«Першу самбірську нафту «обмивали» шампанським – пише газета «Високий замок». - Карпати відкривають свої багатющі надра. Енергоносії допомагали шукати китайці. На Самбірщині блага новина – неподалік села Блажівська уперше за історію краю розвідали і вже почали добувати нафту. Надибати її у глибоких карпатських надрах допомогли китайські фахівці. На освячення свердловини (подія ж значуща!) у Волю Блажівську приїхали представники фірм «Укрспецзамовлення», «Карпатиресурс», а також «специ» з Китаю, Італії, які доклалися до цього успіху. Як дізнався кореспондент «Високого Замку», на початках добуватимуть щодоби скромних 3 тонни нафти-сирцю, але з часом, коли буруватимуть глибше, забір вуглеводнів суттєво збільшиться. Поки що возять «чорне золото» (якість його висока) на нафтопереробний завод у Дрогобич. Але з часом, прикидають експлуатаційники, не виключено, що знайдуть крупнішого партнера… Самбірська влада ходить в іменинниках – відкриття нафтової «жили» допоможе вирішити їй і чимало соціальних питань. Голова комісії облради з питань палива та енергетики Тарас Федак, голова Самбірської райдержадміністрації Іван Білак сказали нам, що це буде потужна інвестиція у район і, мабуть, не остання… Урочистості відбувалися за всіма законами новосілля – священик освятив «качалку» нафти, перетнули стрічку. А як тільки відкрили обов’язкове у таких випадках шампанське, до когось із розробників надр подзвонили і повідомили ще одну радісну новину – у селі Чайковичах щойно надибали у надрах на газ. Уже запалили факел. На радощах учасники святкового дійства ледь не оголосили про «суверенітет» Самбірщини від російських енергоносіїв - мовляв, нафта є своя, газ – теж свій. У п’ятницю, 9 вересня, відкривати нову газову свердловину у Чайковичі приїде голова Львівської обласної держадміністрації Михайло Цимбалюк. А першу на Самбірщині нафтову свердловину господарі назвали якось дуже офіційно – «2-Звірська» ( за назвою сусіднього села Звір). Автор цих рядків запропонував іншу – поважнішу. День здачі в експлуатацію «качалки» збігся із двадцятиріччям народження газети «Високий Замок». Чом би й не «Високозамківська»? Ідея господарям сподобалася, вони пообіцяли подумати над нею…» «Львівську міську та обласну раду об’єднало сміття - пише газета «Поступ». - Грибовицьке сміттєзвалище, термін експлуатації якого давним давно завершився і яке невдовзі може перетворитися на нову екологічну катастрофу, об'єднало депутатів Львівської міської та обласної ради. Обидві ради прийняли фактично ідентичні рішення, відповідно до яких екологічну ситуацію на львівському міському сміттєзвалищі та прилеглих територіях визнано екологічно недопустимою та такою, що потребує невідкладного вирішення. Однією з ключових проблем, яке стоїть перед львівськими чиновниками – це пошук нової земельної ділянки під сміттєзвалище. Успіх справи в значній мірі залежатиме від вміння домовлятися із керівниками районів та підготовки привабливих пропозицій, від яких важко відмовитися. Наразі переговори безрезультатні, адже всі місцеві ради категорично проти такого "подарунку". Керівництво міста вирішило підійти до справи раціонально, відтак ЛМР наполягає на тому, щоб була не просто знайдена нова земельна ділянка, але й відкрита лінія по сортуванню сміття та використання його як біопалива. Як повідомив заступник міського голови з питань містобудування та інфраструктури Володимир Шевчук, перед закриттям Грибовицького сміттєзвалища керівництво міста зустрічалося з представники різних держав, які поділилися своїм досвідом з переробки сміття. На сьогоднішній день серед ідей, які підтримує міська рада, є використання земельної ділянки біля ТЕЦ-2, де можна розмістити лінію сортування сміття, яке б йшло на спалення. "З сміття можна робити паливо та економити на цьому: опалювати будинки та гріти воду", - заявив Володимир Шевчук. Він також зазначив, що потрібно налагодити технологію спалення медичних відходів. Водночас головний державний санітарний лікар Львівської області Роман Павлів заявив, що це просто недопустимо, адже 100% сміття відсортувати неможливо і завжди залишатиметься неліквіди. "Повинна бути санітарна зона 500 м, тому розміщення сортувальної лінії біля ТЕЦ-2 – це нереально, адже поруч житло, дитячі садочки, медичні заклади", – відзначив він. Серед інших нагальних питань – це пошук інвестора, який побудує сміттєпереробний завод і принесе кошти в бюджет міста та області. На думку голови ЛМО Партії регіонів Олега Барана, не потрібно залучати кошти із державного бюджету, де їх і так нема, краще знайти інвестора. Він також переконаний, що для подолання проблеми Грибовицького сміттєзвалища вже давно можна було перейняти досвід інших країн, які мали аналогічні проблеми і вирішували їх успішно. "Не треба придумувати свій львівський велосипед, який вже давно придуманий", – додав регіонал». «Прикарпатське ковальство високо оцінили в Європі – пише газета «Репортер». - Днями Івано-Франківськ відзначили солідною мистецькою нагородою. Наше місто стало третім у Європі та першим на пострадянському просторі серед колективних домінантів премії Альфреда Хаберманна. Ця престижна європейська премія присуджується за заслуги у ковальському мистецтві. Премію франківцям вручили 27 серпня у замку Хельфштин (Чехія) під час ХХХ ювілейної зустрічі європейської ковальської еліти, спілки художнього ковальства «Гефайстон». На цю зустріч були запрошені зачинателі ковальського мистецтва на Прикарпатті — Сергій Полуботько та Михайло Клочко, але вони делегували поїздку заступнику мера з економічних питань Любомиру Слободяну. «Ця премія — заслуга не муніципалітету, а талановитих прикарпатських ковалів, чим можемо тільки гордитися, — говорить Любомир Слободян. — Завдяки їхнім талантам та праці наше місто стало членом європейської асоціації ковальських міст, а відтепер і власником цієї поважної нагороди. Приємно, що ковальський мистецький виріб вручений нам саме під час ювілейної зустрічі представників цієї серйозної мистецької асоціації». За словами Любомира Слободяна, тільки два українські міста — Івано-Франківськ і Донецьк вважаються такими, що додають бонусів до розвитку традиції ковальства у Європі. Нагадаємо, що вступ обласного центру Прикарпаття до європейської асоціації ковальських міст відбувся під час минулорічного дев’ятого фестивалю «Свято ковалів», і символізує цю подію «Круговерть», встановлена у сквері по вулиці Низовій. Її прикрашають 70 кованих художніх елементів, створені руками двохсот майстрів із 17 країн світу. Минулого року нагороджували мистецькі школи чеського міста Ліпнік та австрійського Ібзіца. До речі, за традицією, відзнаку кожному наступному лауреату вручають попередні номінанти. До металевої нагороди додається диплом. Невдовзі побачити нагороду зможе кожен охочий, оскільки її планують розмістити на стенді міської ради. За словами голови івано-франківської громадської організації «Свято ковалів» Сергія Полуботька, ця нагорода однозначно додасть ентузіазму ковалям Прикарпаття, а те, що свій 350-літній ювілей місто зустрічатиме з такою відзнакою, є подвійною приємністю». «Рожнятівщина відзначила 120-річчя еміграції до Канади – пише газета «Галичина». - Днями в селі Небилові Рожнятівського району урочистим вічем відзначили одну з гірких дат української історії — 120-ті роковини від початку трудової еміграції українців Галичини до Канади: небилівці іван Пилипів та Василь ілиняк першими вирушили на пошуки кращої долі у далекі і незвідані заокеанські світи. Урочистості в Небилові, в яких взяли участь керівництво району та області, села, духовенство, інтелігенція, небилівська громада, гості, учасники українсько-канадського бізнес-форуму, відбувалися біля пам’ятного знака землякам. Гордістю і водночас болем назвав цю подію голова облдержадміністрації Михайло Вишиванюк: «Гордість від того, що українці прославили Україну як державу, де живе надзвичайно працьовитий народ. А біль у тому, що до Першої світової війни з Галичини виїхали майже 300 тисяч наших земляків, яких за кордон погнали біда, голод, злидні. Серед тих емігрантів були і мої два діди. Один опинився у Сполучених Штатах Америки, другий — в Аргентині. Обидва і залишилися на тих землях». Гість свята посол України в Канаді ігор Осташ, зазначивши, що «бути українцем у Канаді почесно», наголосив: «Емігранти показали світові, що українці працелюбний народ, нація, яка може досягати великих успіхів». і проілюстрував це на прикладі тих людей українського походження, які у всі часи і нині знані в Канаді і активно підтримують Україну. А член центрального проводу Світового конгресу українців і президент Канадсько-Української торгової палати Зенон Потічний констатував, що Канада пам’ятає внесок українських емігрантів у розбудову своєї держави, а майже півтора мільйони українців Канади роблять усе для становлення і розквіту України у світовій спільноті». Андрій Мева, «ОстроВ»
