Союзники України в Європі намагаються зібрати сили і засоби для збільшення військової допомоги Україні, передбачаючи припинення допомоги від США. Крім ресурсів і нових підходів до оборонного виробництва, шукають технології, які могли би замінити американські. Йдеться, зокрема, про альтернативи супутникам Starlink і ракетам Patriot. The Wall Street Journal розповіли, що після випадів Елона Маска проти України і її європейських союзників із твердженнями, що фронт впаде без його супутників, телефон Еви Бернеке, виконавчої директорки компанії Eutelsat, став розриватися від дзвінків європейських посадовців. Від Бернеке хотіли дізнатися, що і як скоро могла би поставити Україні Eutelsat, європейська конкурентка Starlink. “Бернеке переглянула запаси своєї компанії і знайшла п’ять тисяч терміналів OneWeb, які можна відправити в Україну протягом декількох тижнів, – говорилося в тексті WSJ. – Ще п’ять тисяч можна було би відправити протягом року. Зараз Eutelsat чекає на зелене світло від Європейського Союзу для розгортання терміналів”. Як пояснили в американському виданні, “зараз в Україні встановлено близько тисячі терміналів OneWeb. Вони більші, ніж тонкі апарати Starlink, і коштують дорожче. Стартова ціна користувацьких терміналів Starlink становить менше 400 доларів, а OneWeb – 3200 доларів. Щоб по-справжньому конкурувати зі Starlink, Eutelsat, імовірно, знадобляться мільярди доларів фінансування від трьох найбільших акціонерів: французького і британського урядів та конгломерату, який контролює індійський мільярдер Суніл Бгарті Міттал”. “Європейські уряди заснували Eutelsat у 1977 році з метою розробки та запуску супутників незалежно від США, – розповіли у The Wall Street Journal. – Протягом десятиліть основним видом діяльності компанії була експлуатація супутників на висоті 22 тисяч миль над поверхнею Землі, які рухалися синхронно з її обертанням, при цьому кожен супутник безперервно передавав сигнал на певну територію. Основними клієнтами були телевізійні станції по всьому світу”. “У 2021 році Eutelsat купила 24 відсотки акцій OneWeb, британської компанії з мережею супутників, які знаходяться набагато ближче до Землі, як у Starlink. Низькоорбітальні мережі коштують дорожче, оскільки для глобального покриття потрібно набагато більше супутників. Їхньою перевагою є те, що сигналам потрібно набагато менше часу, щоб долетіти до поверхні Землі і повернутися назад, що дозволяє здійснювати зв'язок майже в режимі реального часу”. У WSJ зазначили, що “серед переваг Starlink – великі пускові можливості її материнської компанії, SpaceX, чий парк ракет частково багаторазового використання щомісяця виводить на орбіту сотні супутників Starlink. Щоб досягти космосу, Eutelsat часто покладається на ракети SpaceX”. Der Spiegel, своєю чергою, підняли питання альтернативи американським ракетам, які забезпечують Україні оборону від російських “Іскандерів”. Це зенітний ракетний комплекс SAMP/T виробництва Італії і Франції, який використовує ракети Aster. “Більші моделі Aster 30 мають дальність дії 120 кілометрів і висоту до 20 кілометрів, – розповіли у німецькому виданні. – Радар Arabel може націлюватись на сотню цілей одночасно під кутом 360 градусів. Завдяки радару оборонні ракети знаходять ціль зі швидкістю, що в чотири рази перевищує швидкість звуку. Дистанційний підривач випускає так звану осколкову боєголовку прямо перед ворожим літаючим об’єктом. Вона розлітається на найменші частини і перетворюється на цілу хмару снарядів. Одночасно можна вражати до десяти цілей. Трохи менші Aster 15 досягають дещо нижчих показників і не підходять для боротьби з балістичними ракетами. Їх особливо побоюються у протиповітряній обороні, оскільки їх важче перехопити, ніж, наприклад, крилаті ракети, через їхню високу швидкість і часом непередбачувану траєкторію польоту”. Ракети Aster менш випробувані, ніж Patriot, тобто, вони ще потребують допрацювання, зазначили у Der Spiegel. Їхні розробники швидко вчаться, але сам процес їхнього виробництва не швидкий, бо потребує потужностей у двох країнах. Тож “наразі Patriot залишаються незамінними для протиповітряної оборони Європи. Пройдуть роки, перш ніж у неї з’явиться власний захисний щит із системою SAMP/T”, – підсумував німецький журналіст. Україна і союзники вже набрали, втім, швидкості в інших оборонних проєктах. “8 квітня Європа оголосила про виділення мільярда євро з непередбачених прибутків від заморожених російських активів на будівництво нових гаубиць. Це поки найбільша сума, призначена спеціально для українського артилерійського виробництва, частина з понад 20 мільярдів євро, які Європа виділить на оборонний сектор України протягом наступного року, замість того, щоб просто відправляти зброю. “По-перше, це дешевше, – сказала Катаріна Матернова, посолка ЄС в Україні. – По-друге, це швидше. По-третє, ви скорочуєте транспортні та логістичні витрати і час. По-четверте, це допомагає економіці зростати””, – процитували у The Washington Post. В американському виданні розповіли, що “у міру того, як запаси озброєнь часів Байдена зменшуються, зростають сумніви щодо того, чи зможе Європа повністю компенсувати можливе припинення американської допомоги, особливо в таких ключових сферах, як протиповітряна оборона. Європейський посадовець, який говорив на умовах анонімності, щоб поділитися внутрішніми дискусіями, сказав, що все більше країн розглядають модель вливання грошей в оборонну промисловість України замість того, щоб відправляти зброю, пропонуючи швидший шлях, оскільки власні запаси Європи вичерпуються після багатьох років постачання зброї Києву”. “Ця стратегія також дозволяє країнам НАТО використовувати Україну як випробувальний полігон для розробки озброєнь, таких як безпілотники, в яких вони не мають достатнього досвіду, сказав посадовець, – додали у The Washington Post. – 155-мм гаубиця “Богдана” з вражаючою дальністю стрільби у 25 миль є першою гаубицею українського виробництва калібру НАТО і може допомогти гарантувати безпеку країни. “Це взаємовигідна угода, – додав європейський посадовець. – Для нас це дешевше. Їм потрібно виробляти. І українці багато чому нас вчать””. У британському The Economist написали, що “цього року Україна планує побудувати п’ять мільйонів бойових дронів з видом від першої особи (FPV), порівняно з двома мільйонами минулого року. Вона має на меті створити 30 тисяч більших дронів дальнього радіусу дії. А Зеленський поставив за мету створити три тисячі сучасних крилатих ракет, таких як новий “Довгий Нептун” з дальністю польоту 1000 км, і “ракети-дрони”, такі як “Паляниця” з турбореактивним двигуном. Україна також випробовує власні балістичні ракети на російських цілях. (Фабіан Гофман, експерт з ракет, вважає, що ці цифри для великих ракет можуть бути амбітними). Інновації зробили українські технології радіоелектронної боротьби передовими. Ніко Ланге, колишній посадовець німецького міністерства оборони, вважає, що зараз вони випереджають російські і західні системи. Одним з нещодавніх успіхів стала станція радіоперешкод “Ліма”, яка виводить з ладу систему наведення російських планерних бомб, що руйнували українські оборонні позиції”. “Україна також нарощує виробництво традиційних видів озброєнь. Минулого року вона виробила понад 2,5 млн артилерійських і мінометних снарядів завдяки партнерству з норвезькою компанією Nammo та франко-німецькою фірмою KNDS. Щомісячне виробництво високо оцінюваної самохідної гаубиці “Богдана”, яку виробляють на українському КЗВВ, збільшилось з шести до близько 20 одиниць. Це втричі швидше, ніж французька компанія Nexter може виробляти свої дорогі гармати Caesar”, – порівяли у The Economist. “Проте існують прогалини в тому, що Україна може виробляти, що робить спільні підприємства з європейськими та американськими фірмами життєво важливими, – наголосили у британському виданні. – Ходові частини для бронетехніки все ще доводиться імпортувати. Німецький оборонний гігант Rheinmetall нещодавно відкрив перший з двох заводів в Україні для виробництва своєї бойової машини піхоти Lynx. Іншим викликом є зменшення залежності від західних систем протиповітряної оборони, особливо американських. За словами (ексміністра оборони Андрія) Загороднюка, потреба в них “настільки велика, що її неможливо задовольнити за рахунок імпорту”. У січні Олександр Сирський, головнокомандувач ЗСУ, підтвердив, що Україна розробляє систему, здатну збивати балістичні ракети. Спільне підприємство з французькою фірмою Thales забезпечить радар і оптоелектроніку”. “Нам потрібна помста” Все менше вірячи у можливість досягнення миру з Росією у найближчому майбутньому, західні оглядачі все більше ставлять під питання “мирні” заяви і дії американських топ-посадовців, які взялися бути посередниками між двома країнами, а натомість чинять тиск на одну з них, жертву агресії, і пропонують все більше поступок іншій, агресорці. The Wall Street Journal, зокрема, опублікували “гід” по чотирьох українських областях, на які у переговорах з посланцями зі США претендує президент Росії Владімір Путін. Там зазначили, зокрема, що “всі регіони проголосували за проголошення незалежності України від Радянського Союзу у 1991 році. На цих територіях проживає велика кількість етнічних росіян і російськомовних, але опитування давно показують, що більшість жителів України, незалежно від етнічної приналежності чи мови, вважають себе громадянами України. Багато з тих, хто лояльні до Києва, виїхали з цих регіонів після їхньої окупації Росією, а Москва відправила туди жити своїх громадян. Росія проводить насильницьку кампанію з русифікації цих територій, ув'язнюючи і катуючи тисячі цивільних, які чинили опір. Переважання російської мови в Україні, особливо на сході та півдні, є спадщиною століть імперського контролю з боку Москви, яка просувала її як мову роботи та культури і придушувала використання української мови, часто із застосуванням насильства”. Також у WSJ звернули увагу, що “Путін довгий час стверджував, що Росія має право вторгатися в інші країни, де живуть російськомовні. Але його вторгнення в Україну мало протилежний ефект. З моменту першого вторгнення Росії у 2014 році кількість українців, які вважають українську мову рідною, зросла до 78 відсотків з 48, тоді як кількість носіїв російської мови впала до 6 відсотків з 31, згідно з опитуваннями Фонду “Демократичні ініціативи”, київського соціологічного центру”. “Росія хоче визнання її повного контролю над цими територіями в рамках остаточної мирної угоди, але її вимоги набагато ширші, – нагадали також там. – Москва хоче, щоб Україна відмовилася від спроб приєднатися до Організації Північноатлантичного договору та обмежила чисельність своїх збройних сил. Кінцевою метою Путіна, оголошеною напередодні вторгнення у 2022 році, є російський контроль над Києвом. Саме тому українське керівництво розглядає переговори Росії зі США як спробу послабити підтримку України, щоб полегшити шлях до цієї мети”. The Economist також написали, що “понад 70 відсотків територій Херсонської та Запорізької областей окуповані росіянами. Це дві з чотирьох українських областей, які Кремль стверджує, що анексував у 2022 році. (Лише Північна Корея та Сирія, яку тоді очолював колишній диктатор Башар аль-Асад, офіційно визнали претензії Росії). Минулого року Владімір Путін заявив, що частини цих областей, які контролює Україна, повинні бути передані Росії як умова припинення вогню. “Ми готові до будь-яких сценаріїв, – каже (глава Херсонської обласної адміністрації Олександр) Прокудін, – але здача неокупованої частини Херсонської області не є одним з них”. За даними української розвідки, росіяни чотири рази намагалися його вбити”. “Інспектуючи новеньку школу-бункер у сусідньому Запоріжжі, Іван Федоров, губернатор області, так само уїдливий, – говорилося далі в тексті The Economist. – Він каже, що у лютому 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення, Україна мала набагато складніші часи: “Зараз ми сильніші”. На момент вторгнення Федоров був мером Мелітополя, міста, яке зараз знаходиться на окупованій частині області. Він був заарештований росіянами, але звільнений в ході обміну полоненими після відмови співпрацювати з ними. Україна ніколи не змириться з втратою окупованих земель, каже він. “Ми розуміємо, що без британської, європейської та американської підтримки ми не зможемо звільнити наші території”, але якщо перемир'я буде нав’язано Україні, то поновлення війни буде лише питанням часу. “Трамп може приймати рішення відносно території Сполучених Штатів, – каже він, – але не України””. “На Оріхівському фронті, за 60 км на південний схід від Запоріжжя, бої йдуть постійно, – продовжувався текст. – Але тамтешні солдати кажуть, що поки що не бачили жодного нового великого наступу. Моральний дух і впевненість вищі, ніж кілька місяців тому. Бойова Відьма, заступниця командира артилерійського батальйону, каже, що постачання боєприпасів значно покращилося, хоча їй ніколи не вистачало снарядів ні іноземного, ні українського виробництва. Нові технології ведення бою підвищили точність, а це означає, що для ураження цілі потрібно менше снарядів”. “У той час як політики зухвалі, а солдати спокійні та впевнені, у Кривому Розі, що за 115 км на захід від Запоріжжя, настрої зовсім інші, – розповіли також у The Economist. – Тут скорбота виливається у заклики до помсти. 4 квітня балістична ракета вбила 19 людей, у тому числі дев'ятьох дітей на дитячому майданчику. Росіяни заявили, що завдали “точного удару” по зустрічі солдатів і західних військових інструкторів у ресторані RoseMarine. Насправді, за словами персоналу, який робив прибирання, там щойно закінчився дитячий день народження, а також зустріч місцевої бізнес-асоціації. Ракета впала за сотні метрів від ресторану, одразу за дитячим майданчиком поруч із ним”. “Через п'ять днів після того удару в районі багатоповерхової забудови 1970-х років було моторошно тихо. Безперервний потік людей ніс плюшевих ведмедиків, квіти та іграшки, щоб залишити їх у купах, що зростали. Одним із загиблих був дев'ятирічний Герман Тремполець. Після вторгнення його сім'я втекла до Польщі, зі сльозами на очах розповідає його мати Ілона. Вони повернулися через рік, бо “не думали, що таке може статися з нами. Це не війна, це путінський терор”. У маленькому магазинчику неподалік Наталя, фельдшерка, згадувала про масове вбивство внаслідок удару і страх, що може послідувати друга ракета. Біля магазину стояли квіти в пам'ять про Віту Головко, подругу Наталії, яка там працювала. Головко загинула, коли впала на свою маленьку внучку, врятувавши її від осколків, що розсікали повітря. Наталя, стоячи біля шафи з замороженими продуктами та морозивом, була непримиренною. “Нам потрібна помста””. Про поширені сумніви щодо перемир’я на морі розповіли у The New York Times. “Незважаючи на зобов'язання про припинення вогню, країни все ще ведуть переговори про те, чи набуде воно чинності, і якщо так, то яким чином, – зазначив кореспондент цього видання. – Офіцери військово-морського флоту і власники бізнесів у Одесі використали цю затримку для того, щоб зважити всі “за” і “проти” угоди. Припинення вогню може врятувати порти від російських безпілотників і ракетних ударів, але це також може означати втрату стратегічної переваги України на морі – можливо, єдиної ділянки поля бою, де вона має перевагу. “Я не хочу припинення вогню, – сказав Таріел Хаджишвілі, керівник ТОВ “Новік”, української судноплавної компанії, яка працює в Одесі. – Єдина сторона, яка хоче припинення вогню, – це Росія, тому що вона більше не контролює Чорне море””. “Скептицизм України тільки посилився після того, як Москва висунула умови перемир'я: скасування деяких західних економічних санкцій і повернення до попередньої угоди, підтриманої ООН, яка дозволяла Росії контролювати комерційні судна, що виходять з українських портів для перевірки озброєнь, – дві вимоги, які для Києва є неприйнятними”, – зазначили у NYT. Там наголосили, що “все, що Україна могла б отримати від припинення вогню, – це припинення російських атак на її порти, кажуть експерти. Ці атаки пошкодили кілька суден і знищили численні контейнери та зерносховища. За словами Юрія Васькова, колишнього заступника міністра інфраструктури України, на піку атак, у другій половині 2023 року, експортна спроможність одеських портів впала до 20 відсотків”. “Капітан Дмитро Плетенчук, речник Військово-морських сил України, заявив, що “для України припинення вогню в Чорному морі в першу чергу означає припинення нападів на портову інфраструктуру, щоб наш зерновий коридор міг працювати без перебоїв”, – процитували у The New York Times. – “Це все, що Росія може запропонувати нам у цій угоді”, – сказав він під час інтерв'ю в Одесі. Ця пропозиція, однак, була відсутня в заявах Білого дому, якими оголосили про припинення вогню в Чорному морі минулого місяця”. Три ракети Звичайно, писали західні видання також чимало про те, як, прикриваючись мирними ініціативами, Росія продовжує нищити українських людей. У Сумах, в яких росіяни вбили 35 людей і поранили близько 130, як розповіли The New York Times, “мало хто з присутніх побачив помилку, на яку посилався Трамп, враховуючи, що було випущено дві балістичні ракети. Ракети було випущено з інтервалом близько трьох хвилин, очевидно, скоординовано для так званого подвійного удару. Тактика послідовного запуску двох боєприпасів в одну ціль може мати на меті влучити у працівників екстреної медичної допомоги або людей, які вибираються з-під завалів, збільшуючи кількість жертв”. “У неділю, серед пилу і вереску автомобільних сигналізацій після першого удару, 37-річна Вікторія Рудика стояла на колінах на тротуарі, притискаючи руками дірку в грудях своєї 6-річної доньки Еліни, розповіла вона в інтерв'ю у вівторок, – говорилося в тексті NYT. – Як і інші люди, які надавали допомогу пораненим, вона не могла втекти з місця події. За її словами, машина, яка проїжджала повз, з вереском зупинилася і завантажила матір і доньку, щоб відвезти їх до лікарні – якраз вчасно, оскільки другий удар пролунав і засипав місце події уламками, які відскакували від даху машини. Лікарі витягли металевий осколок з легені дівчинки”. В американському виданні зазначили, що “за останні місяці Росія атакувала Суми таким чином різноманітними ударами. Як правило, друга ракета або безпілотник запускається з проміжком близько 20 хвилин, щоб застати працівників швидкої допомоги, коли вони прибувають і розосереджуються, сказав Олег Стрілка, речник Державної служби України з надзвичайних ситуацій”. “Наприклад, подвійний удар минулого місяця був спрямований на вхід до бомбосховища в лікарні у сусідньому місті, щоб вразити людей, які бігли у безпечне місце, розповів Стрілка. Цю інформацію підтвердив сусід. Другий удар влучив у двері бомбосховища, заблокувавши людей всередині, але нікого не було вбито. Ближче до кордону, за словами Стрілки, Росія націлилася на пожежні машини за допомогою невеликих вибухових дронів, які вичікувально зависають над дорогами після того, як артилерійський обстріл спричиняє пожежі. Пожежні команди здебільшого перестали реагувати”. Журналістки The Wall Street Journal, які побували у Кривому Розі через півтора тижні після трагедії там, розповіли історії її жертв. Серед них – 15-річні закохані Аліна і Данило, єдині діти своїх батьків, які загинули на прогулянці разом з двома їхніми друзями. “Після школи 4 квітня, у день удару, Данило зводив домашнього улюбленця, йоркширського тер'єра, до грумера і поспішив до Аліни додому. Вони не бачилися кілька днів, тому що минулого тижня Данило отримав погану оцінку і залишався вдома, щоб зосередитися на навчанні. “Він сказав, що дуже скучив за нею”, – розповіла його мама, Наталія Нікітська, яка дозволила йому піти побачитися з Аліною. Данило допоміг мамі Аліни, Марті Куценко, занести продукти на четвертий поверх до їхньої квартири і почекав, поки Аліна збиралася. “Вона переміряла багато одягу у своїй кімнаті”, – сказала Куценко”. “Було близько 17:00, коли Аліна з Данилом і двома друзями вийшли гуляти житловими кварталами Кривого Рогу, промислового міста, побудованого на залізорудному родовищі. Данило зателефонував матері, щоб попросити дозволу затриматися на вулиці довше, ніж зазвичай, щоб провести більше часу зі своєю дівчиною. Їхній шлях пролягав повз багатоквартирні будинки радянських часів до ресторану RoseMarine, де персонал відпочивав після напруженого дня. Ресторан приймав вечірку з приводу дня народження, а також бізнес-форум з індустрії краси, організований бізнес-асоціацією Кривого Рогу. На заході були присутні близько 80 людей, переважно жінки”. “Коли близько 18:30 пішов останній гість, працівники кухні вийшли на перекур за ресторан. Кухар випробовував нову камеру GoPro і знімав, коли на телефоні одного з працівників кухні спалахнув сигнал тривоги і той сказав: “Наближається ракета”. Наступної миті вибух повалив кухаря на землю, зверху на нього – шеф-кухаря ресторану. Ракета вибухнула менш ніж за сто метрів від ресторану, розкидавши осколки, які розрізали метал, дерева і плоть. Росія часто наносила повторні удари після першої атаки, але бажання кухаря допомогти було сильнішим за інстинкт шукати укриття”. “Камера продовжувала знімати, коли кухар, важко дихаючи, підбіг до жінки, що стояла над маленьким хлопчиком у жовтій куртці, який лежав обличчям донизу на землі біля триколісного велосипеда. “Викличте швидку, будь ласка!” – благала вона. Кухар спробував зателефонувати до служби порятунку, але мережа не працювала. Поліцейська нагрудна камера зафіксувала сцени страждань на місці вибуху. Люди, що вижили, витягали з автомобілів поранених, у тому числі бездиханне тіло 7-річного хлопчика, який проїжджав повз із батьками”. За свідченнями журналісток WSJ, “більше тижня потому ошелешені мешканці все ще підбирали з трави осколки та скло. Наталія Калиниченко знімала відео, щоб довести родичам у Росії, що удар не був спрямований на ресторан, як стверджувала Москва. “Безглуздо намагатися їм щось пояснити”, – сказала Калиниченко, чия квартира виходить вікнами на дитячий майданчик. Проте вона спробувала. Діти з цікавістю підійшли подивитися на гойдалки і пісочницю, завалені квітами, цукерками і м'якими іграшками. “Де був вибух?” – запитав один хлопчик. “Ходімо подивимося на ту дірку в землі”, – відповів інший, показуючи на вирву, створену уламком ракети. 9-річний Кирило тихо стояв і дивився на підношення, а потім витягнув з кишені своєї куртки іграшкову вантажівку. “Я вже не маленький, мені не потрібна ця іграшка, – сказав він, додаючи її до гори м'яких іграшок. – Це означає, що ми більше ніколи не зможемо тут гратися?”” “Аліну і Данила поховали пліч-о-пліч, поруч із 3-річним Тимофієм, наймолодшою жертвою удару, – закінчувався текст The Wall Street Journal. – М’яку іграшку-бобра, яку Данило подарував Аліні, поклали у труну разом з нею. За останні 1100 гривень (27 доларів), які були у свині-скарбничці Данила, його батьки купили букет на її могилу”. Важелі і противаги Тож Росія не залишає наміру знищити Україну, і продовжує робити це багатьма доступними їй способами. Зокрема, The Guardian звернули увагу, що “американське неонацистське терористичне угруповання з лідером у Росії закликає до цілеспрямованих вбивств і нападів на об'єкти критичної інфраструктури України з метою дестабілізації ситуації в країні, яка веде переговори з Кремлем про припинення вогню. “База”, яка має мережу осередків по всьому світу, була заснована у 2018 році і стала об'єктом невпинного контртерористичного розслідування ФБР, що призвело до кількох арештів і офіційного визнання її терористичною організацією урядами країн світу. Тепер, коли адміністрація Трампа відсторонила ФБР від переслідування ультраправих, “База”, залишена без контролю, намагається експортувати своє насильство за кордон”. “Це перший випадок, коли “База” відкрито приєдналася до ширших геополітичних цілей Кремля, і така раптова зміна, на думку експертів, свідчить про її ймовірну причетність до російських диверсійних і пропагандистських операцій, які зараз проводять по всій Європі, – наголосили у британському виданні. – Засновник і лідер “Бази” Рінальдо Наццаро, напівперебіжчик-американець, який працював зі спецслужбами США під час війни з тероризмом, а зараз живе у Санкт-Петербурзі, роками викликав підозри в тому, що він є агентом російської розвідки. Навіть члени “Бази” припускали, що він був шпигуном, і насторожено ставилися до джерела його грошових надходжень”. “У повідомленнях у Telegram “База” пропонує готівку добровольцям і завербованим для здійснення нападів на “електростанції, військові та поліцейські транспортні засоби, військовослужбовців і поліцейських, урядові будівлі, [українських] політиків” у Києві та інших містах України””, – процитували у The Guardian. Там додали, що “пости із закликами до нападів на Україну вперше з'явилися на акаунті “Бази” у ВКонтакті, який розміщений у Росії і яким керує Наццаро. Головною електронною адресою для вербування в “Базу” також є адреса Mail.ru – поштового провайдера відомого соратника російського президента Владіміра Путіна”. При цьому Росія – не сильна і може бути змушена припинити війну, вважають у Le Monde, де зазначають, що Трампова тарифна війна таки відбивається на російській економіці, навіть попри те, що для Росії США не ввели тарифів. “Мобілізація економіки та використання суверенних фондів вичерпують себе. Уповільнення очевидне: зростання зараз втричі повільніше, ніж у 2024 році. Труднощі у світовій економіці, спричинені нещодавніми торговельними рішеннями Дональда Трампа, додадуть до цієї картини ще більше. Підвищення американських тарифів буде тиснути на глобальну економічну активність. Міжнародний попит на нафту знизиться, а ціни на неї вже почали падати”, – написали у Le Monde. “Росії це стосується безпосередньо, – говорилося далі у тексті французького видання. – Внаслідок західних санкцій ціни на нафту вже є зниженими по відношенню до світових, тому що російські виробники повинні продавати достатню кількість за будь-яку ціну, щоб забезпечити іноземну валюту для військових зусиль. Поки що це працює: щомісяця в Росію надходить еквівалент п’ятивідсоткового місячного ВВП у вигляді позитивного торговельного балансу, який значною мірою визначається цінами на нафту. На початку війни, коли ціни на нафту стрімко зросли, він навіть сягнув 11 відсотків ВВП. Таким чином, цей ресурс відіграв вирішальну роль у стійкості російської економіки перед обличчям фінансових потрясінь”. “Отже, – продовжили у Le Monde, – саме нафтові доходи тримають російську економіку на плаву. Перспектива значного падіння цін на нафту – не найкраща новина для Владіміра Путіна, який, без сумніву, спробує домогтися від Саудівської Аравії скорочення обсягів видобутку в рамках Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК), якщо вона підтвердиться”. “Російська економіка сповільнюється, інфляція залишається неконтрольованою, а напруженість у сфері державних фінансів зростає. На цьому тлі будь-яке скорочення доходів від продажу нафти створить додатковий тиск на фінансування війни. Попередні кризові епізоди свідчать, що при менш ніж 35-40 доларах за барель російська влада вже не контролює наслідки падіння цін на нафту”. “Якщо світові ціни на нафту надовго впадуть нижче цього рівня, ймовірність того, що війна зупиниться через брак достатнього фінансування в Росії, різко зросте. І навпаки, доки Росія зможе продавати бажані для неї обсяги нафти за ціною, значно вищою за 40 доларів за барель, вона матиме ресурси для продовження загарбницької війни в Україні”, – підсумував автор тексту у французькому виданні. “Українська демократія ніколи не ґрунтувалася на верховенстві права” Попри всю прихильність західних оглядачів, на Україну у них теж вистачило критичних зауважень. У The New York Times, наприклад, звернули увагу на абсурдну ситуацію, коли від українок, які заробляють мільйони на OnlyFans, вимагають сплати податків, які ті охоче сплачують, і одночасно відповідальності по кримінальній статті за поширення порнографії. Депутат Ярослав Железняк подав законопроєкт, який мав би це виправити, легалізувавши порнографію. “За оцінками, в Україні працює близько 3500 учасниць OnlyFans, хоча невідомо, скільки з них створюють контент, який за українським законодавством вважається порнографією. (Значна частина, але не весь контент на OnlyFans є відверто сексуальним.) За словами Железняка, який посилається на дані Державної податкової служби, між 2020 і 2022 роками лише на OnlyFans українки заробили 123 мільйони доларів”, – розповіли у NYT. “Декриміналізація порнографії може принести близько 12,3 мільйона доларів податків щорічно, за даними Офісу ефективного регулювання, аналітичного центру в Україні, що фінансується ЄС. Цього було б достатньо, щоб купити 24 тисячі безпілотників FPV або підтримувати український антикорупційний суд протягом року. Натомість у 2024 році прокурори передали до суду майже 1400 справ за статтею 301 – порівняно з 757 роком раніше, – що Офіс ефективного регулювання назвав “неналежним” розподілом ресурсів під час війни”. Нарешті, The Economist підсвітив те, що його кореспонденти назвали монополізацією влади Володимиром Зеленським. Вони констатували, що від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну ліберальні помірковані українці стоять перед дилемою: публічно обговорювати корупцію і некомпетентність у вищій державній владі значить допомагати Росії, мовчати про це – значить заохочувати такі явища. Критикувати Зеленського стало ще складніше після інциденту між ним і Дональдом Трампом і його віцепрезидентом Джі Ді Венсом у Білому домі. Між тим, президент і його люди дозволяють собі тиск на політичну і громадянську опозицію, наприклад, за допомогою звільнень, переміщень на посадах і санкцій, які фактично виключають участь тих, проти кого вони введені, у виборах. Державну владу сконцентровано в офісі президента, а не розподілено між парламентом і урядом, как належить по Конституції. “Українська політика далека від російської, а концентрація влади є природним наслідком війни. Але деякі з найпалкіших прихильників України дедалі більше хвилюються, що це може зайти надто далеко, – написали у The Economist. – Дійсно, українська демократія ніколи насправді не ґрунтувалася на верховенстві права. Її плюралізм забезпечувався різноманітністю її регіонів, конкуруючими інтересами владних груп і активним громадянським суспільством, яке спиралося на підтримку західних посольств і медіа. Але всі ці противаги послаблюються або усуваються”. Огляд підготувала Софія Петровська, “ОстроВ”
