«Київ поки що брати не будемо. Але дірочка утвориться». Російські ЗМІ про Україну

Коли прокремлівські ЗМІ (а таких у Росії зараз абсолютна більшість) із глузуванням пишуть про Україну та її президента, це зрозуміло – вони просто відпрацьовують пайок. Але коли до образливого тону щодо України дедалі частіше опускається офіційна російська преса, значить, у Кремлі вже не просто нервують, там уже відверто психують в очікуванні найгіршого результату...

«Сіро-зелений настрій»

Офіційне видання уряду РФ – «Российская газета» - у статті під заголовком «Прощальний бенефіс перед забуттям: як Зеленський найкращими будинками Європи літав» тоном, сповненим жовчі, назвала українського президента «актором комедійного жанру».

«Дводенний неформальний саміт ЄС у Брюсселі, куди проїздом із Лондона та Парижа прибув президент України та актор комедійного жанру Володимир Зеленський, за настроєм нагадує останню гастроль, прощальний бенефіс перед забуттям. Вже не всі глави держав ЄС, що з'їхалися на виставу, були раді його бачити, а деякі пропонували поговорити про щось окрім України та списку вимог чоловічка в зеленому светрі», - намагається бути переконливою «Российская газета».

І продовжує тикати в «слабкі місця» українського президента: «У столицю Євросоюзу Зеленський прилетів разом із президентом Франції Макроном, на його літаку, і на прес-конференції виглядав явно не у формі: червоні очі, блукаючий погляд, міміка як у трагіка. З огляду на цей сіро-зелений настрій у родзинки саміту організатори захистили її від питань журналістів. Втомитися Зеленському було від чого - не всякий артист може дати три концерти на добу на найкращих концертних майданчиках Європи, причому з різними номерами, які складаються зі мізерного набору слів: «літаки», «ракети», «санкції», «членство»,  дайте», «швидше».

«Загальне враження в принципі було таким, що до столиці імперії приїхала чергова тубільна дивина. Справді, мало колоніальних царків бачив за століття Вестмінстер - у бурнусах, пов'язках на стегнах, пір'ї і босоногих. М'яті штани «чинос» і зелений реглан, що пахне потом навіть на фотографії, з тризубцем з тієї ж модної лінійки, лише з поправкою на час. Як знати, може Зеленський і запитував у приймаючої сторони смокінг, щоб бути на рівних, як білі люди, як сам монарх, але йому порадили бути природним, тобто тубільцем», - вигалюється газета російського уряду, не забуваючи зайвий раз уколоти, що на прес-конференції перед вечерею Володимир Зеленський «змінив зелений реглан на чорний, але піджак із краваткою, як і раніше, не заслужив».

Запевнивши читачів, що в Євросоюзі президенту України точно відмовилися давати винищувачі, «Российская газета» зайвий раз пройшлася і промовою Зеленського в Європарламенті: мовляв, вона «теж не відрізнялася оригінальністю та тривалістю: «Слава Україні», «ми пліч-о-пліч протистоїмо», «гарантія загальноєвропейських цінностей – наша перемога», «тому дайте» і далі за списком».

«Вдома, в київському бункері, на нього чекає звільнення російськими бійцями Артемівська, він же Бахмут, дике полювання чоловіків у камуфляжі на чоловіків у цивільному, внутрішні інтриги і мерзотно усміхнений, ніби щось дізнався від американців, поки що не верховний головнокомандувач Залужний. Ну, хоч знову відчув себе у своїй тарілці, на арені європейського цирку», - уїдливо, але якось безвихідно фантазує газета російського уряду.

«Відставний гросмейстер»

Газета «Московский комсомолец» навіщось вирішила помучитися над розшифровкою «ребуса», вигаданого Медведчуком.

Екс-нардеп в інтерв'ю одному з білоруських телеканалів (російське ТБ від Медведчука, мабуть, вже нудить) заявив, що під час перебування президентом Петро Порошенко «відкрито заявив Володимиру Путіну, щоб він забрав Донбас».

«Так уже повелося, що останніми роками всі доленосні події у відносинах Росії та України відбуваються саме в лютому. 21 лютого 2014 року – втеча президента Віктора Януковича з Києва. 12 лютого 2015 року – підписання Мінських угод у Палаці Незалежності у столиці Білорусії. 24 лютого 2022 року – самі пам'ятаєте що. Нинішня дата календаря знаходиться якраз між трьома цими роковинами. І що з того? А ось що: відставний гросмейстер української політичної сцени Віктор Медведчук щойно зробив важливе визнання, яке пов'язує ці три дати в єдиний логічний ланцюг і дозволяє ще краще зрозуміти, чому минулого лютого сталося те, що сталося», - намагається «МК» надати значущості вигадкам Медведчука.

«...В даному випадку важливо не те, що сказано, а ким сказано. Це в епоху середнього та пізнього (пізнього - принаймні на даний момент) Зеленського Медведчук був на українській політичній сцені спочатку просто аутсайдером, потім гнаним і переслідуваним і, зрештою, виснаженим і змученим в'язнем у кайданках. За Порошенка - не кажучи вже про попередні українські політичні періоди - Віктор Медведчук був інсайдером з інсайдерів, людиною, яка була поінформована про деталі закулісного спілкування Іванівської площі (Москва, Кремль) та Банкової вулиці (Київ, резиденція президента). У світі того, що сталося 24 лютого – і особливо після 24 лютого – минулого року, адресована Москві наполеглива пропозиція президента України «заберіть Донбас» виглядає, скажімо так, іронічно. Але тут важлива не іронія і не роздуми про те, що сталося б, якби Москва скористалася «любовною пропозицією» Порошенка і відмовилася від лінії «Донбас – це Україна» вже в період його правління», - намагається «МК» знайти сенс у балаканині Медведчука.

І продовжує свої смислові розкопки: «...Що сміливо можна називати константою сучасної української історії: у всіх «любезних пропозицій», що направляються з Києва до Москви, неодмінно було подвійне дно. Кравчук відчайдушно маневрував і робив ставку на те, що російське керівництво забуде: у знаменитому рішенні Хрущова 1954 року про передачу Криму до складу України нічого не було сказано про український статус Севастополя. Кучма майстерно зображував із себе «проросійського політика» і лише ближче до кінця свого президентства публічно озвучив потаємне: «Україна – не Росія». Янукович також вів подвійну гру, але на незрівнянно більш примітивному рівні. До чого я веду? До того, що пропозицію Порошенка «забрати Донбас» у жодному разі не можна брати за чисту монету. Не вийшло б за попередника Зеленського безболісно (або хоча б відносно безболісно) «забрати Донбас»...».

«Як же тоді слід інтерпретувати «любовну пропозицію» Петра Порошенка? Частково – як спробу заманити Росію в політичний капкан, частково – як ознаку ментального глухого кута, в яку українська політична еліта загнала і себе, і всіх інших. На психологічному рівні – прошу не плутати з рівнем реальних політичних дій – Порошенко було набагато комфортніше «виштовхнути Донбас до Росії», ніж розпочати його реальну реінтеграцію до складу української держави у чіткій відповідності до умов Мінських угод», – розкриває автор «МК» всю суть «підступного» київського задуму.

Він цитує якогось «видного російського політолога» Сергія Маркедонова, який теж здогадався, що «Київ фактично з першої хвилини став саботувати Мінські угоди, бо, якби мінські принципи були реальністю, українська держава була б за фактом федералістською та багатоукладною, залежною не тільки від Заходу, а й від Росії. Цього політична еліта України не хотіла».

«От чому перспектива миру в Україні зникла наче посмішка Чеширського кота. Дякую Медведчуку та Маркедонову! Завдяки їхнім опублікованим майже одночасно політичним інсайдам причина нинішнього конфлікту в Україні остаточно перестала бути таємницею», - переможно проголошує «МК».

«Дірочка утворюється - і почнеться просочування»

«Комсомольская правда» минулого тижня займалася приземленими «бойовими» пошуками і тепер полегшено посилає обожнюваному Кремлю стратегічний меседж: «Київ у паніці, фронт скоро трісне, ЗСУ втечуть...».

А допоміг «Комсомолці» розібратися з думками якийсь правильний «військовий експерт, полковник у відставці» Анатолій Матвійчук.

Той відразу за хвилину отримує перемогу за перемогою, вміло маневруючи військами: «Логіка події на спецоперації складається так, що обороною перемоги не досягти. Ми демілітаризуємо Україну. Значить, наступ відбудеться. А вони у паніці. Подивіться на фронт праворуч-ліворуч або з півдня на північ - Соледар, Артемівськ. Нижче спускаємося – Вугледар. І вище пішли, на Харків – скрізь активізація фронту. Ми відсунули сили нацистів на глибину від 3 до 15 км. Зменшився обстріл Донецька. Їхні вогневі позиції ми відсунули. Ось-ось фронт трісне і ми підемо в наступ. А вони зараз кидаються і намагаються пояснити, що прокляті росіяни нині всією масою ринуть на цю Україну. Тому: давайте Києву танки, ракети, літаки...».

На обережне запитання газети, чи не створять «додаткові труднощі» російській армії постачання Україні Заходом ракет ATACMS, стратег Матвійчук заспокоює: «І скільки їх поставлять Штати? Ну, хай 50 таких ракет. І Київ одразу зробить 50 запусків – скажімо, по об'єктах у Криму. Їх зіб'ють. Ракети швидко закінчаться. Для Києва тут важливе інше: перенесення бойових дій на територію Росії – дивись Захід, як ми можемо?!».

Окей, тоді на головне запитання газети, яким він бачить «майбутній наступ», Матвійчук відповідає по-воєнному коротко, точно і глибоко: «Київ поки що не братимуть. Але фронт під Вугледаром та Артемівським скоро трісне. Ця дірочка утвориться - і почнеться просочування».

Головне завдання зараз у російської армії, запевняє Матвійчук, – «напрямок на Краматорськ».

«Це центр південного угруповання. З падінням Краматорська знижується оперативна стійкість цього оборонного району. Що нам дозволить маневрувати. Направляючи удари, куди захочемо. Але основний удар, гадаю, піде на Миколаїв. Чому? Вирівняємо фронт, захопимо дороги, які забезпечать логістику наших військ та відріжуть логістику українських військ. І напрямок на Одесу закріпимо. Відтятимемо вихід до моря. А вийшовши на лінію Одеса – Миколаїв, а там, дай Боже, і на Харків, зможемо диктувати свої умови. Пізніше впаде і Київ», – стратегічно мислить відставний полковник Матвійчук.

На закінчення він сумно нарікає: «Дуже не хотів би далекобійних ракет. Чому? Є дані, що Захід намагається скинути радіоактивні відходи на Україну. Україна готова за гроші їх закопувати в землю. Але хто дасть гарантію, що вони не запхнуть це все в ті ж ATACMS? Ну ось ракета впала, розламалася, і ось цей весь вміст розбризкався територією, - і почалося радіоактивне зараження місцевості. Від 10 до 100 років ця територія буде непридатною до сільськогосподарських робіт...».

«Люди там не зможуть мешкати. Постраждають річки та озера, риба та інша живність», - жалісно повідомляє військовий пенсіонер Матвійчук, який, мабуть, планував приїхати в Україну на рибалку.

«Малиновський просто зарвався»

«Аргументы и факты» не могли не обговорити «поведінку» українського футболіста Руслана Малиновського, який виступає за французький клуб «Марсель».

«В українських спортсменів розвивається параноя. Побоюючись звинувачень у «непатріотичності» і «зраді», вони намагаються триматися подалі від усього російського, розсипаючи навколо себе образи. Але це часом не допомагає. 29-річного українського футболіста Руслана Малиновського можна назвати «Малиновський - 33 нещастя». З початку 2023 року він примудряється вляпатися вже у другий скандал із політичним підтекстом. Але якщо вперше кашу заварили свідомі патріоти, то цього разу істерику закотили спортсмен і його дружина... 28 січня у черговому матчі чемпіонату Франції «Марсель» зустрічався з «Монако», в якому виступає росіянин Олександр Головін... Після закінчення матчу гравці обох команд за традицією обмінювалися рукостисканнями. Малиновський і Головін не тільки потиснули руки, а й приобійняли одне одного. Російські шанувальники Головіна на даний момент не звернули уваги, а ось в українців трапилася формена істерика, через яку Малиновському довелося шукати слова для виправдання», - запевняє «АиФ».

Розповівши, як Малиновський та його дружина пояснювалися в соцмережі через інцидент, «АиФ» докоряє, що «український «патріотичний шапіто» родини Малиновських продовжив роботу після того, як біля них знову промайнуло слово «російський».

«Причому привіт цього разу прилетів зі Сполучених Штатів. Матч чемпіонату Франції між «Марселем» та «Клермоном» на Америку транслював канал beIN Sports. Коли на 36-й хвилині Малиновський зі штрафного засадив кудись дуже повз, коментатор Філ Шон єхидно зауважив: «М'яч долетів майже до Москви. То був м'яч-супутник». Після цього американець відпустив ще кілька жартів і назвав Малиновського «руським». Здавалося б, репортаж йшов не на Україну, але, мабуть, страх знову отримати «чорну мітку» від любителів усього жовто-блакитного змушує родину Малиновських відстежувати весь пов'язаний з ними контент. Першою обурилася дружина футболіста: «Якого біса? Руський? Ці некомпетентні люди не мають коментувати такі матчі. Ганьба», - обирає «АиФ» потрібні цитати.

І продовжує: «Взагалі, тут треба було обуритися росіянам – якого біса цього мазілу з «Марселя» називають «руським»? Але жарти жартами, а невдовзі гніватися прибіг і сам Малиновський. «Хто коментував цей матч? Що відбувається?», - написав він у соцмережі. Філ Шон, коли до нього дійшла вся ця історія, спочатку не повірив, що його не розігрують. Але потім, як людина ввічлива, вирішив закрити питання у Twitter: «Руслане, просимо вибачення за застереження. Я часто повторював, що «український» футболіст. Однак після твого удару я одного разу сказав «Москва». Після того, як я заповнював ефір протягом години через сльозогінний газ на стадіоні, у мене не було уявлення про Росію. Серйозні, болючі часи, про які я часто молюся. Перепрошую за помилку».

«Здавалося б, на цьому все. Але Малиновський вважає, що таких вибачень недостатньо, і зажадав від американця більшого. «Я не думав, що газ у Франції може вплинути на Флориду. Мені шкода. Оскільки ви припустилися помилки на телебаченні, я хотів би почути вибачення під час наступної прямої трансляції, а не в «Твіттері», - оголосив Руслан».

«Можна констатувати одну дуже сумну річ – Малиновський, як і інші українські спортсмени, просто зарвався. І найкраще було б, якби наступна відповідь американця на його адресу прозвучала на кшталт короткої коронної фрази з голлівудських бойовиків. Але, мабуть, цього не станеться, і нещасний Шон Філ продовжуватиме публічно каятися перед Русланом. Щоправда, є небезпека, що Малиновського, який так педантично ставиться до згадування національності, тепер просто піддадуть тролінгу - якщо не коментатори, то вболівальники інших команд. Адже якщо тебе так просто дістати словом «руський», то гріх цим не скористатися?», - робить висновок «АиФ» з явним бажанням роздмухати скандальчик.

Огляд підготував Михайло Карпенко, ОстроВ