Ще Галичина не отямилася від провокацій 9 травня, як уже говорять про «другу серію» 22 червня. «Чи буде у Львові рімейк подій 9 травня? – ставить таке запитання львівська газета «Поступ». - У Львові на засіданні круглого столу обговорили можливі провокації 22 червня у Львові. Запрошені гості всі як один зійшлися на тому, що 9 травня провокації влаштувала влада разом із російськими шовіністами. Депутат Львівської облради від НРУ… Святослав Шеремета… вважає, що голова Львівської ОДА в даній ситуації повинен поїхати до Києва та донести безпосередньо до Президента та прем’єр-міністра правильну інформацію про ставлення львів’ян до подій 9 травня і до всіх дат пов’язаних з війною. «Він мусить поїхати до Києва і сказати Президенту та прем’єр-міністру, що хлопці, перестаньте бавитися в розкол України. Якщо ви хочете реально пробути на своїх посадах до закінчення термінів, припиніть бавитися з вогнем», - заявив Святослав Шеремета. До Львова 22 червня таки приїдуть харків’яни. Для того, щоб зруйнувати стереотипи про варварський Львів до Львова планують приїхати представники різних громадських організацій Харкова, які мають намір взяти участь у запланованих акціях пам’яті жертв війни та спільно з львів’янами помолитися за загиблих. Про заявила активіст громадського руху «Поступ» у Харкові Вікторія Склярова. Вікторія Склярова зазначила, що громадські організації Харкова поставили перед собою завдання захистити Львів від провокацій Росії. За її словами реакція в Харкові на події 9 травня у Львові була різною. Харків’яни, які мають доступ до альтернативних джерел інформації, сприйняли ці події негативно та були переконані, що ці події «проплачені Росією». «В даному випадку практично всі громадські організації Харкова об’єдналися і наше завдання було захистити наше українське місто Львів, адже ми розуміємо що це провокація однієї країни, проти іншої, яка на меті має скористатися слабкістю та роз’єднаністю народу у власних інтересах. Старших людей, звичайно, важче переконати в цьому, адже вони реагують на картинку», - переконана Вікторія Склярова. Депутат Львівської міської ради від «України Соборної» Юрій Кужелюк розповів під час засідання круглого столу, що депутати Львівської міської ради після подій 9 травня надіслали листи-запрошення приїхати 22 червня до Львова, щоб разом помолитися за жертв війни депутатам Донецької, Харківської, Луганської та Одеської міських рад… «Відповідь прийшла тільки з Донецької міської ради від голови фракції Партії регіонів Сергія Богачова. Він подякував за запрошення, але повідомив, що вони відзначатимуть цей день в Донецьку висловивши надію, що хвилина мовчання 22 червня об’єднає Львів та Донецьк. Також пан Богачов запросив депутатів Львівської міської ради у відповідь», - повідомив Юрій Кужелюк». Поки у Львові дискутують з приводу можливих провокацій, Конституційний суд учора прийняв рішення про визнання Червоного прапора визнано неконституційним. Газета «Галичина» пише: «Використання «прапора Перемоги» під час офіційних заходів разом з Державним прапором України суперечить Конституції. Таке рішення Конституційного Суду України за зверненням Юрія Костенка було оприлюднене вчора. Як зазначається в рішенні, «Державні символи України нерозривно пов’язані за своїм змістом з її державним суверенітетом... Державні символи є підтвердженням факту існування держави, її суверенітету і спрямовані на зміцнення її авторитету, зокрема під час проведення урочистих заходів та офіційних церемоній. Держава встановлює порядок використання державних символів та належну систему їх правового захисту, за яких забезпечується повага та гідне ставлення до державних символів. У частині першій статті 20 Конституції України визначено перелік державних символів України. Ними є Державний прапор України, Державний герб України і Державний гімн України». Як вказує у своєму рішенні КС, прапор Перемоги є символом перемоги радянського народу, армії та флоту у Великій Вітчизняній війні. КС вирішив визнати таким, що не відповідає Конституції України, положення абзацу 6 статті 2 Закону України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років» від 20 квітня 2000 року №1684-III у редакції Закону «Про внесення змін до Закону України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років» щодо порядку офіційного використання копій Прапора Перемоги» від 21 квітня 2011 року №3298-VI. У рішенні також зазначається, що визнані неконституційними положення втрачають чинність з дня ухвалення КС рішення, яке є обов’язковим до виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскаржене. КС пропонує Верховній Раді законодавчо встановити порядок використання державних символів України, зокрема Державного прапора України». Тим часом у Львів розгортається вже інший скандал - довкола російської школи. «Львів перейняв у Донецька скандальну естафету «закриття» шкіл – пише газета «Високий замок». - Там закривають українські, у нас йшлося про «призачинення» російської № 35. І вчителі, і батьки кинулися на захист. А дехто поспішив побачити у цьому політику. Тим часом начальник міського управління освіти Володимир Огура каже – жодних розпоряджень і рішень про початок ремонту чи переведення школи у інший навчальний заклад не було. Були лише припущення, пропозиції, розмови. Таким чином школа захищається «наперед». Школа №35 за останні два роки у центрі скандалу вдруге. У 2009 році її вже хотіли об’єднати зі школою №6, причина – економія коштів. Школа №35, говорили тоді чиновники, може прийняти 700 дітей, утримання її із значно меншим наповненням – неефективне використання коштів. Тоді заклад відстояли. Перша думка, яка виникає при поєднанні слів «Львів – російська – закривають», - політичний мотив, проте навряд чи хто б при здоровому розумі пішов би на таку провокацію. Тут інша загроза – антиукраїнські сили отримають гарну поживу для провокацій, звинувачень Львова у націоналізмі та усіх смертних гріхах. «Офіційна» версія – школу не закривають, а лише тимчасово, на час капітального ремонту, переводять усім складом у приміщення школи №52. У школі запевняють – це рівнозначне знищенню. Мовляв, на капітальний ремонт приміщення виділили 295 тисяч гривень, цього достатньо лише для початку. Таким чином ремонт може затягнутися більш ніж на рік, а потім повернути школу буде все складніше... «Нам сказали, що на час ремонту перейдемо у 52-гу школу. Однак директор цього навчального закладу попередила – наші діти зможуть навчатися лише у другу зміну, – каже директор школи № 35 Лариса Корнійчук.- Наші батьки на таке не погоджуються». «Мій син навчається у школі № 35, перейшов у 10-й клас, – говорить мама учня Ніна Вербова. - У нашій школі навчаються діти різних національностей: росіяни, білоруси, вірмени, китайці, хлопчик-кореєць став переможцем олімпіади з історії України». Пані Ніна розповіла, що ходять чутки, ніби це приміщення під школу «Ерудит» приглянув теперішній начальник управління освіти і засновник «Ерудиту» Володимир Огура. «Це повна нісенітниця, – каже Володимир Огура. – навіщо нам брати старе приміщення у центрі міста, в яке ще треба стільки грошей вкладати?» Про те, як насправді робиться галицька політика розповідає газета «Експрес»: «10 травня депутати «свободівці» після гарячих подій 9 травня увірвалися до кабінету голови облдержадміністрації М.Цимбалюка і змусили ефектною психічною атакою написати заяву про відставку. 12 травня представниця «свободи» пані Сех на сесії облради запропонувала Цимбалюку або дотримати свого слова і піти у відставку, або «застрелитися як офіцеру, що слова не дотримав». А ось після 15 травня жоден представник «свободи» жодного разу навіть не згадав прізвища губернатора… Губернатор, який після 9 травня гнівно публічно розвінчував націоналістів, засуджував «провокаторів і провокації», поспішив до О.Тягнибока в гості – «домовлятися»… Це було 15 травня. У неділю о 8-мій ранку біля будинку, де живе лідер «свободи» Олег Тягнибок, з’явилася фігура солідного чоловіка середніх років… Говорили Тягнибок і Цимбалюк майже дві години. Бесіда в ненав’язливій домашній атмосфері виявилася плідною. Лідер «свободи» начебто пообіцяв, що його партія «забуде» про відставку Цимбалюка, якщо той, так би мовити, сприятиме цій політичній силі під час парламентських виборів наступного року. Як стверджується, обговорили також деякі кадрові та фінансові питання. На тому й розійшлися». Поки сильні світу цього кулуарно вирішують свої «питання», заможні судді та депутати вже стають предметом уваги… злочинців. «На помешкання судді апеляційного суду Львівської області вчинили напад четверо у масках, - розповідає газета «Високий замок». - У селі Лісневичах Пустомитівського району четверо невідомих у масках увірвалися в будинок колишнього депутата Львівської міської ради, директора і засновника ТзОВ «Професійна ліга» Анатолія Забарила та його дружини — судді Апеляційного суду Львівської області Надії Шумської. Власника будинку під час нападу удома не було. Бандити зв’язали суддю, її батька та сина — учня третього класу, після чого забрали 5 400 доларів і 2000 гривень. Зловмисники також зламали сейф, поцупили з нього мисливський карабін і зникли. На щастя, жертви нападу фізично не постраждали. Суддя Надія Шумська (донька відомого юриста, екс-депутата Верховної Ради України Зореслави Ромовської), на недоторканність житла якої посягнули нападники, перейшла в Апеляційний суд Львівщини нещодавно. Тривалий час вона працювала у Галицькому районному суді Львова. Розглядала здебільшого цивільні справи. Під час кількох резонансних процесів показала свою принциповість. Правоохоронці не думають, що напад пов’язний із професійною діяльністю судді. Оперативники схиляються до версії, що нападники керувалися лише корисливими мотивами. Доволі симпатичний будинок відрізняється від типових сільських. Можливо, нападники знали, що в цьому будинку живуть відомий підприємець та суддя, отож сподівалися на велику здобич. «Добре, що у дружини була «заначка». Вона відразу вказала, де лежать гроші, й сказала бандитам: «Беріть усе і йдіть...», — розповів Анатолій Забарило. — Хоча обличчя нападників закривали маски, дружина помітила, що троє з них — молоді хлопці, якими керував якийсь бувалий злодій. Принаймні нападники не діяли по-звірячому, як здебільшого буває у таких випадках. Про те, що діяли недосвідчені молодики, які шукали легкої здобичі, свідчать і інші факти. Ми живемо у доволі спокійному місці, отож дверей будинку ніколи не зачиняли. Та бандити про це не знали й під час нападу виламали незачинені двері... На жаль, чи на щастя, мене під час нападу вдома не було. Якби я тоді був у помешканні, це завершилося б для когось погано: або для мене, або для нападників»,— зауважив пан Анатолій. Це не перший розбійний напад на будинки заможних людей у Пустомитівському районі». Не легко доводиться заможнім, тому для психологічної розгрузки вони вдаються до різних екстравагантних вчинків. Ну ось, хоча б влаштувати собі справжнє «автентичне» гуцульське весілля, на конях й під цимбали. «Нові українці викладають за весілля «по-гуцульськи» по триста тисяч гривень, - так описує витівки багатих газета «Експрес». -Нині у моді – весілля по-гуцульськи. Влаштовують його не лише уродженці гір, охочі до «автентики» приїжджають і зі Львова, з Рівного, зі столиці… Однак це весілля влітає в копієчку, за яку можна організувати два звичайні. Адже на гуцульське просять у середньому 500 людей. Аби наготувати їжі для них, потрібно зо п’ять свиней, три-чотири поросятка, двоє телят. Ніхто не відмовиться і від баранини. Гарячих страв маж бути не менше як чотири, закусок – щонайменше вісім. Таці мають вгинатися від тортів та цукерок. Порожня миска на столі має стояти не довше як п’ять хвилин. Як і спорожніла пляшка від горілки. Та витрати на їжу це ще не все. Оренда «шалашів» (великі намети для застілля і танців) обійдеться у суму від двох із половиною тисяч гривень за день. Двійко коней можна «позичити» за чотириста гривень. Музики попросять за свої послуги щонайменше як чотири тисячі за два дні. Окрема тема традиційне вбрання. Довгі вишиті сорочки для молодих обійдуться у дві тисячі гривень кожна, кептарі з овечої шкури коштують ще дорожче. Додайте ще запаски, крайки, віночки, постоли. Банкутовий пас молодого (пояс, зроблений зі сплаву міді і срібла та прикрашений кольоровим камінням) – від двох тисяч гривень. Зачіска молодої – 500 гривень разом з витратами на стрічки та монетки, що вплітають у коси. Нині такі видатки можуть собі тільки заможні люди… Однак задля яскравих емоцій та гарних фотографій багаті українці на все це готові. Обходиться їм це свято у триста тисяч гривень». Огляд підготував Андрій Микитин, «ОстроВ»
