<p style="text-align: justify;">У жовтні 2024 уряд пообіцяв зміни в процедурі визнання і оформлення інвалідності, реагуючи, нарешті, на тотальну дискредитацію тієї, що існує. Широка громадськість зустріла їх оплесками або індиферентністю, люди з інвалідністю – з тривогою.</p> <p style="text-align: justify;">Ті, хто не має пожиттєвого статусу людини з інвалідністю і мають продовжувати свій статус регулярно, як правило – щороку, не знають, що робитимуть з січня 2025, коли уряд пообіцяв ввести в дію незрозумілі і непояснені зміни.</p> <p style="text-align: justify;"> </p> <p style="text-align: center;"><strong>Дещо про інклюзивність </strong></p> <p style="text-align: justify;">Юрій Гончаренко – громадський активіст, але вже рік він зайнятий, в першу чергу, турботою про дружину. Рік тому їй діагностували онкологічне захворювання. Якісно прооперували і пролікували у Львові. Дали на рік другу групу інвалідності.</p> <p style="text-align: justify;">Але реабілітація онкохворих, яких, окрім власне страшної хвороби, ослаблюють побічні наслідки хіміотерапії, потребує значно більше часу, каже Юрій.</p> <p style="text-align: justify;">Рік зі статусом людини з інвалідністю другої групи у його дружини закінчується у квітні. Це означає, що документи для продовження статусу їм потрібно починати збирати вже у січні. Можливість його продовжити, з того проєкту закону, який опублікувало міністерство охорони здоров’я, неочевидна.</p> <p style="text-align: justify;">Проєкт закону, який МОЗ <a href="https://moz.gov.ua/uk/news/povidomlennya-pro-oprilyudnennya-proyektu-zakonu-ukrayini-pro-vnesennya-zmin-do-deyakih-zakoniv-ukrayini-shodo-vprovadzhennya-ocinyuvannya-povsyakdennogo-funkcionuvannya-osobi" target="_blank" rel="noopener">оприлюднив</a> скоро після корупційного скандалу у Хмельницькому, починається зі зміни визначення понять “життєдіяльність” і “обмеження життєдіяльності”. Останнє викликає запитання, каже Юрій.</p> <p style="text-align: justify;">Законодавець уточнив радше узагальнене визначення <em>“втрати внаслідок хвороби, травми (її наслідків), вроджених порушень або інших станів здоров’я здатності участі у життєдіяльності/заняттєвої участі у спосіб і в межах, звичайних для людини”. </em></p> <p style="text-align: justify;">Тепер йдеться про<em> “неможливість виконувати повсякденну діяльність способом та в об’ємі, звичайних для особи, що створює перешкоди у соціальному середовищі, ставить її у незручне становище порівняно з іншими, і проявляється частковою або повною втратою здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування, навчання, контролю за поведінкою, а також значним обмеженням обсягу трудової діяльності, зниженням кваліфікації і призводить до соціальної дезадаптації”.</em></p> <p style="text-align: justify;">До того ж законопроєкт пропонує визначення “оцінювання повсякденного функціонування особи”, якого раніше не було. Це медична експертиза, яку проводить спеціальна комісія “особі з обмеженнями повсякденного функціонування” <em>“з метою визначення рівня порушення структур та функцій організму людини, …що можуть призводити до обмежень життєдіяльності”.</em></p> <p style="text-align: justify;">Ці визначення виключають більшість онкохворих, каже Юрій, бо навіть якщо людині повністю або частково вирізали внутрішні органи і отруїли організм потужними хімічними препаратами, це не створює ніяких видимих фізичних обмежень у повсякденному житті.</p> <p style="text-align: justify;">В Україні немає програм реабілітації онкохворих. Навіть якщо держава і закордонні донори покривають вартість операції, лікувальних процедур і ліків, подальший догляд за виснаженою людиною – справа також виснажених рідних і близьких. Тому будь-яка матеріальна допомога – рахується.</p> <p style="text-align: justify;">Юрію визнання інвалідності дружини потрібне також для можливості вивезти її на реабілітацію за кордон – якщо не в клініку, то принаймні в тихе місце, де вони могли би перебути кілька місяців без повітряних тривог і ударів російських ракет і дронів. Він – єдиний близький родич, який теоретично міг би це зробити, решта – літні батьки і син і брат-військовослужбовці.</p> <p style="text-align: justify;">Вивезти дружину за кордон цього року у Юрія не вийшло через непередбачувані бюрократичні перепони. Наступного може не вийти через новий закон і зміни у процедурі визнання інвалідності, які, крім усього іншого, імовірно, пригальмують і без того повільні бюрократичні процеси.</p> <p style="text-align: justify;"><em>“Ці зміни дуже погано прокомуніковані,</em> – каже Юрій. –<em> Їх прокомунікували не для людей з інвалідністю, а для тих, хто побачили фото з хмельницькиии хабарниками”. </em></p> <p style="text-align: justify;">З ним погоджуються інші, хто опинилися у схожій ситуації.</p> <p style="text-align: justify;"> </p> <p style="text-align: center;"><strong>Підготовлений ґрунт</strong></p> <p style="text-align: justify;">На початку жовтня Державне бюро розслідувань <a href="https://dbr.gov.ua/news/na-hmelnichchini-dbr-vikrilo-kerivnicyu-msek-ta-ii-sina-kerivnika-oblupravlinnya-pensijnogo-fondu-na-nezakonnomu-zbagacheni-na-miljoni-dolariv" target="_blank" rel="noopener">повідомило</a> про результати обшуків у керівниці обласної медико-соціальної експертної комісії у Хмельницькому і її сина, очільника обласного управління Пенсійного фонду. Обшуки проводили в межах розслідування щодо оформлення інвалідності чоловікам призовного віку.</p> <p style="text-align: justify;">Вдома у посадовців знайшли понад 5,2 мільйона доларів, 300 тисяч євро, більше 5 мільйонів гривень, а також<em> “документи, які підтверджують незаконну діяльність посадовців та відмивання ними грошей через різні бізнес-проєкти”. </em></p> <p style="text-align: justify;">Також правоохоронці, за їхніми словами, виявили, що сім’я має ще 2,3 мільйони доларів на закордонних рахунках і володіє численими об’єктами нерухомості і бізнесами, в Україні, Австрії, Іспанії та Туреччині.</p> <p style="text-align: justify;">У керівництві обласного МСЕК жінка була протягом 16 років.</p> <p style="text-align: justify;">Скандал поширився з <a href="https://censor.net/ua/resonance/3515195/sprava_tetyany_krupy" target="_blank" rel="noopener">повідомленням сайту “Цензор”</a>, який має зв’язки у правоохоронних органах, що щонайменше 51 прокурор на Хмельниччині є пенсіонером і має інвалідність другої групи.</p> <p style="text-align: justify;">У “Цензорі” зазначили, що<em> “згідно з законодавством про працю інваліди мають перевагу під час працевлаштування і переміщення з посади на посаду, їх значно складніше звільнити. Наявність дружини-інваліда – додаткова підстава, щоб не допустити переведення прокурора зі “своєї” області, де у нього усі знайомі, майно, потоки налагоджені, в якусь іншу область, не таку зручну”.</em></p> <p style="text-align: justify;">Скандал став приводом для подальших перевірок. Генеральний прокурор Андрій Костін <a href="https://t.me/pgo_gov_ua/26812" target="_blank" rel="noopener">повідомив</a>, що прокурорів з інвалідністю на Хмельниччині – 61, з них 50 оформили інвалідність до лютого 2022 року.</p> <p style="text-align: justify;">Майже такий самий аномальний відсоток – понад чверть – прокурорів з інвалідністю <a href="https://t.me/pgo_gov_ua/26838" target="_blank" rel="noopener">нарахували</a> на Черкащині.</p> <p style="text-align: justify;">В медіа не було свідчень, що інвалідності оформлено на основі фальшивих документів. Тим не менш, очільник хмельницької обласної прокуратури – один з тих, хто оформили собі інвалідність, – а також генеральний прокурор пішли у відставку.</p> <p style="text-align: justify;">Між тим, велику незадекларовану суму – 450 тисяч доларів – знайшли при обшуку у керівниці обласної МСЕК у Миколаєві, у її сина-інтерна виявили три незадекларованих квартири і російський паспорт. У обох також була друга група інвалідності.</p> <p style="text-align: justify;">Корупційні схеми, завдяки яким чоловіки призовного віку ухилялися від мобілізації, <a href="https://t.me/pgo_gov_ua/27060" target="_blank" rel="noopener">викрили</a> у Кіровоградській, Рівненській і Харківській областях. У всіх випадках йшлося про підробку медичних документів, які подаються у МСЕК для оформлення інвалідності.</p> <p style="text-align: justify;">СБУ <a href="https://t.me/SBUkr/13180" target="_blank" rel="noopener">відзвітувала</a> про викриття шести десятків членів МСЕК, скасування більш ніж чотирьох тисяч висновків про інвалідність у 2024 році і перевірку, що відбувається, майже 2,4 тисяч посадовців, які могли отримати групу інвалідності незаконно.</p> <p style="text-align: justify;">На цьому фоні МОЗ оголосив про розформування центральної МСЕК і передачу її функцій з розгляду оскаржень рішень комісій нижчого рівня державному Науково-дослідному інституту медико-соціальних проблем інвалідності.</p> <p style="text-align: justify;">Як і центральна МСЕК, інститут підпорядковується міністерству охорони здоров’я.</p> <p style="text-align: justify;">В той же час, коли МОЗ опублікував той самий проект закону про зміну процедури встановлення інвалідності і ліквідації МСЕК, депутати Верховної Ради <a href="https://t.me/irynagerashchenko/17074" target="_blank" rel="noopener">проголосували</a> за законопроєкт про “вдосконалення” медико-соціальної експертизи. Який допускає, зокрема, онлайн-участь людини, яка оформлює інвалідність, у засіданні комісії, або розгляд документів комісіями взагалі без участі заявників.</p> <p style="text-align: justify;"><em>“Але тепер виникає питання щодо майбутнього МСЕК, адже Зеленський заявив про їх закриття з 1 січня 2025 року”</em>, – зазначила депутатка від “Європейської солідарності” Ірина Геращенко, яка повідомила про рішення парламенту.</p> <p style="text-align: justify;">Спостерігаючи за цією лавиною викриттів, Ганна*, юристка, яка також має інвалідність, ставить запитання: Якщо корінь зла – у МСЕК, чому відповідальність взяв на себе генеральний прокурор, а не міністр охорони здоров’я чи принаймні хтось із його заступників?</p> <p style="text-align: justify;"> </p> <p style="text-align: center;"><strong>Негідне ставлення</strong></p> <p style="text-align: justify;">Коли журналістки і журналісти “Суспільного” робили <a href="https://www.youtube.com/watch?v=sm9hIelLQwA" target="_blank" rel="noopener">фільм “Помилка 83</a> – інвалідність, МСЕКи, пенсії та хабарі”, в Україні ще не йшлося ні про воєнний стан, ні про масову мобілізацію і масове ж ухилення від неї.</p> <p style="text-align: justify;">Був 2020 рік, на “Суспільному” розповідали історії двох чоловіків – пічника у містечку на Полтавщині, якого покалічили у ДТП, і військовослужбовця, який втратив частину ноги, наступивши на міну. Обоє стикнулися з вимаганням у них хабарів за оформлення інвалідності, поскаржилися в правоохоронні органи і сприяли викриттю хабарників.</p> <p style="text-align: justify;">У “Суспільному” звернули увагу, що в той час як інвалідність не вдавалося оформити тим, хто дійсно потребували допомоги і підтримки за станом здоров’я, оформлюють чиновники, які отримують таким чином не тільки доплати і пільги, але й, наприклад, гарантію пом’якшення покарання у разі викриття вчинених ними правопорушень, уникнення потрапляння в СІЗО в період досудового слідства.</p> <p style="text-align: justify;">Що важливіше, звернули увагу журналістки, викриті хабарники у цій системі фактично не несли покарань. В Єдиному судовому реєстрі у “Суспільному” нарахували всього 95 вироків по таких справах за вісім років, лише за одним винні отримали тюремний строк. Близько половини відбулися штрафами, відсотків 40 штрафів були менші за суму хабара. В одній з історій, на яких побудований фільм, керівник МСЕК, якого спіймали на хабарі, за кілька років повернувся на ту ж посаду.</p> <p style="text-align: justify;">У “Суспільному” також наголосили, що система визначення інвалідності, яка перетворилася на корупційний конвеєр, формально створювалася для реабілітації людей з інвалідністю і реінтеграції їх у суспільство.</p> <p style="text-align: justify;">А в такому вигляді вона існує не роками, а десятиліттями. З незначними змінами вона пережила числені уряди і парламенти, не одну “реформу”, і навіть, майже незмінною, цілу величезну державу, СРСР. Серед шахтарів, зокрема, десятиліттями ходили анекдоти про напарників з втраченими внаслідок аварій кінцівками, які змушені були регулярно підтверджувати перед спеціальними комісіями свою інвалідність.</p> <p style="text-align: justify;">Втім, система була відома, перш за все, принизливим ставленням до людей з інвалідністю і відсутністю дійсної допомоги в тій самій реабілітації і інтеграції, ніж корупцією.</p> <p style="text-align: justify;">Катерина* отримала інвалідність другої групи у 1996 року, вона народилася з ДЦП. Будучи студенткою, вона так само мала щороку її підтверджувати. Скоро вона отримала новий важкий діагноз: розсіяний склероз. Чергова комісія змінила її групу на першу, на три роки. За цей час вона народила дитину.</p> <p style="text-align: justify;"><em>“Коли настала пора проходити комісію, мені сказали, що якщо я прийду сама, мені першу групу не продовжать,</em> – розповідає Катерина. – <em>Якщо викличу комісію додому і буду лежати, то може бути. Але у гуртожитки вони не їздять. Я приїхала на милицях на комісію”. </em></p> <p style="text-align: justify;"><em>“Там сиділи три жінки, гортали мої документи. Одна мені сказала: “Як же так? Ми вам – першу групу, а ви – дитину? Як вам не соромно? Якщо ви народили, значить, здоров’я у вас було, значить, першу групу ми вам залишити не можемо”. А в кутку сидів старий-старий невролог. Він сказав: “Ви не праві. Їй дитину піднімати. Дєточка, іди, я перевірю рефлекси”. А їх немає. Тобто, це те, що вони мали зробити спочатку – оглянути мене. А вони навіть не дивилися, що я мала після першого діагнозу”. </em></p> <p style="text-align: justify;">Невролог наполіг, щоб Катерині продовжили інвалідність. Запропонував вибір: першу групу на обмежений строк чи другу пожиттєво. Катерина з радістю вибрала другу. Вона каже, що у неї не мали підстав забирати першу групу, яка гарантувала значно більше державних пільг, і що вона могла б домагатися її згодом чи вже сьогодні, але не хоче більше ніколи зазнавати пов’язаних з цим принижень.</p> <p style="text-align: justify;"><em>“Я не уявляю, скільки мені б зараз коштувало перейти на першу групу. Навіть думати про це не хочу. З моїх знайомих, хто оформлювали інвалідність після мене, немає жодного, кому хоча би не пропонували заплатити”,</em> – каже вона.</p> <p style="text-align: justify;">На думку Катерини, майже тотально корумпованою система стала з початку 2000-х років. Приблизно в цей же час з’явилася тенденція серед посадовців набувати додаткових соціальних статусів і гарантій, зокрема, через купівлю наукових ступенів, почесних звань і нагород і оформлення інвалідностей.</p> <p style="text-align: justify;">Також приблизно в цей час українські шахтарі, розуміючи, що криза в галузі хронічна і нездоланна, почали виходити на пенсію і оформлювати собі компенсації за втрату здоров’я (так званий регрес).</p> <p style="text-align: justify;">Андрій*, шахтар з більше ніж 30 роками підземного стажу, оформлював компенсацію у середині 2000-х. На той час, каже він, платили вже всі, і не тільки лікарям. Потрібно було платити за характеристику на шахті і довідку у санітарно-епідеміологічній станції, бо без хабаря “написали би, що ти працював на курорті”. У лікарні профзахворювань платили, щоб потрапити на стаціонарне лікування – ще одна довідка до необхідного пакету документів.</p> <p style="text-align: justify;">Найбільше потрібно було платити профільному лікарю, який визначав відсоток втрати здоров’я – в Андрієвому випадку той же лікар засідав у МСЕК. Розмір хабара визначав не тільки відсоток, але й тривалість встановленої інвалідності: пожиттєву або на два роки, після яких її потрібно було поновлювати по тій самій процедурі.</p> <p style="text-align: justify;">До повномасштабного вторгнення суспільство не те що мирилося з таким станом справ, воно його не помічало. Як в Радянському Союзі, корупція в Україні була усюди, а люди з інвалідністю залишалися невидимими.</p> <p style="text-align: justify;">Їх рідко можна було зустріти в громадських місцях, в офісах чи хоча б цехах, де роботодавці отримували пільги або уникали штрафів за працевлаштування людей з інвалідністю. Їх працевлаштовували на мінімальну зарплату, часто – фіктивно, щоб тільки звітувати перед перевіряючими органами.</p> <p style="text-align: justify;">В уряді ж кілька разів розробляли зміни в системі визнання інвалідності, в останнє до хмельницького скандалу – влітку 2021 року, коли МОЗ так само <a href="https://interfax.com.ua/news/general/760298.html" target="_blank" rel="noopener">пропонував</a> ліквідувати МСЕК “протягом двох років”.</p> <p style="text-align: justify;"><em>“Починати потрібно з того, що інвалідність не робить людину особливою. А нас взагалі не вважають за людей. Сьогодні, з різким зростанням людей з інвалідністю, нас уже принаймні не виходить сховати. Але все ще потрібен запит суспільства на гідне ставлення до людини незалежно від того, чи є у неї кінцівки”,</em> – каже Катерина.</p> <p style="text-align: justify;"> </p> <p style="text-align: center;"><strong>Переключання режимів</strong></p> <p style="text-align: justify;">На запропоновані урядом зміни люди, які знають цю систему, тільки знизують плечима. МСЕК міняють на комісії у складі практикуючих лікарів у визначених лікарнях. Очевидна зміна назви, але де реформа, питають Юрій, Ганна і Катерина.</p> <p style="text-align: justify;">Нікому з них не довелося платити хабарі за визнання інвалідності, але Юрій і Ганна нещодавно стикнулися з тиском з боку профільних лікарів на етапі збирання довідок для МСЕК, який можна було зрозуміти як натяк на необхідність купити вхідний квиток на комісію.</p> <p style="text-align: justify;">Ганні лікар наполягав, що не бачить у неї інвалідності – проблему Ганна вирішила не хабарем, а зміною лікарні. Юрію вперто казали, що не можуть дати йому довідку, бо це погано впливатиме на статистику по Львівській області, оскільки він з дружиною прописані в іншій. Вийти з глухого кута допомогли рекомендації фахівців на гарячій лінії МОЗ.</p> <p style="text-align: justify;">Але обоє вони – освічені і доволі впливові люди. Ганна каже, що погодилася на розмову з “ОстроВом” через співчуття до бідніших і простіших, які відстоювали з нею багатогодинні черги за довідками. Серед них напевне є ті, хто мали добиратися до тієї черги через численні хабарі, починаючи від сімейного лікаря-монополіста в їхньому селі, якому мали платити просто за направлення в поліклініку.</p> <p style="text-align: justify;"><em>“Я не розумію, навіщо міняти органи. Потрібно перевіряти керівників і членів МСЕК, в разі виявлення корупції – судити, і міняти на нормальних людей. Потрібно забезпечити, щоб одна людина могла керувати МСЕКом лише 2-3 роки, максимум два строки. Я думаю, що проблема в тому, що МОЗ не виконувало функцію регулятора і контролера”</em>, – каже Ганна. Вона також вказує на принизливо низькі зарплати лікарів у державних закладах, які стимулюють корупцію.</p> <p style="text-align: justify;">Тож впроваджувати зміни потрібно не тільки у МСЕК. Коли у травні 2024 “ОстроВ” <a href="/articles/pominyaty-paradygmu-vijskovosluzhbovtsi-rozpovidayut-pro-svij-dosvid-likuvannya-pislya-poranen-v-i475649" target="_blank" rel="noopener">писав</a> про кола бюрократичного пекла і лікарських знущань, яке проходять українські військові, які зазнали поранень на передовій і тортур у полоні, йшлося переважно про етапи, які передують зверненню до медико-соціальних комісій. Зокрема, про військово-лікарські комісії: майже всі співрозмовники “ОстроВа” зазначали, що ВЛК намагалися применшити ступінь шкоди від поранення.</p> <p style="text-align: justify;"><em>“Ті самі лікарі, які мене лікували і були такі, що хоч їх самих прикладай до рани, щойно чули чарівну абревіатуру “ВЛК”, чомусь включали режим “мудак””,</em> – казав тоді Євген Шибалов, який отримав контузію на Луганщині у 2022 році і на півроку потрапив у полон. </p> <p style="text-align: justify;"><em>“Коли я повернувся з полону, я зробив МРТ мозку, енцефалограму, зафіксував очевидне: що мозок мій пошкоджено, що в лобній долі він весь у мікрошрамах. Поки я лікувався, з цим ніхто не сперечався: у всіх медичних виписках було зафіксовано, що внаслідок акубаротравм, отриманих внаслідок бойових дій і внаслідок жорстокого поводження в полоні, спостерігаються такі-то негативні зміни. Але коли я прийшов у ту саму лікарню на ВЛК, з тими самими медичними виписками, лікар-невролог став мене переконувати, що це все – вікові зміни, і відмовився записувати це в медичний висновок військово-лікарської комісії як травми, пов’язані з захистом батьківщини”.</em></p> <p style="text-align: justify;">Ганна і Юрій також звертають увагу, що профільні лікарі ще й бояться давати довідки, на основі яких людина може претендувати на інвалідність. <em>“Ніхто не хоче брати на себе відповідальність”</em>, – коментує Ганна.</p> <p style="text-align: justify;">Їй самій довелося кілька разів поміняти лікарів і, зрештою, звертатися до фахівців у науково-дослідній установі у Києві, щоб отримати фахове визнання очевидної проблеми. У будь-якій європейській країні система визнання і оформлення інвалідності забюрократизована, каже Ганна, але в жодній не настільки збочена.</p> <p style="text-align: justify;">Юрій шукає зараз можливості організувати людей з інвалідністю і їхніх родичів навколо цих проблем. Для початку він проситиме уряд принаймні про автоматичне продовження оформленої інвалідності на рік тим, у кого поточний статус спливає у першій половині 2025 року, коли нова-стара система, якщо її таки впровадять, імовірно, працюватиме з серйозними збоями. Для когось це питання життя і смерті.</p> <p style="text-align: justify;"> </p> <p style="text-align: justify;"><em>*Імена змінено на прохання співрозмовників</em></p>