Жителів "ДНР" і "ЛНР" незграбно переконували, як добре їм живеться в Росії. Огляд публікацій окупованого Донбасу

Минулого тижня ЗМІ окупованого Донбасу всіма силами намагалися імітувати всенародну радість з приводу річниці російської анексії частини Донецької та Луганської областей. Скажемо чесно, численні "святкові" новини та репортажі більше нагадували поведінку маленького песика, що бігає по кутках і намагається позначити територію, яка їй не належить. У хід були пущені прийоми масової агітації та пропаганди, що набили оскому з часів СРСР...

Пир під час чуми війни

Головне "офіційне" видання "ДНР" відзначилося програмною статтею під назвою "Як ДНР поверталася до складу Росії". У найгірших традиціях "Краткого курса ВКП (б)" містечкові журналісти запропонували своїм читачам кремлівську версію окупації Донбасу і його нібито "возз'єднання" з Російською Федерацією. Звісно, на початку цієї фантастичної розповіді було заявлено, що "у відповідь на державний переворот у Києві в Донбасі проходили масові акції протесту. 6 квітня донецькі маніфестанти зайняли будівлю обладміністрації". Про те, що рушійною силою цих, по суті, чорносотенних погромів були завезені з сусідніх російських областей молодики, кримінальники та скінхеди, "Донецкое агентство новостей" згадати "забуло".

Історія так званого "референдуму" 11 травня 2014 року про визнання "ДНР" теж не містила жодної інформації про те, що "голосування" проводили без списків виборців, без незалежних спостерігачів, за допомогою "бюлетенів", безконтрольно і в необмеженій кількості роздрукованих на звичайному папері.

Природно, "забули" автори згадати про вторгнення на Донбас російських диверсантів Ігоря Гіркіна, а згодом і регулярних військ ЗС РФ.  Мовляв, "почало формуватися народне ополчення".

Але повернемося до "всенародного свята повернення додому". Говорячи про першу річницю невизнаних ніким у світі (окрім Сирії та Північної Кореї) "нових територій", місцеві пропагандисти заявили, що "за цей рік жителі Республіки побачили, що значить бути Росією: відремонтовано сотні кілометрів доріг, відновлено тисячі будинків і об'єктів інфраструктури". Відповіді на сакраментальне російське запитання "Хто винен?" вони не дали. Ось щоправда, міністр будівництва і ЖКГ Росії Ірек Файзуллін додав неабияку ложку дьогтю в бочку солоденьких публікацій про небувалі темпи "відновлення" регіону. Він заявив, що деякі міста, зруйновані російською агресією, відновленню не підлягають. "Зараз у цих умовах десь якісь міста, може, і відновлювати не будемо. Попасна - ми вирішили не відновлювати", - визнав він. За словами Файзулліна, від міста нічого не залишилося. Зі 100 тисяч довоєнного населення в ньому зараз проживає лише 7 осіб. Без електроенергії та тепла. І, дав зрозуміти російський міністр, Попасна не виняток - "у Сєвєродонецькій агломерації відновлювальні роботи толком не ведуться".   Показово, що жодне видання окупованого Донбасу не опублікувало цей коментар "старшого товариша". А навіщо псувати людям свято?

Натомість замість зруйнованих будинків і знищеної інфраструктури людям у річницю "входження" запропонували багаторазово повторені гасла на кшталт "Ми вдома". Акції зі складання з літер "Ж", "О", "П" і "А" слова "Росія" були розраховані виключно на пропагандистів.

Інакше навіщо на зарослому травою паркувальному майданчику в Маріупольській Ялті легковими автомобілями викладати напис "ДНР" - Росія", якщо прочитати його можна тільки за допомогою дрона. Хоча скажемо чесно, і з висоти пташиного польоту вийшло не дуже переконливо.

Таким же безглуздим було і висаджування дубового лісу у формі аналогічного напису. "Уряд Курської області, наші брати привезли 15 000 саджанців дуба, буде висаджено геогліф у вигляді слів "Ми разом", що стане уособленням нашої єдності на віки, міцної, як сам дуб міцний. Це дерево уособлює і міцність людей Донбасу", - порадували жителів Донбасу журналісти. Однак, як відомо, дуб-дерево уособлює не тільки " міцність людей"... Побачити цей витвір лісопаркового мистецтва можна буде тільки з літака, але пасажирські лайнери над Донеччиною давно не літають, а пілотам російських бомбардувальників читати всілякі дурниці ніколи.

А ще масовики-витівники до "свята повернення додому" намалювали багато малохудожніх муралів і графіті на стінах уцілілих будинків. 

У так званій "ЛНР" активісти на безлюдних вулицях відловлювали рідкісних перехожих і вручали їм стрічки кольорів російського прапора. У "ДНР" подібна, давно набридла акція пройшла "пабагатше" - крім стрічок організатори роздавали повітряні кульки і прапорці.

Але верхом креативності, символом якої, найімовірніше, є дуб, стала закладка в розореному Маріуполі так званої "капсули часу".  У неї в найкращих радянських традиціях помістили "послання нащадкам від молоді Донбасу і Новоросії". Окупанти сподіваються, що "капсулу розкриють рівно через 29 років, у 30-ту річницю возз'єднання ДНР, ЛНР, Запорізької та Херсонської областей з РФ".

Традиція закладати "капсули часу" активно практикувалася в СРСР і дискредитувала себе. Багато послань із минулого сьогодні читаються як поганий анекдот - тих, хто розкрив їх через багато років після їхнього надсилання, вітають із тим, що вони "живуть за комунізму", "літають на Марс" і так далі.