Зрив постачання зброї і надання подальшої фінансової допомоги Україні залишається головною темою західних медіа вже протягом кількох тижнів. Західні союзники збираються прийняти важливі рішення про це у січні і лютому, але наразі певними є тільки їхні внутрішні і зовнішні суперечки з цього приводу. Між тим, в Україні все гостріше відчувають брак боєприпасів, констатують західні журналісти. “З бліндажа на південно-східному фронті легко почути, як зменшилися запаси артилерійських боєприпасів в Україні. На кожні п'ять-шість російських снарядів, що прилітають, українці відповідають одним-двома, – написали, наприклад, у The Wall Street Journal. – З наближенням третього року війни Росія наступає, спираючись на економіку, орієнтовану на війну. Тим часом Україні не вистачає боєприпасів, тому що додаткова допомога від її головного союзника, США, залишається заблокованою в Конгресі. Оскільки артилерійські снаряди закінчуються, українські війська на передовій імпровізують і використовують вибухові безпілотники, намагаючись стримати росіян”. У WSJ наголосили, що “дрони не можуть літати так далеко і швидко, як артилерія. Вони не можуть нести стільки вибухівки чи пробивати бетонні стіни. Але маючи вартість лише кілька сотень доларів за штуку, безпілотники коштують набагато менше, ніж артилерійські снаряди, і їх набагато легше виробляти: волонтери купують дрони у комерційних постачальників і передають їх солдатам, які оснащують їх вибухівкою. Протягом останніх шести місяців обидві сторони все частіше використовують FPV-безпілотники, оскільки вони довели свою корисність на пласких відкритих полях України. Вони набагато точніші за артилерію, що дозволяє пілотам дронів переслідувати рухомі транспортні засоби і солдатів піхоти. В той час як артилерії зазвичай потрібно кілька пострілів, щоб влучити у ціль, FPV-безпілотники влучають майже щоразу”. The New York Times так само звернули увагу, що “росіяни скопіювали тактику і наводнили прифронтові території безпілотниками протягом останніх тижнів, зі смертельними наслідками, розповіли українські солдати і командири. ‘У мене склалося враження, що Росія зацікавлена в безпілотниках на державному рівні”, – сказав солдат з позивним Кіт, але Україна, на відміну від Росії, все ще покладається у своїй дроновій програмі переважно на волонтерів і цивільних донорів. “Мені здається, – сказав він, – що уряд повинен робити більше’”. У NYT розповіли, що “росіяни використовували безпілотники для скидання димових гранат в окопи. Один солдат з позивним Медик сказав, що це було схоже на сльозогінний газ. “Він викликає дуже сильний біль в очах і вогонь, як шматок вугілля, в горлі, і ти не можеш дихати”, – сказав він. Кілька солдатів одягли протигази, щоб надати допомогу постраждалим, але коли двоє солдатів загону виповзли з бункера, щоб врятуватися від газу, їх вбили гранатами, скинутими з російських безпілотників, що ширяли над ними, розповіли солдати. Всі підрозділи вздовж фронту несуть важкі втрати. За останні місяці майже всі були поранені або ледь врятувалися, розповіли солдати. ‘Нам не вистачає людей, – сказав командир розвідки 117-ї бригади, який використовує позивний Бандерас, на честь актора. – У нас є зброя, але не вистачає людей’”. Керченський міст ще стоїть? Останнім часом західні колумністи стали акцентувати увагу на тому, що непереконливі військові здобутки України минулого року – насправді меншою мірою прорахунок України, ніж відповідальність Заходу. Йдеться тепер навіть не про несвоєчасне постачання потрібної зброї, як наголошували раніше, а про цілковите непостачання чогось, що могло б призвести до рішучого просування українських сил. “Коли у 2018 році Керченський міст, що з'єднує Росію з Кримом, українським півостровом, який Москва незаконно захопила і анексувала чотирма роками раніше, відкрили для руху транспорту, підлабузницькі медіа Владіміра Путіна назвали його “будівельним проєктом століття”. 12-мильний прогін вартістю близько восьми мільярдів доларів втілив у бетоні і сталі століття російських геополітичних мрій і власний неоімперський проєкт Путіна. Російський диктатор, який форсував будівництво прогону, незважаючи на величезні інженерні виклики, проїхав по ньому на самоскиді і проголосив “чудовий результат”. Те, що знаковий міст все ще стоїть, само по собі дивовижно, адже союзники України володіють зброєю, здатною скинути його в Керченську протоку приблизно сотнею футів нижче. Те, що вони не надали цю зброю Україні, свідчить про фундаментальний розрив у просякнутому кров'ю змаганні воль між Путіним і Заходом”, – написав колумніст The Washington Post. На його думку, “якими б не були власні військові помилки України, Захід, беззаперечно, міг і повинен би був зробити більше, швидше, щоб підготувати Київ до багатомісячного контрнаступу, який розпочався в червні минулого року. Натомість Захід зволікав, і наступ України зійшов нанівець, коли осінь перейшла в зиму. Це змінило імпульс на полі бою, змусивши київські війська до оборонного присідання, в той час як Росія наповнює небо снарядами, націленими на українські міста і інфраструктуру. За п'ять днів, до 2 січня, Росія випустила понад 500 ракет і безпілотників по цілях по всій Україні. За даними Організації Об'єднаних Націй, обстріл залишив щонайменше 90 цивільних осіб мертвими і понад 400 пораненими. Речник німецького уряду засудив ці атаки як воєнні злочини. Але Берлін продемонстрував яскравий приклад коливань Заходу, відмовившись надати Україні саме ту зброю, яка могла б зруйнувати Керченський міст: німецьку ракету “Таурус”. Інші західні ракети, надані Україні Сполученими Штатами, Великою Британією і Францією, можуть пробити дірки в мосту. “Таурус”, ракета повітряного базування, низьколітаюча, високоточна і здатна проникати в ціль, перш ніж вибухнути, могла б перерізати його повністю”. “Україна переважно дотримується умов своїх союзників не використовувати зброю, надану Заходом, для ураження цілей на території Росії, – зазначили у The Washington Post. – І попередні побоювання, що певні поставки зброї спровокують Путіна, виявилися безпідставними. Як виглядала би російська ескалація в умовах кампанії “випаленої землі”, яка вже знищила десятки українських міст? Застосування Кремлем ядерної зброї завжди виглядало малоймовірним, тим більше після того, як президент Китаю Сі Цзіньпін застеріг Путіна від цього. Страх їдкий, і він підірвав намір союзників відвернути захоплення Путіним територій. Своїми ваганнями і коливаннями Захід сигналізує російському тирану про слабкість. Це більше, ніж відправка в Україну будь-якої ракети, є найпевнішою провокацією і справжньою небезпекою”. “Залишили кілька важких скульптур і портретів Леніна” Західні видання продовжують також регулярно публікувати репортажі з лінії фронту і історії цивільних українців, які переживають війну, окупацію, а деякі ще й полон. The Economist розповів цього разу також про російське державне мародерство на окупованих територіях. Йшлося про звільнений у листопаді 2022 року Херсон і його обласний краєзнавчий музей. “Російські чиновники за допомогою місцевих колабораціоністів і тодішнього директора музею вивезли понад 28 000 артефактів, завантажили їх на вантажівки і відправили до Криму, який Росія незаконно анексувала у 2014 році. Зникли античні монети, грецькі скульптури, скіфські прикраси, дорогоцінна бухарська шабля і навіть жорсткі диски з каталогом музею. Три десятиліття тому, розповідає (директорка Ольга) Гончарова, музей повернув колекцію готичної бронзи, розграбовану німецькими окупантами під час Другої світової війни. Тепер її вкрали росіяни”, – розповів The Economist. Як зазначили там, “визначити ціну викрадених творів майже неможливо, оскільки лише частина з них була оцінена для страхування. У квітні минулого року ООН оцінила збитки, які завдала війна культурній спадщині України, у $2,6 млрд. Зараз ця цифра видається консервативною. Відстеження того, що пограбували росіяни, – це також головний біль. Багато українських музеїв, особливо невеликих регіональних, покладалися на паперові каталоги, часто застарілі або неповні, каже Мар'яна Томин, посадовиця Міністерства культури. Деякі з цих каталогів тепер зниклі. Робота з оцифрування майна, яку розпочали лише три роки тому, набула нової актуальності”. “Через дорогу від Херсонського обласного краєзнавчого музею розташований міський художній музей, – продовжувався текст The Economist. – На момент вторгнення Росії він перебував на ремонті; деякі співробітники сказали новій владі, що колекція музею була вивезена на північ. Насправді вона зберігалася в підвалі, і зрештою росіяни дізналися про це завдяки місцевим інформаторам, зокрема, колишньому директору обласного музею. До того часу, як українці повернули місто, росіяни вивезли близько 10 тисяч з 14 тисяч музейних творів, включаючи картини Іллі Рєпіна та Олексія Шовкуненка, художника, на честь якого названо музей, а також релігійні ікони. Вони залишили кілька скульптур, які були занадто важкими, щоб їх можна було перевезти, розповідає співробітник музею Ігор Русол, плюс кілька портретів Леніна”. “Минулого літа, на основі фотографій і відео з інтернету, співробітники музею дійшли висновку, що частина викрадених творів мистецтва зберігається у музеї “Таврида” в Сімферополі, в окупованому Криму. Директор “Тавриди” Андрій Мальгін, з яким зв'язалися по телефону, визнав, що херсонську колекцію тримають в його музеї. Мальгін, який у червні потрапив під санкції ЄС за свою роль у пограбуванні, каже, що твори було переміщено ‘на зберігання’”. Огляд підготувала Софія Петровська, “ОстроВ”
