Після того, як росіяни захопили Сєвєродонецьк і Лисичанськ і прозвітували про повне захоплення Луганської області (що не є правдою – два населені пункти ще знаходяться під контролем ЗСУ), інтенсивність бойових дій дещо знизилася. Багато хто навіть заговорив про оперативну паузу перед підготовкою рашистів до нового наступу на донецькому напрямку. Окремо варто відзначити роботу американських HIMARS, які вже вразили десятки великих складів із боєприпасами та паливом, а також ворожі пункти управління. За словами Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, завдяки цьому озброєнню Україні вдалося стабілізувати ситуацію на полі бою. Разом з цим з'явились повідомлення про те, що на нещодавніх переговорах у Стамбулі щодо експорту українського зерна, РФ поставила Україні умову припинити бойові дії на півдні країни і таким чином призупинити контрнаступ. Офіційного підтвердження цієї інформації немає. Як і спростування. Полковник запасу, військовий експерт Роман Світан в інтерв'ю "ОстроВу" розповів про поточну ситуацію на фронті, чому росіяни не зможуть захопити всю Донецьку область і як "зернові" переговори з РФ можуть перешкодити контрнаступу ЗСУ на півдні України. Ситуація на фронті - Давайте поговоримо про ситуацію на фронті. Багато хто говорить про оперативну паузу, чи ви з цим згодні? - Оперативної паузи як такої немає. Практично по всій лінії фронту останні місяці відбувалися обміни ударами – наступальні і контрнаступальні дії на малих відстанях. Тобто працювали здебільшого ротно-тактичні групи, а то й просто ДРГ. Крім кількох точок, наприклад, Сєвєродонецьк-Лисичанськ. – А що відбувається зараз? – Зараз у нас перша лінія гарячого фронту – від Сіверська до Бахмуту. А якщо точніше – від Білогорівки під Сіверськом до Вуглегірської ТЕС на південь від Бахмута. Це та лінія фронту, на якій постійно, без якихось перерв та пауз, проходять бої: наступальні з боку росіян та інколи контрнаступальні з боку українських військ. Але в цілому ця лінія фронту стоїть приблизно на одному місці. Друга точка, де йде гаряча фаза, це наступ росіян з боку Ізюму на Слов'янськ. Там також відбуваються обміни ударами, переважно артилерійськими. Іноді виходять ротно-тактичні групи, які наша артилерія успішно вражає. І третя гаряча точка – від Харкова до Старого Салтова. Там стоїть угруповання російських військ, яке має завдання зрізати наш прогнозований наступ у напрямку Куп'янська. Це великий залізничний вузол, куди сходяться постачання озброєння та боєприпасів російського угруповання. Тому наші сили, котрі вже другий місяць намагаються вести наступальні дії на Куп'янськ, постійно атакуються з боку Білгорода. Це фронтальний удар, який не дає розвинути наступ на Куп'янськ. - А що із контрнаступальними діями українських військ? - Так, справді, наші військові проводять контрнаступальні дії в районі від Херсона до Кривого Рогу. На цій лінії фронту контрнаступальні дії ЗСУ приносять успіх. Йде рух лінії фронту ближче до річки Дніпро. Ми практично другий місяць поспіль притискаємо росіян до Дніпра. - Чому це важливо? - Дніпро є широкою та потужною перепоною, через яку є лише два мости: в районі Нової Каховки та Херсона (Антонівський міст). І наш рух до цих мостів створює ґрунт для деокупації Херсона та всього правобережжя. Крім того, останні кілька тижнів від Василівки (на південь від Запоріжжя) до Новотроїцького (на південь від Донецька) ЗСУ проводять успішні контрнаступальні дії. Деякі російські угруповання там уже вибиті з позицій. Рух фронту останні пару тижнів йде зі швидкістю 2-5 км на день. І він незмінний. Є певний задум – у такому режимі намагатись вичавлювати російські війська там, де вони просаджуються. Можна говорити про пухкість лінії фронту від Херсона до Донецька, тому там можливі контрнаступні дії. Плюс працює наша артилерія. - Ви згадали про два великі мости на півдні України, якими, я так розумію, російські окупанти завозять озброєння. Чому ЗСУ їх ще не знищили? - Це можна було зробити після надходження на озброєння HIMARS – підірвати Антонівський міст, який і так заміновано, та міст у районі Нової Каховки. Чому це не робить наше військове керівництво – велике питання (інтерв'ю записувалося до ударів ЗСУ по Антонівському мосту 19-20 липня – ред.). Через Антонівський міст йдуть боєкомплекти, які вистрілюють у бік Миколаєва. Перерізавши цю нитку, ми могли б зменшити обстріли Миколаєва, бо він якраз на 90% обстрілюється артилерією. І чому ми це не робимо - дуже велике питання. – У вас є припущення? - Я можу лише припустити, що є якась політична домовленість між певними групами, яка, можливо, була досягнута під час переговорів у Стамбулі. Швидше за все, ця домовленість передбачає обмін територіями. - Чи можете пояснити докладніше? - Домовленість може полягати в тому, що росіяни йдуть із Херсона через цей міст, а ми в обмін на це не входимо до Донецька. - А ми вже можемо увійти до Донецька? - Звісно. Скільки існує можливість підірвати Антонівський міст, рівно стільки часу ми можемо заходити до Донецька – ми поряд. Щоб зайти до Донецька, потрібна одна рота. Він не є непорушною фортецею. До будь-якого міста можна зайти, просочитися диверсійними групами. Одна ДРГ може довго утримувати якийсь квартал. Але ми навіть цього не робимо, хоч Донецьк у нас на відстані до 8 км. На даний момент у Донецьку практично немає військ, які могли б протистояти входу ЗСУ. Донецьк зараз пустий, туди можна заходити без проблем. Я думаю те, що ми не входимо до Донецька і не підриваємо Антонівський міст у Херсоні – це або вже досягнута домовленість, або вона передбачається. Але це не військова домовленість. Будь-який військовий знає, що спочатку треба підривати мости. Як російські війська видавили нас із Сєвєродонецька? Вони висадили в повітря три мости, після чого нам перестало надходити озброєння, і ми вийшли. Так само наше військове командування мало підірвати ці два мости на півдні, дочекатися, коли вони вистріляють наявні боєкомплекти, і брати їх "тепленькими". Вони тоді змушені будуть перепливати Дніпро водою. Ще місяць тому це можна було розпочати. – Невже наше політичне керівництво могло піти на такий крок? - Я думаю, що в Стамбулі було укладено певні політичні домовленості, які в принципі були озвучені: росіяни йдуть з-під Києва та Херсона, забирають собі Донбас та Крим і далі йде політичне врегулювання. Вихід російських військ з-під Києва 100% був за домовленістю, тому що практично жодна колона при відході не була обстріляна ЗСУ. Після цього розкрилися звірства росіян в Ірпені та Бучі, українська та світова спільнота були шоковані побаченим і після цього зупинився процес подальших переговорів. Переступити через Бучу змогли лише "зерновики", які минулого тижня домовлялися у Стамбулі. - "Злі язики" кажуть, що головні вимоги росіян щодо вивезення зерна – це перемир'я на півдні, на яке Україна нібито погодилася. Наскільки це реально? - Швидше за все, з огляду на дії, що сталися в день переговорів, для вивезення зерна з українських портів РФ висунула дві умови: послаблення американських санкцій та припинення наступу на Херсон. Справа в тому, що контрнаступальні дії ЗСУ на Херсонці оцінюються всіма аналітиками (у тому числі й російськими) як 100% успішні. Але ця угода не відбулася. Якби вона пройшла успішно, то документ відразу підписали б, а не перенесли на пізніший термін. Але українська делегація не була уповноважена підписувати таку умову, як припинення наступу на Херсон. Тому після цього і відбувся ракетний удар по Вінниці. Коли ведуться переговори з терористами, і якщо не виконуються їхні умови, вони вбивають одного заручника. РФ вчинила так само. Американці при цьому виконали умову та послабили санкції того ж дня (Вашингтон дозволив, зокрема, проводити угоди з російськими компаніями у сфері постачання добрив, продовольства, посівних матеріалів, ліків та медичного обладнання, - ред.). На сьогоднішній день питання полягає в тому, чи українське керівництво піде на умови росіян не наступати на Херсон. До речі, через це й не вибухає Антонівський міст. Якщо ми його підірвемо, це означатиме наш 100% наступ на Херсон. – Ви вважаєте, українське керівництво може піти на умови росіян та відкласти контрнаступ на Херсон? - Звісно, може. Над нашим політичним керівництвом тяжіють домовленості, досягнуті раніше у Стамбулі, до Бучі. Росіянам байдуже на наше зерно. Це спосіб шантажу. Найцікавіше, що носіями цього шантажу є господарі цього зерна, які зараз змушують політичне керівництво вдатися до цього кроку. - Чим це загрожує у стратегічному плані? - Якщо політичне керівництво України ухвалить рішення не наступати на Херсон, росіяни зміцняться, перекинуть на правий берег залізобетонні укріплення та боєкомплекти. І вже за місяць взяти цю лінію зміцнення буде практично неможливо. Цей місяць дасть росіянам зміцнитися на правому березі і унеможливить безкровне звільнення наших територій. Їм якраз не вистачає цього місяця. Ситуація на Донбасі – Чому росіяни не можуть захопити всю територію Луганської області? Верхньокам'янка та Білогорівка досі залишаються під контролем ЗСУ. - Просто в районі Білогорівки гарний рубіж оборони. З одного боку він прикритий Сіверським Дінцем, з іншого боку знаходиться підйом. Тобто це добрий укріпрайон, тому ми за нього й тримаємось. А росіяни б'ються об цей укріпрайон, втратили там багато людей і продовжуватимуть це робити, бо без цього вони не зможуть просуватися у бік Слов'янська. - Чому їм такий важливий Слов'янськ? - З тієї ж причини, чому Нова Каховка є важливою для Криму. – Вода? - Правильно. У Новій Каховці знаходиться станція водопідйому дніпровської води, яка йде на Крим. Тож росіяни битимуться за Нову Каховку, а не за Херсон. Така сама картина спостерігається у районі Слов'янська. Там знаходиться селище Райгородок – водозабір Сіверського Дінця і далі канал іде через Часов Яр, Торецьк, Горлівку та на Верхньокальміуське водосховище під Донецьк. Це важливий водозабір для Донбасу. Наразі води немає у багатьох містах Донецької області, включаючи Донецьк, тому їм важливо взяти цей водозабір. І в них зараз єдине завдання, яке вони намалювали і більш-менш можуть виконати, це взяття водозабору. - Наскільки реалістичне це завдання? - Якщо вони зараз зберуть усі війська з усього фронту та кинуть на вирішення цього завдання, вони зможуть його якось виконати. З іншого боку, такий сценарій означатиме концентрацію російських військ в одному місці, що буде гарною метою для наших HIMARS. Теоретично вони можуть взяти цей водозабір, але втримати – ні. ЗСУ їх просто знищать разом із цим водозабором. Нехай вони концентрують війська в одному місці, а ми в цей час працюватимемо по всій іншій лінії фронту, де в них не вистачає військ – у районі Херсона, Харкова, Ізюма тощо. - Чи росіяни зможуть повністю захопити Донецьку область? – Росіяни на 100% не зможуть взяти всю Донецьку область. Максимум, що у них може вийти, це підійти до цього водозабору. Підійти, та не взяти. Постачання води не буде. - Такі міста як Слов'янськ та Краматорськ їм не взяти? - Це не реально. Там дуже велика агломерація Слов'янськ-Краматорськ-Дружківка-Костянтинівка, яку неможливо взяти. Це все є таким собі одним величезним містом із великою кількістю промзон. Якщо вони Білогорівку не можуть взяти, то який Слов'янськ? - Військово-політичне керівництво РФ це розуміє? - Вони це чудово розуміють, але вони не мають іншого вибору. Військові доповідають політикам, що не можуть виконати завдання, на що політичне керівництво вирішує торгуватися зерном, ударами по містах, вбивствами людей. Росіяни чудово розуміють, що не втримають Херсон та південь України. На цьому етапі вони хочуть залишити собі хоча б Крим, Донецьку та Луганську області. Вони вже видихнулися. Кількість резервів, яку вони можуть організувати у певний час, розбивається нашими військами. Припустимо, росіяни збирають батальйонно-тактичну групу, тож ми її розбиваємо за тиждень. Ми зараз навіть більше "випалюємо" людей, ніж вони можуть поставити в дію. І це не лише людський, а й технічний ресурс. Нові загрози – Кілька днів тому міністр оборони РФ Сергій Шойгу наказав російським окупантам посилити свої дії на всіх ділянках фронту. Що це може означати? - Вони чудово розуміють, що у нас зараз позитивне сальдо у бік знищення їхніх технічних засобів. Тому йде команда наростити сили та кошти, які можуть бути висунуті на фронт. Плюс іде команда на місця готувати батальйонно-тактичні групи. Зараз майже всі російські області почнуть формувати такі БТГ на кшталт наших ТРО. Шойгу просто дав політичну команду, а регіони вже самі виконують як можуть. – Ці БТГ можуть змінити ситуацію на фронті? - Ситуацію вони точно не змінять. Лінія фронту не зміниться. Наші їх перемелюватимуть далекою артилерією ще на вході. У нас вже є HIMARS, артилерія, авіація стає на крило. На той час, як вони сформують ці батальйонно-тактичні групи, ми вже матимемо багато HIMARS. Ви розумієте, - ми можемо з кожним днем знищувати все більше і більше російської техніки, а в них ресурси закінчуються, вони не можуть наростити постачання та виробництво. Вони вперлися в кінцеві цифри щодо розконсервації техніки. - Не можу не згадати нещодавню заяву володимира путіна про те, що "ми ще навіть не починали воювати в Україні". Як ви його прокоментуєте? - Людина, яка заявляє, що ми ще нічого не починали, вже розуміє, що в неї нічого немає. Окрім цієї заяви, не залишилося нічого. Це останнє, що можна сказати в ефірі. - А як же загальна мобілізація та застосування ядерної зброї? - Щодо мобілізації, то вона і так зараз відбувається, тільки без слова "загальна". Сьогодні у кожному військкоматі стоїть завдання щодо набору людей на доформування військових частин. Тільки зараз це відбувається добровільно та за гроші. Але процес і так іде, його прискорити неможливо, адже ті ж військкомати мають пропускну спроможність. РФ не оголошує загальну мобілізацію, тому що вона не потрібна. Від слова зовсім. Та кількість людей, яка їм потрібна для виконання бойових завдань, у них і так є. Від загальної мобілізації не збільшиться кількість танків. Немає сенсу набрати людей, дати їм автомати в руки та відправити під наші HIMARS та танки. Що стосується застосування ядерної зброї, якби це було можливо, путін з нього б почав. Він чудово розуміє, що це спричинить його особисту смерть. Буде завдано удару у відповідь країнами НАТО по всій російській верхівці. Перший випущений снаряд призведе до удару у відповідь. Нікому у світі не потрібний ядерний конфлікт. Я думаю, що путіну це пояснили багато світових лідерів. - Білорусь може чимось допомогти путіну? - Білоруської армії як такої не існує. Існують певні сили спеціальних операцій, які більше натреновані на увихомирення мирного населення. Білоруська армія ніколи не воювала, тому вона не несе нам жодної загрози. І вони це чудово розуміють. Будь-яка їхня хвиля розіб'ється об нашу бригаду, яка стоїть уздовж північних кордонів. Тому вони не йтимуть до України. Це все одно, що головою об стіну битися. Вони мають військово-повітряні сили, але вони також ніде не воювали. Максимум, що вони можуть зробити, це надати свої літаки росіянам. Але якщо вони залетять на територію України, то одразу зіткнуться з нашими ППО. Ще одна загроза з боку Білорусі – це ракетні пуски з їхньої території по наших містах. Там стоять російські "Іскандери" і це проблема. Але вони більше нічого не можуть нам зробити. Максимум, на що зараз здатна білоруська армія, це побігати вздовж кордону сюди-туди, помінятися і виставити фанерні танки. - У наземну операцію білоруської армії ви не вірите? – Білоруська армія 100% не піде. - РФ може залучити білоруську армію для бойових дій на Донбасі? - В Україні вже є білоруські контрактники, які уклали контракти із РФ. Їх знаходили мертвими. Це громадяни Білорусі, які вирішили в такий спосіб підзаробити. Але вони там як найманці. Перекидання білоруських військ в Україну неможливе. Білоруська держава цього не допустить. Та й самі війська можуть відмовитись виконувати це завдання. - Перелом у війні - коли він може відбутися і як виглядатиме? - Після того, як Україна почала застосовувати HIMARS, настав перелом у війні. Коли ми почали підривати їхні логістичні ланцюжки, підірвавши майже всі дивізійні склади та пункти управління, після цього настав перелом у війні. Вони зупинилися у наступі. Єдине місце, де ще вони намагаються наступати, це ділянка від Сіверська до Бахмута. І цей перелом необоротний. У нас збільшується кількість HIMARS, ракет та їх номенклатур. Ми зараз випалюватимемо їхню логістику. Коли з'являться ракети з дальністю до 300 км, можна буде завдати ударів по Керченському мосту або Севастопольській бухті. А далі росіяни зможуть лише залякувати нас та займатися обороною. - А що з контрнаступом? - Він вже відбувається. Як тільки в Україну зайшли HIMARS, у нас розпочався контрнаступ, який здійснюється дрібними контрнаступальними діями. Цей режим називається вичавлюванням. І він далі так триватиме. Як такого потужного контрнаступу, про який усі розповідають, не буде. - Ви погоджуєтесь з керівництвом України, що війна може завершитися до кінця року? - Так, згоден, але лише гаряча фаза. Війна у нас завершиться лише після розпаду РФ. До цього моменту ми завжди маємо перебувати у бойовій готовності. Україна не зможе сама розвалити росію, це може зробити лише світова спільнота. Треба повторити той комплекс заходів, який було вжито для розвалу СРСР. Питання деокупації всієї української території, включаючи Крим та Донбас, може вирішитись до кінця року. - Звучить оптимістично. Зазвичай говорять про вихід наших військ на кордони на 24 лютого. - Наратив "до кордонів станом на 24 лютого" є російським. Їм важливо, щоб ми в голові залишили цей кордон, щоб цим маніпулювати. Для військової людини немає цього кордону «на 24 лютого», він має присягу захищати суверенітет України та її територіальну цілісність. З нинішніми темпами постачання озброєння та навчання ЗСУ до кінця року реально звільнити всю територію України. І зараз цей процес буде лавиноподібним: із заходом нової партії HIMARS буде видно все більший ефект на лінії фронту. Якщо буде ухвалено рішення почати заходити до Донецька і не розповідати "казку" про 24 лютого, то фронт у росіян посиплеться. Крім того, російське політичне керівництво матиме проблеми пов'язати їхню "операцію" у щось єдине, коли вони втратять Донецьк. У них зламаються всі домовленості, тому що в усій війні Донецьк – це ключова точка. Який сенс тримати Маріуполь, якщо втратили Донецьк? Тож, я думаю, до кінця року з більшістю справ ми закінчимо. Але! – за умови збереження нинішніх темпів постачання озброєнь. Розмовляв Владислав Булатчик, "ОстроВ"
