Питання відновлення транзиту російського аміаку загострюється з наближенням весни. З 1 березня припиняється дія т.зв. "зернової угоди" під егідою ООН, у рамках якої рашисти розблокували експорт української сільгосппродукції через чорноморські порти. Продовження домовленостей у Кремлі пов'язують із поновленням прокачування російського аміаку через Україну. Транзит було зупинено 24 лютого 2022 р., у день повномасштабного вторгнення путінської воєнщини. Останній ресурс Аміак - сировина для виробництва азотних добрив, залишається єдиним російським сировинним товаром, який зараз не транспортується через Україну у зв'язку з військовою агресією Росії. Газ, нафта та дизельне паливо весь цей час продовжують надходити до ЄС трубопроводами, побудованими в радянський період. Для офіційного Києва це вимушений захід: збереження транзиту енергоресурсів з Росії європейці розглядають як умову для продовження економічних санкцій проти агресора, а також для надання допомоги Україні: військової та фінансової. У питанні транзиту аміаку також є дуже великий політичний тиск. Проте, тут він іде з боку Організації Об'єднаних Націй. Заступник генерального секретаря ООН з гуманітарних питань Мартін Гріффіт на початку грудня наголошував, що відновлення експорту російського аміаку через Україну "надзвичайно важливе, чи не важливіше за зерно" . "Нам дуже потрібні російські добрива. У багатьох частинах світу люди не сіють через брак добрив", – заявив, у свою чергу, генсек ООН Антоніу Гутерреш. М.Гріффіт говорив про запуск аміакопроводу "Тольятті - Одеса" до нового року. Очевидно, що прогноз виявився надто оптимістичним: немає даних про захід у порт "Південний" спеціальних танкерів-аміаковозів. При тому що переговори з цього питання ведуться з вересня. Без особливих зрушень. Тому власник "Тольяттіазота", підсанкційний російський олігарх Дмитро Мазепін 17 листопада звернувся до путіна з проханням посприяти розблокуванню транзиту. Той пообіцяв обговорити це з ООН. У свою чергу президент Володимир Зеленський того ж дня озвучив умову для відновлення прокачування аміаку: великий обмін полоненими за формулою "всіх на всіх". Здавалося б, пропозиція більш ніж розумна та адекватна. Адже український лідер не вимагав, наприклад, виведення російських окупаційних військ із Криму в обмін на транзит. Проте адекватних ініціатив неадекватне кремлівське керівництво не сприймає. "Хіба люди та аміак - це одне й те саме?", - прокоментував путінський спікер Пєсков. Тому неофіційні українсько-російські переговори щодо транзиту аміаку, які 17 листопада відбулися в Абу-Дабі, закінчилися закономірно. Тобто – нічим. Разом з тим, очевидно, що українська пропозиція озвучена і зараз м'яч на стороні Кремля. Тим більше, що у транзиті зацікавлена саме росія, а не Україна. ДП " Укрхімтрансаміак ", оператор української частини трубопроводу, за послуги з прокачування у 2021 р. отримало від росіян приблизно $103 млн. У той час як російські хіміки отримали б зараз близько $2,4 млрд, якщо брати середньосвітові ціни на аміак у 2022 р. У середньому за рік по "Тольятті - Одеса" проходить 2,1-2,3 млн т. Це не можна порівняти з валютними доходами економіки РФ від експорту газу ($55,51 млрд за 2021 р.). Проте зайвими ці гроші для Кремля, за умов санкційного тиску, точно не будуть. Крім того, через падіння обсягів постачання до ЄС утворюються надлишки видобутого ресурсу. Який, за даними західних ЗМІ, російські газовики змушені просто спалювати на свердловинах, у буквальному значенні слова опалюючи небо. Тоді як цей газ можна було використовувати для нарощування виробництва аміаку. Попит на зовнішніх ринках на нього є. Питання впирається у транспортування. Генеральний директор холдингу " Уралхім " (до якого входить "Тольяттіазот") Дмитро Коняєв у червні 2022 р. визнавав, що після введення міжнародних санкцій його компанії не вдалося знайти жодного морського терміналу для перевалки аміаку на танкери. Раніше для цього використовувалися порти країн Балтії. І одеський порт "Південний". Ось чому з практично 100% ймовірністю можна припустити новий раунд переговорів щодо відновлення аміачного транзиту: наприкінці січня – початку лютого. Але навіть якщо у путіна зрештою погодяться на умову офіційного Києва, є ще деякі "підводні каміння". Їх доведеться якось прибирати , перш ніж на магістральному аміакопроводі з Тольятті у напрямку Одеси відкриються запірні засувки. Спірний транзит Конфлікт розпочався у 2015 р., коли " Укрхімтрансаміак " за розпорядженням Мінекономіки підвищив плату за транзит на $8/т на 100 км. "Тольяттіазот" відмовився прийняти змінений тариф. Тому українська сторона вчинила дуже просто. Прокачала той обсяг, який виходив за новими умовами (1,8 млн т.) та зупинила транзит у грудні 2016 р. Росіяни заперечували це рішення. Їм навіть вдалося (після окупації Криму та частини українського Донбасу) отримати рішення Вищого адміністративного суду України на свою користь. У лютому 2017 р. транзит відновився. Але лише у рамках квоти, встановленої Мінекономіки України відповідно до нового тарифу. Загалом судові баталії з цього питання тривають майже 7 років. Черговий епізод датується вже жовтнем воєнного 2022 року. Тоді " Укрхімтрансаміак " отримав вердикт Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (ICAC) на свою користь. ICAC ухвалив стягнути з "Тольяттіазота" борг (який утворився через те, що підприємство продовжувало платити за старим тарифом) плюс відсотки за прострочення. Проте росіяни відмовляються визнавати юрисдикцію цього суду. Тож крапка в даній суперечці далеко не поставлена. Але можливо, сторони зможуть винести його за межі транзитних домовленостей за аналогією з газовими. Нагадаємо, НАК "Нафтогаз України" у 2014 р. розпочав розгляд із російським держконцерном "Газпром" в арбітражному трибуналі Торгової палати Стокгольма. Тоді росіяни як умову продовження газового транзиту в ЄС через Україну наполягали на відкликанні "Нафтогазом" свого позову. Проте позов не було відкликано, арбітражний процес продовжився і в результаті НАК через 3 роки отримав рішення про стягнення з "Газпрому" $2,6 млрд. При цьому транзит газу до ЄС через Україну не зупинявся. Але є ще один дуже важливий момент, який винести за дужки точно не вийде. Це гарантії безпеки для аміачного транзиту. Аміакопровід "Тольятті – Одеса" запрацював у 1981 р., загальна протяжність 2418 км, з них 1018 км проходить через Україну. Аміак у трубі знаходиться під великим тиском у вигляді рідини. У природі це газ жовтого кольору. Надзвичайно отруйний. Тому прорив аміакопроводу – масштабна екологічна катастрофа. В умовах війни, ракетного та артилерійського обстрілу з боку рашистів ризик такої катастрофи багаторазово підвищується. Вже навіть є прецедент. У травні 2022 р., через обстріл, трубу аміакопроводу було пробито в районі Бахмута. Тоді вдалося відбутися відносно легко. За даними донецької облвоєнадміністрації, у повітря потрапило "всього" близько 3 т. аміаку, радіус поразки становив близько 4 км. Як зазначалося вище, у цей час прокачування на Одесу не було, у трубі був лише технічний обсяг, необхідний для її заповнення. Якби пробоїна утворилася при транзиті – витік був би як мінімум у 10 разів більшим. А значить, і наслідки теж були б у 10 разів важчими. Ось чому поновлення прокачування аміаку українська сторона пов'язує з наданням РФ відповідних гарантій безпеки. Умова така: повна відсутність бойових дій у радіусі 2,5 км від трубопроводу. У принципі, такі гарантії росіяни можуть дати. Питання полягає в тому, чи вони їх виконуватимуть. Тим часом Мінагрополітики України повідомило про зменшення кількості суден із сільгосппродукцією у січні, які рашисти пропускали з українських портів: до 2-3 на день. Це у 2 рази менше, ніж у вересні-жовтні 2022 року. Скорочення в Кремлі пояснюють надуманими порушеннями "зернової угоди " з боку цих судів. Фактично ж це означає, що поки путін не готовий до виконання українських умов для відновлення аміачного транзиту. Домогтися цього РФ намагається звичним собі способом: використовуючи силовий шантаж.
