«Нинішня ситуація нагадує те, що відбувалося на початку та в середині 90-х років минулого століття, коли масово закривалися підприємства, люди втрачали роботу, відповідно й засоби до існування. Діти самі намагалися дати собі раду, тікаючи з дому» – пише обласна газета «Галичина». І ось вже минулого тижня «співробітники відділу кримінальної міліції у справах неповнолітніх затримали більше десяти дітлахів-волоцюг. Це діти з сімей, де ними ніхто не займається…Парадокс полягає в тому, що на вулиці вони б мали потрапити у більш скрутне становище, але їм легко вдається пристосуватися до такого способу життя. і настільки, що деяких потім повернути додому практично неможливо». І ще один «парадокс», який виявляє газета: «Правоохоронці стверджують, що серед міст Західної України малолітні волоцюги найбільше полюбляють саме Івано-Франківськ, бо місцеві жителі найбільш щедрі на милостиню. А жебрацтво — основний засіб існування цих дітей. Причому, за словами самих безпритульних, за день у середньому вони випрошують до 50 гривень. Та проблема в тому, що ці гроші витрачають не лише на їжу чи забави у закладах гральних автоматів. Чимало таких дітей уже знають смак алкоголю, тютюну, а то й наркотиків». А поки діти вулиці знайомляться з наркотиками, сексом та іншими «принадами» дорослого життя їх ровесники з більш благополучних сімей також не марнують час: «Шестирічна дівчинка з Івано-Франківська, шукаючи нових цікавих вражень, опинилося на водонапірній вежі, що на вулиці Б.Хмельницького. Вилізти на вежу висотою п’ятиповерхівки дитина зуміла досить швидко. А от спуститися… З переляку малеча зайшлася голосним плачем…поблизу проходив 17-літній юнак. Почувши ридання.. юнак піднявся по драбині та спробував спустити маленьку полонянку додолу самотужки. Це йому ніяк не вдавалося, тож хлопець зателефонував до рятувальників. Працівники пожежно-рятувальної служби зняли перелякану дитину з водонапірної вежі та передали її медикам, а вже ті батькам», - пише газета «Західний кур’єр». Що робити з такими непосидющими дітьми - дорослі дядьки з міської адміністрації не знають, але за рахунок нерадивих батьків все ж вирішили поповнити міську казну. Газета «Західний Кур’єр» повідомляє:«останнім часом у місті почастішали випадки розмальовування фасадів будівель так званими графіті, що дуже непокоїть міську владу, яка разом з міліцією розгорнула боротьбу з «графітчиками». Правоохоронці затримали кількох підлітків, які розмальовували фасади, вилучили в них балончики з фарбами та склали відповідні протоколи на їхніх батьків. Втім штраф за так зване неналежне виховання дітей, на що й були складені протоколи, становить всього 51 гривню». Звичайно за такі гроші комунальну господарку в місті не поправиш, тож треба шукати нові види поборів з населення: «Новий спосіб покарати боржників, а заразом і підзаробити трохи грошенят в час економічної кризи винайшло комунальне підприємство „Івано-Франківськводоекотехпром”. Оскільки накладати пеню на споживачів, які порушили терміни розрахунків і заборгували за послуги, заборонив Кабмін, то „Водоекотехпром” пішов іншим шляхом. Скориставшись тим, що з 1 січня цього року міська рада прийняла рішення про підвищення плати за воду і каналізацію, підприємство калькулює заборгованість за 2008 рік за цінами 2009-го року…А це на 30% більше в майже усіх випадках», - пише газета «Галицький Кореспондент». Гроші вкрай потрібні міськвиконкому особливо на ремонт доріг, адже населення міста ніяк не забуде передвиборчі обіцянки міського голови, що кожному автовласнику вручав агітку із зобов’язанням відремонтувати всі дороги у місті.І от тепер, коли практично всі транспортні магістралі міста розсипалися на складові, влада приступає до робіт: «Найближчим часом, як тільки дозволить погода, комунальники розпочнуть ямковий і поточний ремонт доріг. Загалом на поточний ремонт доріг планується виділити три, а на капітальний – два мільйони гривень… ямковим ремонтом планують зробити 80% доріг... Щодо капітальних ремонтів - коштів обмаль», - інформує головний міський пресовий орган - газета «Західний кур’єр». І хоч з коштами тепер проблеми у всіх, але у міської влади їх все-таки значно більше: ремонтувати і латати їм сьогодні доводиться навіть те, що вони зробили лише вчора. Газета «Репортер» пише: «В Івано-Франківську 1 січня ц.р. був відкритий меморіальний комплекс Степанові Бандері. Тротуари та провулок, що з’єднує вулиці Бандери та Коновальця акуратно вимостили плиткою. Але не пройшло й три місяці як плиткова дорога почала прогинатися, а в одному місці взагалі зробилося провалля і відкрилася глибоченька небезпечна яма». Ще більша «яма» спостерігається в будівельному процесі – в місті практично зупинилося житлове будівництво. Як повідомляє газета «Прикарпатська правда» «завершення будівництва у порівнянні з минулим роком зменшилося на 89,2%», тож «серед теперішніх соціальних проблем однією з найгостріших є житлова. Найбільше страждають молоді сім’ї. Лише невелика частина тих, батьки котрих належать до владно-бізнесової еліти чи важко працюють в зарубіжжі, здатні з їх фінансовою допомогою обзавестися власним дахом. Решта томляться в кімнатках батьків чи дідів або в квартирах по найму, власники яких по чорному здирають за свою послугу», - пише газета. «По чорному» обдирають населення міста окремі підприємці, які заробляють буквально на підручних матеріалах, влаштовуючи різноманітні «лохотрони». Про те, як розводять на гроші в івано-франківських діагностичних центрах пише газета «Галицький Кореспондент» «Словосполучення «комп’ютерна діагностика» має магічний вплив на свідомість «пересічного» українця. Не треба вистоювати ні в яких чергах, носити аналізи у баночках та сірникових коробочках, а потім ще раз бігти за результатами - розумна машина всього за годину обстежить одразу весь організм!». Про свій досвід спілкування з «розумною» машиною і кмітливим «дохтором» розповідає кореспондентка газети: «Про оздоровчо-профілактичний центр на вулиці Чорновола я почула з розмови жінок у магазині. Одна радила іншій, мовляв, там працює дуже досвідчений лікар і є найновіша апаратура…Обстеження коштує 90 гривень. В тому, що цій діагностиці можна довіряти, я засумнівалася, щойно переступила поріг кабінету лікаря. Чудодійна «найновіша апаратура» виявилася звичайним амперметром, який показують школярам на уроках фізики! ... В ліву руку мені дали мідну трубку, яка дротиками кріпилася до амперметра, і діагностика розпочалась. З допомогою електрода лікар «знімала показники з точок» на моїх руках і ногах. Щоразу, коли електрод торкався шкіри, стрілка на амперметрі відхилялася. Чим більше відхилення – тим сильніше виявляється захворювання. Я вирішила перевірити диво-апарат і заодно кваліфікацію лікаря. На запитання «на що скаржитесь?» збрехала про сильні головні болі та проблеми із серцем. Буквально за кілька секунд пролунав перший діагноз: «Функція щитовидки порушена». Ще за мить – запальний процес у нирках, дискінезія жовчних шляхів, міокардит та запалення правого яєчника». Дізналася я і про причину своїх проблем: «Головні болі та біль у серці у вас пов’язані з лямбліями». Це такі глисти… Після закінчення діагностики лікар виписала рецепт і відразу заспокоїла, мовляв, поп’єте оці препарати і вже за місяць будете здорові. Чудодійні препарати – це БАДи із загадковими назвами «Моринда», «Келп», «По де арно» та інші треба було придбати БАДів майже на 600 гривень!». І якщо мешканці міста вже звикли до всіляких витівок комерсантів та влади, то ось що думають про нас іноземні студенти з’ясовує газета «Репортер»: «про арабських студентів в Івано-Франківську говорять давно і зазвичай як про певну проблему. Часто на їхню адресу лунають закиди у порушенні громадського порядку, їх звинувачують у розповсюдженні венеричних хвороб та наркотиків. Часто на цьому піаряться місцеві політичні партії». Далі газета наводить довідки в одного з арабських студентів, який розповів про свої враження від життя в «центрі Європи» (реклама Прикарпаття): «Першим шоком для мене став гуртожиток університету. У кімнаті-трійці не було ліжка, тільки один стіл і стілець. Душова вражала перфекційною відсутністю кранів і світла…Коли ми з другом стояли біля гуртожитку, підійшла міліція і сказали, що ми тут п’ємо і вживаємо наркотики. Нас обидвох запхнули у міліцейський бокс, і повезли у центральний офіс. Перевіряли, чи ми п’яні. В міліцейського була кофта з блискавкою, і він її зламав. Сказав мені, що це я зробив, то ж маю заплатити, або доведеться ночувати там два дні. Я дав йому 20 гривень». На закид щодо розповсюдження венеричних хвороб, «студент просто сміється: -Це не ми їх привозимо, вони тут є. А у вас є дівчата, які ходять вночі на дискотеки і спілкуються з нашими багатьма…», і ще одна особливість «у вас є такі люди (скинхеди та націоналісти), що чомусь люблять Гітлера. Вони стояли біля гуртожитку, де ми жили. Хотіли зайти всередину і вбити всіх арабів. Ми також хотіли всі вийти і вбити їх. Але приїхав наш ректор і міліція, тих людей розігнали». Хоча не все у нас так погано. Як твердить той же арабський студент дві речі його приємно вразили – це наше весілля – «одруження молодих, і обливання водою в поливаний понеділок». Ну, що ж, доживемо до понеділка, як кажуть… поливаного і спробуємо відмитися від усіх наших бід! Василь Хом’як, «ОстроВ»
