Володимир Фесенко: "Є ризик того, що Молдова може застрягнути в болоті невизначеності, на півшляху до ЄС"

У неділю, 3 листопада, в Молдові відбувся другий тур президентських виборів. За результатами підрахунку всіх голосів перемогу здобула чинна глава держави Мая Санду. За неї віддали голоси 55,33% виборців, її суперник, кандидат від проросійської Партії соціалістів Александр Стояногло, набрав 44,67%.

Разом з президентськими виборами у Молдові пройшов референдум щодо європейського майбутнього країни. Із мінімальним відривом (50,46% проти 49,54%) громадяни Молдови обрали вступ до Європейського Союзу. Експерти звертають увагу, що позитивний результат забезпечила діаспора.

Але розслаблятися ще зарано. Наступного року в Молдові пройдуть парламентські вибори, де і буде вирішуватись подальша політична доля країни, яка є парламентською республікою за формою правління.

Все це "ОстроВ" обговорив з українським політологом та директором Центру політичних досліджень "Пента" Володимиром Фесенко.

- Що показали вибори в Молдові?

- Вибори в Молдові показали, що все ж таки проєвропейські сили перемогли. Для нас це головний і визначальний результат. Були побоювання, були певні, скажімо так, застереження, ризики, які проявилися під час першого туру виборів, коли стало очевидно, що Маї Санду не вдалося перемогти одразу в першому турі. Більше того, був ризик поразки в другому турі. І результати референдуму виявилися не такими, на які розраховували. Розрив був мінімальний, досягнутий завдяки голосам діаспори, і безумовно було багато тривожних очікувань після першого туру виборів. Дуже добре, що і сама Мая Санду, і команда, і всі проєвропейські сили в Молдові максимально сконцентрувалися, змогли хоча б частково нейтралізувати ризики впливу з боку росії, яка дуже потужно і масштабно впливала на вибори в Молдові, на референдум, на другий тур президентських виборів.

І те, що вдалося досягти переможного результату, та ще й з такою певною та відчутною перевагою в близько 10%, це дуже-дуже важливо. Але одночасно треба розуміти, що в Молдові проявився відчутний внутрішній розкол. Приблизно половина населення мають консервативні погляди.

- Ви говорите про проросійські погляди?

- Це не прямо проросійські погляди. Я б сказав, що це скоріше такий "совок", законсервований у часі. І безумовно, в першу чергу такі настрої спостерігаються серед представників старших вікових груп, які родом з Радянського Союзу, умовно кажучи, та серед національних меншин. Це виклик. Це виклик і проблема на шляху Молдови до Європейського Союзу.

Саме на ці групи населення, які, скажімо так, не сприймають європейські цінності, не дуже прагнуть до Європейського Союзу, хочуть жити, як було раніше, разом з росією, як було при Радянському Союзі. Але там вже жити не вийде. Все залишилось в минулому, але вони хочуть цього. І саме наявність такої великої частини населення, яка дивиться в минуле, навіть не стільки в бік росії, а саме в минуле – це і є проблемою. Це виклик для Молдови і проблема цього внутрішнього розколу, який проявився особливо в першому турі виборів та під час референдуму. Це проблема, яку доведеться вирішувати і Маї Санду, яка переобрана на посаду президента, і проєвропейським силам Молдови. Треба знімати цей внутрішній розкол. Треба також думати, як адаптувати цю консервативну частину молдовського суспільства до процесу європейської інтеграції.

Крім того, результати цих виборів наштовхують на ще один важливий висновок: треба посилювати ефективність.

- Що ви маєте на увазі?

- Я говорю про ефективність внутрішньої політики. Це стосується і боротьби з корупцією, і соціально-економічної політики, тому що такі результати голосування, особливо в першому турі, показали, що багато громадян Молдови незадоволені внутрішньою соціально-економічною ситуацією в країні. А наступного року в Молдові відбудуться парламентські вибори, і не треба забувати, що це парламентська республіка.

- Тобто на парламентських виборах наступного року може відбутися реванш проросійських сил?

- Я б не сказав, що є ризик реваншу проросійських сил. Є ризик, скоріше, того, що Молдова може застрягнути в болоті невизначеності, на півшляху до Європи. І в росію не піде, але і рух в Європу буде зупинений. Саме тому той результат, який зараз підтверджений, результат підтримки європейської інтеграції, – за нього ще доведеться поборотися наступного року.

- Щодо стосунків між Україною та Молдовою: чи варто очікувати якісь зміни після цих виборів?

- Ні, я не думаю, що можуть відбутися якісь кардинальні зміни. Навпаки, для нас важливий цей результат виборів, оскільки він зберігає наше партнерство, нашу зв'язку на шляху до Європи. Бо на сьогодні є, скажімо так, три групи країн, які так чи інакше мають амбіції, прагнення та перспективи стати членами Європейського Союзу. Це країни Західних Балкан, і там теж різні ситуації. Є лідери, які просунулися вперед у цьому питанні, наприклад, Чорногорія. Є країни, які прискорили свій рух до Європейського Союзу за останні два роки, навіть десь наздогнали країни Західних Балкан, а в чомусь і десь випередили – це Україна і Молдова. І є третя група країн, які мають проблеми, і де шанси не визначені, чи стануть вони членами Європейського Союзу, – це Туреччина та Сербія.

Але для нас важливо те, що ми маємо йти разом з Молдовою.

- Чому?

- Тому що наша зв'язка з Молдовою створює для нас певні, скажімо так, додаткові переваги. Зокрема, це позитивна позиція Румунії. Я чув від наших чиновників, які працюють в Офісі віце-прем'єра з європейської інтеграції, що зараз саме Румунія є нашим найбільш активним партнером у питаннях європейської інтеграції. Не Польща, з якою в нас навпаки виникла купа проблем, навіть не країни Балтії, які нам допомагають, але більше сконцентровані на питаннях воєнної допомоги.

В плані спільної роботи в контексті європейської інтеграції в регіоні Східної і Центральної Європи саме Румунія стала нашим активним партнером.  І тому для нас ця зв'язка з Молдовою є дуже важливою з тактичних міркувань.

Є ще один важливий момент, чому для нас ці вибори в Молдові були дуже важливими і чому перемога Маї Санду має для нас велике значення. Тому що для нас Молдова є своєрідним тилом. І якщо б, не дай Бог, там перемогли сили, які почали загравати з росією, фактично, у нас в тилу, причому у вразливому місці, з'явилося б щось на кшталт політичного "геморою" з певними ризиками і небезпекою. В прямому і переносному сенсі.

- Ви маєте на увазі Придністров'я?

- Це може бути від політичних до прямих безпекових ризиків. Насправді, там є проблема з Придністров'ям, де знаходиться невеличкий російський контингент. Тому для нас дуже важливий результат виборів у Молдові.

Думаю, що зараз обидві сторони розуміють, що ми маємо ще більш активно співпрацювати, допомагати одна одній. Я думаю, що ми теж продемонстрували, що можемо допомагати Молдові, ділитися досвідом, і там, де можливо, сприяти, зокрема в питаннях національної безпеки та боротьбі з російськими загрозами.

- Після виборів у соціальних мережах поширюється думка чи навіть заклик, що зараз настав влучний час, щоб Україна втрутилася та допомогла вирішити "придністровське питання" військовим шляхом. Як ви на це дивитесь?

- Я абсолютно не погоджуюсь з такою думкою. Це створить ще більше проблем. В перспективі може так статися, от відбудеться такий збіг обставин, що можливо доведеться це робити, але тільки в тісній координації з молдовською владою, суспільством Молдови та нашими партнерами по ЄС та НАТО. Тільки так.

Ми не можемо діяти тільки на власний розсуд. Ми так можемо створити собі проблеми в тилу, додаткову зону напруги і проблем. Крім того, нам доведеться на цю проблему відволікати частину Збройних Сил України, яких і так не вистачає. Тому, я думаю, що зараз не йдеться про якесь вирішення проблеми Придністров'я, але про стратегію м'якої, разом з тим послідовної, ефективної реінтеграції Придністров'я в Молдову треба думати.

Ми повинні про це думати разом з Молдовою, яка, перш за все, сама має визначатися, але ми можемо допомагати в різний спосіб. І звичайно, повинен бути залучений Європейський Союз. Тут разом треба діяти. Всі минулі формати, які були раніше: там був формат "5 плюс 2" за участю росії, для вирішення придністровського конфлікту, це вже закрито і, думаю, повернення не буде. Тому треба шукати інший варіант розв'язання проблеми Придністров'я. І отут нам варто активізувати свою взаємодію з молдовськими колегами.

І є ще одна тема, на яку я хочу звернути увагу. Вона давно існує і, на жаль, ніхто цим не займається. Це дуже делікатна тема, якою повинен опікуватися, перш за все, український посол в Молдові, який начебто має от-от з'явитися (різні ЗМІ з посиланням на джерела повідомляли про те, що екс-секретар РНБО Олексій Данілов буде призначений послом України в Молдові, - авт.). Як це не парадоксально, але українська громада, яка проживає в Молдові, на жаль, має проросійські погляди. Вона сконцентрована частково в Придністров'ї, частково на півночі Молдови. І з нею треба працювати.

- Як можна з цим працювати?

- Нам треба спільно працювати над зміною інформаційного середовища в Молдові. Я думаю, що молдовська влада вже зрозуміла, наскільки це небезпечно. Там, на жаль, не можна все поміняти, як це зробили ми свого часу після 2014 року, але менше з тим я думаю, що в цьому питанні співпрацю треба посилити. Ми можемо допомогти своїм досвідом, десь, мабуть, технічно та організаційно. Крім того, треба активізувати інформаційну та пропагандистську роботу з українською громадою Молдови. Це як варіант того, над чим треба працювати.

Безумовно, головний пріоритет – це продовження і навіть посилення координації в питанні європейської інтеграції. Така координація є, її треба не просто зберігати, а посилювати та розвивати. Але є питання, які мають безпековий характер, де проявилися слабкі та вразливі місця, це інформаційна та політична складові, де ми можемо посилити нашу співпрацю.

Можливо, є сенс також допомогти правоохоронним, силовим та безпековим структурам Молдови. Я думаю, що в цій сфері наша допомога не буде зайвою. Так що принципових змін у наших двосторонніх стосунках не відбудеться, але є ціла низка тем, де ми маємо активізувати нашу співпрацю та взаємодію.