<p style="text-align: justify;">Одне з провідних пропагандистських ЗМІ Кремля - сайт телеканалу «Царьград» - вирішило «розібрати по кісточках» інтерв'ю радника Офісу Президента України Михайла Подоляка німецькому журналу Die Welt, в якому він <em>«озвучив чотири кроки, які, на думку Києва, доб'ють Росію». «Однак його математика вже на етапі першого знайомства почала тріщати по швах», -</em> запевняє «Царьград»...</p> <p style="text-align: center;"><strong> </strong><strong>«…Сідати за стіл переговорів все-таки доведеться»</strong></p> <p style="text-align: justify;">«Царьград» підкреслює: <em>«Математика Києва проста - на Москву треба з усіх боків тиснути»</em>, і тиснути чотирма способами <em>«примусу» </em>- примусом <em>«політичним, військовим, економічним і дипломатичним»</em>. </p> <p style="text-align: justify;">«Царьград» аналізує і робить очікувані висновки щодо кожного з <em>«примусів»</em>.</p> <p style="text-align: justify;"><em>«<u>Політичний примус</u> - це включення України до НАТО. Ідея, з якою українські політики носяться як із писаною торбою щонайменше з моменту держперевороту 2014 року. Розрахунок на те, що Росія злякається 5-ї статті Статуту НАТО і відразу ж піде підписувати мир на невигідних для себе умовах. Але тут Подоляк забуває, що Статут НАТО забороняє давати членство країні, яка воює з сусідами і має з ними невирішені територіальні суперечки. До того ж слід пам'ятати, що заповітна п'ята стаття - це не указ, а всього лише рекомендація. Ніхто не гарантує, що всі країни єдиним фронтом стануть на захист члена НАТО... Для самого альянсу немає жодної причини включати в себе Україну. Він і так користується нею як своїм плацдармом, не несучи при цьому жодної відповідальності. Офіційні особи, зрозуміло, продовжуватимуть говорити про політику відкритих дверей і висловлюватимуть упевненість, що колись Україну обов'язково візьмуть у дружню північноатлантичну сім'ю, але це лише морквина, якою розмахують перед мордою віслюка, який уперто йде за недоступними ласощами».</em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«<u>Військовий примус</u>. Тут Подоляк говорить про те, що Україна збирається зробити Росії боляче, щоб «росіяни відчули ціну війни», вийшли на вулицю і знесли Путіна. Цією мрією в Києві марять ще з часів проваленого маршу Пригожина. «Військово примусити» Київ уже намагався, коли влаштував напад на Курську область. До чого це призвело, ми всі прекрасно пам'ятаємо. Відтягнути російські війська з Донбасу не вийшло. Підняти народ на повстання - теж. Зате самі українці послабили свою оборону на фронті і тепер спалюють резерви в російському прикордонні. Спроби військового примусу вже призвели Київ до того, що він втратив цілу низку територій, включно з Вугледаром… З великою часткою ймовірності «військовий примус» прискорить розвал українського фронту».</em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«<u>Економічний примус</u>. Тут для України все ще сумніше. Захід, який тримає в руках долар, євро і всі ключові фінансові інструменти, ось уже третій рік поспіль не може розвалити російську економіку. Відмова від російських енергоресурсів призвела до того, що Москва просто переорієнтувала їх на Азію, а спроби заборонити поставки в Росію важливих для неї технологій і товарів повністю провалилися. Москва продовжує отримувати їх через паралельний імпорт. Російська економіка під гнітом рекордних санкцій не просто не розірвалася на шматки, як обіцяв зробити ще Обама, а й продовжує зростати, нехай і не тими темпами, якими могла раніше. Тому як саме Подоляк збирається «економічно примушувати» Росію до миру, не зовсім зрозуміло».</em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«<u>Дипломатичний примус.</u> Тут ідеться про спроби України і Заходу натиснути на партнерів Росії, щоб ті скоротили або повністю припинили співпрацю з Москвою. Першу спробу цього Київ зробив, коли провів абсолютно безглуздий «саміт миру» у Швейцарії, на який «забули» покликати представників Росії. Говорити з росіянами українці, як і раніше, не хочуть. Розрахунок Банкової був на те, щоб зібрати в одному місці представників Глобального Півдня і переконати їх підтримати українську «формулу миру». Але зацікавити Глобальний Південь не вийшло. Китай, Близький Схід, Африка і Латинська Америка проігнорували захід, який проводився без участі Росії. Пекін і Бразилія неодноразово підкреслювали, що для миру потрібно домовлятися, а не ставити ультиматуми. І поки Київ не зрозуміє цю просту істину, сенсу в «мирних самітах» ніякого не буде».</em></p> <p style="text-align: justify;">З усього «проаналізованого» «Царьград» робить висновок: <em>«Озвучений Подоляком план, як і «план перемоги» Зеленського, - це черговий ультиматум і спроба говорити з Москвою мовою сили».</em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«Ймовірно, що Зеленський навмисно зриває всі мирні ініціативи. Адже поки триває конфлікт, він може перебувати при владі, а його оточення - красти західні гроші. Але в якийсь момент ситуація погіршиться настільки, що сідати за стіл переговорів все-таки доведеться. І чи сяде тоді за нього Росія - велике питання», - </em>зарозуміло підсумовує «Царьград»...</p> <p style="text-align: center;"><strong>«Хочуть потихеньку відповзти»</strong></p> <p style="text-align: justify;">Тим часом перший заступник голови комітету Ради Федерації РФ з міжнародних справ Володимир Джабаров на сторінках «Парламентской газеты» <em>«пояснив, чому Зеленський скасував другий «саміт миру».</em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«Зеленський сам нічого не скасовує. Коли треба було провести так званий перший саміт миру, американці дали команду країнам, які від них залежать. Усі вони побігли до Києва наввипередки. Зараз американці хочуть потихеньку відповзти від України. Вони розуміють, скільки грошей вкладають у київський режим, при тому, що істотних зрушень у ситуації немає. Тому як відмовку вони розповіли про якісь «тематичні конференції» і комюніке»,</em> - роз'яснює Джабаров.</p> <p style="text-align: justify;">Він переконаний, що <em>«американці зараз чекають, хто переможе на президентських виборах: якщо замість демократа в Білий дім прийде республіканець, то ситуація може змінитися. США перебувають на роздоріжжі, тому спробують завантажити Європу на повну, щоб вони взяли на себе всі тяготи з підтримки України, включно з озброєнням».</em></p> <p style="text-align: justify;">На запитання, <em>«чи пов'язане скасування другого саміту з провалами ЗСУ на полі бою»</em>, Джабаров відповідає: <em>«Думаю, тут вплинули відразу кілька чинників: успіхи армії Росії, провали ЗСУ в Курській області, майбутні вибори у США. Американцям не потрібно зараз загострювати обстановку, оскільки вони знають, що вимагатиме Зеленський. Вони також бачать, що крок за кроком російська армія звільняє окуповані Україною території. На цьому тлі "саміт миру" матиме досить жалюгідний вигляд, тому що там зберуться переможені».</em></p> <p style="text-align: justify;">Щодо ймовірної участі Росії у другому «саміті миру» Джабаров однозначно категоричний: <em>«Росія не братиме участі в заходах, які організовує Україна за вказівкою американців. Ці посередницькі саміти - лише затягування часу, від якого толку немає. Мені здається, ні європейці, ні американці для себе ще не вирішили, яка у них буде далі лінія щодо України»</em>.</p> <p style="text-align: justify;"><em>«Я зараз скажу парадоксальну річ: сам Зеленський є, його режим існує. Але для Заходу їх уже немає. Вони прекрасно розуміють, що приречені, і доживають останні дні свого політичного існування. Зараз їхня мета - послабити російську армію і вберегти Україну від серйозних втрат територій. А потім Зеленського змістять, а в самій Україні пройдуть нові вибори. Зокрема тому нас так активно підштовхують до мирних переговорів», -</em> твердить Джабаров, який уже два роки розповідає, як <em>«київський режим доживає останні дні». </em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«Але ми ж не можемо постійно наступати на одні й ті самі граблі, вірно? «Мінськ-1», “Мінськ-2”? Який сенс підписувати з тими ж самими людьми нові домовленості, якщо сьогодні ми їх підпишемо, а завтра вони їх без жодних проблем і моральних мук порушать?», - </em>з кремлівською логікою підсумовує Джабаров.</p> <p style="text-align: center;"><em> </em><strong>«Наші війська вже підійшли до Миргорода»</strong></p> <p style="text-align: justify;">Урядова «Российская газета» опублікувала думку такого собі <em>«воєнного експерта»</em> Олексія Леонкова, який переконує, що <em>«активізація російського наступу в Курській області насамперед свідчить про те, що курська авантюра висмоктала боєздатний мобільний резерв ЗСУ». </em></p> <p style="text-align: justify;">Немов заспокійливі мантри Леонков повторює вже побите: <em>«Київська хунта не встигає доукомплектувати свої частини, насильницька мобілізація провалюється. Зараз потрібно ухвалювати рішення про відправку на фронт українців віком до 25 років. Зеленський ще на це не наважується, тому що тоді йому доведеться відправити практично всіх українців чоловічої статі на забій. Але, мабуть, все-таки таке рішення під тиском Заходу відбудеться. Але виправити становище це вже не допоможе... Тому, незважаючи на те, що в курське прикордоння Київ знову почав перекидати елітні частини, навряд чи це сильно допоможе. Фронт в України через курську авантюру сильно розтягнутий, резерви дуже обмежені, підрозділи недоукомплектовані. Ситуація для ЗСУ зараз складається вельми плачевно. Усе свідчить про те, що Україна просто зараз на межі дуже серйозних неприємностей»</em>.</p> <p style="text-align: justify;"><em>«У Курській області все наближається до свого логічного фіналу. І до того ж наші частини не зупиняться на кордоні, а найімовірніше, йтимуть далі в Сумську область. Не думаю, що ЗСУ зможуть стримати цей наступ. А це для київської хунти загрожує тим, що ще одна область опиниться під нашим контролем», </em>- не моргнувши оком заявляє <em>«військовий експерт», </em>незважаючи на те, що одночасно з ним російські ЗМІ повідомляють, що<em> «російські військові підірвали мости в Курській області - для зриву ротацій і логістики збройних сил України»...</em></p> <p style="text-align: justify;">Але Леонков продовжує медитувати, що<em> «на інших напрямках СВО все для України так само сумно»: «...Майже за три роки проведення спецоперації наші підрозділи зуміли набрати бойовий досвід. Воюють не числом, а вмінням. І це визнають навіть західні аналітики. Міністерство оборони РФ зараз закриває прогалини щодо зв'язку, безпілотників, інших проблемних речей. Оборонна промисловість працює вже в робочому темпі в чотири зміни. Тобто в нас ситуація покращилася в кілька разів, а в України в кілька разів упала. Такий дисбаланс не може не позначитися на позитивних для Росії результатах. І він позначається».</em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«На покровському напрямку наші війська вже підійшли до Миргорода», - </em>проголошує Леонков, плутаючи полтавський Миргород із донецьким Мирноградом. А справді, яка різниця, куди наступати з московського кабінету...</p> <p style="text-align: justify;"><em>«Судячи з несамовитих криків в українських і західних ЗМІ, всі сильно чекають осіннього бездоріжжя, яке має зупинити наш наступ. Разом з тим, вони забувають, що зараз бойові дії в основному ведуться не в степу і лісах, а в населених пунктах, причому великих. А це означає, що погодні умови на наших діях особливо не можуть позначитися», - </em>повчає Леонков.</p> <p style="text-align: justify;"><em>«Якщо протягом осені, початку зими, ми зможемо вибити ЗСУ з великих міст, то вже тоді нам доведеться вести бойові дії в полях, для кидка до Дніпра. А для боїв у міській забудові погода особливої ролі не грає», </em>- заспокоює він читачів «Российской газеты».</p> <p style="text-align: center;"><strong>«Застопорилися біля Дар'їного та Пльохового»</strong></p> <p style="text-align: justify;">Не менш прокремлівський, ніж «Российская газета», «Московский комсомолец» немов у піку <em>«воєнному експерту»</em> Леонкову заявляє, що <em>«не варто чекати швидкого звільнення Курщини, незважаючи на величезні втрати ЗСУ».</em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«З моменту відновлення контрнаступальних дій на Курському напрямку щодня надходять звістки про те, що російська армія просувається і звільняє нові населені пункти. Військовослужбовці ЗС Росії досягли кордону Сумської області. Однак експерти зазначають, що контрнаступ зіткнувся із серйозною укріпленою позицією ЗСУ - справжньою фортецею»,</em> - тривожно повідомляє «МК».</p> <p style="text-align: justify;">І цитує суперечливу інформацію з інших ЗМІ та від усіляких «воєнкорів» і «експертів»: <em>«Надійшла інформація, що наші війська вже підійшли до околиць Суджі. Утім, частина джерел ці дані спростовує. Просування 155-ї та 106-ї бригад у бік північного заходу Суджі триває, починаючи від району частково контрольованої Любимівки... Повідомляють також, що російські сили взяли під контроль трасу Суджа - Біла... 15 найбоєздатніших бригад ЗСУ вивели з лінії фронту... Формують нові бригади - приблизно 10-15, частину з них збирають за кордоном... Загалом противник планує створити приблизно 30 бригад для серйозного наступу... Раніше на Курськ було відправлено 18 бригад».</em></p> <p style="text-align: justify;">«МК» прямо цитує слова якогось московського «експерта» Романа Альохіна про те, що <em>«за наявними даними, наш контрнаступ застопорився біля Дар'їного»</em>.</p> <p style="text-align: justify;"><em>«Альохін пояснив, що головна складність у тому, що поруч із Дар'їним розташований опорний пункт противника, що являє собою кілька кілометрів підземних укріплень. За його словами, єдині варіанти дій - це обходити укріплення, чекати вичерпання запасів у ворога або намагатися вибити його звідти, що значно ускладнює ситуацію. Експерт також написав, що аналогічна ситуація спостерігається в Плеховому, де наші війська вже кілька днів не можуть подолати укріплення, захоплені противником»,</em> - сумно констатує “МК”.</p> <p style="text-align: justify;">І продовжує: <em>«Альохін також підкреслив, що одна з причин залишення нашими бійцями своїх позицій у серпні - це проблеми зі зв'язком. Противник зміг його «покласти», що в умовах сучасної війни має надважливе значення: командири підрозділів не могли зв'язатися з вищими. Він додав, що там, де зв'язок залишався, оборона трималася на всі сто відсотків, але на покинутих позиціях противник зміг закріпитися. Тепер, на його думку, для того, щоб вибити ворога з цих укріплень, знадобляться значні сили і ресурси».</em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«Тому швидкого звільнення окупованої частини Курської області чекати не варто. Російські війська діють грамотно: коли дозволяє обстановка, наступають швидко і рішуче. А зіткнувшись із запеклим опором противника, у лобову атаку не йдуть, а намагаються обійти ворога і затиснути його в кліщі. І така тактика приносить свої результати: ЗСУ зазнають величезних втрат, які зростають із кожним днем. А російська армія продовжує наступ на кількох фронтах»,</em> - все одно переконує «Московский комсомолец».</p> <p style="text-align: justify;"><strong><em>Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»</em></strong></p>