Російський метал у Європі: "історична помилка" Брюсселя

Європейський санкційний «паркан» щодо російської металопродукції виглядає як діряве решето. Цинізм у тому, що дірки у "паркані" передбачливо зробили самі єврочиновники.

Тим самим ігноруються інтереси союзника, що воює, звужуються можливості української металургії підтримувати національну економіку в умовах війни.

Сталеві напівзаборони

Цікава деталь. Власники майже всіх найбільших металургійних компаній РФ опинилися під санкціями ЄС на початку повномасштабної війни. А.Усманов та А.Мордашов ("Металоінвест" та "Северсталь") – з лютого 2022 р., Р.Абрамович, Д.Пумпянський та В.Рашніков ("Євраз", ТМК та ММК) – з березня.

А заходи щодо російської металопродукції з'явилися лише через 7 місяців у жовтні 2022 р. у складі VIII пакету санкцій.

Тобто, якщо мова про арешт персональної вілли або яхти путінського олігарха – офіційний Брюссель діє із завидною рішучістю. Але щойно порушується питання, що торкається інтересів європейських економік – рішучість зникає.

Зокрема, безуспішні спроби заборонити імпорт залізорудної продукції з РФ робилися у рамках V та VI пакетів.

При цьому у VIII пакеті на прохання трудящих за зверненнями низки європейських меткомпаній Єврокомісія (ЄК) відмовилася від заборони на ввезення напівфабрикатів із РФ: ливарного чавуну, сталевої заготовки та слябів.

У рамках IX пакета, який, як анонсувалося керівництвом ЄС, посилював санкції проти країни-агресора, з'явилися послаблення для імпорту російського залізняка. У рамках XI пакету те саме зроблено для феросплавів.

Аргументація єврочиновників така. Залізну руду вони відносять до категорії "ключових ресурсів, обмеження постачання яких є несприятливим для економіки ЄС".

У цьому вся філософія санкційної європолітики: "путіна треба зупинити – але так, щоб при цьому ми самі не "полиняли". Умова свідомо нездійсненна, якщо згадати, що будь-яке питання має свою ціну.

Спочатку послаблення для російських сталевих напівфабрикатів, чавуну, феросплавів та залізорудної продукції давалися на 2 роки.

Таким чином, ЄК надала перехідний період метпідприємствам у країнах ЄС, раніше "зав'язаним" на імпорті з РФ. Передбачалося, що за цей час вони можуть знайти нових постачальників. Але...

Вже в рамках XII пакету, остаточно ухваленого 18 грудня 2023 р., перехідний період продовжено. Тепер постачання російського чавуну має повністю припинитися з 1 січня 2026 р. На 2024 р. встановлено квоту 1,14 млн т, на 2025 р. – 700 тис. т.

Для залізорудної сировини HBI квоти 1,14 млн т і 651,9 тис. т відповідно. Повна заборона лише з 2026 р. Ще довшу відстрочку єврочиновники дали російським металургам на експорт сталевої заготовки: до 1 жовтня 2028 р.

У цей період обсяги поставок повинні скоротитися з 3,2 млн т до 2,1 млн т. При цьому річна квота у розмірі 3,2 млн т починає діяти тільки з 1 жовтня ц.р. Тобто зараз обмежень немає.

Не забули єврочиновники і про російських виробників нержавіючої сталі. Для них обмеження також розпочинаються з наступного місяця. Виділена на рік квота – 125 тис. т, у 2027-2028 роках вона зменшиться до 80,5 тис. т.

Окремо в Брюсселі зауважили, що "нержавійки" з РФ можна буде поставити і більше: якщо вона призначена для використання в атомній енергетиці та радіаційній медицині.

За словами голови асоціації "Укрметалургпром" О.Каленкова, продовження перехідного періоду для росіян лобіювали на рівні національних урядів Чехія, Бельгія та Італія. Там розташовані великі метзаводи, що належать російським компаніям.

Саме ці заводи працюють на напівфабрикатах, що поставляються з РФ. Тому місцеві чиновники побоюються їхньої зупинки у разі посилення санкцій.

Цікаво, що проти нових потурань росіянам цього разу виступила впливова асоціація Eurofer, яка поєднує найбільші меткомпанії в країнах ЄС. За її даними, заводи, які використовують російську сировину, отримують її за демпінговими цінами.

Як результат, конкуренцію з ними не витримує решта європейських виробників, які змушені зупиняти виробництво.

Найчастіше Eurofer вдається домогтися від Єврокомісії необхідних рішень. Але не цього разу. Продовження офіційним Брюсселем "перехідного періоду" в асоціації назвали "історичною помилкою".

До цього треба додати, що історія зазвичай помилок не пробачає. "Залишаючи російську продукцію на ринку, європейська влада повинна розуміти, що тим самим вона завдає шкоди власним виробникам сталі, які забезпечують роботою 2,5 млн осіб", – наголошують в "Укрметалургпромі".

А якщо без санкцій?

Також варто відзначити, що у ЄК була і є набагато простіша і надійніша можливість закрити доступ російського металу на євроринок.

Санкційний механізм складний, тут потрібне схвалення всіх країн ЄС із подальшим затвердженням Ради Європи. Зрозуміло, що досягти єдності у цьому питанні для Брюсселя практично нереально.

Але можна не винаходити велосипеда, а використовувати американську модель. Адміністрація США не вдавалася до санкцій. Натомість вона у квітні 2022 р. встановила на всю металопродукцію з РФ адвалорний збір (додаткове мито) у розмірі 70% від митної вартості.

І постачання російського металу до США (переважно це був чавун) припинилися ніби самі собою. Якщо 2021 р. на американський ринок надійшло 2,04 млн т чавуну з РФ, 2022 р. – лише 638 тис. т (постачання здійснювалися у січні-травні, до запровадження адвалорного збору).

У 2023 р. – "0" тис. т, у 2024 р. – "0" тис. т. Нульова статистика пояснюється просто. Після оплати 70% додаткового мита російський чавун для покупця в США стає занадто дорогим. А скидати цю доплату з відпускної ціни – для російських металургів означає продавати собі на збиток.

Зовсім іншу картинку демонструє євростатистика. Імпорт чавуну з РФ у 2022 р. виріс до 1,17 млн ​​т проти 0,7 млн ​​т у довоєнному 2021 р. У 2023 р. – 1,4 млн т.

Тобто, російські метзаводи нарощували постачання чавуну до ЄС, незважаючи на санкції. І цим компенсували втрати від відходу з американського ринку.

Якщо брати всю металопродукцію (сталеві напівфабрикати, чавун та залізорудну сировину, готовий прокат) – динаміка також кричуща.

Першого року повномасштабної війни йде приріст імпорту з країни-агресора. Подальше зниження пов'язане з майже повним припиненням постачання залізорудної сировини. Але воно спричинене не санкціями, а суто ринковими причинами.

У ц.р. за січень-квітень російський металекспорт у ЄС становив 1,52 млн т на €801 млн. Тобто, за збереження таких темпів за підсумками року вийде близько 4,56 млн т і €2,4 млрд. Але може бути й більше.

Вже у травні місячний показник злетів до €373,1 млн. Це максимальне значення, починаючи з червня 2022 р. У результаті за підсумками травня росія стала найбільшим постачальником металопродукції до країн ЄС. На 2-му місці Південна Корея, на 3-му місці – Індія.

Відштовхуючись від цих даних, не зовсім зрозуміло, як "Європа й надалі має намір послаблювати російську машину війни шляхом обмежень та заборон", згідно з липневою заявою голови Єврокомісії У. фон дер Ляйєн.

Повертаючись до санкційного механізму. Він зручний тим, що не потребує обґрунтувань. Для прийняття досить горезвісної " політичної волі ". Достатньо європейським лідерам зібратися і вирішити: "росію треба зупинити за всяку ціну".

Але, як зазначалося, про таку єдність думок можна навіть не мріяти. Тоді як митні тарифи – виняткова прерогатива Єврокомісії. Вона має законне право вводити будь-які мита, включаючи загороджувальні, на будь-яку продукцію – зокрема, російську.

Для цього не потрібне узгодження з політиками та затвердження Радою Європи. Але тут потрібні економічні обґрунтування таких заходів. Хоча це не виглядає, як велика проблема.

Адвалорний збір встановлюється за підсумками захисних торгових розслідувань. У ході яких у цьому випадку єврочиновники мають отримати докази збитків для європейських сталевих виробників від дій росіян.

В асоціації Eurofer стверджують, що надали в ЄК відповідний фактаж. Схоже, там його проігнорували з огляду на політичну складову.

Також очевидно, що якщо за 2 роки, з 2022 по 2024 роки, метпідприємства в ЄС, які отримували російський чавун, напівфабрикати та залізорудну сировину, не знайшли альтернативних постачальників – це говорить лише про одне. Вони не намагалися це зробити. І навряд чи намагатимуться надалі.

Чавунна альтернатива

В асоціації "Укрметалургпром" стверджують, що у разі введення ЄС ембарго на метпродукцію з РФ українські виробники можуть замістити весь обсяг постачання російського чавуну та майже 70% залізорудної сировини (окатиші HBI).

Тобто, єврометалургам навіть не треба шукати альтернативних імпортерів, вони вже є. Для української металургії та економіки загалом це дасть відчутний ефект.

Наведені розрахунки стосуються лише заміщення імпорту російського чавуну українським. За залізорудною сировиною експортний потенціал оцінюється в "+7-8 млн т" до існуючих обсягів. Це дозволить відновити довоєнний рівень завантаження потужностей на гірничо-збагачувальних комбінатах у Дніпропетровській та Полтавській обл.

"Для ЄС має стратегічно бути вигідніше нарощувати товарообіг з країнами-партнерами та кандидатами на членство в ЄС – такими, як Україна, а не конкурувати з дешевим імпортом своїх геоекономічних противників", – наголошують в "Укрметалургпромі".