«Якщо справа піде так, не можна виключати, що українці самі побіжать здаватися Путіну». Російські ЗМІ про Україну

Прокремлівська газета «Взгляд» вирішила нагадати, що 25 років тому, 25 грудня 1998 року, Держдума РФ ратифікувала «Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Російською Федерацією і Україною», підписаний Борисом Єльциним і Леонідом Кучмою. Нагадати про це «Взгляд» вирішив, звісно, не просто так, а з конкретною метою - показати, «як Україна зруйнувала свої зобов'язання перед Росією». Ну, справді, не Росія ж їх руйнувала...

«Усунення порушень»

«Взгляд» наполягає, що згаданий договір «мав запобігти будь-якій можливості конфліктів із братньою нам тоді Україною».

«І хоча навіть самі українські керівники визнавали, що угода вигідна насамперед Києву, сам Київ і став порушувати її положення. Усе це зрештою призвело і до «Русской весны», і зрештою до спецоперації», - запросто робить висновок прокремлівська газета.

Вона безпідставно звинувачує, що «Київ завжди трактував угоди на свою користь і абсолютно не соромився порушувати дух і букву договору», і починає виключно зі своїх позицій доводити, як Україна «порушувала» договір.

Ось, мовляв, статті 2 і 3 зазначеного договору «гарантують непорушність кордонів і незастосування сили для розв'язання проблем», однак, коли 29 вересня 2003 року «на суверенній території Росії (непорушність кордонів же) розпочалися роботи з відновлення коси, яка веде до острівця Тузла в Керченській протоці», це спричинило «істерику в Києві, а українські прикордонники на суміжній території отримали наказ застосувати зброю (яку застосовувати наче й не можна)». «Порушення договору? Пряме!», - обурюється «Взгляд».

Газета продовжує і далі дорікати Україні за ті ж «прямі порушення» договору.

Ось, мовляв, «достатньо було не претендувати на членство в НАТО і не фантазувати на тему розміщення натовських військових баз», але замість цього Київ «їде до Бухареста і випрошує в НАТО План з набуття членства».

«...Потім був Майдан 2013 року, який сам по собі обнулив зобов'язання старої влади, у грудні було скасовано цей закон (до цього Україна намагалася Росію шантажувати скасуванням), а потім внесено зміни до Конституції про членство в НАТО. Але до цього часу договір уже був Україною розірваний», - дорікає «Взгляд».

«...А гоніння на Російську православну церкву? Захоплення храмів УПЦ? Заяви про те, що російського народу в Україні зовсім не існує, а росіяни не є корінними жителями України? Так, багато чого з цього було вже після денонсації київським режимом цього договору, але було кульмінацією численних інших прикладів подібного роду, що відбувалися за останні тридцять років», - обурюється прокремлівська газета, вочевидь перекручуючи історичні та політичні факти.

А ще - скасування Україною «нового закону про мови», на переконання «Взгляда», «стало спусковим гачком для початку «Русской весны», повернення Криму в Росію і створення ДНР і ЛНР (а також народних республік, які не відбулися, в Харкові та Одесі)».

«А ці події, врешті-решт, як ми знаємо, призвели і до початку спецоперації. За результатами якої, судячи з усього, і буде усунуто всі ті порушення, які допустила Україна у виконанні договору про дружбу з Росією», - просто в лоб заявляє «Взгляд». Виявляється, розв'язана Росією кривава війна - це всього лише «усунення порушень, які допустила Україна у виконанні договору про дружбу...». Геніально!

Але ні, це ще не все, геніальні висновки «Взгляда» тривають: «...Метою майданної влади було не насолити Росії, порушивши договір, а розв'язати в Україні громадянську війну. З тим, щоб втягнути в неї потім Росію... Навіть поверхневий аналіз показує нам порушення щонайменше п'яти статей «Великого договору» з боку України. Це ми не згадуємо, наприклад, газові справи, де Україна, користуючись статусом унікального транзитера, постійно намагалася шантажувати Росію. І багато інших моментів».

«Виконання умов «Великого договору» було вигідне насамперед Україні. Україна ж старанно робила все, щоб нашкодити собі, виходячи з якихось примарних ідеологем. Дуже важко проводити якусь роботу з переговорниками, якщо їм потрібні послуги не дипломатів, а психіатрів. Втім, зараз цю роботу успішно ведуть в Україні Збройні сили Росії», - зі знущанням підсумовує прокремлівський «Взгляд».

«Зеленський, можливо, ще й не розуміє»

Це вже навіть не смішно, але офіційна «Парламентская газета» вкотре намагається переконати своїх читачів, що «ера Зеленського добігає кінця».

Поговорити на цю тему особливо любить перший заступник голови Комітету Ради Федерації з міжнародних справ Володимир Джабаров. Він не перший рік не втомлюється повторювати, що «Захід може всерйоз розглядати варіант із заміною українського президента»...

«Володимир Зеленський не виправдав очікування старших товаришів. У нього було вкладено величезні гроші, на нього було зроблено певні ставки. Усе це не спрацювало, тож я не виключаю, що може відбутися його заміна. Ну а заміна влади на території України традиційно відбувається шляхом майданів і переворотів. Поки що, мабуть, куратори не можуть зрозуміти, на яку фігуру робити ставки. І Залужний, і Буданов, і той же Єрмак - усе це птахи одного гнізда, люди однієї закваски. Тож, найімовірніше, американці думають, хто може прийти на зміну Зеленському. І питання ще не вирішене», - розвиває свою глибоку думку «сенатор» Джабаров, який багато років працював до цього в КДБ-ФСБ.

Він наполягає, що «воювати за Україну відкрито люди з-за океану явно не готові».

«Але ви знаєте, іноді буває так, що на поверхню піднімаються фігури, яких раніше ніхто не помічав, а вони раптом виявилися досить сильними і впевненими. Американці зараз зацікавлені в кандидаті, за яким не тягнеться шлейф русофобії. І коли це станеться, вони цілком можуть почати довгі і, я б сказав, в'язкі переговори з Росією. Але - підкреслю - тільки для того, щоб виграти час. Тому що відмовлятися від свого глобального проєкту «АнтиРосія» вони не мають наміру точно», - намагається переконати Джабаров.

«Парламентская газета» цілком серйозно запитує його, чи не підшукував Володимир Зеленський притулок в Аргентині, куди літав із нещодавнім візитом...

«Звучить, звісно, комічно - навряд чи Аргентині потрібен такий подарунок. З іншого боку, а їхати-то особливо більше й нікуди... Можливо, Володимир Зеленський намагався отримати якусь допомогу. Але допомога зараз потрібна самій Аргентині! А в сусідній Бразилії, куди президент України розраховував вирушити після, йому і зовсім відмовили під слушним приводом. Ба більше, і в США, які стали наступною точкою на маршруті, Зеленського прийняли дуже холодно. Я думаю, це захід його ери. Хоча він сам, можливо, ще й не розуміє», - із серйозним виглядом відповідає Джабаров.

На підставі чого він вирішив, що Зеленського у США «прийняли дуже холодно», «сенатор», звісно, не пояснив.

«Шукані півмільйона»

Мережеве видання «ПолитНавигатор» з явною насолодою повідомляє, що «в Україні придумали, як прищучити ухильників-релокантів».

Видання смакує «очікуваний законопроект про мобілізацію» в Україні, повідомляючи про «деякі подробиці нових обмежувальних заходів, за які парламент проголосує вже в січні».

«Загалом, якщо справа і справді піде в описаному вище напрямку, то не можна виключити того, що українці самі побіжать здаватися Путіну. З тих міркувань, що жахливий кінець кращий за жах без кінця. А мирний порядок денний, що проникає в українське суспільство, всупереч зусиллям пропаганди і на жах офіціозних мілітаристів, вийде за межі кухонних розмов. І те, про що зараз говорять напівголосно, зазвучить голосно і впевнено - вголос», - радіє «ПолитНавигатор».

І як один з аргументів наводить «показову фігуру Арестовича».

«Хоч як би хто до нього ставився, але того, що він чудовий трендсеттер, не заперечуватиме ніхто. І те, що він зараз заговорив про мир із Росією і про те, що обом країнам нема чого ділити і «кому потрібні такі жертви заради володіння Авдіївкою або Часів Яром», прямим текстом, говорить багато про що. Так, зараз його слова багатьма відторгаються і сприймаються негативно, однак, як то кажуть, ще не вечір. Адже єдиним критерієм істини є практика. А вона сьогодні така, що набрати шукані півмільйона рекрутів, звісно, можна, але от зробити з них боєздатну армію - це дуже навряд чи. Тих, хто потрапить у жорна нової мобілізації, відрізнятиме від перших хвиль не тільки нижча якість фізпідготовки і взагалі здоров'я, а й відсутність такого компонента, як мотивація. На що прямим текстом звертають увагу самі ж українські військові в різного роду відеоблогах», - запевняє «ПолитНавигатор».

«...Войовничі «жинки», які обіцяють «кістьми лягти», «не їсти і не спати заради перемоги», - це така сама туфта, як і побіжні мужики з їхньою двоєдумністю. В етичному сенсі жінки, які не мають шансів потрапити на фронт і розмірковують про принади війни, мало чим відрізняються від чоловіків-пролайферів, які розмірковують про радощі материнства», - повчає видання, геть забувши про «реалії» російської армії.

«ПолитНавигатору» подобається версія, що український законопроєкт про мобілізацію - це «пінг-понг», який «затіяно з метою перекласти на інших відповідальність за вкрай непопулярний у народі захід. Ось, Зеленський перекладає цю сумнівну честь на кабмін, а той - на депутатів. А депутати косять оком на Генштаб на чолі із Залужним. І так по колу».

«Недарма ж із подачі хітрованів із Банкової до нової мобілізації вже приліпили медійний ярлик «на прохання військових». Так начебто вони воюють самі по собі, а політичне керівництво країни тут ні до чого. Проте невблаганна логіка процесу говорить про те, що рано чи пізно «винного» таки призначать, а законопроєкт внесуть і проголосують. Тож ці передноворічні дні - свого роду затишшя перед бурею. Особливо з огляду на той факт, що в часі пік нової мобілізації збіжиться з делегітимізацією президента Зеленського, термін повноважень якого спливає вже в березні», - робить «ПолітНавігатор» зручний для Кремля висновок.

«Наказали виснажувати»

Урядова «Российская газета» опублікувала думку деякого «експерта» Владислава Шуригіна, який стверджує, що «США наказали Києву виснажувати російську армію».

«Провал контрнаступу поставив українське командування перед безрадісною картиною: резерви виснажені, втрати в людях і техніці величезні, війська виснажені, а результатів - нуль. При цьому противник - росіяни - перехопив ініціативу і має достатньо сил для масштабного наступу. У цих умовах американськими кураторами була терміново сформульована нова стратегія війни - війна на виснаження Росії та її армії. Сьогодні стратегію остаточно ухвалено, і ЗСУ долучилися до її відпрацювання», - заявляє «експерт», звісно, не уточнюючи, звідки в нього така інформація.

Але Шуригін продовжує переконувати: «На Україні розпочали масштабне будівництво укріплених районів уздовж лінії фронту від Чернігова до Херсона. А армійські частини ЗСУ на передовій припинили наступальні дії, обмежуючись турбуючими атаками. У тилу почалася прискорена мобілізація. Військкомам поставлено амбітне завдання: за грудень - лютий поставити до лав не менше 150 тисяч осіб. Утім, експерти вважають його малоздійсненним. Рекрутувати по 1500 осіб на добу в умовах того, що українці масово ухиляються від призову, нереально...».

«Із фронту на поповнення і відновлення відведено 9-й і 10-й корпуси - головну ударну силу ЗСУ. Очевидно, що саме їх будуть насамперед поповнювати технікою, озброєннями і людськими резервами. Проблема України та її західних покровителів у тому, що постачань київському режиму озброєння таким потоком, який йшов минулої весни, немає і в помині. Проте завдання відновити до кінця лютого боєздатність двох цих корпусів командуванню ЗСУ поставлено. Можливо, під нього почнеться роздербанювання пошарпаних у боях бригад, чиє вціліле важке озброєння передаватимуть корпусам. А бригади переведуть у суто піхотні, щоб надалі використовувати їх на лініях оборони», - повідомляє читачам «експерт».

«Ще однією ставкою київського командування можуть стати безпілотники, чисельність яких командування ЗСУ намічає наростити в рази. З їхньою допомогою українські стратеги планують «заморозити» фронт і позбавити російські війська здатності проводити масштабні наступи. Особлива тема для Києва - зміцнення і нарощування системи ППО. Для України вкрай важливо створити на заході країни зону безпеки, недосяжну для російських засобів повітряного нападу. Тоді в цій зоні режим Зеленського зможе почати формувати такий собі кластер ВПК, який візьме на себе частку військових поставок в армію «незалежної». Насамперед артилерійських снарядів, патронів і боєприпасів для реактивних систем залпового вогню», - розкриває всі «плани ворога» Шуригін.

«Поки що з поставками нових систем ППО для України все складається дуже сумно... Нові засоби ППО потрібні Києву і в інших регіонах, по яких російські ПКС щодня завдають ударів. Не будемо забувати і про лінію фронту, де відсутність протиповітряної оборони стала вже критичною для противника. Що в реальності з такими поставками? Поки що ЗСУ обіцяно тільки два дивізіони «Петріот» і стільки ж ЗРК ближнього радіусу «Айріс-Т». Підбиваючи підсумок, можна сказати, що українська армія відчайдушно потребує хоча б тримісячного затишшя на фронті. Це «вікно» їй необхідне для відновлення своєї боєздатності. Що ж стосується переходу ЗСУ до стратегічної оборони, це явно вимушений захід. За задумом західних кураторів Києва, у разі успішної реалізації він покликаний не допустити військової поразки України під час зимової кампанії», - вважає московський «експерт».

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»