Як ізраїльський песик Хібукі допомагає дітям з Донеччини переживати війну

Війна негативно вплинула на психічний стан наших маленьких громадян. Разом із дорослими вони гідно переживають всі тяготи сьогодення. Але є певні методики, які дозволяють покращити психоемоційне здоров’я дитини, і зараз їх с успіхом застосовують.

Одна з таких – Хібукі-терапія. Це державна програма Ізраїлю з підтримки дітей, які пережили травматичні події, у тому числі пов’язані з війною. Кожна дитина там отримує у дитячому садочку чи початковій школі терапевтичну іграшкку, собаку «Хібукі», а психологи та психотерапевти вважають її одним із кращих інструментів подолання травматичного та посттравматичного синдрому в дітей.

Хібукі-терапія допомогла вже багатьом дітям з різних країн світу. Вона застосовується не лише в Ізраїлі, а й в Америці і Японії. А з початку великої війни методику почали впроваджувати в Україні завдяки ізраїльській психотерапевтці Дафні Шарон-Максімов. Фахивчиня зазначає, що іграшкова собака Хібукі, завдяки властивостям тканини, дуже приємна на дотик, вона майже як жива істота, тепла й м’яка. Хібукі у перекладі означає «обійми», тож песик завжди поруч з дитиною і здатен дарити відчуття безпеки цілодобово.

 

Що таке Хібукі-терапія

Хібукі – м’яка іграшка, песик із сумними очима. Але це лише на перший погляд. Насправді ж кожна деталь має значення:

  • сумні очі дозволяють дитині асоціювати себе з іграшкою та переносити на неї свої страхи й переживання;
  • розмір собачки відповідає новонародженому малюкові – дитині легко обіймати й почуватися захищеною;
  • собачка м’яка і приємна на дотик, виготовлена із безпечної та стійкої тканини – малюк відчуває тепло і затишок.

Терапія полягає в тому, що дитина переносить на іграшку свої переживання і страхи та, говорячи від імені собачки, насправді проживає власний досвід, не замикається на своїй психотравмі, розповідає про власні переживання та почуття. У дитини формується досвід розуміння свого стану та потреб, піклування про себе через Хібукі.

В Україні терапевтичну іграшку супроводжують два книжкових видання – маленька книжечка-комікс та трохи більша, з текстами та картинками про історію Хібукі – хто він та звідки, що відчуває і чим може поділитися зі своїм господарем. Ці книжки та додатковий елемент – кишенька на животику собачки – з’явилися спеціально для українських дітей і є додатковими інструментами терапії Хібукі.

 

Метод, перевірений особисто

Покровчанка Олена Харчевна була занепокоєна психічним станом власної дитини, тому шукала якісь методики, щоб зняти напругу, викликану війною. Найбільше їй сподобалась Хібукі-терапія. Жінці вдалось зібрати навколо себе однодумців та ініціювати впровадження проекту на Донеччині.

«Наші діти подорослішали з перших днів війни – це безперечний  факт. І не для кого не секрет, що їм набагато важче, ніж дорослим переживати події, які відбуваються кожного дня. Як мати я замислилась над цим питанням вже давно і намагалась знайти шляхи, щоб допомогти власному сину і взагалі всім нашим дітям. Спілкувалась з фахівцями, психологами, експертами, дивилась в інтернеті багато статей та сюжетів на тему психологічної допомоги дітям. І натрапила на цей метод Хібукі-терапії», – каже Олена Харчевна.

Покровськ та Мирноград стали єдиними містами у Донецькій області, де діти отримували психологічну допомогу за ізраїльською методикою. Для того, щоб арттерапія відбувалась за певними правилами, як того вимагає проект, маленькі учасники та їхні батьки мали пройти п’ятиденні навчання, щоб ознайомитись з інструментами методики.  Песиків Хібукі пошили за кошти благодійників.

У невеликих групах з дітьми займались директорка початкової школи №4 Тетяна Кірсанова та соціальний педагог Наталія Антонова. Потім приєднались ще декілька психологів.  На першому занятті розповідають історію песика, звідки він приїхав, як треба поводитись з майбутнім другом. А на наступній зустрічі малечу вже чекають собаки-обіймаки. Разом з дітьми опановували Хібукі-терапію також і батьки. Це обов’язкова умова проекту. За рік він охватив понад 300 дітей.

 

Проект крокує Донеччиною

Олена Харчевна на цьому не зупинилась. Вона шукала різних благодійників, які б могли допомогти фінансово, бо терапевтична іграшка не продається у вільному доступі, її треба замовляти. Одним з таких став американець Девід Бендарс, також допомагали німецьки благодійники. Проект працював у Покровську до загострення бойових дій. Навчання для дітей та їх батьків тривали до кінця травня.

«Завдяки фонду «Orphan Grain Train, Inc» ми отримали дві тисячі доларів. Я додала трохи своїх грошей. Цього вистачило більше ніж на сто песиків-Хібукі. Але роздавати їх будемо вже у Краматорську. У це місто евакуювались дівчата-психологи з моєї команди – Тетяна Кірсанова та Наталія Антонова. Ми довго шукали приміщення з укриттям, яке б відповідало всім нормам безпеки. Проект підтримала місцева влада, адже він дуже на часі», – розповідає пані Олена.

Хібукі-терапію вже почали впроваджувати в громадах Краматорського району. Йде процес створення дитячих груп. У одній групі має бути не більше восьми дітей чи батьків, бо проект, повторюємось, допомагає не лише дітям, а й батькам. До речі, у Краматорську багато родин з Дружківки та Костянтинівки, які сюди евакуювались.

«Зараз команда працює у Краматорську. Потім, якщо ситуація на фронті погіршиться, є можливість переїхати до Дніпра, де знаходяться гуманітарні офіси та соціальні служби з Покровська. Тут та в Кропивницькому відкрили хаби «Єднання», тож майданчики для навчання методиці Хібукі є. Всі, кому потрібна допомога, можуть її отримати, у тому числі місцеві мешканці, не лише переселенці», – наголошує Олена Харчевна.

Результати проекту покровська команда передає до Ізраїлю. Дуже важливо мати реальну оцінку впливу Хібукі-терапії. Зараз найбільш вразлива категорія дітей через війну саме на Донеччині. За словами пані Олени, цю методику вже зовсім скоро мають опанувати у Запорізькій області. Вона ділилась власним досвідом та комунікаціями з місцевими фахівцями.

 

Терапія, яка дійсно працює

Хібукі-терапія впроваджується на Донеччині майже два роки. Тетяна Кірсанова одна з перших приєдналась до команди психологів.

«Ми отримуємо зворотній зв’язок від батьків, які кажуть, що після спілкування з песиком Хібукі діти стали набагато спокійніші. В них покращився психоемоційний стан, тому цей метод дійсно допомагає. Батьки зазначають, що дуже вдячні за роз’яснення психології віку, тому що це допомагає краще зрозуміти, чому саме так поводять себе діти. Завдяки цим знанням вдається знайти слова підтримки, які діти чекають саме зараз», – розповідає пані Тетяна.

Терапевтична іграшка Хібукі постійно супроводжує дитину, яка піклується про свого друга та відповідно починає піклуватися про себе. Це формує стратегію майбутньої поведінки, впливає на ментальне здоров’я та вносить м’які корективи, якщо з дитиною негаразд. Психологиня зазначає, що в умовах наближення лінії фронту, ознайомлення з методикою відбувається дещо швидше, але це не впливає на якість.

«Екстремальні умови змусили нас прискорити програму. Ми не маємо права розголошувати місце для занять у Краматорську заради безпеки. Але бачимо, що після отримання Хібукі на наступні зустрічі діти повертаються зовсім інші. Терапія допомагає їм долати труднощі війни та евакуації», – каже пані Кірсанова.

Покровчанка Анна Киричок та її десятирічний син Родіон були серед тих, хто приєднався до проекту у Покровську рік тому. Тоді у місті було відносно безпечно, але діти вже потребували психологічної допомоги. Ракетні обстріли, постійні повітряні тривоги, обмежене спілкування з однолітками наклали свій негативний відбиток.

«Хібукі-терапія – незвичний метод психологічної допомоги. Я про такий раніше не чула, але він виявився дуже цікавим як для дитини, так і для мене. Перші тижні син не розлучався з іграшкою. Мабуть лікувальний ефект подвоюється через те, що терапія відбувається в ігровій формі. Дитина грається з песиком, обіймає його, а в цей час іграшка робить свою справу, тобто заспокоює», – говорить пані Анна.

Коли прийшов час евакуюватись до безпечного місця, Родіон переніс це набагато легше. Бо за рік спілкування з Хібукі його психоемоційний стан значно покращився. Зараз терапевтична іграшка в родині як талісман. Вона охороняє та підтримує, а ще – дає відчуття спокою, яке так потрібно і дітям, і дорослим, особливо на чужині.

 

Олена Єрмоленко для ОстроВа

Фото Дар’я Хрипкова

Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.

Статті

Країна
22.11.2024
14:00

Українська металургія: вгору чи вниз?

При погіршенні ситуації на Донеччині через втрату джерел постачання коксівного вугілля виплавка сталі може скоротитися до 3-4 млн т. Мова про Покровськ.
Світ
21.11.2024
19:00

Політолог Костянтин Матвієнко: У РФ немає стратегічного запасу, щоб довго продовжувати війну. Вони викладають останні козирі

Ближче до ядерної війни ми не стали, це абсолютно однозначно. Я впевнений, що РФ не наважиться на ядерну ескалацію, що б ми не робили з далекобійними ракетами США та інших країн.
Країна
21.11.2024
18:00

«Рубіж» чи останній рубіж?

«Рубіж» - це справді межа можливостей Москви у конвенційній зброї. Тому йому краще щоб усі думали, що в РФ є така зброя і боялися, ніж знали це напевно. Тим більше, що кількість "Рубежів" може бути суто демонстраційною.
Всі статті