<p style="text-align: justify;">Обіцянки прем'єра Дениса Шмигаля залишити у роботі перспективні держшахти не скасовує курсу на "зелену" трансформацію української економіки – поступової відмови від вугілля в промисловості та енергетиці. Це станеться не завтра. Але про своє майбутнє мешканцям шахтарських міст Донбасу та Західної України треба думати вже зараз.</p> <p style="text-align: justify;">З цією метою створено Асоціацію вугільних громад України, що включає 16 міст та селищ, у яких знаходяться шахти та теплові електростанції (ТЕС). Установчі документи підписано 9 листопада у Києві, на форумі "Справедлива трансформація 2023: багаторівневий національний діалог".</p> <p style="text-align: justify;">Перед його учасниками виступив Д.Шмигаль. Він запевнив, що <em>"держава не збирається зараз закривати вугільні шахти, які мають перспективи та можливість добувати".</em></p> <p style="text-align: justify;">Ключове у цій фразі – слово "зараз". Тобто, <strong>навіть перспективні шахти, що діють, припинять роботу.</strong> Інакше й не може бути: Україна підтримала проголошений Євросоюзом "зелений курс".</p> <p style="text-align: justify;">Він передбачає табу на застосування вугілля у виробництві електроенергії (е/е) та промислових товарів до 2050 р. Очевидно, що вугледобувні підприємства закриють набагато раніше. В т.ч. й в Україні.</p> <p style="text-align: justify;">Один із головних аспектів вугільної трансформації – соціальний. Що буде з містами, де більшість населення працює на шахтах або ТЕС? Відповідно і самим населенням. А це сотні тисяч людей.</p> <p style="text-align: justify;">Війна (на жаль) багато в чому вже вирішила цю проблему на Донеччині. Шахти зупинено (і навіть затоплено на окупованій території), колишні шахтарі разом із сім'ями стали біженцями та поїхали з рідних місць по обидва боки від лінії фронту. Їхнє повернення малоймовірне, оскільки повертатися багатьом буде просто нікуди.</p> <p style="text-align: justify;">Проте трансформація залишається актуальною. Насамперед для шахтарських містечок у Львівській, Волинській та Дніпропетровській областях. А також у Донецькій – на території, підконтрольній українській владі.</p> <p style="text-align: justify;">Про "справедливу трансформацію" вугільних регіонів (тобто комплексне вирішення питання, а не просто закриття шахт) на рівні Кабміну вперше заговорили у 2019 р. Але тільки зараз, на київському форумі, Д.Шмигаль вперше озвучив, як в уряді розуміють цю "справедливість".</p> <p style="text-align: justify;"><em>"Шахти, які вичерпали свій ресурс, планово закриватимуться, а громади </em>–<em> справедливо трансформуватимуться. Тут важлива правильна послідовність дій. Спочатку дати людям альтернативу у працевлаштуванні та забезпеченні своїх сімей, а потім вирішуватимуть долю тих чи інших шахт",</em> – підкреслив прем'єр.</p> <p style="text-align: justify;">Навряд чи хтось стане сперечатися з таким трактуванням. Але як зробити, щоб вона справді стала дорожньою картою дій, а не перетворилася на порожнє гарне гасло?</p> <p style="text-align: center;"><strong> </strong><strong>Made in Germany</strong></p> <p style="text-align: justify;">Організатором форуму "Справедлива трансформація 2023" виступило німецьке урядове агентство Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit. При цьому зазначалося, що GIZ консультує владу України щодо вугільної трансформації.</p> <p style="text-align: justify;">Справді, Німеччина має такий досвід. У 1956 р. німецький вуглепром видав "на-гора" 151 млн т готової продукції. На той момент у країні працювало понад 170 шахт. Всі вони розташовувалися на території регіону Рур – це, по суті, німецький Донбас.</p> <p style="text-align: justify;">А у 2018 р. там закрилася остання вугільна шахта Prosper-Haniel. Чисельність працівників у галузі знижувалася паралельно із закриттям підприємств.</p> <div class="article__content__img"> <div class="article__content__img"><img class="" title="" src="/upload/media/2023/12/13/grph1.png" alt="" /></div> </div> <p style="text-align: justify;">Як вирішувало проблему зайнятості цих людей уряд Німеччини? По-перше, за рахунок заохочення шахтарів до дострокового виходу на пенсію. Яка сплачувалася у розмірі 90% від зарплати.</p> <p style="text-align: justify;">Очевидно, що це була дуже хороша пропозиція для тих, кому залишалося працювати кілька років. За даними німецьких джерел, цією програмою скористалося понад 10 тис. шахтарів.</p> <p style="text-align: justify;">Також очевидно, що уряд України не зможе зробити те саме. За підсумками 2022 р. витрати Пенсійного фонду (ПФУ) перевищили його доходи (включаючи дотації з держбюджету) на 30,3 млрд грн. Причому останніми роками є чітка тенденція зростання дефіциту.</p> <p style="text-align: center;"><strong>Дефіцит бюджету Пенсійного фонду України за роками, </strong><strong>млрд грн. </strong>(за даними ПФУ)</p> <div class="article__content__img"> <div class="article__content__img"><img src="/upload/media/2023/12/13/grph2ua.png" alt="" /></div> </div> <p style="text-align: justify;">У таких умовах ніхто не піде на додаткове зростання видатків ПФУ, пов'язане з достроковим виходом шахтарів на пенсію.</p> <p style="text-align: justify;">Але була у Німеччині та інша програма, ще лояльніша. Вона передбачала виплату <strong>у повному обсязі</strong> зарплати звільненим через скорочення шахтарям. До виходу на пенсію. Зрозуміло, що в українських реаліях цього ніколи не буде.</p> <p style="text-align: justify;">Джерелом фінансування цих програм були 2 спецподатки, які платило<strong> все</strong> населення Німеччини. Зокрема, т.зв. Kohlenpfennig ("вугільна копійка") включався до тарифу на е/е для побутових споживачів.</p> <p style="text-align: justify;">Навряд чи уряд України зможе скористатися таким рецептом. До нього однозначно не готове суспільство. До того ж, запровадження нових податків суперечить президентській концепції, де основна ідея – зниження податкового тиску на громадян і бізнес.</p> <p style="text-align: justify;">Наступний момент – перекваліфікація. Тобто, одержання звільненими працівниками нових спеціальностей. Як правильно зазначив Д.Шмигаль, це є ключовим інструментом вугільної трансформації.</p> <p style="text-align: justify;">На відкриття нових навчальних закладів у Рурі для перенавчання шахтарів федеральний уряд лише у 2016-2017 роках витратив €4 млрд, тобто по €2 млрд на рік. При цьому не варто забувати, що німецька економіка – найпотужніша в Європі.</p> <p style="text-align: justify;">За загальних доходів федерального бюджету €1,351 трлн (за 2016 р.) можна дозволити собі такі витрати, що називається, "не скривившись". Але є дуже великий сумнів, що це зможе зробити наш Кабмін. Ймовірно, якісь кошти на ці цілі з держбюджету все ж таки виділятимуться. Але, звичайно, вони не зможуть у повному обсязі закрити проблему.</p> <p style="text-align: justify;">Проте, досвід Німеччини може стати в нагоді, коли йдеться про інженерно-технічні рішення. Наприклад, вищезгадану шахту Prosper-Haniel німці перетворили на гігантську станцію, що акумулює, для зберігання е/е, отриманої на сонячних і вітрових установках.</p> <p style="text-align: justify;">Чому б не використовувати так само закриті шахти в Україні? Ось тут консультації інженерів із Німеччини були б безцінними.</p> <p style="text-align: center;"><strong>Надія на себе</strong></p> <p style="text-align: justify;">Отже, доводиться (на жаль) констатувати, що глобально зробити вугільну трансформацію за німецьким рецептом в Україні не вийде. Але вона у будь-якому випадку відбуватиметься. Від цього нікуди не подітися<strong><em>. </em></strong></p> <p style="text-align: justify;">Процес було запущено ще до повномасштабної війни. На засіданні Кабміну 6 липня 2021 р. Д.Шмигаль анонсував пілотні проєкти з вугільної трансформації у Мирнограді та Червонограді (Донецька та Львівська обл.).</p> <p style="text-align: justify;">Тоді трансформацію потрібно було провести у більш ніж 60 містечках та селищах, війна зменшила цю цифру. Зараз у Донецькій обл., крім Мирнограда, під програму підпадають Торецьк та Добропілля.</p> <p style="text-align: justify;">Відповідь на запитання, чому уряд вибрав для "пілотників" саме Мирноград та Червоноград – можна знайти, проаналізувавши публікації у ЗМІ на цю тематику. З них випливає, що ці міста краще за інших готові до змін.</p> <p style="text-align: justify;">Наприклад, станом на грудень 2021 р. у Мирнограді вже здійснювалось 12 інвестпроєктів загальною вартістю понад 400 млн грн.</p> <p style="text-align: justify;">І місцева мерія <strong>власними силами,</strong> не чекаючи, поки це зробить міністерство розвитку громад та територій, розробила ще низку проєктів, тобто конкретні пропозиції для бізнесу.</p> <p style="text-align: justify;">Вони полягають не лише у готовності надати земельні ділянки під нові підприємства та сприяти швидкому оформленню всіх дозвільних документів. Хоча і це важливо. Не менш важливо, що місцева влада готова на старті сприяти інвесторам <strong>фінансово.</strong></p> <p style="text-align: justify;">Постає питання: звідки у маленького містечка є гроші на таке сприяння? Але в тому й річ, що гроші не бюджетні. Це кошти, які готові надавати зарубіжні установи та організації у межах своїх програм.</p> <p style="text-align: justify;">Наприклад, Мирноград у 2016 р. став учасником програми "Угода мерів" під егідою Єврокомісії.</p> <p style="text-align: justify;">Що для цього потрібно? Розробити та подати до Брюсселя "План дій сталого енергетичного розвитку та клімату до 2030 р.". Отримати схвалення (для цього документ має бути максимально конкретним та реалістичним). І потім під цей план, за сприяння Єврокомісії, отримуватимуть гранти та кредити від цільових європейських фондів.</p> <p style="text-align: justify;">Виявляється, є такі можливості. Але чи багато мерів в Україні знають про це? А з тих, хто знає скільки хочуть цим займатися? (Оскільки мати справу з євробюрократами не легше, ніж з українськими).</p> <p style="text-align: justify;">До речі, має мирноградська мерія і успішний досвід партнерства з німецьким урядовим агентством GIZ, організатором листопадового форуму в Києві: з 2017 р. Мирноград брав участь у проекті GIZ "Енергоефективність у громадах".</p> <p style="text-align: justify;">Червоноград також співпрацював із GIZ. Там мерія розробила проєкт індустріального парку на 80 га із потенціалом розширення ще на 130 га. Нині у місті вже запрацювала меблева фабрика (ось вони, робочі місця для шахтарів, що звільняються).</p> <p style="text-align: justify;">За словами мера Андрія Залівського, це польські інвестиції. Крім того, наступного року планується будівництво двох вітрових електростанцій. Місцева влада до цього готується, вона не просто сидить і чекає на прихід інвесторів.</p> <p style="text-align: justify;"><em>"Минулого року ми розпочали перекваліфікацію чи навчання молоді нових спеціальностей. Замінили одну шахтарську спеціальність на фах з ремонту сонячних панелей. За тиждень набрали цілу групу. Цього року ми ще хочемо відкрити нові спеціальності, пов'язані з альтернативними джерелами (виробництва електроенергії – авт.). Ми єдині (у Львівській обл. – авт.) обираємо промисловість як основу розвитку своєї території",</em> – зазначав О.Залівський наприкінці червня ц.р. на лондонській інвестконференції URC2023, присвяченій економічному відновленню України.</p> <p style="text-align: justify;">Варто особливо наголосити на правильності вектору, обраного владою Червонограда. Під час обговорення майбутнього шахтарських міст експерти та чиновники багато говорять про розвиток т.зв. "індустріального туризму". І при цьому посилаються у т.ч. на досвід Німеччини. Там, в Емшері, на території колишніх вугільних шахт створено величезний музей індустріальної культури просто неба площею 800 км2. У ньому як екскурсоводи працюють кілька десятків колишніх шахтарів.</p> <p style="text-align: justify;">Але, по-перше, працевлаштувати до музею можна у рази менше людей, ніж на нове промпідприємство (на ту саму меблеву фабрику у Червонограді). Та й зарплата екскурсовода буде значно меншою, ніж у працівника меблевої фабрики. Не всі колишні шахтарі на це погодяться.</p> <p style="text-align: justify;">По-друге, парк індустріальної культури, як і промисловий туризм загалом – об'єкт досить специфічний, розрахований на специфічну аудиторію любителів.</p> <p style="text-align: justify;">Іншими словами, набагато більше людей волітиме оглядати середньовічні замки або виставки картин, ніж вивчати покинуті виробничі будівлі. Тобто, говорити про масову відвідуваність такого об'єкта було б надто оптимістично.</p> <p style="text-align: justify;">Аналізуючи досвід пілотних проєктів у Мирнограді та Червонограді, можна дійти головного висновку: <strong>вугільна трансформація в Україні може бути успішною та безболісною </strong>для місцевих громад та самих шахтарів.</p> <p style="text-align: justify;">Пункт другий. <strong>Успіх вугільної трансформації в українських реаліях визначатиметься людським чинником.</strong> У разі, коли (фінансові) можливості центрального уряду обмежені, першому плані виходять організаторські здібності мерів шахтарських міст.</p> <p style="text-align: justify;">Якщо голова місцевої громади справді "вболіває" за своє місто, а посаду міського голови розглядає як можливість реалізації своїх менеджерських талантів, а не як джерело корупційного збагачення – шанси на успіх є високими.</p>