Відкриття нового автовокзалу в Iвано-Франкiвську влада міста та області розрекламувала як новий здобуток на шляху розвитку місцевого туризму та підготовки краю до Євро-2012. На цьому здається дії владних мужів закінчилися. Адже високим чиновникам та депутатам, які зазвичай звикли пересуватися на позашляховиках, не доводиться користуватися анi самим автобусним вокзалом, анi автобусними маршрутами, які пропонують мешканцям та гостям Прикарпаття. Спробую пояснити цим людям, що розважають свій електорат байками про щасливе туристичне майбутнє краю, як насправді виглядає пересування автобусами мiжмiського сполучення з нового автовокзалу в Івано-Франківську. Подорож з Iвано-Франківська до інших міст починається в касi. Тут можна придбати квиток на автобуси мiжмiського сполучення й вирушити в дорогу. Зайнявши своє місце згідно купленого квитка, пильний пасажир часто стає свідком переговорів водія з численними бажаючими поїхати його рейсом. «Iдiть он там пiд дерево,- каже водій жiнцi та вказує рукою на протилежний бік вулиці Колiйової, - i чекайте». Пасажир з квитком, що зручно вмостився на своєму мiсцi, зручно проїде автобусом рівно 50 метрів до шлагбаума. Це останнє нововведення вигадала вокзальна адмiнiстрацiя з метою вiдконтролювати пасажиропотiк, забезпечити пасажирів сидячими місцями та перевірити придбані квитки. Сувора жіночка кожного разу перерахує пасажирів як курчат, звірить їх кiлькiсть з відомістю та побажає всім «щасливої дороги». Через хвилину пасажир з квитком зрозуміє, що це побажання було вельми цинічним. Вже за 30 метрів вiд шлагбауму автобус обступає юрба пасажирів-безбілетників. Декторi з них намагаються розрахуватися з водієм готівкою за проїзд тут же на вході, та шофер наказує швидше проходити до салону. «Заплатите пiзнiше або на виходi», - підганяє водій пасажирів. Наступна зупинка мiжмiського автобуса вже за 100 метрів "під деревом" на Колiйовiй. Тут ще зо 7-10 пасажирів наповняють салон. Сидячих місць вже давно немає. Стоять в проході, опираються на пасажирів з квитками, в салоні – спека, тіснота, гамір. Але це ще тільки початок пекельного рейсу. Наступна зупинка автобуса - через 400 метрів на розi вулиці Колiйовоi та Незалежності - нові пасажири. Відтак - за 3 км – на виїзді з міста на Тисменецьку трасу. І скрізь безбілетники штурмом беруть автосалон. Переважна бiльшiсть підсаджених їде в районні центри по руху маршрутом, або ж просто в села. Білети їм би навіть ніхто не продав з простої причини: автобус мiжмiський, а не «міжсільський». Зрештою в мiстi є автостанції, звідки автобуси везуть пасажирів в примiськi села. Існують також численнi зупинки приватного транспорту, звідки можна дістатися в усi крупнi районнi центри областi. Проте це все не вирiшує проблем й пасажиропотiк зростає. Тому за відсутності достатньої кількості транспорту сільські мешканці вдаються до проїзду міжміськими автобусами. Часом не купувати квитки в касі навіть вигідно самим пасажирам, адже їм за такий нелегальний проїзд доводиться платити дещо менше. Так, пасажири, які хочуть доїхати до Львова можуть дати водiю 30 гривень замість купувати бiлет за 43 грн. в касi. Нелегальнi грошi водiй мабуть забирає собi, може навіть й ділиться з адмiнiстрацiєю, або ще з ким. Цікаво, що нi податкова інспекція, нi КРУ, нi жодна інша перевiряюча установа не займаються питаннями контролю за перевезенням пасажирів. Навіть ДАІ, яке ще в 2005 році справно було взялося зупиняти автобуси, якi перевозять стоячих пасажирiв, нинi спокійно спостерігає за пекельним автобусом, що їде з Івано-Франківська. Сьогодні автобусні перевезення в Івано-Франківську вiдданi в руки ненажерливим водіям та тим, хто «кришує» цей вiдверто кримінальний бізнес. Водій з однiєї поїздки може заробляти 400-500 гривень. Тому його жаднiсть надзвичайна. Водій мiжмiського автобуса робить зупинки в селах, на полях, або ж будь-де, де його зупиняють. Причому бере не тiльки пасажирiв, але й купу всіляких передач: посилки, конверти, бандеролі, тощо. Цікаво, що мiжмiськi автобуси на маршрутах з Iвано-Франкiвська до Рiвного, Вінниці, Києва, що пролягають через Тернопіль, переїжджаючи місто Бучач Тернопільської області, виконують в ньому функції міського транспортного засобу: беруть пасажирів, яких везуть з одного мікрорайону мiста в інший. В районних центрах по курсу слiдуваня мiжмiського автобуса в касах також продають квитки на цей автобус звісно ж до великих мiст. Проте місця у бiлетах уже не вказують. Уявiть собi нещасних пасажирiв, якi придбали квиток «без мiсця» на переповнений автобус «Iвано-Франківськ –Луцьк» в касi автовокзалу мiста Рогатина й змушенi влазити в пекельний автобус, наповнений пасажирами, що ганяють з села до села. Декотрi з них можуть прихопити з собою поважний вантаж, інколи навіть будiвельнi матеріали й бруднити пасажирiв автобуса цементом чи чимось іншим. Цікаво, що в час посиленої комп’ютеризації та телефонiзацiї продавці бiлетiв в районних центрах позбавленi iнформацiї про наявність проданих бiлетiв та вiльних мiсць міжміських автобусів. Та поки автобус буде їхати з Івано-Франківська до Рогатина чи Бучача (годину-півтора), то можна було навіть «есемескою» передати повідомлення чи просто зачитати по мобільному телефону. Зрештою iснують й iншi методи комунiкацiй: факс, електронна пошта, скайп, вже не кажучи про численні онлайни можливості. Співчуваю туристам, а особливо вболівальникам, що матимуть нещастя приїхати до нас на Євро-2012. Купивши квитка по Iнтернету на мiжмiсьткий автобус вони відчують сповна весь жах «маленького українця», якому так «пощастило» з злодійською мiцевою владою. Зрештою, пасажири могли б також усвідомити, що даючи грошi водiю це і корупція і крадіж - адже грошi пiдуть не тiльки в кишеню водiю, але й тим хабарникам автобусної адмiнiстрацiї, якi штовхають його на цей злочинний шлях. Крім того, вiдсутнiсть проданих квитків через касу, свідчить про нерентабельність маршруту. I замість того, щоб пiдприємцi вкадали грошi в розвиток транспорту й відкриття додаткових марштрутів у села та містечка Галичини, пасажири галичани наповняють кишені злодіям та корупціонерам. Але це ще не головна загроза. Пересування пасажирів в переповненому автобусі - це смертельна небезпека на дорозі. Сьогодні маємо стільки аварій на трасах, що міжміський автобус з Івано-Франківська може стати «пекельним» на кожному метрі дороги. Василь Хом’як, «ОстроВ»
