Україна та олігархи: пауза без паузи

Рекомендації Венеціанської комісії (ВК) призупинити виконання т.зв. "закону про олігархів" до кінця війни не дуже допомогли представникам великого бізнесу, "бізнес" яких багато років полягав у масштабних розкраданнях державних грошей.

Як свідчать нові рішення судів та матеріали нових кримінальних проваджень, "деолігархізація" щодо І. Коломойського, Д. Фірташа та К. Жеваго продовжується. Проте офіційно у президентському офісі підтримали висновки ВК.

Рятувальний круг із Венеції

Центральний офіс Європейської комісії за демократію через право знаходиться у Венеції. Тому в ЗМІ для стислості її називають просто Венеціанською. Це консультативний орган при Раді Європи, його завдання – експертиза національних законопроектів щодо відповідності європейському законодавству.

Україна, як відомо, не входить до Євросоюзу. Тому формально висновки цієї комісії не мають жодного значення для офіційного Києва.

Але фактично рекомендації "Венеціанки" українська влада завжди намагалася виконувати. Ще з часів президентства В. Ющенка. Без цього складно (м'яко кажучи) вести переговори з європейцями про кредити для України, про безвізовий режим, безмитну торгівлю тощо.

Про те, що Венеціанська комісія рекомендує поставити закон про олігархів "на паузу" до кінця війни, у червні повідомив голова Мін'юсту Денис Малюська.

"Ключове рішення, яке прийняла Венеціанська комісія – рекомендувати Україні відкласти імплементацію закону з урахуванням війни. Вони рекомендують почекати. Подивитися, коли закінчиться війна, після нашої перемоги, і тоді визначитися із законодавством про олігархів: імплементувати, змінювати. А може, тоді взагалі олігархів не буде і потреби у законі не буде".

За словами міністра, у "Венеціанці" дійшли висновку, що війна змінює баланс сил в Україні, зменшуючи економічний та політичний вплив олігархів. З двох причин.

По-перше, частина підприємств, що належать олігархам, зруйнована обстрілами або захоплена окупантами. По-друге, в умовах воєнного стану органи державної влади мають надзвичайні повноваження. "Тому поки що закон на паузі", – пояснив Д. Малюська.

Логіка представників ВК має дивний вигляд. Так, є люди, які роками паразитували на українській економіці, але зараз давайте їх не чіпати, бо їм і так важко. Нехай закінчиться війна, нехай до них повернуться колишні можливості впливу – і тоді побачимо, що робити далі.

Не можна виключати, що така "дивина" ВК пояснюється лобізмом з боку українських олігархів. Справді, зараз їхні прибутки різко впали через війну. Але "висмоктані" раніше з економіки мільярди доларів нікуди не поділися з рахунків у закордонних банках.

Тому можливість отримати в "шановному" органі Ради Європи потрібні собі висновки залишається дуже високою. Але якщо так, то треба визнати, що олігархам цей "хід конем" не надто допоміг.

Хоча (як і слід було очікувати) офіційно в адміністрації Володимира Зеленського погодились із рекомендаціями "Венеціанки". У середині липня заступник голови президентського офісу Андрій Смирнов в інтерв'ю ЗМІ заявив, що великий український бізнес зазнав втрат через повномасштабну війну, тому застосовувати норми закону про олігархів і вносити їх до реєстру зараз не на часі.

"У країні, в якій палає війна, в якій люди втрачають заводи - воно не на часі. Дати об'єктивну оцінку складно. Це того не варто. Треба виграти війну, а потім сісти і подивитися на конкретну "карту бою", – сказав він.

Очевидно, що високопосадовець мав на увазі саму ідеологію питання – нової моделі відносин влади та олігархів. Але крім ідеології в цьому питанні є кримінальна конкретика, яку війна ніяк не може "списати" або "поставити на паузу". І у президентському офісі це чудово розуміють.

Жеваго та Фірташ: "чикнути" все

Раніше "ОстроВ" зазначав, що держава в особі Національного банку України (НБУ) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб досягли відносних успіхів при вилученні незначних активів бізнес-групи "Фінанси та кредит" К. Жеваго.

Йдеться про компенсацію грошей, виділених НБУ для однойменного банку олігарха та вкрадених ним шляхом видачі кредитів афілійованим фірмам (які потім ці кредити не повернули).

Тоді як залізорудна компанія Ferrexpo, що включає Полтавський, Єристівський та Білановський гірничо-збагачувальні комбінати (Полтавська обл.), продовжувала працювати на його "кишеню".

Як показують останні події, українська влада все ж таки не забула про Ferrexpo, яка зробила К. Жеваго доларовим мільярдером. Генеральний директор та головний бухгалтер Полтавського ГЗК 29 червня отримали підозру у розкраданні близько 400 млн грн.

Співробітники СБУ вручають підозру менеджерам К. Жеваго в офісі Полтавського ГЗК

Разом з ними як підозрювані у кримінальному провадженні, розслідуванням якого займається СБУ, проходять ще 4 осіб, включаючи начальника відділу збуту ПГЗК.

Як з'ясували силовики, керівництво ПГЗК продавало щебінь пов'язаній з комбінатом фірмі за заниженою ціною. Потім фірма збувала його вже за реальною вартістю. Збитки для бюджету від цих махінацій оцінюються майже в 400 млн грн.

У випадку з Регіональною газовою компанією (РГК) Д. Фірташа масштаби державних збитків ще більші. За даними Бюро економічної безпеки та СБУ, це понад 4,2 млрд. грн. лише за 2021 р. Загалом за 2016-2022 роки – понад 18 млрд. грн., за попередніми оцінками. Збитки отримані від незаконного відбору із газотранспортної системи України (ГТСУ).

Слідство встановило, що отримані від абонентів гроші за газ РГК повністю перераховувала підконтрольній фірмі "ЙЕ Енергія", від якої натомість отримувала лише 30% необхідного обсягу.

Інші 70% просто бралися з ГТСУ, без жодної оплати. Надалі "ЙЕ Енергія" "переганяла" гроші на закордонні рахунки.

Варто зазначити, що раніше РГК, яка об'єднує 26 обласних та міських газорозподільних компаній, робила це на підставі ухвали Національної комісії регулювання енергетики (НКРЕ), яка визначає методику підрахунку газових небалансів у ГТСУ.

Тобто, по суті, багатомільярдні розкрадання були узаконені колишніми чиновниками (ймовірно, далеко не за "дякую"). Але цю лазівку вже давно закрили: Комісія внесла відповідні зміни до методики. Проте в РГК продовжували керуватися старою ухвалою НКРЕ.

Нагадаємо, що ще 30 травня 2022 р. розпорядженням Кабміну заарештоване майно 26 облміськгазів із РГК передано до управління держкомпанії "Чорноморнафтогаз", що входить до НАК "Нафтогаз України".

Але, як свідчать телефонні переговори Д. Фірташа з генеральним директором РГК А. Тютюнником (уривки з яких СБУ опублікувала в середині травня ц.р.), повернення цієї власності державі відбувається дуже непросто. Навіть в умовах воєнного стану та надзвичайних повноважень держорганів, про яких згадували експерти "Венеціанки".

Зокрема, власник РДК та його топ-менеджер обговорюють, як повернути підконтрольних їм керівників у АТ "Харківміськгаз" замість призначених державою та як "витягнути" сотні мільйонів гривень з рахунків "Дніпропетровськгазу".

При цьому Д. Фірташ згадує, що його хочуть "чикнути" (тобто відібрати у нього газовий бізнес), але він домовляється з "потрібними людьми" про те, як "розрулити" ситуацію. Тобто про остаточну перемогу держави у випадку з ним говорити зарано. Як, зрештою, і з К. Жеваго.

Коломойський: Феміда змінює вектор

Багато років мільярдер І. Коломойський легко та невимушено відбивався від усіх спроб держави повернути вкрадене.

Навіть повномасштабна війна, яка начебто й справді зменшила вплив олігархів (а це якраз те, на чому наголошує Венеціанська комісія), нічого особливо не змінила.

Наприклад, вже наприкінці червня 2022 р. Господарський суд Дніпропетровської обл. затвердив ліквідацію компанії "Новофарм". Це одна із структур, через яку вкрадалися державні гроші з Приватбанку, який до грудня 2016 р. належав І. Коломойському.

За даними Офісу генерального прокурора, "Приватбанк" до націоналізації встиг видати "Новофарму" кредит на 3,2 млрд грн. Сам банк отримав ці гроші від НБУ як рефінансування.

Далі було просто: компанія кредиту не повернула і оголосила себе банкрутом. Слідчі з'ясували, що ця фірма пов'язана з І. Коломойським. Тобто виходить, що він прокредитував сам себе за рахунок держави – а потім цій самій державі "вибачив" свій борг.

У чеснішому і непідкупному дніпропетровському госпсуді чудово розуміли, що ліквідація "Новофарму" ставить хрест на спробах повернути державні гроші, вкрадені через цю фірму. Проте ліквідацію затвердили. І це лише один із численних прикладів.

Схоже, що все змінилося наприкінці 2022 р., коли Рада нацбезпеки та оборони ухвалила рішення про націоналізацію частки І. Коломойського та його партнерів по групі "Приват" у компаніях "Укрнафта" та "Укртатнафта".

Вже у квітні ц.р. Верховний суд за зверненням НБУ скасував вердикти Господарського суду Києва від 19 червня 2020 р. та Північного апеляційного госпсуду від 3 серпня 2022 р., які визнали недійсними 5 кредитних договорів на 18,3 млрд грн.

Ці договори про рефінансування між НБУ та Приватбанком укладалися у 2008-2015 роках під особисту поруку І. Коломойського як (на той момент) основного власника банку. Гроші за цими кредитами, як і у випадку з "Новофармом", він "забув" повернути.

Але не дати олігарху "стрибнути" з багатомільярдних боргів – лише половина завдання для держави. Друга, щонайменше важлива частина – якось ці борги стягнути. Із цим до останнього часу були великі проблеми.

У даному контексті знаковою подією стала ухвала все того ж дніпропетровського госпсуду, який у червні ц.р. відмовив (цього разу) компанії "Місія-1", пов'язаної з І. Коломойським, в оскарженні права власності тепер уже державного Приватбанку на торговельно-розважальний центр "Приозерний" у Дніпрі.

Суд також скасував арешт, накладений раніше на "Приозерний" за позовом "Місії-1". "Приозерний" – один із найбільших ТРЦ у Дніпрі площею понад 31 тис. кв. м. Державний Приватбанк отримав права на нього у 2016 р. у рахунок погашення боргів перед банком з боку фірм, пов'язаних з І. Коломойським та його бізнес-партнером Г. Боголюбовим.

Не менш знаковим є оголошення у червні ц.р. підозри М. Кіперману, одному з найближчих партнерів І. Коломойського у групі "Приват".

СБУ, яка займається розслідуванням кримінального провадження, звинувачує його в розкраданні майже 600 млн грн. із ПАТ "Укртатнафта" (Кременчуцький нафтопереробний завод).

За даними слідства, менеджмент "Укртатнафти" перерахував на підконтрольну європейську фірму гроші, які призначалися іншій компанії за постачання 84 тис. т нафти. Зроблено це було за вказівкою М. Кіпермана, на той момент члена наглядової ради "Укртатнафти".

Так закордонні рахунки "приватівців" поповнилися майже на 600 млн. грн. А на компанії (тепер уже повністю державною) – "повис" великий борг. Цинізм у тому, що махінацію провернули 24 лютого 2022 р. – у день нападу Росії. У розрахунку те, що "війна все спише".

До цього часу підозрюваними у цьому виробництві були лише колишні топ-менеджери Кременчуцького НПЗ, тобто прості виконавці (злочинних) розпоряджень тодішнього співвласника підприємства.

Отже, аналіз подій травня-червня підтверджує попередні висновки "ОстроВа": демонтаж олігархічної моделі економіки – обов'язкова умова для післявоєнного зростання.

Статті

Країна
22.11.2024
14:00

Українська металургія: вгору чи вниз?

При погіршенні ситуації на Донеччині через втрату джерел постачання коксівного вугілля виплавка сталі може скоротитися до 3-4 млн т. Мова про Покровськ.
Світ
21.11.2024
19:00

Політолог Костянтин Матвієнко: У РФ немає стратегічного запасу, щоб довго продовжувати війну. Вони викладають останні козирі

Ближче до ядерної війни ми не стали, це абсолютно однозначно. Я впевнений, що РФ не наважиться на ядерну ескалацію, що б ми не робили з далекобійними ракетами США та інших країн.
Країна
21.11.2024
18:00

«Рубіж» чи останній рубіж?

«Рубіж» - це справді межа можливостей Москви у конвенційній зброї. Тому йому краще щоб усі думали, що в РФ є така зброя і боялися, ніж знали це напевно. Тим більше, що кількість "Рубежів" може бути суто демонстраційною.
Всі статті