«Росія застосує всю військову міць, щоб США не переступали небезпечну межу». Російські ЗМІ про Україну

Урядова «Российская газета» опубликувала прогноз «майбутнього української економіки», автором якого виступив якийсь «економіст» Олексій Зубець. Він стверджує, що «економіка України перетворюється на потерть» і взагалі «країна приречена на розруху та втечу всіх тих, хто не погодиться занурюватися в злидні». Інших прогнозів кремлівські «економісти», природно, не мають...

«Ці багатства увійшли до складу Росії...»

«...За підсумками 2022 року падіння українського ВВП склало не менше 40%, а швидше за все - більше. Визнане українськими чиновниками падіння виробництва з різних секторів економіки становило від 50 до 90%, тобто від багатьох секторів економіки залишилася одна десята від того, що було рік тому. В умовах відсутності стабільного постачання електроенергії вести бізнес в Україні більше неможливо. Енергоємні підприємства більше не працюють...», - з розумним виглядом розмірковує «економіст» Зубець на сторінках «Российской газеты».

При цьому кремлівський «прогнозист» примудряється жодним словом не згадати розв'язану Росією жорстоку війну як першопричину «падіння українського ВВП». Єдине, що допускає Зубець у своїх судженнях, то це терміни «конфлікт», «після перемоги», «військові витрати». Немов боїться, що читач здогадається про більше, ніж йому потрібно знати...

«В Україні люблять розмірковувати про те, як після перемоги вони відновлюватимуть економіку, бажано за рахунок Росії, і як вона розквітне під "благодатним управлінням західних патронів". Хоч я і не ворожка, очевидно, що це все сльози, втрати та марні турботи. Спочатку торгове зближення України та Європейського союзу було зумовлене жорсткими квотами на експорт сільгосппродукції. Проте вже зараз європейські фермери виходять на акції протесту проти ввезення дешевого українського м'яса та зерна. Європейські економічні гранди борються за повернення власного бізнесу, перенесеного колись у країни, що розвивається, назад на рідний ґрунт. Тож складно уявити, що Захід своїми руками зараз почне створювати собі конкурентів в Україні та ділитися з тубільним населенням робочими місцями», - уїдливо продовжує Зубець.

Він запевняє, що «в умовах руйнування промисловості Україна перетворюється на економічний «баласт», доводячи, чому: «Київський уряд має платити зарплату чиновникам, вчителям та військовим, пенсіонерам теж треба щось дати, щоб ті не померли з голоду. Треба спонсорувати комуналку, щоби люди не замерзли, бо за газ із своїх зарплат платити вони не можуть. Плюс до цього - постійно зростаючі військові витрати, і це при тому, що київський уряд із податків, що збираються, може оплачувати не більше, ніж половину своїх потреб, а в 2023 році його платоспроможність, очевидно, знижуватиметься».

А тим, хто все ще сумнівається, економічний «пророк» Зубець підкидає нову порцію своїх «аргументів»: «Щоб держава не розвалилася, їй щомісяця потрібно близько 5 мільярдів доларів крім постачань зброї та боєприпасів. А західні спонсори сьогодні ніяк не можуть поділити цю суму – хто і яку частину фінансування надасть Україні. Щоб не дратувати своїх платників податків, вирішили взяти 18 мільярдів у МВФ, куди, крім Заходу, входять країни, які не підтримують війну проти Росії. Таким чином, користуючись своїм домінуючим становищем у цій організації, американці та їхні союзники хочуть змусити весь світ оплачувати свою українську авантюру».

Невідомо, з яких джерел «економісту» Зубцю «зрозуміло, що нескінченно західні патрони фінансувати Україну не будуть»: «Звідси, до речі, прагнення Зеленського організувати "швидкий переможний наступ". Що буде, якщо воно закінчиться невдачею, теж зрозуміло: підтримка Заходу слабшатиме, що для режиму Зеленського є абсолютно смертельно».

Не врятують Україну, за версією Зубця, і її «природні багатства», бо «часто ресурсний потенціал України перебільшують».

«Наприклад, багато обговорюють українські запаси титанової руди. Однак при цьому забувають, що в Росії, наприклад, її запаси більші, ніж в Україні, і до найбільших виробників металу вона не входить. Насправді з природних багатств України цікавить тільки дві позиції: чорнозем і залізна руда. Якісні ґрунти дозволяють країні бути одним із найбільших експортерів сільгосппродукції, а руда – це основа української металургії, друга опора економіки», - зазначає Зубець.

«Проте залізної руди у світі багато, її запаси в Україні не становлять стратегічної цінності. Щодо земельного фонду, то більша його частина зосереджена на сході та півдні країни, і сьогодні ці багатства увійшли до складу Росії із чотирма новими регіонами. Тому доля того, що залишиться від України після конфлікту, є абсолютно незавидною. Країна приречена на розруху і втечу всіх тих, хто не погодиться занурюватися в бідність. Тому що все те, що залишиться від української економіки, народ не прогодує», - приречено робить висновок Зубець, ніби не розуміє сенсу сформульованої ним дурниці.

«Стають нашою законною здобиччю»

Перший заступник голови комітету Ради Федерації РФ з міжнародних справ, колишній генерал ФСБ Володимир Джабаров зі сторінок «Парламентской газеты» прямим текстом загрожує, що «Росія застосує всю військову міць для припинення постачання важких озброєнь в Україну».

«Євросоюзу Україна потрібна доти, доки вона виконує роль передового загону неонацистської нечисті для боротьби з Росією. А Україна, яка живе мирним життям, ЄС не потрібна. Чесно кажучи, і доля самого ЄС найближчим часом може сильно змінитись - Німеччина, локомотив його економічної сили, зараз серйозно ослабла. Хто витягуватиме Євросоюз з енергетичної та фінансової кризи, не зрозуміло», - зарозуміло судить Джабаров.

На його переконання, «саміт з Україною Євросоюз демонстративно проводив у Києві – у країні, де йде війна, щоб тим самим показати, що не боїться Росії».

«Думаю, що вони роблять помилку. Звичайно, у зв'язку з проведенням подібних заходів ніхто завдавати ударів по Києву з Росії не збирається. Але гадаю, що найближчим часом їздити в Україну всім європейським паліям війни буде, скажімо так, не комфортно», - знову прямо загрожує російський «сенатор».

Новий пакет військової допомоги Україні з боку США на 2,2 млрд. доларів, до якого увійдуть ракети великої дальності, Джабаров суворо називає «небезпечною тенденцією».

«Такі ракети можуть становити загрозу і для російської території. Але після виступу у Волгограді Володимира Путіна на Заході мають зрозуміти - Росія застосує всю свою військову міць, щоб зупинити подібні дії, щоб США не переступали небезпечну межу в постачанні озброєнь. І якщо там не схаменуться, то наслідки будуть важкими для всіх. Зокрема для країн Заходу», - погрожує Джабаров.

А на уточнююче запитання, «які саме це можуть бути наслідки?», відповідає, що «настав час, коли ми маємо повне право припиняти ці поставки одразу, як тільки озброєння перетинають кордон України із боку західних країн».

«З цього моменту вони стають нашою законною здобиччю. А як і коли це робитиметься, залежить лише від рішень політичного керівництва нашої країни, яке має всю повноту інформації. З погляду обивателя, хотілося б, щоб ці озброєння були знищені до того, як їх буде застосовано проти нашої армії. Це стало б добрим уроком для західних постачальників зброї на Україну», - грізно підсумовує російський «сенатор».

«Досяжний мінімальний ідеал»

Кремлівський «політолог» Ростислав Іщенко зі сторінок видання «Украина.Ру», яке нічого не має спільного з Україною, вирішив роз'яснити, що «ми відсуваємо лінію бойового дотику доти, поки наші вороги не згодні укласти з нами мир на тих умовах, які ми висунули і які ми вважаємо достатніми для гарантії нашої безпеки».

«Щойно вони дозріють, лінія бойового дотику перестане відсуватися, бо там потрібні не територіальні придбання, хоча вони теж нікому не заважають. Нам важливі не територіальні придбання – важливі гарантії безпеки. Якщо ми цього домагаємось – усі питання знімаються. Якщо ні – лінія бойового дотику чи лінія фронту відсувається доти, доки ми вважаємо за необхідне», - по-генеральськи міркує «політолог».

І думки його сягають багатослівно, високо і широко: «Україна – лише один із видів озброєнь, які США використовують у боротьбі проти Росії... Вони готують наступну "Україну", вони хотіли б, щоб Польща теж вступила в бойові дії з Росією. Питання – вступить, чи не вступить? Але вони не збираються обмежуватися лише Україною. Україна – це справа десята. У нас головний супротивник – Сполучені Штати. Це не Україна нам видаватиме гарантії безпеки, України ми не боїмося. США нам повинні видати гарантії безпеки, причому не підписати папір "ми гарантуємо Росії безпеку". У такі гарантії ніхто давно не вірить. США дуже багато і дуже часто всіх обманювали. Гарантії безпеки – це наш контроль за певними ключовими пунктами в межах досяжності наших кордонів, які дозволяють уникнути раптового вторгнення, уникнути раптового удару по ключових об'єктах політичної, економічної, військової інфраструктури».

«Для цього нам необхідно, – продовжує Іщенко, – щоб як мінімум Україна, а ще краще – Україна та Прибалтика, були де-факто нашими протекторатами, перебували у сфері нашого беззаперечного впливу. Тобто для того, щоб відбулася фінляндизація Прибалтики, для того, щоб була повернута фінляндизація Фінляндії, і для того, щоб Україна – або те, що від неї залишиться – стала другою Білорусією».

«Це мінімальні умови, які можуть задовольнити Росію на західному напрямку, які можуть гарантувати її безпеку. Максимально можна і Польщу фінляндизувати – немає меж досконалості. Взагалі, в ідеалі було б, щоб російська якщо не сфера впливу, то, принаймні, сфера суцвітання союзних нам держав простягалася до самої Атлантики... А мінімальний ідеал, що досягається, – це Україна в тому ж стані, що зараз Білорусія, не в тому, яким вона була до серпня 2020 року, а в тому, яким вона зараз», - діловито уточнює Іщенко.

За його версією, в Україні держава «перестала виконувати свою функцію» і тепер «людина починає дбати про себе рідну, і навіть воюють зараз українці не за Україну, хоч як це смішно – вони воюють за своє право бути в Європі!».

«Тобто їх переконали в тому, що Росія хоче їх завоювати і загнати назад до Радянського Союзу, де погано, а вони європейці – їм хочеться до Європи, де добре. Ось вони зараз воюють не за власну державу, а за те, щоби від цієї держави втекти до Європи. І, до речі, багато хто цим скористався. Мільйони людей, понад десять мільйонів цим скористалися, з початком СВО – втекли до Європи, а інші до Росії тощо», – палко переконує «політолог».

Як у нього все геніально просто: мільйони людей «скористалися» війною, щоби втекти з України.

«Якщо у вас держава перетворюється на банду, то ви намагаєтеся позбутися цієї держави. Якщо ви цього не можете зробити – ви емігруєте. Тому мільйони людей поїхали з України до Росії, тому мільйони людей поїхали з України до Європи. Тому міграція з України масова почалася задовго до СВО, і навіть до перевороту 2014 року - вже мільйони на постійній основі жили в Росії чи Європі», - тицяє Іщенко, чомусь забувши про стрімку мільйонну еміграцію росіян до Грузії, Вірменії, Казахстану та інші країни після оголошення «часткової» мобілізації...

«Після 2014 року Україна остаточно перетворилася на державу-банду, якій абсолютно начхати на тих, хто живе на її території. Найголовніше, щоб люди, які мають в руках важелі політичної влади та доступ до зброї – щоб вони могли безконтрольно збагачуватися – відбирати у всіх і присвоювати собі. Тому з цього моменту Україна остаточно не потрібна її громадянам, з цього моменту різко посилилася міграція з України. Залишилися переважно ті, хто або не може виїхати з маси причин, не кожен може зірватися кудись на еміграцію. Або ті, кого це влаштовує, бо вони так хочуть жити», - марить «політолог» Іщенко.

«Колективний Буданов»

В Україні тільки з'явилася інформація про ймовірні кадрові перестановки в уряді, а «Московский комсомолец» вже прикидав, «як криза в Міноборони України вплине на перебіг СВО».

«…Не всі чули про існування такого персонажа як начальник головного управління розвідки міністерства оборони України Кирило Буданов. Зате всі чули про одну з організованих ним «розвідувальних операцій» - терористичний акт на Кримському мості у жовтні минулого року. А на початку цього тижня цей 37-річний «гарний хлопець» мало не став новим міністром оборони України. Все, здавалося, вже було на мазі. Але раптово офіційний Київ «змінив порядок денний» і відклав розгляд питання. Як офіційну (або напівофіційну) версію було вкинуто інформацію про те, що Буданов - це кадровий військовий. А для його переведення в цивільний стан (за законом голова військового відомства України має бути цивільним) потрібний великий відрізок часу. Ну, звичайно, дуже переконливо. Для таких діянь, що поза межами конституційного поля, як заборона парламентських партій і провідних ЗМІ, потрібен відрізок часу довжиною в кілька секунд (або скільки там ще у Зеленського займає підписання указу). А ось у справі перетворення генерал-майора Кирила Буданова на «мистецтвознавця в цивільному» (співробітник спецслужб завжди залишається співробітником спецслужб) без довгих бюрократичних процедур ніяк не обійтися», - уїдливо коментує «МК».

«Зрозуміло, що кар'єрне зростання Кирила Буданова, що вже майже відбулося, раптово загальмувало щось ще. І зрозуміло, що це «щось ще» навряд чи полягає у такому міркуванні: професійному організатору терористичних актів не місце у кріслі міністра оборони України. Політична аналітика – це взагалі дуже неточна наука (чи, як вважають деякі, у принципі не наука). Сучасна російська аналітика, яка стосується України, не точна подвійно. Москва та Київ розділені зараз навіть не барикадами, а лінією фронту. І розглянути щось через цю лінію фронту досить складно. Але які висновки можна зробити на основі того, що таки можна розглянути: важливо не те, що така людина, як Кирило Буданов, поки не стала українським міністром оборони. Важливо те, що він майже став ним», - філософствує газета.

«...Ось що ми знаємо: без п'яти хвилин міністр оборони України Кирило Буданов ставиться до найбільш антиросійської частини українського політичного спектру, до ідеологів тотальної ворожнечі, до тих, хто діє під девізом «мета виправдовує засоби»... Конфлікт в Україні як і раніше перебуває у стадії, яка передує новому загостренню. Бажання «гасити багаття» офіційний Київ, як і раніше, не має. Натомість є бажання (і минулий досвід виконання таких бажань) діяти поза межами того «консенсусу», на який так сподівається канцлер ФРН Шольц. Подивимося, звісно, хто зрештою змінить дискредитованого корупційним скандалом Олексія Резнікова на посаді міністра оборони України. Але навіть якщо це буде ще один професійний юрист із зовнішністю доброго університетського професора, як у Резнікова, ніяких ілюзій бути не повинно», - налаштовує МК.

«У різні часи найбільш популярними виявляються різні типажі представників політичної еліти. Найбільш затребуваний типаж представника київської політичної еліти у перші числа лютого 2023 року – це, на жаль, «колективний Буданов». Кар'єра конкретного «індивідуального Буданова» може не злетіти через те, що йому не вдалося вибудувати стосунки з могутнім керівником президентського апарату Зеленського (так принаймні пишуть поінформовані київські ЗМІ). Але це вже другорядні деталі», - з інтригою робить висновок «МК».

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»