В той час як президент США Дональд Трамп і представники його адміністрації продовжували епатувати публіку, зокрема, проросійськими заявами, з-посеред республіканців виділилася своєрідна опозиція. На неї звернули увагу передусім після подвійного удару росіян по Сумах у Вербну неділю. Найбільш жорстко з цього приводу висловилося близьке до республіканців видання The Wall Street Journal. У редакційній колонці всього на кілька абзаців там написали, зокрема, що “Трамп і його головний переговірник Стів Віткофф продовжують стверджувати, що Путін хоче миру. Пропозиція президента Трампа про 30-денне припинення вогню лежить на столі вже довше, ніж тривало би саме припинення вогню. Мир, якого, схоже, прагне Путін, – це мир цвинтаря для українців”. “Немає жодних ознак того, що Путін готується припинити війну” Якщо донедавна американські медіа спостерігали за “мирною” ініціативою Дональда Трампа з помірним оптимізмом, на сьогодні цей оптимізм чи не повністю розвіявся. Американські оглядачі, втім, демонструють віру, що сам Трамп таки хоче досягти сталого миру. Кореспондент Politico, наприклад, припустив, що президент США просто не розуміє президента Росії. “Можна подумати, що президент Росії Владімір Путін прагне досягти мирного врегулювання в Україні, – написав він. – Втрати у війні, яку він розпочав, сягнули приблизно 700 тисяч російських солдатів убитими і пораненими. Він продовжує втрачати по тисячі солдатів щодня, при цьому майже не здобуваючи території. Його економіка прямує до стагфляції, а ціни на основні споживчі товари зашкалюють”. “Більше того, президент Дональд Трамп робить все можливе, щоб Путіну було легше піти на угоду. У шаленому пориві до “миру” Трамп майже вимостив Путіну дорогу до столу переговорів, йдучи на упереджувальні поступки і киваючи на кремлівську пропагандистську брехню. Від прийняття російської тези про те, що вторгнення було відповіддю на прагнення України вступити до НАТО, до наполягання на тому, щоб Україна відмовилася від захопленої Росією території, до делегітимізації українського президента Володимира Зеленського та фактичного нівелювання можливості використання європейських миротворців відмовою їм у гарантії безпеки з боку США, – Білий дім прийняв більшість риторики та умов Москви”. “Тим не менш, замість того, щоб прийняти поступки, погодитися на припинення вогню і рухатися далі до того, що може стати перемогою, якщо ще не тріумфом, Путін тягне час, – говорилося далі в тексті Politico. – Посланець Трампа Стівен Віткофф провів у п'ятницю третю зустріч з Путіним, яка закінчилася так само слабким просуванням, як і попередні дві. А через два дні Росія продемонструвала свою постійну зневагу до прагнення Трампа до миру, здійснивши смертоносну атаку під час богослужіння у Вербну неділю, в результаті якої загинули десятки вірян”. “Кричуща невідповідність між такою великою кількістю пропозицій Білого дому і нульовою відповіддю Путіна, можливо, нарешті привернула увагу Трампа. Коли в якості умови припинення вогню в басейні Чорного моря, який українські безпілотники значною мірою очистили від російських військових кораблів, забезпечивши безперешкодне торговельне судноплавство, Путін зажадав позбавити Україну суверенітету, зробивши її підопічною Організації Об'єднаних Націй, Трамп, нарешті, пригрозив вторинними санкціями відносно російської нафти. А в п'ятницю після невдалої зустрічі з Віткоффом він опублікував розчароване повідомлення: ‘Росія повинна просуватися (у мирних переговорах. – “ОстроВ”). Занадто багато людей гине, тисячі щотижня, у жахливій і безглуздій війні’”. На думку кореспондента Politico, “правда, яка досі вислизала від Трампа та його адміністрації, полягає в тому, що Путін насправді не зацікавлений у мирних переговорах з Україною. Нездатність адміністрації Трампа побачити цей очевидний факт значною мірою пояснюється тими самими трьома ‘сліпими плямами’, які вражають практично всіх американських президентів у відносинах з Росією: незнанням країни, безмежною вірою в особистий дар переконання і нездатністю оцінити ідеологічні та політичні імперативи, які керують авторитарними режимами. У всіх трьох сферах Дональд Трамп, схоже, перевершив своїх попередників у Білому домі”. У тексті він наводить “сім речей про Путіна, які Трамп не розуміє”. Йдеться про те, що Владіміру Путіну потрібна війна, тому що вона, зокрема, виправдовує його диктаторський режим, тримає російську економіку після її переорієнтації на оборонний сектор, задовольняє російське суспільство, яке вже звикло до пов’язаних з війною високих зарплат і соціальних виплат. У Politico також припустили, що, як будь-яка диктатура, путінський режим ризикує не встояти через різкі зміни як-то перехід від війни до мирного життя, і що щоб збалансувати будь-які такого роду ззрушення, Путіну потрібні великі здобутки, тобто, перемога над Україною. “Пряники, які пропонує Трамп, необхідно замінити батогами – ефективною і послідовною політикою, спрямованою на те, щоб зробити вартість ведення війни вищою за ціну миру, – підсумували у Politico. – Впровадження вторинних санкцій проти імпортерів російської нафти, як нещодавно запропонував Трамп, могло б стати одним з таких заходів. Закриття лазівок у санкціях проти російського енергетичного сектору, із включенням до них найбільшої російської нафтової компанії ‘Роснефть’ і найбільшого виробника скрапленого газу ‘Новатек’, стало би ще одним кроком у правильному напрямку, поряд із припиненням імпорту російського скрапленого газу до Європи. Закриття лазівки в санкціях у ключових банків, таких як Россельхозбанк і австрійський Райффайзенбанк, також допомогло би сконцентрувати увагу Путіна. Само собою зрозуміло, що припинення коливань американської військової допомоги Україні і її суттєве збільшення справило би враження”. У The New York Times, своєю чергою, зазначили, що “немає жодних ознак того, що Путін готується припинити війну. Він щойно підписав указ про новий масштабний призов до армії. Тим часом Північна Корея, за даними Південної Кореї, відправила ще щонайменше три тисячі солдатів, щоб приєднатися до 11 тисяч, які вже воюють за Росію, в основному намагаючись витіснити українців з території, яку вони захопили під Курськом”. “Все це, кажуть, засмутило Трампа. У неділю, в рідкісному прояві невдоволення Путіним, президент заявив, що він ‘дуже злий’ і ‘розлючений’ на росіянина. Але він також звинуватив Зеленського у тому, що той ‘намагається відійти’ від угоди про мінерали, попередивши, що це може призвести до ‘великих, великих проблем’. У середу спеціальний посланник Путіна з інвестицій та міжнародних економічних відносин Кіріл Дмітрієв прибув до Вашингтона на новий раунд переговорів. Він вже неодноразово зустрічався зі Стівом Віткоффом, посланцем Трампа у справах Росії та Близького Сходу. Тим не менш, агентство Reuters повідомило, що високопоставлені посадовці Трампа сумніваються в тому, що мирної угоди можна буде досягнути у найближчі кілька місяців”. Втім, говорилося далі в тексті NYT, “незважаючи на нібито злість на Путіна, Трампів список країн, яким загрожують нові тарифи, не включає Росію. Причиною, пояснили у Білому домі, є те, що з Росією немає торгівлі. Але у списку є Україна, як і країни, які мають ще менший обсяг торгівлі зі Сполученими Штатами, ніж Росія, наприклад, Бруней”. “Високопосадовці повторюють російську версію війни” Запитання в тому, чи є діло самому Дональду Трампу, як саме закінчиться війна в Україні, якщо його проголошена мета – лише закінчити війну. На те, що Вашингтон ввів нові торговельні тарифи для Києва, але не для Москви, звернули увагу численні оглядачі. У The New York Times також написали, що “міністр фінансів США Скотт Бессент заявив у середу в інтерв'ю Fox News, що Москву оминули, оскільки санкції, запроваджені проти неї після повномасштабного вторгнення в Україну в 2022 році, означають, що торгівлю між США та Росією фактично припинено. Північна Корея, Куба та Білорусь, які також перебувають під жорсткими санкціями, також були виключені з нових зборів”. Втім, “торговельні дані малюють складнішу картину, – продовжувався текст NYT. – Обсяг торгівлі США з Росією впав до найнижчого рівня за останні десятиліття після вторгнення. Але минулого року, згідно з американськими торговельними даними, Росія все ще експортувала до Сполучених Штатів товарів на суму близько трьох мільярдів доларів, переважно добрива та платину. Ця цифра значно перевищує вартість американського імпорту з деяких менших країн, на які націлився Трамп, таких як Лаос і Фіджі, що викликає запитання про те, чи не було рішення Білого дому обійти Росію стратегічним вибором”. Російський кореспондент NYT поширив припущення, що введення тарифів для Росії Трамп планує використовувати як важіль у переговорах: раніше він погрожував Москві введенням додаткових тарифів у разі її відмови від пропозицій перемир’я. Як аргумент на підтримку цієї ідеї у виданні навели також введення найнижчого – 10-відсоткового – тарифу для Ірану, з яким США збираються вести переговори про припинення іранської ядерної програми. “Структура російського експорту також могла зіграти свою роль, – додали у NYT. – Росія є третім за величиною іноземним постачальником добрив до Сполучених Штатів, і загальний обсяг її експорту добрив збільшився за останній рік. Трамп зважував, як захистити американських фермерів, ключовий електорат, від наслідків своїх торгових воєн. Утримання низьких цін на добрива може бути частиною цієї стратегії”. Тим не менш, інші оглядачі продовжували констатувати слова і дії, які можуть свідчити радше про політичні симпатії нової адміністрації США, ніж про її переговорну стратегію і тактику. Так, The Wall Street Journal звернули увагу, що “під час президентської кампанії Трамп обіцяв закінчити війну за 24 години і ініціював перші прямі переговори між Вашингтоном і Москвою з моменту початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, але поки що ці зусилля принесли мізерні результати. Україна погодилася на безумовне припинення вогню, але Росія зажадала значних поступок, включаючи територію, політичний контроль над Києвом і обмеження військових сил своєї сусідки. Україна заявляє, що Росія регулярно порушує свою обіцянку Трампу припинити удари по українській енергетичній інфраструктурі. Росія звинувачує Київ у тому самому. Москва вимагала послаблення фінансових санкцій в обмін на припинення вогню в Чорному морі, на яке Україна погодилася. Зеленський заявив, що на Росію мають бути накладені подальші санкції, щоб змусити її припинити вторгнення – Трамп не виявив жодних ознак того, що він готовий це зробити. Високопосадовці адміністрації Трампа, включно з його посланцем Стівом Віткоффом, повторюють російську версію війни і відмовляються критикувати Путіна”. У The New York Times наголосили, що “адміністрація Байдена схвалила 74 пакети військової допомоги Україні зі складів Пентагону на загальну суму понад 34 мільярди доларів. Приблизно стільки ж Україна отримала від США на закупівлю військової техніки безпосередньо в американських оборонних компаній. Адміністрація Трампа не оголошувала про нову допомогу Україні з дня інавгурації, хоча, за даними Пентагону, невикористаними залишаються близько 3,85 мільярдів доларів. Відсутність нової військової підтримки – не єдиний спосіб, яким адміністрація Трампа “заморозила” Україну. Згідно із заявами Пентагону, з моменту вступу на посаду (міністр оборони Піт) Хегсет провів приватні розмови або зустрічі з лідерами 16 країн. Він мав коротку розмову з українськими посадовцями на січневому засіданні контактної групи, але не відомо, щоб він спілкувався чи зустрічався з будь-якими представниками уряду чи військовими у Києві”. У тексті NYT йшлося про чергову зустріч держав-союзниць України, “Оборонної контактної групи”, яку вони створили за ініціативою попереднього міністра оборони США Ллойда Остіна. На таких зустрічах союзники обговорюють постачання військової допомоги Україні. Вперше з часу створення організації очільник Пентагону не був присутній на зустрічі її членів фізично. Піт Хегсет приєднався до зустрічі онлайн. “Єдина надія на закінчення цієї війни” Навряд чи все вищезгадане, втім, стало сюрпризом для інформованої публіки. Найцікавіше наразі – те, що ця публіка почала висловлюватися. “Яким би амбітним воно не було, перезавантаження адміністрацією Трампа відносин з Росією може мати свої межі. Згідно з опитуванням Квінніпіанського університету, оприлюдненим у середині березня, лише сім відсотків американських виборців позитивно ставляться до Путіна, тоді як 81 відсоток – негативно, – повідомили у The New York Times. – Аналогічно, 55 відсотків американських виборців не схвалюють дії Трампа відносно війни в Україні, і лише 38 відсотків схвалюють їх. Трамп і його кабінет можуть дивитися на сьогоднішню Росію і бачити в ній споріднену душу. Але більша частина Америки все ще бачить супротивника. Праві політики та аналітики, які вважають Росію союзницею, виглядають непропорційно потужною меншістю, яка просуває порядок денний, що не відповідає інтересам більшості суспільства, яке вони представляють”. Більше того, стали висловлюватися люди, наближені до Дональда Трампа. “Проукраїнські законодавці та радники в Республіканській партії ретельно обходили очевидну прихильність Трампа до Путіна і уникали прямих заперечень у їхніх спробах переорієнтувати його підтримку у бік Києва. Але після російських ударів під час святкування Вербної неділі в Сумах радники та союзники голосно засудили напад, використовуючи мову, яка має резонувати з консервативною, релігійною базою президента США”, – звернули увагу у британському The Guardian. Один з таких союзників – республіканець Ліндсі Грем, який відкрито виступав на боці України під час президентства Джо Байдена, але відмовчувався або підтримував Трампа і навіть критикував Володимира Зеленського після інавгурації нового президента. “‘Путін і мир, очевидно, не вписуються в одне речення’, – написав Ліндсі Грем, сенатор-союзник Трампа, який намагається балансувати свою підтримку України з бажанням зберігати прихильність Трампа. ‘Варварський напад Росії у Вербну неділю на християнських віруючих в Україні, схоже, є відповіддю Путіна на зусилля, спрямовані на досягнення перемир’я і миру’”, – процитували Грема у The Guardian. “Такі повідомлення, ймовірно, матимуть найбільший резонанс серед релігійних правих – ключового електорату Трампа і багатьох його прихильників у Конгресі США, – припустили у британському виданні. – Попередня кампанія з підвищення обізнаності про переслідування Росією християнських релігійних груп на сході України відіграла важливу роль у подоланні опозиції республіканців до законопроекту про додаткове фінансування, який передбачав виділення близько 61 мільярдів доларів для України та поповнення запасів озброєнь у США. Деякі з цих прихильників також наполягають на посиленні санкцій проти Росії. ‘Якщо найближчим часом не відбудеться кардинальних змін, для мене очевидно, що єдина надія на закінчення цієї війни – це продовження руйнування російської економіки і покарання тих, хто підтримують Путіна’, – сказав Грем”. Нарешті, Politico розповіли про позицію іншого впливового, але значно менш публічного республіканця. “Сенатор Роджер Вікер, впливовий голова Комітету з питань збройних сил, показав себе надійним союзником президента Дональда Трампа, проводячи його найсуперечливіші кандидатури для Міністерства оборони і безсоромно вихваляючи багато з його рішень, – говорилося в тексті американського видання. – Але навіть надаючи підтримку, Вікер непомітно стає неочікуваним антагоністом Пентагону. І це, схоже, працює. За останні місяці республіканець з Міссісіпі зупинив потенційне виведення американських військ з Європи (інші тепер застерігають від цього), розкритикував міністра оборони Піта Хегсета за підрив мирних переговорів з Україною (рідкісний випадок публічної ганьби високопосадовця з оточення Трампа) і домагався розслідування використання чиновниками Signal для обговорення військових операцій в Ємені (після цього генеральний інспектор Пентагону розпочав розслідування)”. Як наголосили у Politico, “дії Вікера, незвичні для провідного законодавця в будь-якій адміністрації, особливо рідкісні за часів Трампа, який зараз має необмежений вплив на Республіканську партію. Але цей законодавець зробив себе невід'ємною частиною порядку денного Трампа, наприклад, просунувши суперечливе затвердження Хегсета, і обережно кладе на ‘чиновників середньої ланки’ провину за політику Пентагону, з якою він не згоден. Делікатне балансування Вікера відображає те, як традиційні оборонні яструби Республіканської партії вчаться орієнтуватися в ізоляціоністських кроках адміністрації, намагаючись при цьому досягти своїх більш традиційних цілей. Такий підхід може стати прикладом для інших республіканців, які намагаються збалансувати ідеологічні розбіжності з президентом, який вимагає абсолютної лояльності”. “Вікер, стриманий 73-річний законодавець, який вважає за краще тримати розбіжності за зачиненими дверима, представляє стару республіканську гвардію, – пояснили у Politico. – Його сутички з адміністрацією пов'язані з дедалі більш публічним ідеологічним розколом у Республіканській партії між традиційними оборонними яструбами і зростаючою фракцією, яка ставить під сумнів давні зобов'язання США за кордоном, в тому числі в Європі та на Близькому Сході”. Вікер “був одним з найактивніших республіканців у Сенаті, які підтримували озброєння України і застерігали від довіри до президента Росії Владіміра Путіна, навіть після того, як Трамп запропонував нормалізувати відносини. У лютому він покартав твердження Хегсета членам НАТО, що Україна не може відновити свої довоєнні кордони або приєднатися до альянсу, як ‘помилку новачка’”. Огляд підготувала Софія Петровська, “ОстроВ”
