Сніг, сміття і політика в огляді галицької преси

Сніг

Галичина посилено готується до надзвичайної ситуації, що може виникнути в наслідок різкого потепління. «Львівська газета» пише:

«В південних районах Львівщини може потеплішати до 10 градусів за Цель­сієм, а це означає, що в області виникне загроза під­топлень, пов’язана з таненням снігу. Його цьогоріч випало напрочуд багато.

За словами синоптиків, це може призвести до виникнення на гірських річках області льодових заторів. Цієї зими товщина льоду більша, ніж минулої, тому є небезпека утворення заторів. До того ж, крига може скресати на різних ділянках нерівномірно. Водночас, якщо не буде сильних опадів, паводки очікують на Львівщині в межах норми. Якщо ж опади будуть, у найбільшій зоні ризику опиняться Самбірський, Мико­лаїв­ський і Городоцький райони, а також Сколівський, Турків­ський, Стрийський, Дрогобицький, Жидачівський.

Тим часом серйозні негаразди найближчим часом можуть виникнути й у Львові…на львів’ян чекає небезпека зверху – падін­ня бурульок і провалювання дахів, і під ногами – через розливи талої води».

Не краща ситуація і в столиці Прикарпаття – Івано-Франківську. Тут «запас» снігу — 117 відсотків…в обласному центрі сніг практично не розчищували та не вивозили. Тільки 18 лютого.. почали вивозити сніг перед «білим будинком», - пише газета «Галичина». Що до ситуації в області, то газета повідомляє таке:

«Небезпека може виникнути на Черемоші, Пруті й особливо — на Дністрі. На останньому, наприклад, на проміжку від села Нижнева Тлумацького і до Городенки, де ріка протікає каньйоном, товщина криги подекуди сягає 40 см,  а тому можуть виникнути льодові затори, відповідно вода вийде з берегів і може залити, наприклад, село Хмелеву Городенківського району, як це вже було свого часу. Аби уникнути цього, вирішено питання з підривом таких заторів. Відповідний запас вибухівки є, виконавці робіт — також. Це можуть бути або саперний підрозділ ГУ МНС в області, або фахівці з «Карпатвибухпрому», які вже мають досвід проведення таких робіт на Дністрі. Хотілося б, щоб до цього не дійшло, адже вартість одного підриву, за приблизними підрахунками, може становити до 50 тисяч гривень».

Попри можливі затоплення, мешканці Галичини страждають від руйнування дахів. Газета «Експрес» вивчає ситуацію і пише:

«Метеорологи запевняють: зима загалом відповідає кліматичним канонам України. Чому ж тоді наші дахи не витримують сезонного випробування…

Проблема не в сильних снігопадах. Вони були в Україні завжди. Ми ж не Африці, і всі будинки конструюють відповідно до кліматичних умов. З врахуванням можливих снігових, вітрових навантажень розраховують максимальні прольоти балок дахів, рівень, рівень їх нахили тощо. Міцність і стійкість даху забезпечують несучі конструкції (саме їх обвал переважно і призводить до аварій)…. У районах, де взимку падає сніг, нахил, як правило, роблять більшим, щоб він не затримувався на даху. …Я якщо ж є снігові завали на даху – це результат помилок проектування, порушення під час будівництва чи реконструкції.

Відповідати за це повинні комунальні структури чи керівники господарських об’єктів, що мали б організувати вчасне прибирання снігу та льоду».

Сміття

«Тернопільське сміття "дістало" уже всю Західну Україну, - пише видання «Про все».

- Нещодавно його закопували у Костополі Рівненської області, втім після протестів громади побутові відходи поїхали далі. Від'їхали недалеко, на Хмельниччину.

Керівника міста про проблему знають, мовляв смітники всюди переповнені, зараз збирають гроші на переробний завод, тим часом сусіди попросили прийняти трохи сміття – от вони і погодились».

Тим часом івано-франківське сміття служить інтересам маргінальних груп. Газета «Репортер» провела розслідування і з’ясувала:

«Міське сміттєзвалище знаходиться за 14 кілометрів від обласного центру, неподалік села Рибне. Розташоване глибоко у лісі, воно надійно ховає свої таємниці. І мало хто знає, що там насправді робиться…Найбільше історій про сміттєзвалище знають водії та вантажники…

Найбагатші відходи, за словами водія, із супермаркетів. «Минулого року після різдвяних свят викинули більше півтонни червоної риби, – каже він. – Поки ті ящики стояли в контейнері біля магазину, люди просто приїжджали машинами і розбирали їх. Може, псам, а, може, й на продаж. Один із працівників мусив посипати ту рибу хлоркою. Ви навіть уявити собі не можете, скільки всього викидають. Ковбаси та окорока – ящиками, цукерки – пачками, а хліба-а-а…

Та найнеймовірніше, про що розказав водій, – міське сміттєзвалище є годувальником для багатьох сімей. Деякі люди з ближніх сіл ходять туди щодня як на роботу. До минулого літа, за канонами жанру, основними мешканцями полігону були бомжі. А потім приїхали цигани і старожили змушені були шукати нове місце. «Цигани і зараз там, поставили собі на території табір з картону та дощок. Вибирають вторсировину. Кожного дня під’їжджає заготівник і купує те все у них, – розказує Петро. – Трохи заробляють. Хоча, певно, не стільки вони, як хтось інший…».

От так і живе на міському сміттєзвалищі циганський табір, керований своїми віковими законами та принципами ієрархії. Хтось риється у смітті на морозі, хтось вихваляється золотом. Тримає табір своє життя і свій бізнес у глибокій таємниці. І так ретельно, що навіть директор комунального підприємства «Полігон ТПВ» про нього не знає».

Політика

В Галичині все ще продовжують обговорювати тему про нагородження В.Ющенком Степана Бандери званням героя України. Львівська газета «Високий замок» з’ясовує питання значення цієї події та вартість цього звання:

«Звання героя провідникові ОУН посмертно присвоїв Президент Віктор Ющенко. А вже за кілька днів його указ взялися оскаржувати у судах голова Луганської облради Валерій Голенко, донецький адвокат Володимир Оленцевич, кримський парламент. Мовляв, не заслуговує Бандера на такі почесті. Це перший в історії незалежної України випадок, коли носія найвищої державної нагороди намагаються позбавити виявленої честі. У нікого іншого з 244 Героїв України Золоту зірку не відбирали, та й, згідно із законом, не мають такого права…

Крім всенародної слави, носіям високого звання Героя України належиться матеріальна винагорода. Їм нараховують доплату до пенсії (кілька місяців тому уряд вирішив щомісяця доплачувати Героям по 10 тисяч грн.). Вони не платять за квартиру і комунальні послуги, домашній телефон і сигналізацію від позавідомчої охорони. Мають право на безплатний капремонт помешкання і його обслуговування. Безплатно їздять у міському транспорті, лікуються, отримують путівки у санаторії (членам сім’ї надається 75% знижка), Героям України щомісяця надають грошову допомогу. Ховають їх за державний кошт».



Тим часом на Прикарпатті, активісти кількох патріотичних організацій закликають Президента Віктора Ющенка присвоїти йому звання Героя України Мирославу Симчичу. Газета «Галицький кореспондент» пише:

«Він мешкає у селі Вижний Березів на вулиці, названій на його честь. Позаминулого року в Коломиї йому встановили прижиттєвий пам'ятник…

Сам Мирослав Симчич - сотник УПА з псевдо Кривоніс - до такого культу своєї особи ставиться радше з гумором. Про славнозвісний бій під Космачем у січні 1945 року, в якому його «Березівська» сотня знищила каральний батальйон енкаведистів на чолі з генералом-майором Сергієм Дергачовим, розповідає без патетики, але настільки детально, наче бій стався щойно вчора, а не 65 років тому, з яких 32 роки, 6 місяців і 3 дні упівець провів у радянських таборах і тюрмах».

На запитання журналіста газети: чи ваша війна вже закінчилася перемогою зі здобуттям Україною незалежності, пан Семчич відповідає:

«Я вважаю, що сьогодні війна тільки починається. Тепер у нас боротьба ще більша і важча, ніж в ті воєнні роки. Сьогодні Україна розкладається - і під впливом Росії, і наших політиків. От Ющенко - він мав у серці Україну. Але його не підтримали. Та ми не можемо залишити все, як є. Українці повинні зараз організуватися і щось думати, може, робити другий Майдан - і гнати це все болото! Я не політик, я солдат. Я готовий підтримати всіх тих, хто хоче битися».

Василь Хом’як, «ОстроВ»