«Реально мир на Україні практично нікому не потрібен». Російські ЗМІ про Україну

Московське видання, що називає себе "Независимой газетой", відверто повідомляє, що "в РФ 20 травня стартувала інформаційна атака на легітимність президента України Володимира Зеленського, повноваження якого завершилися". "...У Кремлі підтвердили, що ця правова колізія має місце, а в Держдумі обіцяли ініціативу про визнання київського режиму терористичним", - пояснює газета. "Якщо це не тільки медійний шум, а й підготовка до політичних рішень, то тоді питання, до яких. Можливо, СВО трансформується, скажімо, в контртерористичну операцію (КТО) нібито за підтримки якоїсь по-справжньому законної української влади", - припускає  "незалежна" газета...

«Було СВО, стало КТО»

"Прес-секретар глави держави Дмитро Пєсков, отримавши від ЗМІ запитання, чи буде Кремль якось реагувати на нелегітимність президента України, відповів, що на хід СВО це не вплине. А порадив подивитися нещодавню цитату президента Володимира Путіна. По завершенні візиту до Китаю той сказав, що "на це питання насамперед має відповісти політична і правова система самої України". Потім ще прозвучала згадка і Конституційного суду цієї країни - чи то від незнання, що цей орган давно фактично непрацездатний, чи то з натяком на те, що цей суд ще може і запрацювати", - з легким натяком на власну сміливість заявляє "Независимая газета".

"Природно, по ходу дня до інформаційного обстрілу влади України приєднувалися знаряддя того чи іншого калібру. Дрібніші - на кшталт різних українських відставників або більші - наприклад, заступник голови Радбезу РФ Дмитро Медведєв. Але цього разу той висловився про Зеленського не у своєму Telegram-каналі, а в інтерв'ю державному інформагентству ТАСС... Подальші лайки, мабуть, цитувати сенсу немає, однак варто згадати тезу, що, мовляв, і колишній президент може підписати акт про капітуляцію, як, утім, і будь-який інший його можливий наступник. Це було сказано Медведєвим із натяком на те, що в Зеленського є лише два виходи, які є й у будь-якого терориста, - або здатися, або стати мішенню", - переказує кремлівську позицію "Независимая".

На її переконання, "така погроза залишалася б частиною пропагандистського галасу, виробленого з приводу конкретної дати, якби не заяви з Держдуми".

"Нагадаємо, що з літа минулого року в Росії ведеться парламентське розслідування злочинів Києва проти дітей. Від нижньої палати відповідну комісію очолює віце-спікер Ганна Кузнєцова ("Единая Россия"). Якраз вона 20 травня і повідомила, що в підсумкових висновках цієї комісії буде звернення до Генпрокуратури РФ "із пропозицією офіційно ініціювати процес визнання структур київського режиму терористичними організаціями", - додає "НГ", відкрито даючи зрозуміти, з чиїх рук живиться її "незалежність".

"Таким чином, картинка українського майбутнього з точки зору влади РФ може складатися з таких частин: нелегітимний президент-узурпатор, країна, що не відбулася, націоналістична ідеологія і "війна до останнього українця" в інтересах Заходу - це з одного боку. А з іншого - справжні патріоти в особі того ж Медведчука, з якими можна вести переговори про мир на відміну від терористів. У зв'язку з цим цілком можна припустити, що СВО перетвориться на КТО - виключно для внутрішньоросійської і, напевно, внутрішньоукраїнської аудиторій", - фантазує "НГ".

"А ще важливо й те, що в КТО як такої перемоги, виміряної в точних одиницях, бути не може, однак у цій справі можуть бути певні успіхи. Загалом, можливо, буде так, як уже було під час другої чеченської кампанії початку 2000-х років", - робить "НГ" свій очікувано прокремлівський висновок.

«Мир на Україні Китаю невигідний»

Прокремлівське мережеве видання "ПолитНавигатор" переконує, що "західникам і справді не потрібна перемога будь-якої зі сторін, їхня мета - війна сама по собі, як процес, що нескінченно витягує ресурси в геополітичних супротивників".

"Колективному Заходу невигідний мир в Україні, оскільки тривалість конфлікту забезпечує витрачання військового та економічного потенціалу Росії на війну з Україною, а не на підготовку війни проти умовних Польщі або Німеччини. Притому, що офіціали країн НАТО вже язики стерли в анонсуванні неминучості прямого військового зіткнення з РФ - відрізняються тільки наванговані спікерами терміни початку такої сутички. При цьому, поки гинуть українці, у Заходу є можливість відносно швидко, але планово готуватися до війни з Росією, зокрема, поступово готувати до цього своє населення. Річ у тім, що у спадок від епохи розрядки залишилися кілька "мирних" поколінь, які виросли в європейських країнах в умовах відсутності очевидних воєнних загроз і демілітаризації суспільної свідомості. Цим людям вкрай складно "продати" ідею затягування пасків і гармат замість олії...", - міркує "ПН", скромно мовчачи, яка країна в лютому 2022 року знищила мир у Європі та Україні.

"А ще західному начальству потрібен час на перезапуск власного ВПК, заточеного останніми десятиліттями на забезпечення воєн зовсім іншого типу - на кшталт колоніальних операцій ПВК в Африці чи в Іраку. А також переконливе обґрунтування для збільшення бюджетних витрат на це. Нагнітання істерії з української теми - чудове прикриття. Нинішнє покоління розслаблених спокійним, ситим і мирним життям європейців за підсумками такого "Моїсеєвого ходіння по пустелі" має вийти кардинально змінившись. І бути готовим до того, що його кинуть у топку нової війни", - розлагольствує "ПН".

І продовжує: "Але якщо поглянути на ситуацію в ширшому контексті, ми виявимо, що список прямих і непрямих бенефіціарів війни в Україні не вичерпується Заходом. У цьому списку зараз практично всі основні світові гравці. Причини у всіх різні, але підсумок то один. І це незважаючи на нескінченні заклики до миру з боку третіх країн і мирні плани, що множаться, як гриби, автори яких більше стурбовані власним піаром на цій темі та можливістю заробити на ролі миротворців, ніж тим, щоб справді принести Україні та Росії довгий і стійкий мир".

Дозволяє собі "ПН" і крамольне: "Для багатьох це здасться дивовижним, але мир в Україні не особливо потрібен Китаю, що б не говорили пекінські офіціали. Якщо відштовхуватися від примату інтересів, то ми побачимо, що Китай прямо зацікавлений у тому, щоб війна тривала якомога довше, оскільки це гарантує санкційну блокаду Росії з боку Заходу, що робить Піднебесну чи не єдиним безальтернативним ринком збуту російської сировини".

"Зайнята нескінченним вирішенням українського питання, Росія для Пекіна - ідеальне джерело для отримання енергоресурсів за заниженими цінами і збуту китайської продукції, покликаної замістити на російському ринку втрачений західний імпорт. Ситуація з автопромом - не єдиний, але найбільш наочний приклад. Завдяки конфлікту з Україною Китай став монопольним постачальником авто в Росію, отримавши гігантський за обсягами ринок. Чи потрібно Китаю замирення в Україні з подальшим поверненням до порядку денного питання скасування санкцій?", - мучиться риторичним питанням "ПН".

"Та й у політичному сенсі мир в Україні Китаю невигідний, тому що створює для Росії простір для геополітичного маневру, якого сьогодні вона, в силу обставин, позбавлена. Довга війна цей простір маневру стискає. Тому Китай буде підтримувати Росію (безпосередньо і через проксі на кшталт КНДР), але рівно до того моменту, щоб забезпечити Росії тактичну перевагу і вигіднішу переговорну позицію. Повна ж військова перемога Москви в плани Пекіна не входить - адже тоді Росія диктуватиме умови сама, на правах переможця. А ось компроміси, мирні конференції та діалоги в "стамбульському" форматі дуже навіть входять", - упевнений "ПН".

Дісталося від "ПН" й іншим "записним миротворцям" - спершу Індії, яка "завдяки українському конфлікту стала першим у світі одержувачем російської нафти з величезним дисконтом", потім - "колективному Ердогану з Глобального Півдня", для якого "конфлікт став чудовим способом економічно "піднятися" в складних умовах постковідної економіки", а ще - Еміратам, Киргизії, Грузії та Вірменії - "все це прямі бенефіціари української війни та ширше - протистояння РФ із Заходом, що зробило їх зручними хабами для паралельного імпорту та обходу санкцій". "Список можна продовжувати до нескінченності", - сумно констатує "ПН".

А, ще ж Угорщина - "під цю сурдинку домоглася від Москви унікальних преференцій у постачанні газу за пільговими цінами і в обхід решти ЄС - по індивідуальній "трубі".

Та й Країни Близького Сходу отримали від війни в Україні "можливість лавірування між колективним Заходом і Китаєм, що також дає свої множинні бенефіти, підвищуючи роль і значення третіх країн у світовому розкладі".

"Я вже не кажу про Африку, десятки президентів якої раптово опинилися дорогими гостями в Москві, де перед ними відчиняють усі двері, обіцяють (і дають!) мільйони тонн безплатного зерна і збирають на статусні форуми. Заради цього можна скласти не один мирний план. Тож, на жаль і ах, але правильна відповідь на запитання, кому взагалі реально потрібен мир в Україні, невтішна - практично нікому", - робить висновок автор статті в "ПН".

"І ось тут ми підходимо до найцікавішого", - інтригує видання і передає слово якомусь "політологу" Максиму Жарову.

"Вимальовується така конфігурація, на якій базуватимуться дії Китаю найближчими місяцями, - каже той. - Китай може взяти участь у "мирній конференції" у Швейцарії. Головним завданням Китаю на цій конференції буде торпедування "формули миру" Зеленського. В обмін на це Росія погоджується з проведенням у "слушний час" і у "слушному місці" (Сербія? Угорщина?) нової конференції щодо України, на якій обговорюють "усі мирні плани" на базі Стамбульських домовленостей (="китайського мирного плану")".

"Що виходить у підсумку? Одне із задекларованих завдань швейцарського саміту - підписати під "мирний план Зеленського" Глобальний Південь. Той самий, який, як ми вже показали вище, за фактом є одним із бенефіціарів триваючого українського конфлікту. Завдання, приречене на невдачу саме по собі, оскільки передбачається, що бджоли колективно виступлять проти меду. Адже те, що для України - розруха, для інших - драйвер зростання. Тож не дивно, що ключові країни "глобального Півдня" не їдуть до Швейцарії. А ті, що дрібніші й жирніші, поїдуть вирішувати власні суто іміджеві завдання - покрасуватися і поторгувати обличчям. І, можливо, випросити для себе у Заходу якісь плюшки", -  підсумовує "політолог" Жаров.

«Намагаються смикати за рукава»

Відверто шовіністичний телеканал "Царьград" абсолютно переконаний, що "американська адміністрація та її союзники не розуміють, як вийти з того глухого кута, в який вони себе загнали на Україні".  

"У російському експертному співтоваристві, як, схоже, і "на самому верху" в Москві, вже давно зрозуміли, що США та їхні союзники гарячково шукають вихід із глухого кута в Україні, в який вони самі себе загнали. Провідна заслуга в цій ідіотській для Заходу ситуації належить американцям і британцям, які обірвали всі ниточки ймовірного діалогу з Москвою і штовхнули Київ на шлях, на якому немає руху назад або в бік. Тільки вперед - до смерті. Тому коли під час дебатів у палаті представників конгресу США республіканці вимагали від демократів назвати рубіж, який можна було б назвати перемогою або хоча б кінцевою метою, заради якої мають бути виділені гроші американських платників податків, адміністрація Байдена впадала в словоблуддя. А зараз, після схвалення конгресом 61 млрд доларів для України, американські політики вже всі разом, як то кажуть, на "біпартійній основі" закочують очі під чоло, коли їм треба відповісти на запитання, що буде далі з київським режимом і в який бік розвиватимуться події", - ділиться "Царьград" своїми глибокими думками.

Для більшої переконливості телеканал цитує американський журнал Foreign Policy, який нібито "проливає світло на жахливий розбрід у вищих ешелонах американської влади, де ніяк не можуть визначитися, що і як робити".

На переконання "Царьграда", Foreign Policy "підводить до думки про те, що американський істеблішмент підійшов до розуміння того, що перемоги України над Росією ніколи не буде, і тому уникає прямих відповідей на запитання, якою є кінцева мета США в Україні та як розвиватимуться події далі".

У підсумку "Царьград" доходить потрібного висновку: "Ті, хто в США ухвалює рішення, жодних рішень щодо визначення цілей в Україні та способів їхнього досягнення ухвалити не може. Американці заблукали у власних думках і публічних заявах. Злий жарт із ними грає одна з релігій, яку вони несамовито сповідують, - всемогутній і всепоглинаючий PR, без якого не обходяться ні політичні дії, ні політичні плани, які часто зриваються саме через недоречну пропаганду. Складається переконання, що США, не знаючи, чим усе має закінчитися, самі себе заганяють у глухий кут, сподіваючись, що все саме собою якось владнається, до того ж так, що Штати вийдуть із цього без іміджевих втрат. Це, за великим рахунком, свідчить і про те, що адміністрація США не володіє ініціативою в конфлікті в Україні, і вся її політика в Україні не є активною, але є реакцією на активну політику Росії".

"Американці йдуть навпомацки, пробуючи то один, то інший захід, сподіваючись, що якийсь із них може спрацювати... США не розуміють справжніх цілей Росії, не знають, де Росія може й захоче зупинитися в конфлікті в Україні. Тому політика США в Україні схожа на істерику, яка відбувається з людьми, коли вони не бачать виходу з трагічної ситуації та намагаються смикати за рукава всіх перехожих, вважаючи, що від когось може прийти допомога і вирішення проблеми", - намагається переконати "Царьград".

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»