«Демілітаризація і денацифікація буйного сусіда мають бути досягнуті якнайшвидше». Російські ЗМІ про Україну

Прорив ЗСУ у Курську область змусив кремлівських пропагандистів різко «збільшити оберти». Їхній основний посил - українські терористи віроломно напали на «мирні російські міста», але на ворога чекає неминуча розплата. При цьому успіхи ЗСУ в просуванні територією РФ путінські ЗМІ всіляко мінімізують, звеличуючи силу «російської зброї»...

 «Знищимо заразу, проведемо дезінфекцію»

На сторінках газети «Известия» виступив проректор російської Дипломатичної академії Олег Карпович із міркуваннями про «терористичну природу атаки ЗСУ на Курську область і про те, як на неї слід реагувати».

Хід думки Карповича вельми оригінальний: він порівнює візит ЗСУ до Курської області... з «рейдом 7 серпня 1999 року, коли бойовики Шаміля Басаєва і Хаттаба, явно керовані ззовні, увійшли до Дагестану, сподіваючись підштовхнути Росію до остаточної дезінтеграції, завдати нищівного удару по її державності».

«Тоді результат, як ми знаємо, вийшов прямо протилежним. Злочинна авантюра бойовиків, що супроводжувалася, як і сьогодні, серією нелюдських терактів проти цивільного населення, обернулася їхнім повним і беззаперечним розгромом. Організаторів і виконавців цієї акції було знищено... Чи чекає аналогічна доля на керівників київського режиму і очолюване ними державне утворення? Відповідь очевидна», - проголошує московський проректор.

І продовжує не дуже переконливо бравірувати: «Пішовши на пряму агресію проти найбільшої ядерної держави, що відіграє ключову роль у формуванні глобального світопорядку, ініціатори чергового воєнного злочину України підписали вирок не лише собі - їхнє майбутнє в будь-якому разі безрадісне, - а й усій  країні що не выдбулась, владу в якій захопили в надії на безконтрольну експлуатацію природних ресурсів і західних кредитів. Скоро цьому паразитуванню буде покладено край».

Карпович сердиться: «Атака на Курську область - найбезпринципніша і найнахабніша серед численних антиросійських провокацій, але, на жаль, далеко не остання. Деякі українські діячі прямо кажуть, що їхня (і їхніх західних кураторів) єдина надія полягає в розгойдуванні нашого суспільства подібними методами, у перетині всіх червоних ліній, щоб спровокувати паніку в населення, підштовхнути його до заворушень і громадянської війни». 

На дії ЗСУ Карпович, «крім якнайшвидшого видавлювання терористів із російської території», пропонує окрему відповідь - «багатоступеневу і комплексну».

«По-перше, державі і суспільству слід максимально згуртуватися і відкинути в сторону непотрібні сентименти. Скарги на побутові незручності на кшталт блокування популярних інтернет-ресурсів або неможливості повернутися до «довоєнного» способу життя мають поступитися місцем зосередженості та вмінню, стиснувши зуби, перетерпіти цей непростий період, адаптувавшись до зміненої реальності. По-друге, важливо посилити роботу з новим поколінням, на представників якого обрушена вся міць західної пропаганди. Молодь потрібно не тільки захистити від гібридних атак з боку наших опонентів, а й через активні виховні (і, якщо знадобиться, перевиховні) заходи орієнтувати на діяльний захист держави, національної ідентичності та традиційних цінностей. Нарешті, настав час зачистити інформаційне поле і культурний простір від будь-яких форм деструктивного впливу на «уми і серця», довівши до логічної межі імпортозаміщення споживаного населенням контенту, який, як і раніше, залишається западоцентричним. І діловому співтовариству, і богемі доведеться змиритися з тим, що ми пройшли точку неповернення - і будуємо новий, стресостійкий тип державності на десятиліття вперед», - повчає російське населення високопоставлений російський дипломат зі своєї затишної московської квартири.

«Так само як і дагестанська криза, події, що відбулися в Курській області, зобов'язані протверезити всіх, хто не усвідомив серйозність ситуації, з якою зіткнулася наша країна, змусити сконцентруватися і налаштувати на бойовий лад. Багато років тому Володимир Путін сформулював максиму, яка залишається актуальною і зараз: «Росія не веде переговори з терористами, вона їх знищує». Ми, безумовно, знищимо заразу, що подолала санітарний кордон, і проведемо ефективну дезінфекцію, ліквідувавши вогнище захворювання», - проголошує Карпович.

«Однак для того, щоб вгамувати Захід і змусити його відмовитися від марних спроб завдати нам «стратегічної поразки», ми повинні продемонструвати беззастережну єдність і спільну віру в досягнення проривних стратегічних результатів. Тільки так ми зможемо вистояти», - пафосно підсумовує московський проректор.

«Тільки лоботомія!»

Підбадьорливий «Московский комсомолец» упевнений, що ЗСУ потраплять у «Курський капкан», а «авантюра Зеленського може дорого йому обійтися».

«...Обстановка в прикордонних районах Курської області здорово змінилася. Якщо в перші дні більше говорили про те, куди прорвалися бойовики ЗСУ і в яких ще районах бачили українських диверсантів, то тепер дедалі більше підтверджень того, що російська армія проводить масштабну операцію з ліквідації тих бригад ЗСУ, які потрапили в курський капкан. У цій роботі беруть участь спецназ, штурмовики Су-25, ударні вертольоти Ка-52, артилерія всіх калібрів», - рапортує кремлівський «МК».

І викриває: «Підрозділи ЗСУ зупинені, намагаються окопуватися, але під вогнем нашої авіації та артилерії виходить погано. «Наступ» не зупинили поки що тільки українські фахівці психологічних операцій. У ніч на 11 серпня (приблизно о 2 годині) вони заполонили Інтернет повідомленнями про новий прорив ЗСУ в Курській області «на десятки кілометрів», цього разу не в Суджі, а в Біловському районі. Т.в.о. губернатора довелося терміново виїжджати в зазначені населені пункти, щоб з місця спростовувати фейки».

«Які цілі ставив Зеленський, пішовши на курську авантюру? Аналітики називають кілька: показати західним спонсорам, що їхні вкладення не марні, і українська армія ще на щось здатна; виправити моральний дух армії і населення, який сильно здувся через відсутність успіхів на фронті; викликати невдоволення в російському суспільстві, щоб змусити Кремль відмовитися від цілей СВО», - висловлюється автор «МК».

«Припустимо (на хвилиночку), що план прориву ЗСУ в Курську область реалізовано, українські війська захопили велику територію, наприклад, місто Курчатов з його АЕС, вийшли б до околиць Курська тощо (не знаю, як далеко простягалася хвора фантазія Зеленського і його генералів). Тоді, напевно, так, курська провокація, цей ва-банк Зеленського мали б якесь значення. Але зараз, після кількох днів, дедалі яснішою стає приреченість курської авантюри Зеленського. Не сумніваюся, що незабаром начальник Генштабу доповість Верховному про розгром угруповання ЗСУ, яке зарвалося. Що тоді?», - запитує «МК».

І впевнено відповідає: «По-перше, західні куратори Зеленського ще раз переконаються, що поставили не на того коня. І, судячи з публікацій у західних ЗМІ, до цього все йде... При цьому, незважаючи на події в Курській області, наступ російських військ у районах Часова Яру, Торецька і Покровська не припиняється».

«МК» цитує думку якогось «експерта» Михайла Онуфрієнка, який вважає, що «для Києва це гра ва-банк: або все, або нічого». «Зеленський кинув на дошку найкращі резерви, найкраще з того, що в нього залишилося, що зазвичай бережуть до останнього. І саме ці найкращі підрозділи зараз стираються на полях Курщини», - упевнений «експерт».

«Розчарування Заходу загрожує Зеленському найстрашнішим - припиненням фінансового і збройового підживлення. Поповнити курські втрати (за приблизними оцінками, спалено до 200 бронемашин) Київ уже не зможе... Ще один неминучий наслідок курського провалу Зеленського і винищення кількох тисяч найбільш підготовлених бойовиків - падіння нижче плінтуса морального стану українського суспільства і армії. Простроченого президента, який знову промахнувся, люто ненавидять», - переконує «МК» російського обивателя.

«Що стосується третьої мети курського прориву, а саме - викликати невдоволення діями влади і генералітету всередині Росії, то і тут Зеленський після розгрому своїх сил у Курській області отримає зворотний ефект: у Росії дедалі менше тих, хто сумнівається в тому, що мети СВО щодо демілітаризації та денацифікації буйного сусіда має бути досягнуто якнайшвидше і рішучіше. Ніяких переговорів, тільки лоботомія і суд», - хвалькувато проголошує «МК» свій «медичний» вирок.

 «Вмовляння для внутрішнього споживання»

Урядова «Российская газета» опублікувала думку якогось «професора економіки» Олексія Зубця, який заявляє, що «останні заяви Зеленського про необхідність миру до кінця 2024 року - це вимушена риторика, причому не на зовнішню, а на внутрішню аудиторію».

«До своїх західних господарів він міг би донести цю позицію приватно, дипломатичними каналами. Тому що публічні заяви про нагальну необхідність миру - це очевидна ознака слабкості, яка точно не сприятиме поступкам з російського боку, які так хотіли б отримати сам Зеленський і його західні «партнери». Тож, очевидно, що заклик до якнайшвидшого перемир'я і заморожування військових дій - це відповідь на запити українського населення», - вважає «професор».

Свої умовиводи Зубець будує на результатах опитувань українських соціологів, згідно з якими нібито «частка українців, які згодні відмовитися від територій заради припинення конфлікту, за останній рік зросла втричі».

Відверто маніпулюючи цифрами, московський «професор» заявляє, що дані опитувань злито в українські ЗМІ «для виправдання перемовин - мовляв, бачите, народ хоче миру, і Зеленський підкоряється «гласу народу». «А цифри несвіжі, тому що актуальні настрої зовсім погані», - додає «професор».

«Із чого ми робимо висновок про те, що все зовсім погано? Річ у тім, що крім політичної соціології існує економічна, а її контролюють не так жорстко, як політичну, до того ж збором відомостей про економічні настрої займаються не тільки українські компанії, а на іноземців українська влада тиснути не може. Ось, наприклад, Індекс економічних настроїв споживачів, розрахований німецькою компанією GfK. У червні він упав до 64,5 пункту при нейтральному значенні в 100. Це одне з найгірших значень за останні роки, причому тенденція суто негативна. І зауважимо, що такі цифри влітку, коли традиційно настрої покращуються, а продовольство дешевшає», - підводить Зубець «наукову основу» під свої міркування.

Згадуючи ще одну соціологічну службу, Зубець нарікає, що нібито «29,5% українських родин живуть на суму менш як 8 тис. грн. на місяць, це приблизно 20 тис. рублів, і це не на одну людину, а на сім'ю. А ще 9% українців просто на межі голоду».

«Ось вам і причини миролюбності Зеленського: швидка деградація економіки, руйнування промисловості та енергетики, загроза холодної зими без тепла й електрики в будинках, особливо багатоповерхових. Плюс до цього серія поразок на фронті, і ця «гримуча суміш» цілком може добити його режим», - відкрито лицемірить московський економічний «професор». Причина, через яку в Україні сталася «руйнація промисловості та енергетики», а українцям загрожує «холодна зима без тепла та електрики», Зубця явно не хвилює.

«Чи справді Зеленський хоче миру? Не думаю. Його основна мета полягає не в благу для України, а в збереженні власної влади і місця біля «годівниці». Зеленський і Захід підуть на переговори, тільки якщо побачать, що кінець України неминучий, причому не у віддаленій перспективі, а завтра. І ось тоді, щоб врятувати хоч щось, вони будуть готові прийняти російські умови миру. Але поки що умови для цього не склалися. Тим паче що «західні партнери» ще сподіваються на якісь військові успіхи, не дарма ж Зеленському передають бойові літаки», - зарозуміло міркує Зубець.

«А риторика про завершення конфлікту до Нового року - це умовляння для внутрішнього споживання. Потерпіть, скоро цей кошмар закінчиться. Але тенденція, безумовно, дуже значуща. Народ бачить економічний колапс, розруху і повальну корупцію, тож терпіння його добігає кінця», - виносить свій «вирок» московський «професор», мабуть, не здогадуючись, що його вердикт цілком підходить російським реаліям.

«Єдина «Суджа»

«Парламентская газета» взяла інтерв'ю у «провідного аналітика Фонду національної енергетичної безпеки» Ігоря Юшкова, який розповів, «чим небезпечне можливе захоплення ЗСУ газовимірювальної станції «Суджа» в Курській області».

«У разі зупинки транзиту через газовимірювальну станцію «Суджа» в Курській області, яку зараз за непідтвердженими даними зайняли з'єднання ЗСУ, без російського газу залишаться Австрія, Молдова та Словаччина. Довгограючі ж наслідки й зовсім передбачити важко: вони можуть включати й втрати для російського бюджету, і навіть чергову хвилю дестабілізації в Придністров'ї», - стривожена «ПГ».

При цьому газета явно блефувала: на момент інтерв'ю станцію «Суджа» було вже частково зруйновано, тож прокремлівське видання намагалося максимально пом'якшити ситуацію.

Юшков розповідає, що «сьогодні «Суджа» - єдиний маршрут з доставки газу транзитом до Західної та Центральної Європи, до Словаччини, Молдови та Австрії», і зупинка транзиту через «Суджу» російського газу «означатиме, що ми скоротимо постачання газу на 15 мільярдів кубів – рівно наполовину».

«І відповідно виникне дефіцит. Вже зараз просто на ризик очікувань біржові ціни зросли до 450 доларів за тисячу кубометрів - це найвища ціна з початку 2024 року. Я не виключаю, що у разі припинення поставок через «Суджу» ціни зростуть і до 600, і до 700 доларів, хоча раніше, до речі, вони, навпаки, знижувалися. Принаймні спочатку так відбуватиметься, поки ті ж Австрія та Словаччина не почнуть забирати газ зі своїх підземних сховищ і вибудовувати якусь нову логістику», - пояснює Юшков.

На запитання, «чи загрожує відключення станції серйозною енергетичною кризою Молдові та дестабілізацією Придністров'я», Юшков відповідає: «Тут усе ще складніше. Теоретично газ до Молдови можна пустити через «Турецький потік». Там є старий газопровід, так званий трансбалканський, який раніше працював із півночі на південь. Його можна переналаштувати у зворотний бік, з півдня на північ, щоб по ньому газ надходив із Туреччини через Болгарію та Румунію. Але тут уже питання позиції Молдови. З одного боку, її керівництво останнім часом всіляко конфліктує із Росією з енергетичних питань. І теоретично Молдова може спробувати енергетично «задушити» Придністров'я. З іншого боку - газ, який туди надходить, йде не лише на побутові потреби, він ще й запитує придністровську ГРЕС, яка, у свою чергу, забезпечує електрикою більшу частину Молдови. Тож тут питання вже суто політичних домовленостей».

Що ж до «загрози звичайним росіянам у разі зупинки транзиту», то тут Юшков поспішає заспокоїти: «Нічого не буде. Це є загрозою виключно для експортної інфраструктури. Для внутрішнього ринку загроза якщо і є, то дуже неочевидна: якщо постачання припиняться, «Газпром» просто скоротить видобуток газу на аналогічний обсяг, відповідно не заплатить до бюджету з цього обсягу податки та експортне мито. Але там не надто великі суми, тому, гадаю, про ризик якоїсь глобальної економічної нестабільності говорити не доводиться».

«Що буде зі станцією далі? Чи наважиться російське керівництво на зупинку транзиту, чи українське - на її пошкодження чи знищення?», - запитує Юшкова «Парламентская газета», вже напевно знаючи, що станція практично зруйнована.

«Це питання політичного рішення, - уникає прямої відповіді технар Юшков. - Якщо вище керівництво сприймає всі ці події як короткострокові, то зупиняти прокачування ніхто не буде. Якщо є ризик, що ситуація затягнеться, тоді так, можливо, зупинять і спробують таким чином натиснути на Європу, щоб вона, у свою чергу, натиснула на Україну».

«Щодо пошкодження чи знищення станції, то тут, я думаю, великих складнощів не виникне. Якщо мова піде про пошкодження лінійного трубопроводу, то полагодити його – це справа максимум кількох днів. У крайньому випадку газ можна прокачувати і без суджі. Вона, нагадаю, не компресорна, а лише вимірювальна – і в цей час її потроху ремонтувати та відновлювати», – обнадіює «провідний аналітик».

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»