В Україні театри зазнали руйнівних ударів російської армії. Зокрема, у Маріуполі та Сєвєродонецьку – були зруйновані вщент. На вільній від окупантів території театри також під прицілом. Торік у серпні ворожа ракета влучила у будівлю театру в Чернігові. На півдні, у звільненому Херсоні, драмтеатр відновив діяльність, але й досі туди "прилітає". Як театри, попри всі труднощі, працюють, гастролюють і створюють нові сценічні майданчики, розповідаємо в матеріалі. Театр на Троєщині Троєщина - один з густонаселених районів Києва, понад 280 тисяч мешканців, що трохи більше ніж населення Житомира. Попри численні стереотипи, про «район гопників», тут стрімко розвивається інфраструктура, «виростають» багатоповерхівки і з'являються нові мистецькі простори. Одним з таких став Театр на Троєщині від Центру мистецтв Новий український театр, більше відомого, як Театр на Михайлівській. Важливо - це незалежний від державного фінансування театр, а отже абсолютно всі питання вирішує самостійно: від того, які вистави показувати до фінансових зобов'язань. Театр на Михайлівський, крім вистав для дорослої аудиторії, має Театр для дітей "Сонечко", а також театральну студію. Але його засновник Віталій Кіно вже давно мріяв про ще один майданчик, і у 2023 році почав разом з командою і родиною активно шукати гідне приміщення. Така локація знайшлася на вул.Градинській 5. Однак, треба було все привести до ладу, закупити меблі, обладнання. Тож, торік 16 вересня Театр на Троєщині урочисто відкрився для публіки. У перший день актори зіграли дві вистави: для дітей і дорослих. Директор театру Віталій Кіно і його заступниця, драматургиня Марина Смілянець на відкритті, фото - fb-сторінка театру "Відкривати театр під час війни для мене означає тільки одне - дуже вірити в Перемогу, що ми будемо жити, працювати, цінувати один одного", - вважає Віталій Кіно, підкреслюючи, що це стало можливим дякуючи нашим захисникам. Театр на Троєщині знаходиться на першому поверсі багатоповерхівки, де можуть розміститися до 40 глядачів. Плюс - комфортне фойє, у якому проходять музичні антракти і інтерактивне привітання з малечею на дитячих виставах. "Був випадок, коли прийшли вранці діти з цього ж будинку і кажуть: "Ось гроші за квитки. Ми зараз поснідаємо вдома і прийдемо на виставу". (Зазвичай дитяча вистава починається о 12.00 - авт). Вони такі самостійні!" - розповідає адміністратор Альона "ОстроВу". Театр на Троєщині, фото автора Репертуар Театру на Троєщині такий же, як в Театрі на Михайлівській. Так само, як і акторський склад. Тому доводиться на кожну виставу перевозити декорації, реквізит, костюми. Складно, але команда працює на єдиний результат. Здебільшого, сюди приходять місцеві жителі - з цього району, але буває, що фанати Театру на Михайлівській приздять і сюди також: щоб побачити улюблену виставу. Як розповідають у театрі, найбільший ажіотаж навколо вистав "Еклери на мільйон" (за п'єсою Марини Смілянець, реж.Віталій Кіно), "Шахрайки? Лесбійки?!!Красуні!" (за п'єсою Наталі Уварової, реж.Ілля Рибалко). Ми завітали до театру у квітні, в день показу вистави "Собачий вальс" (за п'єсою Юрія Васюка, реж.В.Кіно). Глядачі приходять завчасно і з квітами. Адміністратори - Альона і Любов одразу кожного попереджають про "іменне місце": замість пронумерованої системи тут у кожного на стільці - візитівка з його іменем. А потім до зали запрошують також за іменем. Ті, хто вперше, з усмішкою реагують на такий персональний підхід. Глядачі з особливим вайбом (настрій, атмосфера – авт.) роздивляються фото з вистав у фойє, роблять селфі та відключають телефони. Театр на Троєщині зустрічає глядачів, фото автора Якщо коротко і без спойлеру, то вистава "Собачий вальс" про небезпеку несповна розуму можновладців у нашому суспільстві. Багато паралелей з реаліями, але з надією у фіналі. А після вистави в залі - у когось стримані емоції, дехто плаче, а дехто кричить "Дякуємо!". Фрагмент з вистави "Собачий вальс", фото - fb-сторінка театру Театр на Троєщини також має студію для дітей - всього 5 груп, кожна по 10-12 дітей. Тут малечу вчать театральному мистецтву. А влітку планується влаштувати дитячий табір. Театральна школа при Театрі на Троєщині, фото - fb-сторінка театру За вісім місяців роботи тут зіграно вже близько 150 вистав. Попереду - нові проекти, запрошення митців до співпраці і прем'єри. Луганський театр - двічі переселенець Луганський обласний український музично-драматичний театр вже двічі переселенець. Після 2014 року колектив переїхав до Сєвєродонецька. Там відремонтували приміщення, відновили діяльність, гастролювали. А коли росія напала у лютому 2022 довелося знову переїжджати. Приміщення було зруйновано. Колектив, тоді ще під керівництвом Сергія Дорофєєва, зібрався у Сумському драматичному театрі. І з 1 серпня 2022 року почався новий етап: колектив з очолив Олександр Гришков (замість Сергія Дорофєєва, якого призначили керівником Сумського театру). На той час колектив складався з 20 людей, зараз - понад 60 працівників. Це не тільки актори, але ще й майстри технічних напрямків. Починати знову все "з нуля" було надскладно, бо без матеріально-технічної бази відновити хоча б одну виставу потрібні певні декорації, костюми, обладнання і люди, які у командній роботі створюють спектакль. Поступово власними зусиллями, завдяки допомозі колег Луганський театр почав відновлювати свої вистави - всього 12. Плюс прем'єри, зокрема: 4 і 11 травня запрошений режисер Сергій Павлюк випускає виставу "Ніч на полонині". Вперше театр її випустив у Сєвєродонецьку 2016 року і тоді вона збирала аншлаги. Афіша прем'єри, фото з fb-сторінка театру З вистави "Хаос", фото - fb-сторінка театру За оренду приміщення театр сплачує символічну одну гривню, а також повністю - за спожиті комунальні послуги. Питаємо у директора театру Олександра Гришкова, як два творчих колективи співіснують фактично на одній сцені, в одній будівлі? - Це корисна співпраця. Немає ані конкуренції, ані сварок, бо всі працюють і допомагають один одному. Наші актори мають можливість спостерігати за колегами, бо для актора важливо постійно досліджувати свою професію, мати досвід спілкування з іншими акторами. Тому у багатьох спектрах, я б сказав це ефективна сінергія двох театрів - Луганського й Сумського. Безпековий фактор безумовно впливає, хоча й Олександр Гришков говорить, що "ми вже адаптувалися й працюємо". За його словами, вкрай важко було у лютому-березні, коли ворог постійно гатив по Сумщині, а в обласному центрі вдень і вночі постійно лунала сирена. Тому довелося перенести прем'єру вистави "Хаос". Якщо існує загроза є укриття для працівників і глядачів, де вони можуть бути у безпеці. У планах - прем'єри. Так, 4 і 11 травня запрошений режисер Сергій Павлюк випускає виставу "Ніч на полонині". Вперше театр її випустив у Сєвєродонецьку 2016 року і тоді вона збирала аншлаги. Ще в цьому сезоні в театрі сподіваються випустити моновиставу, але назву поки що тримають у секреті. "Коли зараз важкий тягар, постійний страх і тривожність, глядачі, звичайно, йдуть охоче на комедії або вистави більш розважливого характеру. Натомість ми намагаємося робити так, щоб навіть глибокий матеріал припав до душі глядачу", - зазначає директор театру. На кожній виставі глядачі можуть задонатити на допомогу тим працівникам, які зараз боронять країну на фронті. Відродження: Маріупольський театр Terra Incognita Режисер Анатолій Левченко пропрацював у Маріупольському обласному драмтеатрі 24 роки. Але через власне бачення розвитку театра, з ним не продовжили контракт. Втім, він зміг заснувати з однодумцями незалежний театр. Перший недержавний театр в Маріуполі "Terra Incognitа" відкрився 27 жовтня 2019 року. Театр випустив кілька спектаклів, а 25 лютого 2022 року мав зіграти прем'єру за п'єсою Неди Нежданої. Але повномасштабне вторгнення росії все змінило. Самого режисера і засновника Анатолія Левченка після перебування в центрі бойових дій у Маріуполі 20 травня 2022 року запроторили за ґрати. Спочатку - "міністерство держбезпеки ДНР"; потім - ізолятор ФСБ в Донецьку. Майже 10 місяців. Після 9 березня 2023 року, ще чотири місяці він не міг виїхати з окупованого Маріуполя. Дякуючи друзям, йому з родиною вдалося повернутися на вільну від окупантів територію України 23 липня 2023 року. До відродження театру "Terra Incognitа" залучено 9 людей, які навчаються у різних акторських навчальних закладах, і всі вони маріупольці. За словами Анатолія Левченка, до повномасштабного вторгнення у Маріуполі театр "Terra Incognita" встиг реалізувати 20 проектів і для невеликого колективу - це серйозний показник. Зараз режисер працює у Кропивницькому і водночас розпочав проект відродження Першого недержавного театру Донеччини Terra Incognita. Першим знаковим і вагомим кроком стала прем'єра тієї самої вистави "Світло у кінці тунелю" у столичному Центрі Леся Курбаса на початку 7 квітня. "Попередня назва нової вистави у державному театрі була «Жах». Потім змінилась – «Чи бачите ви світло в кінці тунелю?». А сьогодні авторка рада, що знак запитання зник, і це вже сприймається як ствердження", - зазначив Анатолій Левченко. На першому, поки що єдиному, показі вистави у Києві, зала була переповнена. Прийшли колеги, друзі команди театру, і маріупольці, яким вдалося виїхати. Вистава "Світло в кінці тунелю" однозначно є актуальною і насичена тими сенсами, яких деяким бракує й донині, а для когось вони є саме тією червоною лінією. На думку голови Литовського Центру з міжнародної політики, колишнього головного радника по зовнішній політиці Президента Литви Альвідаса Медалінскаса (який працював з Маріуполем) те, що зробив Анатолій Левченко - театр символів. Це споріднює його з литовською театральною традицією. "Маріупольський театр важливий для відновлення цього регіону. Анатолій Левченко є не тільки блискучим режисером і театральним менеджером, а і дуже патріотичною людиною. Я дуже мало знаю людей в Україні, які б могли зробити з театром "Терра Інкогніта", як зробив Анатолій Левченко", – зазначив Альвідас Медалінскас на прес-конференції, що відбулася напередодні київської прем'єри. У створенні вистави театру допомогли: "Імпульс. Трансформація. Платформа", Trust for Mutual Understanding та Movement Research в рамках реалізації спеціальної програми Фонд підтримки проектів перформативного мистецтва в Україні 2023-2024. Згодом театр планує показати цю виставу у містах, де проживає найбільше маріупольців. Також колектив сподівається на закордонні гастролі. І вже працює над відновленням чотирьох вистав. Але для повноцінної роботи театр потребує перш за все фінансової підтримки. Номери карток для будь якої допомоги: monobank 5375 4141 4610 7296 UAH 5375 4188 1433 9776 USD 5375 4199 1276 8189 EUR Херсонський театр після окупації Херсонський музично-драматичний театр ім.М.Куліша до повномасштабного вторгнення мав сім сценічних майданчиків, пропонуючи глядачам різні формати вистав, сучасну і класичну драматургію. Керівник театру Олександр Книга разом з командою, можна сказати, перетворив театр на змістовну візитівку міста Херсон. Саме він започаткував масштабний міжнародний фестиваль "Мельпомена Таврії", що став іміджевою компонентою південного міста. У сезон театр випускав понад 10 прем‘єр, активно співпрацюють з запрошеними режисерами. Однак у березні 2022 року Херсон був захоплений росіянами. Керівник театру не полишав регіон і невдовзі за ним прийшли окупанти. Його схиляли перейти на бік росії. Завдяки масштабному розголосу, Олександра згодом відпустили і він зміг виїхати. Більшість акторів і працівників театру роз'їхалися по країні та за ії межами. А вже у червні 2022 року Олександр Книга за підтримки українських театрів, провів 24-ту "Мельпомену Таврії". Усі учасники (57 театрів з 11 країн) показували вистави на власних сценах. Так починається відновлення діяльності театру. Згодом, частині колективу вдалося зібратися і вони презентували прем’єру "Лишатися (не) можна" (режисер Євгеній Резніченко, зібрала тексти і створила інсценівку Ксенія Швець). Потужна і глибока вистава-рефлексія на тему війни. З вистави "Лишатися (не) можна", фото - fb-сторінка театру Після звільнення Херсона (листопад 2022 р) почалося відновлення матеріально-технічної бази, налагодження систематизованої роботи в умовах постійних обстрілів регіону. Наразі колектив працює у рідному Херсоні та Миколаєві, а також намагається гастролювати по українським містам. Вийшли прем'єри: "Буде тобі, враже, так, як відьма скаже", "Заборонений" (спільний проєкт із Кропивницьким театром), мюзикл для сімейного перегляду "Котигорошко проти вікінгів" А. Мовчан. Також театр приймає участь у фестивалях, презентує вистави за кордоном. У лютому цього року театр показав у столиці виставу "Позивний горобчик" за п'єсою Наталки Ворожбит "Погані дороги" режисера Сергія Павлюка. Перед входом до зали на підлозі був російський прапор, по якому бажаючі могли потоптатися. Перед початком вистави "Погані дороги", фото автора На початку вистави керівник театру розповів, як після окупації звільнений Херсон намагається жити попри постійні обстріли. "Але ми не здались, ми опираємося. Ми сьогодні працюємо там (у Херсоні - ред) і кожного дня до нас приходять люди. Я хочу, щоб ви собі тільки уявили, що кожного ранку в Херсоні люди у бронежилетах замітають вулиці. У нас все працює, в магазинах все є. Так, там дуже небезпечно - кожного дня прилітає невідомо куди. Але я хочу підтвердити - коли до нас в місто зайшли так звані брати, ми думали, що це швидко скінчиться - люди вийшли на вулицю, з голими руками йшли на танки. А сьогодні вже йде третій рік війни і ми не здалися. І коли ми чуємо десь далеко від Херсону, мовляв складно, люди втомились. Я скажу - наші хлопці не втомились, я не бачив в їхніх очах втоми, вони натхненні, тримають місто. І це нас надихає. Томи ми там працюємо. Тримаймося і перемагаємо!", - сказав Олександр Книга. Директор театру Олександр Книга, фото з його fb-сторінки Нещодавно театр спільно з Миколаївським академічним художнім драмтеатром випустив прем'єру пластичної драми "Катерина" у постановці С.Павлюка. У Херсонському театрі запустили проєкт "Квиток херсонцю" на підтримку містян, які зараз вдома. Будь-хто може придбати цей квиток і таким чином підтримати театр і жителів, бо кожен придбаний квиток дозволяє зробити похід до театру в Херсоні безкоштовним. Ми створили цей матеріал як учасник Мережі "Вікно Відновлення України". Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.
