Голові Донецької обласної ради Б.В. Колеснікову, Голові Донецької обласної державної адміністрації А.М. Близнюку. Шановний Борисе Вікторовичу! Шановний Анатолію Михайловичу! Від імені академічної спільноти Львівщини звертаємося до вас з відкритим листом щодо Вашого сприяння нашим двом ініціативам, зокрема спільним акціям „НАС НЕ РОЗ”ЄДНАТИ!” та „РІЗДВО РАЗОМ”. З відповідними листами-клопотаннями ми вже звернулися до місцевих органів влади. Зміст наших акцій долучаємо. Водночас академічну спільноту Львіщини турбує те, що саме з Ваших уст в останні місяці лунають звинувачення всіх громадян Західної України в деструктивності, агресивності та недемократичності. Ми не можемо не висловити своєї академічної позиції з приводу такого відвертого політичного маніпулювання з Вашого боку, і зокрема, маніпулювання соціо-культурними та мовними реаліями в Україні, які аж ніяк не сприяють консолідації українського суспільства. Щоб проілюструвати свої твердження, ми подаємо Ваші висловлювання щодо мовного питання в різних засобах масової інформації впродовж останнього року. Так, зокрема під час останньої прес-конференції з іноземними журналістами Б.В. Колесніков заявляє, -- цитуємо мовою ориґіналу: „Статья 10 Конституции делает украинский язык единственным государственным. Но я хотел бы заметить сразу, что слова "второй государственный" - как можно быть первым государственным или вторым государственным? Это значит мы должны поставить язык Пушкина и Достоевского заранее на второе место, а Шевченко и Франко - на первое? Если такие запросы будут, то мы будем ставить, безусловно, вопрос на референдуме о равном функционировании двух государственных языков. Это обязательно будет. И я не понимаю, нас обвиняют все время: вот вы хотите сделать уступку Российской федерации, вы хотите, у вас нет национальной гордости. Но получается, что в Канаде два государственных языка и тем самым они делают английским языком уступку Соединенным штатам Америке, а французским языком - Французской республике? Мы за то, чтобы демократия была не на словах, особенно в Западной Украине. У нас живет до 90% русскоязычного населения, и уважение их прав и свобод - это тоже проявление демократии” (www.obozrevatel.com.ua 9 грудня 2004 року) Ми вважаємо, що спроба протиставити класиків української літератури класикам російської, не тільки є політично некоректною, а й провокаційною, такою, що сприяє зумисному мовному та культурному протистоянню. Політична культура осіб такого рангу вимагає неабиякої відповідальності за кожне слово, навіть у стані особливого емоційного збудження. Слід відзначити, що до цієї спекулятивної заяви Б. Колеснікова, всі висловлювання представників „Партії регіонів”, і тих державних службовців, які підтримують її лідера у президентській виборній кампанії, були виваженими та об’єктивними. Так, зокрема, А.Близнюк, в інтерв’ю газеті „Молодь України” від 14 березня 2003 року стверджував: "Мовна сфера надзвичайно тонка і делікатна, тут неприпустимі силові методи й особливо це стосується Донецької області, де формування мовно-культурних процесів проходило за наявності особливих історичних умов. Так, за даними останнього перепису населення, наша область залишається найбільш багатонаціональною, тут мешкають представники понад 130 націй і народностей. Саме тому реалізація заходів з усебічного розвитку і функціонування української мови, як державної в усіх сферах суспільного життя, вимагає від нас і дотримання вимог чинного законодавства щодо вільного розвитку та використання мов етнічних меншин, які проживають на Донеччині. …А за нинішніх реалій держава повинна створити умови людям, які хочуть і мають хист вивчати рідну мову. Щоб не цуралися української й казали, що знають її, й цим пишалися". І надалі А.М. Близнюк щиро зізнався: "Мені здається, що проблема Схід - Захід створена політиками, які хочуть заробити на цьому якісь дивіденди, можливо, когось посварити. Я ж вважаю, що треба об’єднувати зусилля влади на Сході й Заході для підвищення життєвого рівня людей”. Думки А.Близнюка були суголосні з думками прем”єр-міністра В. Януковича, який в інтерв”ю газеті „День” від 13 грудня 2003 року заявив: "Проблеми мови не існує. Ми звикли в побуті обмінюватися думками тією мовою, якою думаємо. А щодо державної мови, то я впевнений, що ми всі маємо дуже добре говорити українською мовою. Я в цьому упевнений. … Ми не будемо розвивати антагоністичні відносини, а поважатимемо Україну і говоритимемо українською, а якщо потрібно, - російською мовою". Щобільше, цього року перед другим туром виборів, у своєму привітанні з нагоди Дня української писемності та вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця, В. Янукович зробив виважену політичну заяву, яка виглядала суцільним дисонансом на тлі його раптової пропозиції перед першим туром про подвійне громадянство та про державний статус російської мови: "Вірю у майбутнє української мови. Її консолідуюча місія є запорукою щасливої долі нашого народу, процвітання України" (www.pravda.com.ua 5 листопада 2004 року). Очевидно, що можна було б і надалі ілюструвати те, як мовне питання стає інструментом політичних маніпулювань та спекуляцій у різних політичних ситуаціях. Однак, настав вже час змінити ці передвиборні технології та шукати шляхів утвердження єдиних суспільних цінностей. Академічна спільнота Львівщини готова діяльно, я не риторично, усувати всі перешкоди – як природні, так і штучні, -- що стоять на заваді суспільного порозуміння. Тому закликаємо вас з усією відповідальністю зважувати всі Ваші політичні заяви і водночас закликаємо Вас підтримати ідею широкого і відвертого суспільного діалогу, в якому не може бути упереджень, звинувачень, а тим більше, політичних спекуляцій та маніпулювань. Наші академічні акції є першими кроками у намаганні почути і зрозуміти одне одного. Від імені академічної спільноти Львівщини,Ректор І.О. Вакарчук
