Останніми днями західні медіа пишуть про Україну переважно в контексті звільнення Харківської області. Іноземні аналітики видаються враженими цими подіями не менше, ніж українська публіка. Деякі - навіть більше. "Неочікуваний наступ" "6 вересня українська армія почала неочікуваний наступ у північно-східній Харківській області країни. Він мав вражаючий успіх. Протягом тижня, похвалився 8 вересня Володимир Зеленський, президент, його армія звільнила від Росії 1000 квадратних кілометрів (386 квадратних миль) території. Знаменно, що значна їх частина походила не від давно оголошеного наступу в південній Херсонській області, який почався 29 серпня, а від меншого танкового удару на південному сході від міста Харкова. Жовто-блакитний прапор України тепер майорить у кількох звільнених містечках і селах. На відео з Харківської області місцеві мешканці вітають українські каравани і солдат… Проросійські воєнні блогери і аналітики розлючені крахом оборони їх країни і очевидним безладом у російському командуванні," - написав в неділю в одному з, мабуть, найоперативніших аналізів української наступальної операції британський Institute for the Study of War. Як відзначалося далі в цьому тексті, "Балаклія була швидко оточена, що дозволило українцям просунутися далі на схід, щоб відрізати російські сили надвоє біля річки Оскіл, притиснувши південний контингент до самої річки. Три маленькі мости поєднують західний берег зі східним, проте вони цілком підпадають під дальність української артилерії. Схоже, що Росія задіяла значну частину своїх елітних військ до захисту від українського контрнаступу в Херсонській області. "Війна - це мистецтво введення в оману, - каже одне джерело в українських збройних силах. - Ми їх добре обдурили." Що менш ясно, так це чому росіяни не спромоглися передбачити загрозу і не використали повітряні сили і ракетну артилерію для зупинення атаки." "Харківський наступ не виник нізвідки, - підкреслили в The Economist. - Український солдат, який брав участь у початковій атаці, каже, що колони російських військ залишили цю територію після сильних артилерійських обстрілів 4 і 5 вересня. "Вони посунулися навіть раніше, ніж ми почали битися, - сказав він. - Вони мали знати, що ми збираємося напасти, але ці ідіоти, мабуть, навіть не думали, що можуть програти. Вони не зрозуміли, що це важливо." Україна почала наземний наступ 6 вересня, спочатку взявши містечка-супутники навколо Балаклії. Наступного дня саме місто було оточене. Після двох днів вуличних боїв група українських солдат підняла свій прапор над мерією. Місцеве джерело каже, що деякі з росіян-окупантів перевдяглися у цивільний одяг і втекли на велосипедах і вкрадених авто." "Джерело в українській військовій розвідці каже, що успіх наступу був обумовлений поставленими американцями протирадіаційними ракетами, які наводяться на викиди російських протиповітряних радарів та іншого обладнання, - свідчили в британському виданні. - Він також покладався на системи земля-повітря, які загрожували російській авіації: українські джерела відзначають німецький "Гепард", низку зенітних установок на гусеницях. Ця загроза викликала у Росії сумніви щодо задіяння повітряних сил; коли вона це зробила, вона понесла втрати. За неперевіреними повідомленнями, як мінімум один російський бойовий літак і два вертольоти були збиті під час української операції. Російські повітряні сили, як повідомлялося, не могли відрізнити російські частини від українських в мішанині боїв, при швидко переміщуваних лініях фронту." В The Economist також нагадали, що "українські лідери давно прагнули поворотного моменту війни: операції, яка продемонструвала б західним прибічникам, що Україна може перемогти, якщо надати їй правильну зброю. Цього тижня генерал Валерій Залужний, український головнокомандувач, зробив свою першу з початку конфлікту публічну заяву на цю тему. Успіх "прямо і виключно залежить від ресурсів, доступних Україні", написав він у есеї для "Укрінформу", державного інформаційного агентства. Наступ на Херсон мав неоднозначні результати. Втрати були дуже важкі, за свідченнями інформованого чиновника, а прогрес - відносно повільний. Проте новини з Харкова так само зміцнять рішучість Заходу." "8 вересня під час зустрічі міністрів оборони на авіаційній базі в Рамштайні в Німеччині новини про балаклійський прорив зустріли аплодисментами. Виступаючи наступного дня в Празі, Ллойд Остін, міністр оборони США, описав наступи в Херсоні і Харкові як "дуже, дуже надихаючі". Деякі вважають їх вирішальними. "Після семи місяців жорстоких і відчайдушних боїв майбутні історики можуть розглядати це як важливий поворотний момент, - каже Мік Райан, австралійський генерал у відставці, який відстежує конфлікт. - Стратегічна ініціатива у цій війні, можливо, перейшла до українців за останні кілька днів," - цитувалося в тексті. "Раптовий, неочікуваний військовий успіх України на південному сході Харківської області міняє аналіз київської стратегії контрнаступу, - говорилося в тексті іншого британського видання, The Guardian. - Те, що очікувалося як добре висвітлена спроба ізолювати місто Херсон на півдні, перевернулося догори дригом раптовою контратакою проти російських сил на північному краї фронту. Ця спроба почалася у вівторок, а до середи американський Institute for the Study of War оцінив, що українські сили внаслідок неочікуваної атаки просунулися "як мінімум на 20 кілометрів на окупованій Росією території", повернувши приблизно 400 квадратних кілометрів (154 квадратних милі) на території, яка досі рідко була в центрі уваги воєнних аналітиків. За словами російського воєнного блогера, на які звернув увагу Роб Лі, колишній моряк США і воєнний аналітик, українські сили зібрали "потужний танковий кулак" з 15 танків, щоб прорватися крізь лінії окупантів. Київ розумно застосував для підтримки свою протиповітряну оборону, не даючи російським літакам негайно вдарити у відповідь, щоб нівелювати досягнення, що означає більш складну бойову тактику". В The Guardian наголошували, що "що відбуватиметься в наступні дні, важко передбачити. Але припущення таке, що Україна скористалася передислокаціями Росією військ з великої лінії фронту півночі і сходу, щоб розпочати неочікувану атаку, даючи зрозуміти, що бажає бути гнучкою і опортуністичною - і що будь-хто переконаний у стратегії Києва має бути натомість готовим до сюрпризів. Російський підхід - противага цьому. Сили на чолі з Кремлем не звикли думати гнучко. Коли вони оголосили наступ, як це сталося навесні, Москва притримувалася його і протягом кількох місяців досягала повільних, але реальних успіхів на сході Донбасу, використовуючи просту, але безжально ефективну тактику концентрації своєї артилерії на низці міст, цього разу - Бахмуті". На думку автора тексту, "середньостроковим стратегічним виграшем для України залишається відвоювання Херсона, через його відкриту позицію на річці Дніпро і тому що утримувані росіянами мости і річкові переправи, якими здійснюється постачання міста, виявляються легкими мішенями". "Російське міністерство оборони називає те, що зараз відбувається на північному сході України, "перегрупуванням"... Зображення з місць і повідомлення російських блогерів свідчать, що це, однак, не реорганізація, а справжній колапс," - зазначили в німецькому Der Spiegel. На думку авторів цього тексту, "покинуті пости свідчать про низькі бойовий дух і готовність битися, росіяни, схоже, буквально втекли. В безладному відступі вони залишили українцям не тільки перемогу з, ймовірно, малими втратами, але й серію нового обладнання. Воєнний блог Oryx підрахував, що тільки за останні дні 15 російських танків і десятки броньованих автомобілів потрапили неушкодженими до супротивника. З кількома ще, що додадуться, ймовірно, наступними днями, Москва проти волі стане однією з найбільших постачальників військової допомоги." "Британський воєнний історик Лоренс Фрідман не виключає скорого краху російської військової машини. Уявно сильна і добре оснащена армія може розвалитися і шукати шляхів до втечі, написав експерт у своєму повідомленні. Таке у війнах не новинка; таке можна було побачити минулого року на прикладі армії Афганістана. Вона розсіялася протягом кількох тижнів, контроль над країною перейняв Талібан. Український наступ останніх днів, на думку Фрідмана, має "історичне значення"," - процитували в Der Spiegel. "Поки не ясно, наскільки стратегічно важливими будуть ті набутки, але є ознаки, що поточний наступ може бути початковою стадією руху, який суттєво посуне російську лінію фронту, кажуть воєнні експерти і колишні чиновники розвідки. "Я кілька місяців думав, що Україна збирається до кінця року посунути Росію до меж 23 лютого, - сказав відставний генерал-лейтенант Фредерік Ходжес, колишній головнокомандувач армії США в Європі, маючи на увазі канун російського вторгнення. - Я спостерігаю російську логістику і мені просто здається, що вони не можуть цього витримати. Їх бойовий дух і дисципліна, і всі їх питання, пов'язані з живою силою - вони просто не в змозі зробити те, що намагаються зробити." Генерал Ходжес сказав, що нещодавній успіх свідчить, що спроби України відвоювати територію на півдні і сході можуть розвинутися швидше, ніж він оцінював раніше, навіть створити умови для відвоювання Криму наступного року. Інші експерти погоджуються, що ситуація для України може змінюватися," - говорилося також в тексті The New York Times. "Ви ризикуєте" Декілька текстів останніх тижнів містять низку інсайтів про те, яких зусиль і жертв коштують українським бійцям їх перемоги. "Український сержант посунув захоплену російську пускову установку в центр маленької кімнати, - починався репортаж The New York Times. - Він задоволений. Зброя фактично новісінька. Вона була вироблена у 2020, її термобарична боєголовка - смертельна для військ і броньованої техніки. Проте сержант, на прізвисько Змій, не планував гатити з неї по російських солдатах, що наступають, або по танку, що намагається прорвати лінію фронту його частини на сході України. Замість цього, він збирається використати її як перевагу в торгах". "В 93-й механізованій бригаді Змій не просто скромний сержант. Він відповідальний за воєнну бартерну систему серед українських військ. Загальноприйнятий вздовж лінії фронту, цей обмін діє як свого роду тіньова економіка, кажуть солдати, в якій частини набувають зброю або обладнання і виторговують за них постачання, яке їм необхідне терміново. Бартер переважно включає речі, захоплені у російських військ. Українські солдати називають їх трофеями." "Зазвичай торгівля відбувається дуже швидко, - сказав Змій в інтерв'ю минулого тижня на території багатого на мінерали регіону Донбас. - Назвемо це спрощенням бюрократії". Попри потік західних озброєнь і обладнання останніми місяцями, у спорядженні, потрібному для ведення війни, українська армія все ще покладається на зброю і машини, захоплені в їх краще оснащеного російського супротивника; багато з українського застарілого арсеналу радянської епохи або знищено, або зношено, або не має боєприпасів". "Колишній розробник програмного забезпечення з другого за розміром міста України, Харкова, Алекс - зірка у 93 бригаді, - говорилося далі в тексті американського видання. - Танк, який він захопив, прозваний Бані, з ним на чолі знищив декілька російських броньованих автомобілів навколо Ізюма і північно-східного міста Суми раніше, сказали українські командири. Але зараз танк далеко від фронту і очікує на ремонт башти. Важлива частина цієї роботи була нещодавно оплачена продажем іншій частині 120-міліметрового міномету і крупнокаліберного кулемету, сказав Алекс. Саме в той час, коли він говорив, на ремонтний майданчик в'їхав захоплений російський бронетранспортер. Він припаркувався за українським бронетранспортером, навряд чи рухомим, який, як пожартував один солдат, ймовірно, брав участь у радянському вторгненні в Афганістан у 1980-і." "Біля підземних офісів недалеко від лінії фронту командир батальйону Алекса, Богдан, описав важкість стану його частини. Звук вхідної і вихідної артилерії відлунював у полях вдалечині. "Ми воюємо будь-чим, що ми захопили у ворога," - сказав Богдан, відзначивши, що 80 відсотків від його поточного постачання - це захоплене російське обладнання. "В інших батальонах не краще," - додав він. Частина Богдана з приблизно 700 осіб прибула на заміщення сил, виснажених жертвами і втратами обладнання. Тепер, після шести місяців дій в якості "пожежників", кидання від однієї фронтової гарячої точки до іншої, на його війська чекає та сама доля. "Ми втрачаємо багато людей, - сказав Богдан. - Ми не можемо впоратися з їх артилерією. Вона, і повітряні удари, - це великі проблеми." На запитання про просунуте озброєння з західних поставок, яке, за словами урядових чиновників, призведе до великих змін, він відповів, що в його бригаді "ніхто не має західного обладнання", додавши: "У нас дуже багато запитань про те, куди воно йде." "Ці запитання падають на 28-річного українського солдата на ім'я Михайло, - продовжували в NYT. - Він живе в маленькому жалюгідному одноповерховому будинку за кілька миль від лінії фронту. Солдат піхоти за фахом, зараз у Богдана він відповідальний за постачання. У вбогій кухні Михайла - прикріплені до стін роздруківки зі списками західного обладнання, якого вкрай потребує його батальйон: рації з шифруванням, напівавтоматичні гранатомети і польські 155-міліметрові гаубиці, відомі як "Краби". Командир частини "Крабів" на ім'я Андрій сказав, що його гаубиці недоступні для торгівлі, але він може розглянути обмін, якщо йому запропонують одиницю французької самохідної артилерії. 93 бригада має зараз тільки стару радянську артилерію зі зношеними стволами і браком боєприпасів. "Я змушений йти і купувати все і обмінювати речі, і приносити все це сюди," - сказав Михайло. "Так що все, що відбувається, - приватна ініціатива, - сказав він. - Ви ризикуєте, це кримінал. Вам ніхто не подякує. Це невдячна робота." А у The Washington Post відзначали, що "Україна може бути перевершена озброєнням, але, за останніми ознаками, все ще не хитрістю. Парк приманок, схожих на просунуті ракетні системи США, оманою спонукав російські війська дарма витрачати дорогі крилаті ракети великої дальності на фіктивні цілі, слідує з інтерв'ю з високопоставленими чиновниками США і України і фотографій копій, які продивився The Washington Post. Українські приманки зроблені з дерева, але можуть не відрізнятися від артилерійської батареї крізь лінзи російських безпілотників, які передають їх розташування морським носіям крилатих ракет на Чорному морі. "Коли БПЛА бачить батарею, це як VIP- ціль," - сказав високопоставлений український чиновник, маючи на увазі безпілотні літальні апарати, або дрони, які наштовхуються на далекобійні артилерійські копії. Після кількох тижнів в полі приманки притягнули як мінімум 10 крилатих ракет "Калібр" - перший успіх, який спонукав Україну розширити виробництво копій для більш широкого використання, сказав високопоставлений український чиновник, який, як і інші, говорив про чутливі військові справи на умовах анонімності." "Знищення українських копій можна частково віднести до незвичайно хвалькуватої російської оцінки бойових втрат західної артилерії, зокрема вироблених в США Високомобільних артилерійських ракетних систем, HIMARS. "За їх твердженнями, вони поцілили більше HIMARS, ніж ми відправили," - звернув увагу один дипломат," - процитували в The Washington Post. В американському виданні наголосили, що "в затяжній артилерійській війні винайдення способів погіршити і спустошити більший російський арсенал ракет надважливе для меншої армії України. Американські чиновники зі сфери оборони кажуть, що російські запаси високоточних керованих ракет вичерпуються, а контроль США над експортом мікросхем робить "набагато важчим для Росії" їх поповнення, сказав раніше цього місяця Колін Каль, заступник міністра оборони з політичних питань. "Ракета "Калібр", випущена по підробній мішені HIMARS в полі, - це ракета, яка не може бути використана проти українського міста," - прокоментував Роб Лі, воєнний аналітик у Foreign Policy Research Institute. Інша перевага приманок - вони можуть змусити росіян вжити заходів і перенести їх склади боєприпасів і командні пункти управління далі від лінії фронту - за межі ймовірної дальності HIMARS. "Така реорганізація послабить здатність росіян концентрувати артилерійський вогонь - тактика, на яку вони покладалися, щоб просуватися на сході України," - сказав (воєнний аналітик в Institute for the Study of War Джордж) Барос". Огляд підготувала Софія Петровська, "ОстроВ"
