«У цей тиждень серпня стане зрозуміло, наскільки у ЗСУ вистачить сил». Російські ЗМІ про Україну

Газета «Московский комсомолец» стривожена тим, що «зупинені підрозділи українських бойовиків можуть створити в Курській області ізольовану територію». Де і коли українські підрозділи були «зупинені», газета, звісно, не уточнює. Однак уже обурюється: «Таким чином, фактично в заручниках у противника опиняться наші громадяни, яких противник зможе використовувати як живий щит. Ця версія, яку озвучують деякі військові експерти, лягає з нахабною заявою Зеленського про створення «буферної зони» на території Курської області»...

«Зайшовши з білоруського кордону…»

«Московский комсомолец» визнає, що «обстановка на Курському напрямку, незважаючи на стабілізацію, залишається напруженою».

«Раніше ворог був зупинений на підступах до населеного пункту Кореневе, проте все ще пробує свої сили, продовжуючи тиснути на Льгов. При цьому військові експерти сумніваються, що бойовики зможуть пройти 19 кілометрів, які його відокремлюють від Льгова, - надто вже великих втрат він нині зазнає в Курській області... Не виключено також, що противник, спробує увімкнути план «В» - утворити таку собі буферну зону на Курщині, взявши в заручники наших громадян, які не змогли вчасно евакуюватися із сіл, окупованих противником. Раніше експерти зазначали, що зупинені під Кореневим «всушники» розвернуться і підуть вниз до кордону, створивши в такий спосіб ізольовану зону», - тривожиться «МК».

Газета покликала якогось Василя Дандикіна - «військового експерта, капітана 1 рангу», щоб той «розповів, як наша армія вибиває ворога і не допускає появи ворожого «новоутворення» на нашій території». Дандикін у сплату за високу довіру «натякає, що противник може отримати удар у відповідь у найнесподіванішому місці».

Дандикін звідкись дізнався, що «ЗСУ зараз намагатимуться, хоча б до осені, протриматися в цьому «мішку», де, за деякими даними, залишилося близько двох тисяч цивільних».

«Багато з них не захотіли виїжджати, не захотіли кидати господарство, - пояснює Дандикін, злячись дедалі більше з кожним словом. - Зараз противник обробляє їх психологічно, переконуючи вийти в Сумську область. Цю тактику ми вже бачили в гітлерівців під час Великої вітчизняної війни. Противник також на всю котушку використовує західні ЗМІ, які запускають у Курську область, щоб вони фіксували, як місцеве населення нібито радіє окупантам. Тому не дарма в цих районах триває не військова операція, а саме контртерористична - до всіх загарбників ставляться як до терористів. Тому їх треба знищувати, як терористів без всяких цих сентиментів, як це відбувалося свого часу з бойовиками на Північному Кавказі. Підчистую».

«Ту ділянку, на яку вони зайшли, треба ретельно мінувати, постійно бити на підході їхні резерви і прочісувати місцевість, знищуючи техніку і бойовиків. Крім того, треба перекрити всі дороги, якими вони зайшли ударами авіації. Думаю, що все це робиться. Тому що таких втрат, яких ЗСУ зазнали на Курській ділянці, не було в них, об'єктивно, з початку спеціальної військової операції», - запевняє «військовий експерт».

На запитання, скільки часу може тривати операція з витіснення ЗСУ з території Курської області, Дандикін відповідає коротко: «Хтось каже, що вона триватиме кілька місяців. Я думаю, що визначальним стане цей тиждень серпня - за цей час стане зрозуміло, наскільки у ЗСУ вистачить сил». 

«А ми можемо сплутати плани противника, зайшовши, наприклад, з білоруського кордону?», - запитує Дандикіна газета.

«Ми свого часу звідти на Київ уже заходили - відстань від кордону всього 80 кілометрів. У принципі, українське командування не просто так продовжує там тримати своє угруповання. Тому нічого виключати не можна. Якщо ти пропускаєш удар, головне, потім перехитрити ворога, вдарити в тому місці, де він не очікує грамотно прорахувати свої сили», - ухильно відповідає Дандикін.

Ще один «військовий експерт, голова Центру вивчення військових і політичних конфліктів» - такий собі Андрій Клінцевич, також не виключає, що «Білорусь може бути підключена до цього конфлікту».

І докладно пояснює, чому: «Транснаціональний бізнес, корпорації дуже хочуть отримати доступ до Білорусі, до її ресурсів, до стратегічної транзитної території і використовувати її як елемент тиску на Росію. На це виділяються дуже великі гроші. Працює дуже потужна інформаційна кампанія. Різні структури, що існують на американські гроші, пішли далі і створили військове крило. Я нагадаю, що є така пані Тихановська, у якої є уряд у вигнанні, свій військовий міністр, такий собі Сахащик, який займається підготовкою білоруських полків. Відповідно, ми отримуємо відео з Курської області, на якому танки колаборантів проходять бойову обкатку. Вони не приховують, що вони планують потім збройне вторгнення на територію Білорусії для того, щоб насильницьким шляхом повалити владу. Ба більше, є кадри з території Польщі, де готувалися групи жінок-диверсантів. На цих кадрах вони кажуть, що після підготовки переодягнуться в цивільний одяг, прийдуть у Білорусь і займатимуться ліквідацією військових, політичних і адміністративних чиновників».

«А ми можемо завдати превентивного удару з боку Білорусі?», - запитує «МК» Клінцевича.

«Звичайно, можемо, і Україна цього боїться, - упевнено заявляє той. - Вони бояться, що коротке плече з Гомельської області в бік Києва може бути знову розкрито, і наші російсько-білоруські війська підуть на Київ. Тому, як сказав Олександр Григорович, угруповання 120 тисяч вони продовжують тримати на кордоні».

 «Катакомбна церква»

Рішення Верховної Ради України про заборону УПЦ МП викликало миттєву негативну реакцію в кремлівських структурах. «Парламентская газета» опублікувала думку депутата Держдуми РФ, «екс-президента Міжпарламентської асамблеї православ'я» Сергія Гаврилова, який заявляє, що «київський режим намагається передати духовну владу в країні представникам неонацистських культів».

Гаврилов обурений, що рішення Ради «по суті, дає старт жорстоким гонінням проти майже шести мільйонів представників єдиної канонічної Церкви в країні».

«Напевно, в Україні з'явиться катакомбна Церква, а кримінальне переслідування вірян, які відстоюють канонічне православ'я, посилиться. При цьому духовна влада в країні перейде в підсумку не до розкольників, які на це розраховують, а до послідовників неонацистських і неоязичницьких культів, як це було в гітлерівській Німеччині», - кип'ятиться Гаврилов.

Він переконаний, що рішення про заборону УПЦ МП ухвалено «від відчаю неонацистської київської влади, викликаного невдачами в реалізації їхніх військових планів. І багато в чому воно спрямоване на створення в Україні найжорсткішої версії тоталітарної держави, яка остаточно має випалювати всі залишки релігійних свобод».

«Духовну владу в Україні намагатимуться зараз передати представникам неоязичницьких неонацистських культів. Варто вкотре зазначити, що Захід, який неодноразово клявся в тому, що дотримуватиметься релігійних свобод, не зронив жодного слова, щоб захистити фундаментальні права вірян в Україні. Цілком очевидно, що для більшості українців у таких умовах захисницею мови і православної віри залишається Російська православна церква», - очікувано проголошує депутат, а «ПГ» уточнює, що «бойовики найодіозніших нацбатів, які від початку забезпечують силову підтримку київському режиму, є послідовниками язичницьких вірувань».

«Очевидно, що УПЦ будуть ламати, вимагати, щоб її представники пішли в розкол, - продовжує Гаврилов. - Вважаю, багато хто зі священства підуть у внутрішню опозицію, створять катакомбну Церкву... На жаль, із величезною часткою ймовірності почнеться вилучення церковної власності, відбирання храмів, святинь і наруга над ними, почнуться прямі репресії проти тих, хто охоронятиме канонічну православну віру. Думаю, що посилиться кримінальне переслідування не тільки священиків, а й простих вірян», - лякає російський депутат.

«Усе це - завершення формування людиноненависницького режиму в Україні. Безумовно, це важкі випробування для православних вірян - гоніння за нинішнього київського режиму можуть бути такими ж жорстокими, якими були дві тисячі років тому, за часів ранніх християн», - несе відверту маячню Гаврилов.

На запитання, «чи загостриться внутрішній опір київському режиму в Україні після заборони УПЦ», депутат російської Держдуми відповідає не так категорично: «На відкритий опір я б не розраховував - в умовах військово-поліцейського режиму це неможливо. Але очевидно, що це підстьобне еміграцію з України. Навіть з урахуванням того, що багато обивателів напевно після відбирання православних храмів на користь розкольників ще будуть за інерцією їх відвідувати. Але благодаті в таких місцях немає, це добре відомо православним людям».

«Тож у підсумку розкол призведе до поглиблення моральної і моральної кризи в Україні. Зауважу, що рішення Ради про заборону УПЦ б'є по культурних основах суспільства, яке в Україні створено на базі християнських цінностей. Це крок, спрямований на розрив історичних, культурних, мовних і релігійних зв'язків України з Росією і Білоруссю», - нарікає Гаврилов, природно, не уточнюючи, що УПЦ МП служить не Богу, а Кремлю.

«Якщо буде потрібно, Білорусь вступить»

Так звана «Свободная пресса» задалася питанням, «що може змусити Лукашенка вдарити по Україні». У пошуках відповіді видання опитало різного роду прокремлівських «політологів».

Один із них - такий собі Ігор Шатров, вважає, що «якщо війна з Росією, яку затіяв Захід, перейде в більш жорстку фазу, вона не зможе обійти Білорусію стороною».

«На Білорусію не нападуть, нападуть на союзника Росії. І Захід прекрасно розуміє, що в Білорусії його зустріне об'єднане угруповання російських і білоруських військ. Таке завдання і стоїть - розтягнути лінію фронту якомога ширше, змусивши Росію перевести найбоєздатніші частини з одного напряму на інший, з Донбасу і Новоросії - в Білорусію. У курської авантюри теж однією з цілей було розтягування лінії бойового зіткнення», - пояснює Шатров.

«А якщо на Росію нападуть, Білорусь впишеться? Вторгнення в Курську область приводом не є?», - запитує газета.

Шатров відповідає, немов не знає, що на Україну росіяни напали, зокрема, з білоруської землі: «Неучасть у бойових діях у Росії є зараз тим суспільним консенсусом, на якому будується фундамент легітимності Лукашенка. Такий підхід солідаризує і пролукашенківськи налаштованих білорусів, і опозицію. Білорусь як тиха гавань поруч з Україною і Росією, які воюють, - така картина світу влаштовує білоруське суспільство. Росії з цілої низки причин - економічного, гуманітарного, геополітичного характеру - теж вигідна спокійна Білорусія як сусід і союзник. Російське керівництво прекрасно розуміє основи білоруської стабільності, тому до участі у війні Білорусь не підштовхує».

«СП», однак, цього мало. «Чи варто розуміти, що Білорусь готова вступити в бойові дії проти України, справа лише у відповідному приводі? Яким він може бути?», - запитує газета.

«Не сумніваюся, що, якщо буде потрібно, Білорусь вступить у бойові дії на боці Росії. Тільки Мінськ не шукає привід для цього, а навпаки прагне миру... Приводом же для участі Білорусії у війні, на мій погляд, може стати порушення білоруського кордону, спроба зовнішньої інтервенції на кшталт курської авантюри ЗСУ. Схоже, Україна і далі прагнутиме розтягнути лінію фронту. Мабуть, такий план продовження кампанії затвердили в західних штабах. А значить, ніщо не заважає їм заради досягнення цієї мети і в Білорусію вторгнутися», - заявляє «політолог».

Щодо того, «чи потрібна Росії участь Білорусії в СВО», Шатров міркує: «Все дуже неоднозначно. Адже в разі нападу на Білорусь не тільки ЗСУ розтягнуть фронт, а й російська армія буде змушена направляти війська в Білорусь для підтримки білоруських колег, знімаючи їх з інших напрямків. Нам це треба? Виходить, що Росії вигідна, скоріше, неучасть, ніж участь Білорусії в СВО».

Намагається відповісти на запитання, «чи готовий Мінськ воювати за Росію в разі нападу на неї», і такий собі «радник президента Російської асоціації прибалтійських досліджень» Всеволод Шимов.

«Тут потрібно уточнювати, про який тип конфлікту йдеться. Якщо йдеться про фронтальне зіткнення із Заходом, то Білорусь неминуче буде втягнута в цей конфлікт на боці Росії. Потрібно також враховувати, що можливості Білорусії та Росії дуже різні. Росія - велика військова держава. Білорусь - невелика східноєвропейська держава, збройні сили якої не перевищують 50 тисяч осіб. Крім того, форми військової участі можуть бути різні. Наприклад, надання своєї території як плацдарму, як це було на початку СВО, або надання військово-технічної підтримки. Те, що Білорусь не хоче бути безпосередньо втягнутою в конфлікт, очевидно і, думаю, цілком зрозуміло», - каже Шимов.

На пряме запитання, «в якому випадку Білорусь готова вступити в бойові дії проти України», Шимов відповідає коротко: «Це станеться тільки в разі прямої агресії з боку київського режиму».

«Так, основна роль Білорусії - це сковування частини сил ЗСУ і прикриття Росії на східному фланзі НАТО... На Заході прекрасно розуміють стратегічне значення Білорусії, і основна мета там - вбити клин між Москвою і Мінськом, щоб відірвати Білорусію від Росії. Інше питання, що після подій 2020 року зробити це дуже важко», - непереконливо підсумовує Шимов.

«Бандерівці збираються…»

«Аргументы и факты» взяли «слід «брудної» бомби». Такий собі «координатор миколаївського підпілля» Сергій Лебедєв заявляє газеті, що «за оперативними даними, які підтверджують з різних боків, бандерівці найближчим часом збираються провести ракетну атаку натовською зброєю на Курську і Запорізьку атомні станції».

«Курирують терористичну атаку західні спецслужби, в основному Британія. Без їхнього відома далекобійні ракети не літають по цілях», - запевняє «підпільник» Лебедєв.

«Про участь Великої Британії в проекті створення примітивного аналога ядерної зброї в Україні говорив і російський військовий експерт Олександр Артамонов», - додає «АиФ».

«Україна є проектом, перш за все, британської служби MI6 з точки зору ведення військових дій, - розповів Артамонов.

«Компоненти, за моїми даними, було завезено до Чернівців, де було отримано перші інструкції та здійснювалося складання агрегатів першого рівня. Компоненти завозили поїздом, а не повітрям. Після цього проходила інформація, що в аеропорту Гостомель під Києвом, де ми були змушені висаджувати десант, теж була спроба збору бомби», - заявляє Артамонов.

За його словами, «інформація про створення схожої зброї на Україні надходила ще до початку спецоперації».

«Про зв'язки військової розвідки України в особі ГУР із британськими спецслужбами говорив і член Громадської палати РФ, уродженець Запорізької області Володимир Рогов», - додає «АиФ», не знайшовши більш «авторитетного» джерела.

А потім і зовсім опускається до цитування «посла з особливих доручень» Родіона Мірошника, колишнього, смішно сказати, «посла ЛНР у РФ».

«Зеленський, Буданов і Єрмак - це птахи одного гнізда, яке називається МI6 (розвідслужба Великої Британії - ред.). Атаки ГУР на Запорізьку АЕС готували саме британські військові фахівці, а серед виконавців було багато англомовних найманців. Владі США слід серйозно поставитися до інформації про підготовку ЗСУ до застосування небезпечної зброї масового ураження», - заявляє луганський «дипломат».

«Усім господарям київського режиму, на мій погляд, варто поставитися з усією серйозністю до попередження про підготовку провокації! Білому дому варто було б поцікавитися у підшефних нацистів, що вони задумали і до чого готуються цього разу, щоб потім не було приводу говорити, що нічого не знали про підготовку до витівки!», - твердить луганський «посол» Мірошник.

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»