Економіка України: найважливіше за 2023

Україна на економічному фронті витримала ще рік повномасштабної війни. Як завжди на війні, в економіці теж не без втрат. Продовжувалося падіння експорту в грошовому вираженні, до $32,8 млрд за січень-листопад проти $40,7 млрд за той же період 2022 р., за даними Держмитслужби.

Але були у році, що минає, і свої перемоги. Загалом ситуація схожа на ту, що склалася на військовому фронті: начебто є успіхи, але треба тримати пальці хрестиком.

Зростання з помірним позитивом

Само собою зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) України на 5,5% (за оцінками Мінекономіки) за 10 міс. – не привід для овацій.

За словами глави відомства Юлії Свириденко, "найбільший позитивний внесок у ВВП зробила сфера державного управління та оборони".

Тобто, хоча вимушені колосальні військові витрати штучно "роздули" ВВП, такого швидкого реального зростання (читай: реанімації економіки) поки що не спостерігається. Але він все ж таки є.

На це вказують дані об’єднання "Укрметалургпром", згідно з якими внутрішнє споживання (використання) металопрокату в Україні за січень-листопад збільшилось на 101,2% (тобто у 2 рази) порівняно з тим самим періодом 2022 р.

Здебільшого зростання попиту на прокат пов'язане з відновлювальними роботами на об'єктах інфраструктури, зруйнованих чи пошкоджених обстрілами рашистів. А не з будівництвом нових мостів, електростанцій, заводів.

І все-таки це однозначний сигнал про пожвавлення економічної активності. У будь-якому разі це замовлення та робота для підприємств, населення, податки до бюджету.

Також не слід забувати, що і 2022 р. був майже повністю воєнним. І витрати на війну були колосальними. Але тоді за січень–жовтень ВВП обвалився на 28,4%. Тому його приріст у році, що минає, – припинення польоту в прірву.

Здавалося б, що тут гарного, якщо економіка на дні? Але насправді прірва не має дна. "Коли я думав, що досяг дна, знизу постукали", – сказав якось польський письменник Станіслав Лец. Це повністю стосується й економічної ситуації в Україні. Все могло бути набагато гіршим.

А так – ще навіть дуже непогано (як для воєнного часу) склалося у році, що минає. Індекс споживчої інфляції (темп зростання цін на товари та послуги для населення) помітно зменшив свою спритність.

За це треба говорити "дякую" Національному банку України (НБУ), який не включав свій "друкарський верстат". Тобто, не "вливав" у фінансову систему незабезпечені мільярди гривень, як це вимушено робилося минулого року для покриття надзвичайних воєнних витрат.

Це не те, що тоді Нацбанк був "злим", а зараз став "добрим". Просто у 2023 р. значно покращилося надходження закордонної фінансової допомоги. Вона дозволила покрити бюджетний дефіцит без гривневої емісії.

У свою чергу уповільнення інфляції дало підстави для зниження облікової ставки НБУ. Це почалося у липні та поетапно тривало до грудня: з 25% до 15%.

Це означає, що надлишок грошової маси вже не так сильно тисне на курс гривні. Справді, у році, що минає, вона радувала українців стабільністю та стійкістю. Чим не позитив?

Звісно, підстав для нестримного оптимізму немає. Раніше "ОстроВ" наголошував на ризиках, пов'язаних з можливими перебоями зовнішнього фінансування.

НБУ на ці ризики вже відреагував, скоротивши термін повернення в Україну валютного виторгу агроекспортерами з 180 до 90 днів. Рішення, нагадаємо, було ухвалено у жовтні.

Проте Нацбанк також з жовтня відмовився від фіксованого офіційного курсу гривні, запровадженого одразу після початку повномасштабної війни.

Так, це призвело до "танення" золотовалютних резервів НБУ. Які, до речі, у році, що минає, досягли рекордного значення (ще один "+" у скарбничку економічного позитиву).

Проте є підстави вважати, що в Нацбанку "тримають руку на пульсі". Тобто, готові посилити валютне регулювання. Поки що такої необхідності там не бачать. Значить (будемо сподіватися), все добре.

Основні тренди

Націоналізація у 2022 р. була одним із основних трендів у контексті деолігархізації. Тобто, передачі в управління державі підприємств та компаній, "прихватизованих" олігархами в епоху "кучмізму".

У році, що минає, націоналізація теж серед найбільш значущих подій. Але тепер у контексті дерусифікації економіки.

Серед особливо важливих – липнева націоналізація "Альфа-Банку" (з грудня 2022 р. перейменований у "Сенс Банк"), який належав російському санкційному олігарху М.Фрідману. Для цього до банку за рішенням НБУ введено тимчасову адміністрацію.

Особливої ваги події надає той факт, що "Альфа-Банк" вважався системно важливим за класифікацією Нацбанку України.

Також варто відзначити розпочату в листопаді Мін'юстом конфіскацію активів російського холдингу "Гідромашсила", що належить мільярдеру Герману Цою. Усі вони знаходяться у Сумах: завод обтяжених та бурильних труб, консорціум "Атоммашпроєкт", Сумське науково-виробниче об'єднання (раніше ім. Фрунзе) та завод "Насосенергомаш".

А ще цілий рік керівництво країни на економічному фронті вело тяжку битву за експорт. Тобто, за можливість для українських підприємств безперешкодно доставляти свою продукцію закордонним замовникам.

Проблема виникла у квітні, коли Єврокомісія (ЄК) під тиском Польщі, Угорщини, Словаччини, Румунії та Болгарії безпідставно заборонила ввезення пшениці, кукурудзи, ріпаку та соняшнику з України.

Безпідставно – тому що вже 29 листопада високопосадовий представник генерального директора ЄК з питань сільського господарства П'єр Баску на засіданні Європарламенту заявив, що "у Єврокомісії не вбачають значного негативного впливу українського агроімпорту на ринки країн ЄС". При цьому він послався на дані моніторингу, який проводить ЄК.

Ембарго на українські зернові та олійні ЄК скасувала раніше, з 15 вересня. І тоді влада Польщі, Угорщини та Словаччини запровадила таку заборону на національному рівні – всупереч законодавству ЄС, членами якого вони є.

З листопада ситуація погіршилася ще більше: коли польські та словацькі перевізники заблокували в'їзд/виїзд вантажних автомобілів з України. За повного потурання офіційної Варшави та Братислави.

Як відомо, товарний експорт через західний кордон (головним чином автотранспортом) активно пішов після того, як рашисти навесні 2022 р. перекрили колишній основний маршрут через чорноморські порти України.

Тобто, перенаправлення експортних вантажів на балтійські порти Польщі та Німеччини було вимушеним кроком. Тому осіння транспортна блокада на західному кордоні сусідами-"союзниками", по суті, нічим не відрізняється від дій російської «воєнщини» в Чорному морі (мінування судноплавних шляхів).

Варто зазначити, що цього року офіційний Київ зміг успішно домовитися з владою Болгарії та Румунії, яка раніше також забороняла ввезення сільгосппродукції з України. Заборону знято і зараз ці країни роблять все можливе для розширення експортного вантажопотоку з України.

Бо для них це дуже вигідно. Важко сказати, чому ніяк не вдається зробити те саме на переговорах із владою Польщі, Словаччини та Угорщини (яка поки до транспортної блокади не вдається).

У середині грудня словацькі прикордонники повідомили про тимчасове припинення блокування в'їзду/виїзду вантажівок з України своїми автоперевізниками. Польські також частково зняли блокаду.

Однак, як зазначив у коментарі віце-прем'єр Олександр Кубраков, "це була складна робота, але її ще не завершено". Тобто, кордон для автотранспорту з експортними вантажами будь-якої миті нам можуть знову перекрити.

Очевидно, що останнє та вирішальне слово тут має бути за Єврокомісією. Вона в цьому питанні зайняла досить жорстку позицію, відмовившись обговорювати скасування "транспортного безвізу" для України (на цьому наполягають поляки та словаки).

І, схоже, без фінансових санкцій з боку офіційного Брюсселя для Польщі та Словаччини (або їхньої реальної загрози) – остаточно розблокувати експортний автовантажопотік не вийде.

Маленькі перемоги у великій війні

Підбиваючи підсумки року, що минає, треба визнати: викликів на економічному фронті для України було сила силенна. Фронт – тому що всі ці виклики безпосередньо пов'язані з воєнним фактором. І на цьому фронті є чимало перемог.

Як зазначалося вище, серед них – розвиток балканського транспортного коридору для експорту не лише через румунські та болгарські, а й грецькі порти. Відповідних домовленостей досягнуто під час жовтневого візиту президента Володимира Зеленського до Бухаресту.

У рамках цих домовленостей підписано й міжурядову угоду щодо будівництва автомобільного мосту на українсько-румунському кордоні у р-ні села Біла Церква.

Є зрушення по частковому перенаправленню балтійського експортного вантажопотоку з України до портів Литви та Латвії. Так, у середині жовтня порт "Рига" прийняв перший тестовий потяг із зерном ріпаку з України.

Спільно з австрійською компанією Rail Cargo Austria восени запущено інтермодальне залізничне сполучення між Україною та Угорщиною. Проєкт дозволяє українським експортерам надсилати свої вантажі через хорватські порти.

У 2023 році вдалося частково зняти портову блокаду на Чорному морі. Українські військові позбавили рашистів можливості перехоплювати вантажні судна, подібно до середньовічних піратів. Запрацював альтернативний судноплавний коридор.

Як результат, перевалка експортних вантажів у портах України за січень-жовтень 2023 р. зросла на 22,8% до торішнього періоду до 41,7 млн т.

Знову ж таки завдяки ЗСУ (в даному випадку силам ППО) рашистам у 2023 р. не вдалося повторити торішній "енергетичний терор". Коли ракетні удари по електростанціях створили дефіцит електроенергії в об'єднаній енергосистемі, змусивши промислові підприємства зупинитись на кілька місяців.

Були 2023 р. і серйозні дипломатичні досягнення. Серед них – продовження на рік скасування загороджувального мита на імпорт українського сталевого продукту в США (у розмірі 25% від митної вартості).

Відповідний указ президент Джозеф Байден видав 1 червня. Це важливо, оскільки металекспорт – друга за величиною стаття валютних доходів нашої економіки (на 1 місці агроекспорт).

А вже наприкінці листопада Мінторг США скасував (стягувалося додатково) антидемпінгове мито 19,3% на імпорт сталевого дроту з України. Його виробляють одеський завод "Стальканат" і дніпровський "Дніпрометиз". Тепер ці підприємства не мають бар'єрів для продажу в США.

Зі свого боку, офіційний Брюссель навесні 2023 р. на рік продовжив для України "транспортний безвіз", тобто, скасування лімітованої кількості дозволів для українських автовантажоперевізників на поїздки до ЄС.

Також на рік Єврокомісія продовжила скасування мита на ввезення всіх товарів з України, включаючи сталь та сільгосппродукцію. Це важливо, бо є що експортувати.

Урожай в Україні у 2023 р. виявився кращим, ніж до війни. Ще у вересні Українська зернова асоціація підвищила прогноз щодо збирання зернових та олійних з 76,8 до 80,5 млн т. У 2022 р. зібрали 73,8 млн т.

Приріст отриманий навіть незважаючи на скорочення посівних площ на 2 млн. га через війну. Тому міністр агрополітики Микола Сольський наприкінці листопада наголошував, що у 2023 р. сільгоспекспорт за обсягами однозначно перевищить торішній.

Статті

Країна
22.11.2024
14:00

Українська металургія: вгору чи вниз?

При погіршенні ситуації на Донеччині через втрату джерел постачання коксівного вугілля виплавка сталі може скоротитися до 3-4 млн т. Мова про Покровськ.
Світ
21.11.2024
19:00

Політолог Костянтин Матвієнко: У РФ немає стратегічного запасу, щоб довго продовжувати війну. Вони викладають останні козирі

Ближче до ядерної війни ми не стали, це абсолютно однозначно. Я впевнений, що РФ не наважиться на ядерну ескалацію, що б ми не робили з далекобійними ракетами США та інших країн.
Країна
21.11.2024
18:00

«Рубіж» чи останній рубіж?

«Рубіж» - це справді межа можливостей Москви у конвенційній зброї. Тому йому краще щоб усі думали, що в РФ є така зброя і боялися, ніж знали це напевно. Тим більше, що кількість "Рубежів" може бути суто демонстраційною.
Всі статті