Владислав Селезньов: Чи буде путінська армія намагатись наступати? Так, очевидно. Чи буде він це робити зараз? – Ні!

Розмови про новий масштабний наступ РФ продовжують активно вестись як в Україні, так і за її межами. Про це кажуть президент України, Генсек НАТО, Білий Дім, британська розвідка, військові експерти та аналітики. При цьому називаються різні терміни (лютий-квітень) та напрямки (від Києва та Львова до локального наступу на Донбасі).

Українська армія також не сидить склавши руки і активно готується до контрнаступу. Це відбувається на тлі передачі нашій країні західної бронетехніки, танків та артилерії.

"Ми будемо їх потихеньку зупиняти, розбивати і готувати свій великий контрнаступ", - заявив 30 січня президент України Володимир Зеленський.

Воєнний експерт, екс-начальник прес-служби Генерального штабу ЗСУ полковник Владислав Селезньов в інтерв'ю "ОстроВу" розповів про поточну ситуацію на лінії фронту, чому росіяни не зможуть захопити Вугледар і коли варто очікувати на український контрнаступ.

- Як Ви оцінюєте ситуацію на фронті?

- Ситуація на лінії фронту наступна: є чотири напрямки, де путінська армія наступає (лиманський, авдіївський, бахмутський та вугледарський), на інших ділянках фронту ворог обороняється. В цілому ситуація доволі складна, оскільки путін жодним чином не шкодує російський особовий склад. Він діє з наступними міркуваннями: не має значення, скільки він втратить, важливо, що він придбає.

Путінська армія прагне за будь-яку ціну здобути хоч якісь перемоги. Незважаючи на проведену мобілізацію, у путінської армії немає територіальних здобутків. І щоб переконати російське суспільство, що рішення про мобілізацію було правильним та ефективним, російські військові за будь-яку ціну намагаються захопити населені пункти, які в стратегічному відношенні нічого не означають. Яким чином контроль над Соледаром може допомогти путінській армії захопити повністю території Донецької та Луганської областей? - Ніяк. Або наскільки серйозно зміниться диспозиція російських військових в районі Авдіївки у разі її окупації? Ніяк.

На різних ділянках фронту путінська армія несе шалені втрати без якихось серйозних територіальних здобутків. Реалізація путіним тактики ракетного терору також не призводить до створення панічних настроїв як на фронті, так і в українському суспільстві. Це викликає тільки злобу та ненависть до ворога. До того ж, ми від цього тільки отримуємо якісь преференції від наших західних партнерів. Бо коли агресор починає воювати з мирними мешканцями нашої країни, тут вже йдеться не про війну конвенційного характеру, а про геноцид українського народу.

- Складається враження, що останнім часом російські війська мають деякі успіхи на фронті. Дуже голосно про це розповідають російські пропагандисти.

- Війна, яку РФ розпочала ще в 2014 році, є гібридною. Не треба слухати російську пропаганду та путінських рупорів. Заяви про те, що вони взяли той чи інший населений пункт, як правило, нічого спільного зі справжньою ситуацією на полі бою не мають. Очевидно, що в такий спосіб путінська пропаганда намагається приховати втрати у російському війську та спонукати громадян РФ більш активно долучатися до мобілізації.

- Тобто Ви б не сказали, що наразі ініціатива знаходиться на боці агресора?

- Ні, так не можна вважати. Війна – справа раціональна, і, посилаючись на зведення Генерального штабу ЗСУ, путінська армія наступає на чотирьох напрямках, на інших – знаходиться в обороні.

- Багато суперечливої інформації надходить із Донецького напрямку. Пропагандисти заявляють, що майже зайняли Вугледар. Що вам про це відомо?

- В районі Вугледара йдуть бої. Путінська армія мріяла швидко взяти це місто, але в них нічого не вийшло. Вугледар – це населений пункт, в якому сконцентровані багатоповерхівки, а навколишня територія – суцільні поля. Наші сили мають можливість контролювати ситуацію. В полях досить важко сховатися, відповідно наші розвідники дають цілі артилерії, яка наносить точкові удари по ворожих позиціях. Російські війська несуть там великі втрати, а територіальних здобутків жодних немає. І у перспективі навряд чи будуть.

- Чому російські війська так раптово почали штурмувати Вугледар?

- Справа в тому, що неподалік Вугледару знаходяться артилерійські позиції ЗСУ, які мають можливість тримати під вогневим контролем залізничну колію від Волновахи у бік Мелітополя. Російські вояки розраховують на цю залізничну колію, щоб забезпечити сталу логістику. Зараз ця колія частково зруйнована, але путінські генерали мріють її відновити та використовувати для забезпечення військової логістики для підрозділів, що діють на півдні Запорізької та Херсонської областей. Нагадаю, що кримський міст в жовтні отримав серйозні пошкодження, і відновити його найближчим часом, щоб він працював на повну потужність, немає можливості. Тому агресор хоче відновити лінію залізничного сполучення від Донецька до Сімферополя. Саме з цією метою путін відправив найбільш підготовані та елітні частини, щоб вони реалізували цю задачу. Відповідно, там ідуть бої, але шансів у путінської армії взяти під контроль Вугледар немає, а от понести серйозні втрати – так, над цим наші гармаші ефективно працюють.

- Дуже багато сил противник направив на захоплення та оточення Бахмута. Наскільки там зараз критична ситуація?

- В районі Бахмута йдуть бойові дії високого ступеня інтенсивності. Після того, як Соледар відійшов під контроль російської армії, вони намагаються розвивати свій успіх та розширювати плацдарм. Бої йдуть на півдні та сході, а також в самому Бахмуті. Суттєвих просувань вперед у путінської армії немає через брак штурмових підрозділів, бо вони несуть шалені втрати.

З урахуванням всіх цих процесів говорити про те, що ось-ось Генеральним штабом ЗСУ буде ухвалене рішення щодо залишення Бахмута, я би так не ризикнув. Бої тривають. Так, ситуація не є простою, але вона і не є критичною. Від ворожого артилерійського вогню страждає саме місто, бо путін за традицією починає перетворювати його на другий Маріуполь, фактично стираючи з лиця землі.

- Останнім часом російські пропагандисти розповідають про успіхи на Запорізькому напрямку, але Генштаб ЗСУ цього не підтверджує. Що там відбувається?

- На півдні росіяни зосередили від 25 до 27 батальонно-тактичних груп. І вони там можуть як наступати, так і тримати оборону. Російські війська там зараз активно проводять так звану "розвідку боєм": невеличкими підрозділами, за підтримки кількох одиниць бронетехніку намагаються промацати оборону ЗСУ. Десь вони мають успіх, але потім в рамках контратаки українська армія вибиває агресора.

В районі Мелітополя, Токмака, Василівки путінська армія розгорнула щонайменше три потужних вузли оборони, і пішли повідомлення, що українська армія от-от перейде там у контрнаступ. Ми можемо мріяти про все що завгодно, але якщо у нас не буде достатньо ресурсів для контрнаступу, то це так і залишиться мріями. Бо війна це справа раціональна: маєш достатньо сил, засобів та ресурсів – наступаєш, не маєш – тримаєш оборону та намагаєшся максимально знизити бойовий потенціал противника. І коли ми бачимо, що на окупованих територіях вибухають ворожі склади з боєприпасами та казарми з особовим складом – це все складова цього процесу, який спрямований на послаблення бойових можливостей путінської армії.

- Вже давно не було повідомлень про те, що українські сили деокупували якийсь населений пункт. Чому ЗСУ не контратакують?

- Для того, щоб український контрнаступ був ефективним, нам потрібна достатня кількість озброєння, військової техніки та боєприпасів. Очевидно, щоб провести операцію оперативно-тактичного рівня, нам потрібно ресурсів на визначеній ділянці фронту щонайменше на чотири тижні активних бойових дій. А це боєприпаси, пальне та інші складові військової логістики, які українська армія повинна мати в достатній кількості. Без сталого постачання всіх цих ресурсів будь-яка контр-наступальна операція не буде мати успіх, бо вона захлинеться через брак відповідних складових військової логістики. Український контрнаступ буде, але тоді, коли буде достатня кількість ресурсів. Де саме та якими силами та засобами, то є державна таємниця.

- Як Ви оцінюєте обсяги західної допомоги?

- Я завжди розглядаю всі ці історії через фактор часу. Справа в тому, що між прийняттям політичного рішення щодо передачі того чи іншого військово-технічного майна для потреб українського війська та безпосередньої участі цього озброєння в бойових діях проходить певний проміжок часу. Це пов'язано з певними бюрократичними процедурами в середині тих країн, які ухвалюють рішення щодо передачі військово-технічної допомоги для України, певною логістикою, підготовкою нашого персоналу, який буде експлуатувати та ремонтувати цю техніку. Все це вимагає часу. Тому я поки не бучу реальних кроків, які б нам дали право вважати, що за місяць в лавах ЗСУ буде кількасот бойових броньованих машин. Так, є заяви, почався процес підготовки наших військових, відбувається процес логістики, але все це займає час.

- Скільки це може зайняти часу?

- Це залежить від типу озброєння та військової техніки, і може зайняти від декількох тижнів до місяців. Наприклад, підготовка операторів для систем ППО "Patriot" буде займати десять тижнів, і це за умови дуже сильного ущільнення програми. Як правило, операторів, для "Patriot" готують десять місяців. Тобто ми маємо розуміти, що ухвалення рішення не означає, що завтра техніка з'явиться на фронті, потрібен певний час.

- Ви не прихильник "теорії", що якщо західні партнери оголосили про передачу певного виду озброєння, це означає, що воно вже в дорозі або на полі бою?

- Справа в тому, що наші західні партнери надзвичайно відповідальні перед власними платниками податків, і вони про такі речі мають звітувати заздалегідь. Звичайно, що є певні кейси військової допомоги, які не є публічними, але більшість рішень про надання озброєння це не стосується. Як правило, громадяни країн, які виступають донорами для українського війська, проінформовані щодо дій їх урядів.

- Розмови про новий наступ РФ продовжують активно вестись як в Україні, так і за її межами. Називаються різні терміни: від початку лютого до квітня. Називаються різні напрямки: від Києва та Львова до локального наступу на Донбасі. Як ви бачите ситуацію?

- Чи буде путінська армія намагатись наступати? Так, очевидно. Плани путіна нікуди не поділися. Він то марить взяти під контроль всю територію Донецької та Луганської областей, то хоче закріпитися на південних рубежах України, щоб зберегти сухопутний коридор до Криму, то підкорити Київ. Чи буде він все це робити зараз? Ні.

- Чому?

- Для масштабного контрнаступу путінській армії потрібно зосередити досить велику кількість сил та засобів. Наприклад, 25-27 батальонно-тактичних груп на Запорізькому напрямку – це хоч і сила-силенна, але, за словами того ж Генерального штабу ЗСУ, для успішного наступу їм потрібно на визначеній ділянці фронту зосередити до 40 тисяч своїх вояків. Таких концентрацій зараз немає на жодні ділянці фронту, відповідно вести мову про те, що завтра-післязавтра відбудеться російський наступ, не варто. Ще раз наголошую, що війна – справа раціональна, маєш ресурси – наступаєш та контр-наступаєш, не маєш – перебуваєш в ситуації оборони.

І хоча зараз у РФ не має зосередження такої кількості сил та засобів,  які б мали привести до реальних територіальних здобутків, це не означає, що за кілька тижнів цього не станеться на тій чи іншій ділянці. Зараз відбувається переміщення російських частин та підрозділів. Ми бачимо, як зменшилося угрупування путінської армії, яке донедавна знаходилось на території Білорусі.

- Так навіщо РФ стягувала техніку та особовий склад у Білорусь?

- Техніку там ремонтували на підприємствах оборонно-промислового комплексу Білорусі, а особовий склад (так званих "чмобіків") тренували у навчальних центрах та полігонах. Зараз вони цю підготовку та ремонт закінчили, і відправляють їх на різні ділянки фронту, щоб посили власні бойові позиції.

- Як ви бачите можливий контрнаступ з боку Росії?

- Я орієнтуюсь на заяви генерала Залужного, який зазначив три напрямки: Донецька та Луганська області в адміністративних кордонах, і у разі успіху – Запорізька область. І якщо там все складеться непогано для росіян, тоді вони можуть розпочати наступ на Київ. Але це припущення, бо Генеральний штаб розглядає найбільш кризові та критичні ситуації. І це зовсім не означає, що плани будуть  реалізовані. Переміщення військової техніки та особового складу неможливо приховати, ми про все будемо знати та готуватися. Тому цілком ймовірно, що всі ці плани путіна перетворяться на попіл разом з його військом, бо українські гармаші свою справу знають і працюють максимально ефективно.

- На вашу думку, у путіна є шанси захопити Київ у найближчій перспективі?

- Він вже намагався це зробити у березні 2022 року, і ми всі знаємо, чим все закінчилось. Я не хочу робити голослівну заяву, що путін ніколи не захопить Київ, це некоректно. А якщо він зосередить півмільйонну армію на підступах до столиці?

- Чи вистачить цих ресурсів для захоплення Києва?

- Цілком ймовірно. Але путін має ще зібрати та підготувати таке військо. До того ж, і українська армія не пасе задніх і працює над тим, щоб не дозволити путінській армії досягти бодай якогось успіху на будь-якій ділянці фронту.

Ще раз: путін може мріяти про все що завгодно, але для того, щоб все це реалізувати, йому потрібно підготувати величезну купу вояків та ресурсів. Чи має він такі ресурси? За твердженням генерала Залужного, в Україні вже перетворилася на попіл регулярна російська армія, тому є дуже висока ймовірність, що армія "чмобіків" набагато скоріше приєднається до своїх "колег".

- Росія готується до наступу, Україна – до контрнаступу. Чи важливо, хто почне першим?

- Звичайно, це питання ініціативи. Той, хто починає перший, змушує іншу сторону рефлексувати та реагувати на дії. Але нинішня війна – це війна ресурсів. Матимемо ресурси для успішного контрнаступу – то це почнеться, якщо цими справами більш вдало буде опікуватись наш ворог – то вони підуть першими і будуть мати певний успіх. Справа ще в тому, що оборона - це не так вже й погано, вона має на меті зменшити бойові можливості противника, перемолоти їх війська. Згадайте нашу оборону Лисичанська та Сєверодонецька, коли ми втратили два міста, але здійснили масштабний контрнаступ на Харківському напрямку.

- Останнім часом ми помічаємо деяке зменшення масованих ракетних атак з боку агресора: вони стали рідшими, випускається менше ракет. З чим ви це пов'язуєте? Ворог заощаджує ракети для наступу чи їх можливості вичерпалися?

- Путін завжди буде використовувати тактику ракетного терору, поки матиме ресурси. Бо це єдине, що він вважає більш-менш ефективним. Він нищить нашу енергетичну інфраструктуру, руйнуються будинки мирних мешканців. Вони починали обстріли раз на тиждень, зараз проміжок часу між масованими ракетними обстрілами складає 10-14 днів. Тобто поступово Росія вихолощується. Після атак по "Енгельсу" вони були змушені перемістити частину авіатехніки на інші  військові летовища вглиб РФ. Чи отримає путінська армія від Ірану балістичні ракети Fateh та Zolfaghar? Є різні думки з цього приводу, дехто каже, що вони вже є, але фактів використання такого типу ракет поки не зафіксовано.

- Нещодавно і президент Володимир Зеленський, і міністр оборони Олексій Резніков сказали, що 2023 може стати роком перемоги України. Ви поділяєте ці прогнози?

- Так, цілком. Особливо на тлі певної динаміки з боку українських сил в рамках контрнаступу. До того ж я пам'ятаю заяви голови ГУР України Кирила Буданова (за його словами, війна закінчиться у 2023 році, - ред.), який ніколи не помиляється в своїх прогнозах, а також слова американського генерала Бена Ходжеса, за пронозами якого до кінця серпня цього року буде звільнена вся територія України. Тобто дедалі більше впливових та обізнаних фахівців, політиків, експертів та посадових осіб зазначають, що саме так і станеться. Очевидно, що у цьому двобої Україна переможе путінську армію, єдине зараз питання – це ціна нашої перемоги.