Новини з Заходу і зміст і тон провідних західних медіа суперечать раннім побоюванням в Україні – і поширюваним Росією твердженням, – що новий радикальний сплеск полестино-ізраїльського конфлікту вплине на обсяг військової допомоги Україні. Поки складається враження, що західні союзники України, навпаки, поспішають надати нову допомогу, поки ці побоювання не поширилися. Увага до України в західних виданнях так само не зменшилася попри все, що відбувається наразі в Ізраїлі і Палестині. Всі провідні західні видання опублікували минулого тижня по декілька текстів про ракетну атаку на село Гроза на Харківщині, в результаті якої загинули 56 людей. В одному з найбільш щемливих, який опублікував The New York Times, розповіли, що “свіжовикопану могилу на сільському кладовищі все ще прикрашали вінки і жовто-блакитний український прапор. На декоративних стрічках було все ще висловлювано скорботу дружини, дітей, дядьків і тіток. Вже наступного дня всіх цих родичів належало незабаром поховати у власних могилах за кілька десятків метрів”. “Згідно з переписом населення, в селі проживало 330 осіб, але співробітник муніципалітету сказав, що у воєнний час населення скоротилося до 150 осіб, тобто в результаті нападу у четвер громада втратила від третини до шостої частини своїх мешканців, – говорилося далі в тексті. – "Всі загинули, – сказав місцевий житель Петро Красевич. Він вказав на кілька будинків на одній вулиці, які, за його словами, удар ракети залишив без господарів. – Зараз це порожній будинок з коровою". У іншому тексті NYT також зазначали, що “у селі, за словами (голови громади Сергія) Старикова, десять будинків стоять порожніми, бо всі їхні мешканці загинули. Невідомо, хто тепер опікуватиметься худобою і домашніми тваринами, яких вони залишили, сказав він”. “Через кілька днів після того, як внаслідок ракетного удару українське село втратило шосту частину свого населення, майже кожен мешканець оплакував загиблих родичів, будинки раптово спорожніли, кладовище розширили, і селяни залишилися з проблемою одночасного поховання значної частини своєї громади, – написали в американському виданні. – Ракета вдарила у четвер, влучивши у поминальників у кафе в крихітному фермерському селі Гроза, і вбила 52 людини, що стало одним з найсмертоносніших одиночних ракетних ударів за всю війну. Українська влада заявила, що у будівлю влучила російська балістична ракета "Іскандер". На поминках оплакували загибель солдата, але більшість присутніх були цивільними особами, серед них три вчителі, 18 мешканців однієї вулиці і майже всі члени родини солдата, який загинув раніше в бою на лінії фронту”. “Вибух убив усіх найближчих родичів солдата, на поминки якого зібрався натовп, Андрія Козиря, включно з його вдовою, донькою, сином, невісткою, тестем, тещею і багатьма іншими. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року Козир жив з сім’єю у Польщі, де його дружина керувала готелем, а син працював на будівництві. Він і його син Денис повернулися, щоб піти добровольцями в українську армію, тоді як його дружина і донька, Аліна і Ліза, залишилися за кордоном. Козир загинув у бою рік тому, коли його село було під російською окупацією. Після того, як Україна повернула собі Грозу, його родина вирішила перепоховати його на місцевому кладовищі”. “Путін гнітить валлійський форпост” Село Гроза розташоване недалеко від Куп’янська, в районі якого росіяни намагаються просунутися вже багато місяців, і про цей наступ західні медіа неодноразово писали. Цими днями, проте, міжнародна увага зосереджена в Україні не там, а на Авдіівці на Донеччині, де російські війська розпочали новий масивний наступ нещодавно. У The New York Times наголосили, що “так само як українським військам важко прорвати велетенські оборонні лінії Росії на півдні, російським військам буде нелегко захопити міцно укріплені позиції Києва навколо Авдіївки, яка знаходиться на лінії фронту відтоді, як у 2014 році підтримувані Росією бойовики захопили територію на сході України, включно з прилеглим містом Донецьк. Українські військові стверджують, що багато російських військових і бронетехніки вже знищено в ході штурму, в результаті якого російські сили захопили менше двох квадратних миль, згідно з геолокаційними даними, які проаналізував Інститут вивчення війни, вашингтонський аналітичний центр. (Голова військової адміністрації Авдіїівки Віталій) Барабаш заявив, що російські війська намагаються оточити Авдіївку, яка знаходиться у стратегічному глухому куті, оточена російськими позиціями з півночі, сходу і півдня”. “З часом Авдіївка стала символом опору російському натиску, – говорилося в цьому тексті американського видання. – Вона витримала вісім років малоінтенсивної війни на сході України до початку вторгнення у лютому 2022 року, а тепер – півтора роки потужних атак російської армії, які залишили місто в руїнах і змусили втекти майже всіх його 30 тисяч мешканців. Українські війська тримаються в умовах авіаударів і безперервних артилерійських обстрілів, використовуючи територію коксохімічного заводу як фортецю і копаючи окопи та бункери навколо неї”. Британський The Times, між тим, раптом написав про Донецьк, який давно вже став містом-привидом з точки зору медійної уваги. “Більшість мешканців Донецька давно забули або ніколи не знали про валлійське походження міста, – стверджував автор тексту в The Times. – Але саме британське вікторіанське підприємництво допомогло перетворити цей регіон на прибутковий промисловий центр, за який сьогодні точиться така жорстока боротьба. До російського вторгнення Донецьк мав майже мільйонне населення і був провідним економічним, промисловим і науковим центром України з високою концентрацією важкої промисловості, переважно металургійної, хімічної і вугільної”. “Місто, яке колись дзвеніло незрозумілими валлійськими голосами, зараз є темним і тихим місцем, якщо не враховувати звуків пострілів і вибухів, – написав він. – Але там є проблиски його своєрідного минулого; частина цього спірного регіону назавжди залишиться Мертір-Тідфіл. Валлійська каплиця, збудована в Юзівці, тепер є православною церквою. Готель "Великобританія" працює (дві зірки). Статуя Джона Юза в робочому жилеті досі стоїть в центрі міста. Територія, де жили його інженери і менеджери, відомий як Англійська Колонія. Там є британський паб. Там навіть збереглися відблиски британської іронії. Як похмуру пародію на кримський референдум 2014 року про приєднання до Росії, українці в Донецьку розпочали кампанію за приєднання до Британії з розміщенням в Інтернеті звернення, в якому оголошували: "Ми вимагаємо референдуму про повернення Юзівки до її історичного лона як частини Об’єднаного Королівства! Слава Джону Юзу і його місту! Боже, бережи Королеву!" Текст рясніє дрібними помилками і неточностями, але британським читачам він явно сподобався. Більшість коментаторів зазначили, що не знали про “валійське” походження Донецька. В найпопулярнішому коментарі автор пожартував, що якби кореспондент The Times розповів про це раніше, щоб валлійці дізналися, що “Путін гнітить валлійський форпост, вони б давно його порішали”. Огляд підготувала Софія Петровська, “ОстроВ”
