Тінь Медведчука: запорізька руда та вугілля Донбасу

Опинившись у РФ після обміну полоненими, колишній лідер забороненого проросійського блоку ОПЗЖ В.Медведчук займається звичними для себе речами. Як і раніше в Україні, це "розпил" державних грошей (тепер із федерального бюджету) та рейдерство. Кумівство з путіним дозволяє робити це безкарно.

Новий резидент

Донецькі ЗМІ у другій половині квітня повідомили, що учасником "вільної економічної зони" (ВЕЗ) на окупованій українській території став "Дніпрорудненський залізорудний комбінат" (ДЗРК).

До великої війни це підприємство, що належить словацькій групі Minerfin Т.Хренека та SCM Р.Ахметова, постачало залізну руду для Тршинецького метзаводу в Чехії та комбінату "Запоріжсталь", що належать відповідно Т.Хренеку та Р.Ахметову.

Руду видобували на шахтах "Експлуатаційна" та "Прохідницька" сумарною потужністю 4,5 млн т на рік (довоєнний показник). Після приходу окупантів у травні 2022 р. підприємства зупинилися, спроби запустити їх закінчилися невдачею.

По-перше, нова "адміністрація" запропонувала шахтарям працювати так само, як і раніше, але лише за 60% від попередньої зарплати. Тобто, майже вдвічі зменшивши оклади та премії.

По-друге, законні власники підприємства деякий час продовжували платити своїм працівникам 50% зарплати, як за вимушеного простою.

Зрештою, як зазначав раніше "ОстроВ", після захоплення рашистами Запорізький залізорудний комбінат (ЗЗРК, законна назва підприємства) втратив ринок збуту. Колаборанти вивчали можливість налагодити незаконний експорт руди через Крим, але з цієї витівки нічого не вийшло.

Тому у червні 2022 р. із 5 тис. трудового колективу на роботу виходили 85 осіб – охорона підприємства. А виробнича діяльність обмежилася відвантаженням на Донбас 5 тис. т руди, складських залишків.

Втім, уже наприкінці вересня 2022 р. пропагандистські ЗМІ повідомляли з посиланням на представників окупаційної адміністрації, що до роботи на ЗЗРК повернулися 3 тис. осіб. І про підписання контракту на постачання 415 тис. т руди у ЛНР-ДНР. Також стверджувалося, що комбінат має намір відновити видобуток до 3 млн т на рік.

Цікаво, що через рік, наприкінці жовтня 2023 р., росЗМІ опублікували ту саму інформацію з посиланням на "заступника глави адміністрації Запорізької обл." А.Козенко, який побував на підприємстві. Про підписаний контракт на 415 тис. т та про виробничі плани 3 млн т на рік.

З цього випливає, що за рік нічого не змінилося. Укладений договір так і не було виконано. Але "наполеонівські" плани залишились. На папері. Комбінат не запрацював.

Про те, що "повернення до роботи" 3 тис. осіб (стверджувалося, що у кожну з 3 змін щодня виходить 600 робітників) є пропагандистським фейком, вказує на невідповідність цієї чисельності з наявним контрактом.

Цифру "415 тис. т" можна вважати реальною – з огляду на те, що метзаводи в "ЛНР"-"ДНР" вже тоді практично простоювали. Для розуміння: лише Єнакіївський завод до 2014 р. споживав на рік близько 1,9 млн т руди.

А крім нього на окупованій території до складу т.зв. "Південного гірничо-металургійного комплексу" (ПГМК) входять Донецький та Макіївський метзаводи плюс Алчевський меткомбінат. Інших ринків збуту ЗЗРК немає.

Але 415 тис. т – це менше ніж 10% від потужності комбінату у Дніпрорудному до окупації. Тепер питання: навіщо для видобутку такого обсягу руди залучати 60% від колишньої чисельності колективу?

Та ніхто й не залучав. Серед свіжих вакансій на "ДЗРК" (датується квітнем цього року) – лише робота архіваріуса. Вказується, що для складання архівних довідок із зарплати.

Але відсутність виробництва не заважає новому "господарю" ЗЗРК "доїти" федбюджет на мільярди рублів. Раніше "ОстроВ" зазначав, що т.зв. "ВЕЗ" – благодатний ґрунт для розкрадань.

З цією метою Держдума РФ наприкінці листопада 2023 р. спростила вимоги до отримувачів держпідтримки (включаючи бюджетне фінансування через спеціалізовані фонди, у т.ч. Фонд розвитку територій) у "нових регіонах".

Тепер для виділення пільгових банківських кредитів та бюджетних субсидій не потрібне підтвердження виробничої діяльності на окупованих територіях. Досить просто прийти до того ж ФРТ і сказати: "Я маю комбінат у Дніпрорудному, дайте грошей на його розвиток". І гроші дадуть.

"ДЗРК" задекларував досить "скромний" інвестпроєкт на 2,8 млрд руб. На цю суму нібито передбачається капремонт шахтного обладнання та оновлення автопарку. Нібито це допоможе підприємству до 2025 р. (тобто дуже скоро) наростити річний видобуток до 5 млн т.

З урахуванням вищевикладеного, це явно не реалістичний план, але кого це цікавить? Головне – отримати під нього 2,8 млрд руб.

Хто ж майбутній щасливий володар "шарових" грошей?

Наприкінці минулого року журналісти з'ясували, що "ДЗРК" передано в управління ТОВ "Індустріальні інновації", в якій 49% у юриста О.Баримова, тісно пов'язаного з російськими проєктами В.Медведчука.

У матеріалах розслідування зазначається, що "Індустріальні інновації" зареєстровані у Донецьку і зв'язок цієї компанії з колишнім лідером ОПЗЖ простежується не лише через О.Баримова.

Вугільний (т)рейдер

"Доїти" федбюджет під соусом "ВЕЗ" можна не лише через примарний "ДЗРК". Лічені вугільні шахти, які поки що не зупинилися на окупованій території, – теж підходять для цієї мети.

Раніше "ОстроВ" повідомляв, що в "ДНР" якомусь "інвестору" віддали в оренду 3 шахти об'єднання "Торезантрацит" та донецьку "Комсомолець Донбасу", колись найбільшого виробника енергетичного вугілля в Україні.

Орендарем виступило якесь ТОВ "Імпекс-Дон", зареєстроване в Ростові-на-Дону ще в 2015 р. Зі статутним капіталом 10 тис. руб.

Менше з тим, ця компанія зобов'язалася вкласти в "Комсомолець Донбасу" 11,2 млрд руб., у шахти "Торезантрацита" – понад 4,4 млрд руб. Маючи на балансі 34,5 млн руб. і річний виторг 115 млн руб., відповідно до її бухгалтерської звітності.

Очевидно, мільярди, яких бракує, "Імпекс-Дон" збирається "наскребти" у вигляді банківських кредитів і субсидій з ФРТ. Але чи призведе це до заявленого зростання видобутку сумарно до 2,72 млн т на рік – велике питання. Як і у випадку з "ДЗРК". Швидше, отримані гроші через довгий ланцюжок фірм-прокладок благополучно "осядуть" на рахунках в офшорах.

Але власна фінансова неспроможність "інвестора" не збентежила "Міненерговугілля ДНР" через одну причину. Угоду "благословили" у Кремлі. Інакше вона просто ніколи б не відбулася. І з великою ймовірністю можна припустити, що за "Імпекс-Дон" стоїть той самий В.Медведчук.

Там же, у Ростові-на-Дону, зареєстровано компанію "Донське вугілля", за зв'язок з якою (відповідно до підсумків розслідування СБУ) проти екслідера ОПЗЖ у лютому 2021 р. ввела санкції Рада національної безпеки і оборони України.

З 1 лютого 2021 р. ця фірма оголосила себе єдиним покупцем вугілля із шахт на окупованих територіях Донбасу. Тому можна констатувати, що залишки вуглепрому в "ДНР"-"ЛНР" В.Медведчук "підім'яв" під себе вже давно.

У квітні ц.р. "Донське вугілля" отримало в управління шахти "Самсонівська-Західна", "Довжанська-Капітальна", "Комсомольська", ім. Фрунзе та ім. Вахрушева у Луганській обл.

"Оренду" донецьких шахт В.Медведчук у принципі також міг записати на "Донське вугілля". Але якщо згадати, як він будував бізнес в Україні, то це ніколи не оформлялося у вигляді єдиної централізованої структури на кшталт холдингу.

Це завжди були "яйця", розкладені по різних "кошах". Така схема складніша з погляду адміністрування. Зате безпечніша. Якщо раптом і "роздавлять", то лише 1-2 "яйця", а не всі одразу.

 Звичайно, зараз у росії завдяки кумівству з путіним йому це не загрожує. Але колись і в Україні він був практично всесильним. А закінчив цей етап своєї історії у камері СІЗО СБУ.