В неділю 27 вересня після суботнього виступу на щорічному саміті "Ялтинська європейська стратегія" Арсеній Яценюк відвідав Івано-Франківськ. «Як годиться» високому гостю, він запізнився на 15 хвилин. Виступав кандидат у президенти на сцені на фоні напису «Захід шоу», що було досить символічним, бо його виступ був повний артистизму, побудованим на завчених фразах, (уривках з його агітматеріалів), і супроводжувався відвертим глузування з тих, хто запитував, що, безперечно, забавляло публіку. Будуючи відповіді на питання заздалегідь завченими фразами, Яценюк втратив те, що його завжди відрізняло від конкурентів – живу мову. Хоча було помітно, що для того щоб сподобатися, він намагався вставляти місцеві діалектичні слова типу «файно», «годен», «всьо», «гей би», «рискаль», «совєти»... «Ми за 18 років нічого не збудували», - такими словами розпочав свою зустріч з виборцями Арсеній Яценюк, - «те, що збудували при Австро-Угорщині, Польщі, чи Совєтах залишилося, а що збудували ми, де насправді вклад незалежної України?... Нам потрібно мати проект нашої держави, - проект «Україна». Перед тим як будувати хату, що робимо? – Проект. Лише після того, як ми визначимося, яка має бути хата, ми починаємо її будувати. Без проекту лише псячу буду можна збудувати», - з іронією зазначив Яценюк. «Країна потребує будови, вірніше відбудови, - сказав А.Яценюк, - країна знаходиться в кризі, але ніхто не каже як з неї вийти». Далі майбутній кандидат у Президенти України назвав свої чотири пріоритети. «Моя відповідь на кризу, це – по-перше, нова індустріалізація держави... По-друге, гроші є у нас під ногами, наша найбільша цінність, - це земля... Україна є класичною аграрною державою… По-третє, Україна - це передусім люди, і для мене найголовніше вирішити питання так, щоб у нас була здорова і освічена нація. І четверте, - це питання безпеки держави». Монолог А.Яценюка тривав десять хвилин, потім настав час питань від людей, що зібралися на Вічовому Майдані Івано-Франківська. «Чим відрізняється БЮТ від ПР? - Абсолютно нічим. Яку ідеологію сповідують партійні лідери?», - запитував майдан А.Яценюк. «Така є українська національна традиція. Той «патрійот», - сказав А.Яценюк, навмисно перекрутивши це слово, - «який вилазить на саму найвищу гору і саме сильніше плює в сторону Москви, але в штанах пусто і в голові пусто. І що виходить, після того як плюнули? Спускаються з гори і їдуть до Москви, - підписувати газовий контракт...» І хоча всі знають хто з лідерів нашої країни любить ходити по горах, і плювати в бік Москви, в підсумку чомусь прозвучало ім’я… - Юля. Для багатьох було відкриттям, - Яценюк виявився запеклим прихильником якнайшвидшої імплементації кучмівського референдуму 2000 року. "В Україні в 2000 році була така справа, яка називалася референдумом. Всі забули за цей референдум, а я нагадаю. На цьому референдумі 80% українців проголосували: перше, за зняття депутатської недоторканності з членів парламенту, і друге, за 300 депутатів у Верховній Раді...". Пан Арсеній багато говорив про прозорість влади і боротьбу з корупцією, порівнюючи себе і інших претендентів на посаду президента. «Я не хотів стати таким як вони і я таким не став, я перейшов уже декілька міністерських посад, я не хворію владою, я хворію тільки одним, - долею країни і долею людей». «Я вимагаю щоб Тимошенко і Янукович показали свої декларації про доходи. На що живуть ці люди, де вони взяли мільярдні статки, за що вони фінансують свої політичні компанії? Я свою декларацію показав. Нехай вони покажуть, де їхні гроші і де вони їх заробили? Подивіться на декларації Тимошенко і Януковича, - бомжі, - не мають де жити і за що жити… Друге, я хочу щоб основні претенденти на президентський пост розкрили всю свою біографію, - я її розкрив… Я хочу щоб Україна дізналася правду в тому числі і про віросповідання всіх претендентів на посаду президента». Особливо Яценюка обурила заява Тимошенко про українську мову на щорічних зборах Світового конгресу українців, тому цю заяву з своїми коментарем, він згадував двічі одною і тою ж фразою: «Не думайте, що Тимошенко переживає за українську мову, вона переживає тільки за те, щоб вкрасти ваш голос». «Я не буду грати гру ні одного українського олігарха. Я не буду брати у них гроші, тому, що я не буду виконувати їхні вказівки і зацяцянки. Я не розказую про те, що я бідний... Ще подивимося хто чиї вказівки буде виконувати..., саме тому мене фінансують українці, тисячі прізвищ…», - клявся людям Яценюк. Потім, відповідаючи на питання про освіту, він зробив реверанс в бік церкви, вірніше священників, пообіцявши безробітним священикам роботу в школі. «Освіта сьогодні в повному занепаді, дивіться, що ми маємо в середній школі, ми маємо там виховати особистість, яка мислить, яка думає, яка патріотична, яка має якісь цінності, саме тому, я виступаю за те, щоб церква мала доступ до освітніх закладів, церква має бути в школі». Стосовно питання, хто є його командою, Яценюк відповів: «Я вам нагадаю, як все починалося в 2004 році. Я переконаний в тому, що президент Ющенко хотів побачити зовсім іншу Україну. Він мав зовсім інші наміри. Але не справдилося. Хотіти , - цього замало. Оголосити десять кроків, - це не означає пройти десять кроків… А в мене така команда, що їй даєш команду і вона працює». І хоча Арсеній Яценюк протягом години давав відповіді на питання, проте, люди, які стояли на майдані, так і не дочекалися відповіді на незручне для нього питання, а саме про його ставлення до визнання ОУН-УПА воюючою стороною, і це незважаючи на два запитання на цю тему. А від нього вимагалося лише повторити те, що він говорив на цю тему раніше. Після виступу і відповідей на питання на майдані, А.Яценюк в оточенні охорони, яка відтіснила простих людей, і блокувала підхід до нього в радіусі 5 метрів, шість хвилин виділив представникам преси. Для того щоб уявити собі стиль спілкування Яценюка на зустрічі у Івано-Франківську, ми повністю процитуємо два питання журналіста і відповіді на них. Журналіст спитав: Чому коли Ви були головою парламенту, Ви нічого не зробили, у країні нічого не змінилося? – «Я зробив дуже багато змін, саме тому, що я їм не здався, тому я зараз не голова парламенту, і здаватися не збираюся». Чому вас тоді ніхто не хотів слухати, хоча Ви мали дуже багато прав? – «Вони не хотіли мене слухати? - Вони слухали мене як миші, а потім миші зрозуміли, що кота треба з’їдати». Сергій Стефанко «ОстроВ»
