<p style="text-align: justify;">Минулого тижня авторів публікацій у місцевих Телеграм-каналах та інших пабліках потягнуло на філософію. Зрадники розумними словами намагалися довести, що Батьківщину вони не зраджували, що вона завжди була їм чужою. Важко повірити, що ці люди до 2014 року здобували в Україні освіту, погони з великими, робили в ній успішну кар'єру... Однак за клятвами на вірність новим господарям, які часто повторюються в їхніх постах, виразно читається образа за те, що своїми в «новій батьківщині» їх так і не визнали. </p> <p style="text-align: center;"><strong>Одного разу зрадивши...</strong></p> <p style="text-align: justify;">В одному зі своїх оглядів "ОстроВ" писав про те, що колишньому командиру донецького спецпризначенців СБУ "Альфа" Олександру Ходаковському, який нині служить одним із керівників такого собі "управління Росгвардіі по ДНР", заборонили висловлювати своє невдоволення статусом "нових росіян" на окупованому Донбасі. Після цього напрочуд схожі за стилем міркування стали регулярно з'являтися в Телеграм-каналі створеного ним терористичного батальйону "Восток".</p> <p style="text-align: justify;"><em>"Що таке - служити Батьківщині? Це служити її інтересам, навіть якщо вона і не відповість взаємністю у звичному розумінні цього слова. Її взаємність - це її існування, і в ідеалі - процвітання, - що зовсім не означає нашого існування і процвітання, і навіть навпаки: наше процвітання та існування найчастіше обернено пропорційно до процвітання Батьківщини, тому що вона завжди чекає від нас жертв"</em>, - на минулому тижні розписався у своїй любові до країни-агресора умовно анонімний автор. </p> <p style="text-align: justify;">Невідомий «востоковець» захоплюється російським диктатором, називаючи його <em>"господарем"</em>, який врятував Росію <em>"після єльцинського лихоліття"</em>. <em>"Він зібрав залишки влади в кулак, приборкав стихію хаосу і відсунув країну від краю прірви. Це не ода президенту Путіну - це ода господареві. Коли господарство велике - не в кожному закутку можна навести лад, - але рука господаря, коли він є, утримуватиме господарство від розорення"</em>, - пише автор. </p> <p style="text-align: justify;">Але, як кажуть сьогоднішні російські політики, є нюанси. Виявляється, далеко не всі, хто зрадив Україну, до кінця вірні новій батьківщині як слід. Багато хто з'ясував, що <em>«куди вигідніше, ніж служити Батьківщині, - служити начальству»</em>. </p> <p style="text-align: justify;"><em>"Якщо добре йому служити, то можна отримати цілком конкретні блага. Начальство може оцінити лояльність і послужливість, і як позитивну мотивацію продемонструвати взаємність дуже зрозумілого роду... Підлеглих, які говорять про проблеми, начальство не любить. Тільки від начальства залежить кар'єра і можливість самому стати начальством"</em>, - так характеризує ТК батальйону "Восток" систему управління, що склалася на окупованому Донбасі. Судячи з усього, йдеться про місцевих колабораціоністів, які перейшли на бік ворога.</p> <p style="text-align: justify;">До речі, публікації в «офіційних» ЗМІ не тільки підтвердили це сумне спостереження, а й також продемонстрували, що «новые русские», які на хвилі «русской весны» вибилися в еліту «народних республік», виявилися банальними злодіями і хабарниками. Минулого тижня якось непомітно в інформаційному полі окупованого Донбасу пройшла новина про те, що справу колишнього «мера» окупованого Єнакієвого відправили в донецький суд, де йому світить до 15 років колонії за хабарництво. Виявилося, що <em>«колишній глава Єнакієвого постане перед судом за отримання хабарів у розмірі 15 мільйонів рублів»</em>. Гроші він отримував від підприємців за укладення договору оренди на нерухоме майно, що належить «адміністрації» міста. Крім того, Храменкова звинувачують ще в кількох <em>«особливо небезпечних злочинах»</em>, але не називають їх.</p> <p style="text-align: center;"><strong>Тимчасовий уряд</strong></p> <p style="text-align: justify;">Ще менший резонанс у суспільстві викликали публікації про призначення нового "прем'єр-міністра ДНР". Народ уже звик, що на Донбас, який до 2014 року справедливо називали кузнею кадрів для всієї України, як керівників надсилають нікому невідомих «парашутистів» із російської глибинки. Тому жодної сенсації в тому, що замість іркутського чиновника Євгена Солнцева «урядом» керуватиме нижньогородський чиновник Андрій Чертков, ніхто не побачив. </p> <p style="text-align: justify;">Новий «прем'єр» одразу ж після свого призначення розвинув бурхливу діяльність, щоправда таку, що не виходить за рамки медійного поля. У ЗМІ окупованого Донбасу з'явилися його численні заяви, зроблені на різних нарадах і форумах. Їхня суть зводиться до традиційного заклику трохи потерпіти й обіцянок кращого життя в перспективі. <em>"Зараз у Республіці створено унікальні умови ведення бізнесу. Привабливі. Діє вільна економічна зона. Але через специфіку регіону нерідко доводиться стикатися з ситуаціями, які не мають аналогів у загальноросійській практиці. І це часто стримує потенційних інвесторів"; "Обговорили перспективи запуску і розвитку наших підприємств"; "На порядку денному - проблема водопостачання республіки. Разом із профільними фахівцями обговорили всі можливі варіанти її розв'язання"</em>, - ось зразки найбільш "змістовних" заяв московського гостя.</p> <p style="text-align: justify;">Єдиний, хто тихо обурився кадровою політикою, яку проводить Кремль на Донбасі, - це вже згаданий анонімний автор з "Востока". <em> "Хоч би які прекрасні люди призначалися на Донбас - майже всі вони вражені синдромом тимчасового правителя. Вони знають, що термін їхнього перебування не тільки кінцевий, а й короткий для того, щоб зробити що-небудь істотне, і не замахуються на звершення, а просто відбувають цей термін, хто більш, хто менш сумлінно. Причому, ніхто в цьому не винен - так просто це працює, - але у всіх місцевих є стійке відчуття вакууму"</em>, - підвів він сумний підсумок... </p> <p style="text-align: justify;"> </p> <p style="text-align: justify;"> </p>