник алюмінію у світі. І що досі входила до п'ятірки найбільших імпортерів алюмінію в США. Але знову-таки, цей удар ніяк не пов'язаний із санкціями, що накладаються на країну-агресора за військові злочини та грубі порушення міжнародного права щодо іншої держави. У тому ж повідомленні Білого дому зазначається, що у березні-липні 2022 р. імпорт алюмінію з РФ до США збільшився на 53%. А різке зростання імпорту будь-якої продукції дає будь-якій країні право обмежувати ці поставки за рахунок мит (антидемпінгових, компенсаційних тощо). І напевно з цього питання до Мінторгу США були звернення від американських виробників, незадоволених розширенням російської присутності на їхньому внутрішньому ринку. Злегка перефразовуючи відомий вираз, отримаємо формулу: "жодної політики, тільки бізнес". Звідси й зроблена на початку березня офіційна заява МЗС України про необхідність якнайшвидшої підготовки нового пакету санкцій проти Росії . За словами спікера українського дипломатичного відомства Олега Ніколенка, ці заходи мають передбачати санкції проти російської атомної галузі, включаючи держконцерн "Росатом" та підприємства, що входять до нього. Застосувати санкції до "Росатому" офіційний Київ просить союзників уже давно. Про це ще під час підготовки "ювілейного" пакету говорили в офіційних заявах прем'єр Денис Шмигаль, міністр енергетики Герман Галущенко і.т.д. _ Більше того, Європарламент 2 лютого ухвалив резолюцію, в якій рекомендував Єврокомісії як безпосередньому розробнику санкцій включити до них "Росатом". Виходить, що єврочиновники проігнорували не лише прохання союзників, а й власних депутатів.
