«Війну на виснаження Росії не виграти». Російські ЗМІ про Україну

На сторінках газети "Известия" якась Наталя Єрьоміна - доктор політичних наук і кандидат історичних наук, а ще й професор Петербурзького університету до того ж - як і годиться кожному кремлівському політологу, розмірковує, "навіщо Девід Кемерон зробив ще один крок до ескалації конфлікту на Україні". Докторка наук, звісно, не розповідає російському читачеві, хто почав війну проти України, зате старанно доводить, як "Кемерон схвалює застосування далекобійної зброї по російських цивільних об'єктах"...

«У цій парадигмі зрозуміло...»

"Велика Британія всіляко демонструє особливий внесок у ситуацію в Україні, періодично заявляючи про нову військову підтримку, угоди та фінансові пакети допомоги... До теперішнього часу британці дійсно вжили низку заходів, які прямо впливають на ескалацію конфлікту. Усі ці заходи мають антиросійський характер і спрямовані насправді не стільки на підтримку України, скільки на заподіяння шкоди Росії", - пише Єрьоміна в "Известиях".

На її переконання, пропозицію Лондона Києву укласти угоду про багатоформатну співпрацю терміном на 100 років "можна розцінювати як явну рішучість Сполученого Королівства воювати з Росією українськими руками якомога довше".

"Цьому сприяє і "дозвіл" українцям з боку Великої Британії використовувати далекобійну зброю британського виробництва по будь-яких російських об'єктах. Спочатку в Лондоні говорили про право Києва бомбити і Донбас, і Крим. А зараз, у травні 2024 року, міністр закордонних справ Британії Девід Кемерон заявив, що його країна не припинить підтримку України, пообіцявши надавати по £3 млрд ($3,74 млрд) щорічно, і додав, що Великобританія не заперечує проти використання зброї для ударів по "внутрішній території Росії". Він, щоправда, не забув ще згадати, що українці мають залишатися на передовій і не відступати, тим паче у світлі листопадових виборів президента США. Зрозуміло, що його абсолютно не хвилює, скільки до листопада загине простих українців, і вже тим паче, скільки загине громадян Росії, зокрема мирних. Йому необхідно тільки отримати гарантії того, що Україна не зверне з антиросійського шляху. І він пообіцяв зробити для цього все можливе і навіть більше", - тривожиться Єрьоміна.

І продовжує: "Британці справді пишаються, що задають певні тренди в українській кризі, скеровують Україну на антиросійський шлях, утримуючи її на ньому, і залишаються лідерами у фінансуванні Києва разом зі США та ФРН... У британському політикумі, звісно, висловлюються абсолютно різні точки зору на затяжний характер української кризи. Так, з одного боку, узгодження фінансової підтримки забезпечується саме необхідністю довгострокового опору України Росії. З іншого боку, висловлюються побоювання, що ресурси Києва можуть бути вичерпані, що зіграє на руку Москві. Із цих протиріч і виникла британська стратегія щодо України. Вона полягає саме в тривалій підтримці київського режиму, причому як фінансовій, так і в постачанні озброєнь, щоб ЗСУ продовжували чинити опір".

"Слід визнати, що антиросійська політика Великої Британії за допомогою України, яку британці остаточно перетворили на знаряддя, завдає шкоди не тільки Росії, але набагато більшою мірою шкодить саме українському народу. Гарантії безпеки Україні з боку британців прямо пов'язані з її обов'язком дотримуватися виключно антиросійського, навіть русофобського, курсу. У цій парадигмі зрозуміло, чому Кемерон схвалює застосування далекобійної зброї по російських цивільних об'єктах. За логікою, яку транслюють британські діячі, це дасть задоволення українцям, спраглим помсти, і налаштує їх на нанесення дедалі більшої шкоди Росії, а також призведе до ескалації конфлікту загалом, що закріпить протистояння і підтримуватиме емоційну залученість населення обох країн", - заявляє вчена Єрьоміна, принагідно збрехавши: про "застосування далекобійної зброї по російським цивільним об'єктам" Кемерон ніде не говорив.

«Нам там робити нічого»

Заступник голови Комітету Ради Федерації РФ з міжнародних справ Володимир Джабаров у своєму черговому спічі в "Парламентской газете" намагається довести, що мирна конференція щодо України у Швейцарії в червні поточного року стане "абсолютно порожнім і формальним заходом".

"Конференція розвиватиметься за тим сценарієм, на який розраховує Україна, а за основу учасники візьмуть її побажання і так звану "формулу Зеленського". Але це, по суті, і неважливо - я впевнений, що ця конференція нічого в підсумку не вирішить. Тому що її головним учасником має бути Росія. Але ми жодного офіційного запрошення до діалогу так і не отримали. Ба більше, я впевнений, що навіть у разі, якщо ми таке запрошення отримаємо, з нашої країни знову спробують зробити головного військового злочинця. Тож ні, нам на цій конференції робити нічого", - суворо заявляє Джабаров.

"Тим більше, якщо пам'ятаєте, Росія вже проводила мирні переговори з Україною в березні 2022 року, - додає він. - І навіть було парафовано угоду, яка нас цілком влаштовувала і згідно з якою Україна мала стати позаблоковою нейтральною країною і визнати Крим російським. Але не зрослося".

"Щодо участі Китаю у швейцарській конференції я теж не впевнений. Китай свою думку вже висловив - так, він виступає за мирне врегулювання конфлікту, але тільки з урахуванням наявних реалій. А реалії такі: чотири нові регіони у складі Росії, апріорне визнання Криму. І вимогу про позаблоковий статус України Китай теж підтримує. Резюмуючи: ця конференція буде абсолютно порожнім і формальним заходом. І з жодним рішенням, ухваленим на ній, ми не погодимося. Нас там не було, а домовлятися за нашою спиною безглуздо", - твердить Джабаров.

Що стосується погроз знищити Кримський міст, то Джабаров упевнений - "це давня мрія країн НАТО, і насамперед Америки".

"Найбільше, що вони не можуть пробачити Росії, - це повернення Криму. США вважали півострів перспективним майданчиком для створення своїх баз, для розміщення біля його берегів натовського флоту. Референдум 2014 року поклав цим надіям край. Але у світлі поточного конфлікту, мабуть, з'явилися якісь погані думки про якийсь "реванш", який може бути представлений як знищення Кримського мосту і вторгнення на територію Росії через Перекопський перешийок. Але це абсолютно неможливо. По-перше, Кримський міст надійно укріплений і захищений від будь-яких атак. По-друге, якщо удар по ньому дійсно буде завдано, ми залишимо за собою право на дуже жорстку і чутливу відповідь. Зокрема, навіть відповідь по території будь-якої країни НАТО, яка буде помічена в будь-якому сприянні цій операції: наприклад, якщо з її території злітали літаки-бомбардувальники або якщо вона постачала далекобійні ракети. Та ж Литва даремно думає, що в разі знищення Кримського мосту буде радіти і плескати в долоні. Не потрібно з нами гратися і не потрібно будити російського ведмедя", - прямо погрожує російський "сенатор".

У нього не викликає сумнівів, що "США зацікавлені в затягуванні конфлікту".

"Це мрія американців - зробити поточний конфлікт перманентним. Вони ризикують тільки грошима, які витрачають на закупівлю і виробництво озброєння. А вигоду планують отримати незрівнянно більшу - насамперед у вигляді економічного ослаблення Росії. Але вони помиляються. Ми були і в гірших умовах - досить згадати 1941, 1942 і навіть початок 1943 року. І все одно вистояли і не тільки не розвалилися як держава, а навпаки - зміцніли і вийшли на небачені раніше горизонти і промислового, і економічного, і військового розвитку", - примітивно плутає Джабаров реалії СРСР 80-річної давнини і сучасної Росії.

Щодо угоди України і США про гарантії безпеки на десять років Джабаров налаштований, звісно, скептично й упевнений: цей термін "узятий, що називається, зі стелі".

"Ми, у всякому разі, зовсім не збираємося нічого затягувати. Наше завдання - якомога швидше досягти всіх цілей спеціальної військової операції. І ми успішно рухаємося до її виконання", - з бравадою підсумовує "сенатор".

«Рішення тільки одне...»

Відверто пропагандистський телеканал "Царьград" на своєму сайті опублікував інтерв'ю з різного роду кремлівськими "експертами" під досить несподіваним заголовком "Війну на виснаження Росії не виграти".

"В іноземних ЗМІ все частіше пишуть про те, що Росія не міняла своєї стратегії з зими 2022 року. Москва робить ставку на виснаження ЗСУ, причому меншою мірою на передовій і набагато більше - у західних суспільствах. Мовляв, Путін усе ще думає, що зможе перечекати Захід. Але чи зможе? Чи не призведе нас така тактика до поразки?", - задається питанням "Царьград" і наводить думку якогось письменника Германа Садулаєва про те, що "стратегія довгої війни на виснаження невигідна Росії".

"Прихильники цієї тактики кажуть, що Київ вичерпає свої людські ресурси і програє, воювати буде нікому. Але це не так. Воювати завжди буде кому. Садулаєв виділяє три причини: 1) не всі війська України перебувають на передовій; у ворога все ще великі резерви в тилу; вони можуть вивільнитися, якщо, наприклад, НАТО введе свої війська; 2) у супротивника є ще мобілізаційний потенціал, він чималий, крім чоловіків, можуть почати призивати жінок; не варто забувати про біженців, яких примусово повернуть із Європи; 3) Захід уже давно поповнює ЗСУ через свої ПВК, а це безмежний ресурс; воювати доведеться і до останнього найманця; те саме стосується і техніки, і озброєння, цей потік не вичерпається", - цитує Садулаєва "Царьград".

"Рішення тільки одне. Треба, щоб нинішнього режиму в Києві не стало. Тоді допомагати буде нікому. Потрібна не війна на виснаження, а рішуча військова перемога і контроль над територіями", - упевнений войовничий письменник Садулаєв.

Зі свого боку такий собі "військовий експерт і аналітик" Сергій Простаков заявляє "Царьграду", що "певне затягування часу було вигідне Росії в оперативно-тактичному плані під час українського контрнаступу". 

"Зараз же затягування часу грає в стратегічному плані на руку кому завгодно, але тільки не Росії. Українська влада зараз проводить насильницьку і прискорену мобілізацію, а нестачі в поставках західних озброєнь у Києва не буде. І перевага Росії на полі бою, яка виникла, може бути нівельована простою перевагою в чисельності та кількості військової техніки", - застерігає Простаков.

Водночас він попереджає, що поспіх і бездумні жертви російській армії теж не потрібні.

"Однак ситуацій, подібних до зупинки перед Маріуполем у 2014 році, виникати не повинно. Україна в будь-яких своїх кордонах при збереженні хоч краплі західного впливу на її території буде становити без жодного перебільшення смертельну небезпеку. Будь-яке відкладання української проблеми рівносильно перекладанню відповідальності на майбутні покоління - з їхнім різко негативним ставленням до тих, хто такі рішення ухвалить сьогодні", - повчає "військовий експерт і аналітик".

Нарешті, якийсь "політичний аналітик" Володимир Соловейчик повідомляє "Царьграду", що "війна на виснаження" хороша для тих, у кого потужна зарубіжна підтримка і безперервний потік озброєнь з-за кордону і живої сили звідти ж".

"Тому якщо в Україні кожен - незалежно від нинішньої посади і службового рангу - знатиме, що відповідати доведеться за все, і не колись у далекому майбутньому, а просто зараз, під час СВО, то це буде правильно, закономірно й істотно прискорить нашу перемогу. І тому цілі для швидкої перемоги - це нинішні і потенційні (такі як Залужний) лідери київського режиму", - повчає "аналітик" Соловейчик.

«Ми вже звикли до київських примх»

Урядова "Российская газета" обурюється: "президент Міжнародного олімпійського комітету Томас Бах і спортивні боси України злилися в обіймах".

"У міжнародному спорті, який продовжує називати і вважати себе олімпійським, відбуваються небачені події. МОК не просто уклав в обійми спортивних вождів України. Враження, що ще трохи і володарі п'яти кілець кинуться перед ними на коліна. Здавалося, ми вже звикли до київських примх і звикли до того, що люди з Лозанни їм бездоганно потурають. Але все-таки не до такої ж раболіпської міри", - обурена "РГ", геть забувши про реальну причину політики МОК щодо країни-агресора.

Газеті російського уряду дуже не подобається, що Мінспорт і Національний олімпійський комітет України "анітрохи не соромлячись, опублікували публічні рекомендації для своїх, як їм поводитися з росіянами і білорусами на Олімпіаді-2024 у Парижі".

"Українських олімпійців закликають утримуватися від контактів із росіянами та білорусами, не лайкати їхні пости в інтернеті, уникати спільних пресконференцій, не публікувати спільних фото і триматися подалі під час нагородження. Але це ж повна дискримінація щодо суперників, заборонена "Олімпійською Хартією", - продовжує обурюватися "РГ".

"Так, таке вже бувало. Але тільки одного разу - на Іграх 1936 року в Берліні. Тоді схоже ставлення господарі продемонстрували до спортсменів, зокрема і своєї країни, у жилах яких текла, на їхню думку, не та кров. Кількох таких підданих Німеччини було для заспокоєння міжнародної громадської думки навіть запрошено перед Олімпіадою до тренувальних таборів німецької збірної. А потім без зайвого галасу закатовано в інших таборах - концентраційних. Спортивний ідеолог фашизму Карл Дім удостоївся за це похвали ката Геббельса", - проводить "РГ" зрозумілі тільки їй історичні паралелі.

"Дедалі частіше у ЗМІ повідомляють: Україна висловила протест проти участі Росії та Білорусі. Україна погрожує МОК бойкотом Олімпіади. Варто виїхати нашим представникам на турніри, на які деякі спортивні федерації Росію допускають, або на спортивний конгрес, конференцію, на які запросили, як одразу лунає: Україна - проти, вона вимагає, вона ображена... Дозвольте, але за яким правилом одна країна може наполягати - і нахабно - на неучасті іншої держави? Де раніше подібне мало місце? Адже це явна неповага до законів "Олімпійської Хартії", базових правил міжнародних федерацій. Зрештою, це і зневага до МОК", - знову обурюється, немов нічого не розуміючи, "РГ".

"Але МОК мовчить. Він немов слухняний раб виконує вимоги... Кого? Іноді здається, що господаря. Принаймні господаря ситуації, в яку Бах цю колись незалежну організацію загнав",- безсило підсумовує офіційне видання уряду РФ.

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»

Статті

Країна
22.11.2024
14:00

Українська металургія: вгору чи вниз?

При погіршенні ситуації на Донеччині через втрату джерел постачання коксівного вугілля виплавка сталі може скоротитися до 3-4 млн т. Мова про Покровськ.
Світ
21.11.2024
19:00

Політолог Костянтин Матвієнко: У РФ немає стратегічного запасу, щоб довго продовжувати війну. Вони викладають останні козирі

Ближче до ядерної війни ми не стали, це абсолютно однозначно. Я впевнений, що РФ не наважиться на ядерну ескалацію, що б ми не робили з далекобійними ракетами США та інших країн.
Країна
21.11.2024
18:00

«Рубіж» чи останній рубіж?

«Рубіж» - це справді межа можливостей Москви у конвенційній зброї. Тому йому краще щоб усі думали, що в РФ є така зброя і боялися, ніж знали це напевно. Тим більше, що кількість "Рубежів" може бути суто демонстраційною.
Всі статті