"Я повернулась до Маріуполя на початку цього року. Не знайшла себе тут. Син допоміг виїхати ще на початку війни, зняв скромне житло, допомагав певний час, скільки міг. Підписалась на декілька програм допомоги вимушеним переселенцям, отримувала пенсію, але в якийсь момент стало дуже важко. Ціни виросли, а допомога скоротилась, плюс відключення світла та тривоги дуже вплинули на моє здоров'я. Я дуже довго збирала інформацію, як повернутись додому, до Маріуполя, та що мене там чекає. Син мене не підтримав, але багато знайомих в Маріуполі мені розповідали, що життя там нормалізувалося, люди потихеньку повертаються", – повідала "ОстроВу" пенсіонерка Марія К. За її словами, через те, що в неї не було російського паспорту, вона доїхала автобусом до Мінська, а звідти – на літаку до Москви. "У "Шереметьєво" нас повели в окрему чергу та по одному викликали на розмову, яка тривала біля години. Забрали телефон та ноутбук, попросили всі паролі, а тим часом інший чоловік ставив питання про ціль візиту, що робила в Україні, які є родичи, чи є хтось у ЗСУ, як ставлюсь до РФ і таке інше. У підсумку в'їзд дозволили, але я бачила декількох жінок, яких не пустили і які замовляли квитки назад", – згадала вона. Пенсіонерка не приховує, що повернулася, бо в неї в Маріуполі є вціліле житло, за яке не треба віддавати орендну плату та яке дає "відчуття дому". "Вдома завжди краще, яким би він не був. Я все розумію, але старість хочу зустріти там, де народилася. І скажу вам, що не жалкую про повернення, можете думати все що завгодно. Ви думаєте, я одна така, що повернулася? Ні. Приїжджають продати квартиру та повертаються назад, а є й ті, хто залишається жити. А коли читаєш українські новини і там розповідають, що ті, хто повернувся додому, є зрадниками, то просто плакати хочеться. Спочатку держава нічого не робить, забирає мізерні виплати, не помічає нас, а потім називає зрадниками. Це тільки посилює відчуття, що я зробила правильний вибір. Вибачте", – емоційно каже жінка. Дійсно, на початку листопада народна депутатка Мар'яна Безугла назвала зрадниками всіх, хто повертається в окупацію, а пізніше український інформаційний простір захопила дискусія на тему, чи дійсно українці масово переїжджають на окуповані території. Визначити кількість людей, які повертаються жити в окупацію, є досить складним завданням, якщо не сказати неможливим. Головна координаторка "Донбас SOS" Віолета Артемчук в коментарі "ОстроВу" підкреслила, що зараз не можна говорити про якусь статистику стосовно тих, хто повернувся на тимчасово окуповані території. "Ці данні не можна перевірити. Я не уявляю, як це можна порахувати або провести відповідне опитування", – каже вона. Втім, деякі цифри були озвучені та викликали неабиякий ажіотаж. Статистика, якої немає 24 листопада 2024 року народний депутат від "Слуги народу" Максим Ткаченко заявив, що 150 тисяч переселенців були змушені повернутися на тимчасово окуповану територію. "Наприклад, за наявними даними, 200 тисяч маріупольців залишили своє місто, тікаючи від війни, яку принесла на нашу землю росія. Водночас кожен третій з них повернувся додому, в Маріуполь, в окупацію. За підрахунками, це приблизно 67-70 тисяч осіб. На мою думку, це жахливі цифри", – сказав він. За словами Ткаченко, головною причиною повернення ВПО в окупацію є те, що вони на підконтрольній Україні території не змогли почати нове життя, "не отримали належної допомоги від держави – ані житла, ані соціальної підтримки, компенсацій, роботи, тощо". Крім того, зазначив нардеп, велика кількість переселенців "не знайшли роботу через скептичне ставлення до них роботодавців, а всі ті пропозиції, які надаються переселенцям, насправді дуже низькооплачувані". "Ми втрачаємо наших людей через те, що держава зволікає з допомогою, через те, що її обсяг недостатній", – зазначив він. В Офісі президента моментально відреагували на статистику нардепа. "Ви брешете, коли кажете про тисячі ВПО, які повертаються на ТОТ", – категорично написала заступниця керівника ОП та екс-міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук. Вона назвала такі данні "ворожим наративом" та заявила, що ця "інформаційна діяльність" нардепа носить підривний та злочинний характер. "Ніколи не повірю, що тисячі українців їдуть в російську окупацію через відсутність 2-3 тисяч гривень на місяць державної допомоги. Так, держава не може подарувати всім переселенцям по квартирі. Але тимчасове житло є. Так, ми не можемо кожному переселенцю дати таку саме роботу за такі саме гроші, як було. Бо ми на війні. Але для тих, хто хоче працювати, робота є", – написала вона. До речі, це не перша заява Максима Ткаченко про кількість ВПО, які повернулись в окупацію. Влітку того ж року (коли пані Верещук ще не працювала в Офісі президента) він казав, що "130 тисяч переселенців змушені були повернутися додому, в зону бойових дій чи навіть на ТОТ". І тоді ця цифра не викликала жодної реакції та обурення. Цього ж разу в інформаційному просторі почалося жваве обговорення цієї теми та розмірковування, хто ж правий та яка статистика правильна. В підсумку народному депутату Ткаченко довелося публічно спростувати свою заяву. "Я висловився некоректно, тому хочу спростувати свої слова. Таких даних немає. Це було моє необґрунтоване та емоційне припущення", – заявив він у кінці листопада 2024 року. Але не один Максим Ткаченко підіймав цю тему. Наприклад, у жовтні 2024 року омбудсмен Дмитро Лубінець говорив, що в Україні зменшується кількість переселенців, оскільки через соціально-економічні труднощі на новому місці вони повертаються на тимчасово окуповані території та у прифронтові міста. Пізніше цю інформацію підтримала очільниця партії "Слуга народу" Олена Шуляк. За її словами, держава не впоралася із політикою підтримки ВПО, адже не змогла забезпечити їх однією з ключових потреб – власним житлом. Це змушує їх повертатися додому, у прифронтові міста та на тимчасово окуповані території. За словами колишнього радника міського голови Маріуполя Петра Андрющенко, біля 300 тисяч внутрішньо переміщених осіб намагалися повернутися на окуповані території за останній рік, але змогли близько 100 тисяч. Проте це не означає, що все, хто приїхав додому, залишились там назавжди. Однією з основних причин повернень на тимчасово окуповану територію є "квартирне питання". Люди хочуть продати своє вціліле майно, а для цього їм треба особисто приїхати, отримати паспорт РФ та переоформити житло за російськими законами. Після цього вони повертаються назад. Багато хто спішить і через так званий "закон про безхазяйне майно", згідно з яким окупанти можуть відбирати житло у жителів, що виїхали з регіону, і переводити його в "муніципальну власність". Те, що сьогодні не можна перевірити, скільки насправді внутрішньо переміщених осіб повернулись на тимчасово окуповану територію, в коментарі "ОстроВу" сказала головна координаторка громадської організації "Донбас SOS" Віолета Артемчук. "Я спостерігаю, що в інформаційне поле іде інформація, яка, на мою думку, не перевірена і незрозуміло, звідки вона взята", – сказала вона. За її словами, до "Донбас SOS", дійсно, періодично звертаються люди, які може і мають намір поїхати на тимчасово окуповані території, але вони говорять про це дуже завуальовано. "Ніхто прямо не скаже, що збирається повернутися. Ситуація в суспільстві не та. Я не уявляю, звідки взялися ці цифри. Чи проводилися дослідження, хто виїжджав? На мою думку, це нереально зробити", – додала Віолета Артемчук. Директор Інституту стратегічних досліджень та безпеки Павло Лисянський також наголошує, що інформація про те, що ВПО за останній рік почали масово повертатись на окуповані території, не відповідає дійсності. За його словами, через фільтраційні заходи збоку РФ щодо громадян України, які їдуть на окуповані території, 80-90% з них забороняють в'їзд. Крім того, зазначає він, загальна чисельність людей на тимчасово окупованих територіях України постійно зменшується. Наприклад у місті Енергодар, якщо порівнювати 2023 та 2024 роки то, населення скоротилось на 65%. "А отже, якщо б масово поверталися громадяни України в окупацію, то демографічні показники повинні б були показувати зріст загальної кількості людей на окупованих територіях", – вважає Павло Лисянський. До того ж, станом на кінець 2023 року, окупанти повністю змінили ставлення до місцевих мешканців в окупації і піддають їх репресіям. "Повернення громадян України на окуповані території не входить у плани окупантів, їм не потрібні там люди, які мають історичну пам’ять (тобто можуть порівнювати, як там було при Україні). Тому зараз на окуповані території завозять багато громадян РФ різного етносу. Тому, враховуючи вищенаведене, якщо переселенці і захочуть повернутися на окуповані території України, то вони просто не зможуть цього зробити", – написав він у Facebook. Щоб перевірити, скільки людей повертається назавжди в окупацію, як мінімум, необхідно провести повноцінне соціологічне опитування. З іншого боку, не можна відкидати той факт, що певна кількість людей повертається як з метою продати майно, так і з наміром переїхати назавжди. Але в будь-якому випадку для цього треба або мати російський паспорт, або проходити важку фільтрацію… Складний шлях в окупацію З 16 жовтня 2023 року громадяни України (без російського паспорта) можуть потрапити до росії, а відповідно і на окуповані території, лише через аеропорт Шереметьєво (Москва). Більше того, пропускають у РФ не всіх, а лише тих, хто успішно пройшов фільтрацію та отримав згоду на в'їзд від ФСБ РФ. Зазначимо, що ця фільтрація включає не тільки перевірку документів, але і гаджетів: таких як мобільні телефони, планшети, флешки, ноутбуки. Добровільна відмова від цих заходів супроводжується забороною у в'їзді до РФ і депортацією до країни, з якої пасажир прилетів. "Це дорого і важко. Я знаю про ситуацію в Шереметьєво: там під час фільтрації тебе вивертають навиворіт, перевіряють телефон, якщо бачать, що щось не так, якийсь сторічний донат на ЗСУ, то тобі відмовляють у в'їзді і тебе не пускають в росію. До того ж тобі дають заборону на в'їзд на 5 років. Я не знаю, звідки у них такі дані. Якщо немає паспорту РФ, а я думаю, що більшість переселенців, які виїхали одразу після початку повномасштабної війни, не встигли отримати російський паспорт, це складний і дорогий шлях", – розказала "ОстроВу" головна координаторка "Донбас СОС" Віолета Артемчук. У РФ заявили, що за рік (з середини жовтня 2023 року до середини жовтня 2024 року) через аеропорт Шереметьєво намагалися потрапити 107 тисяч громадян України. З них пропустили близько 83 тисяч. Разом з тим, судячи з повідомлень у соціальних мережах, відмов набагато більше. Причин відмови у в'їзді ФСБ не називає, так званим відмовникам просто зачитують закон, згідно з яким їх не пропускають на територію РФ. Але судячи з розповідей тих, хто був присутній на фільтрації, з основних причин: наявність родичів у ЗСУ, СБУ чи держструктурах України, "вподобайки" та коментарі на проукраїнських постах, образливі слова та висловлювання щодо РФ та її громадян у особистому листуванні тощо. Крім того, відмовляють у в'їзді людям, які були в РФ після 16 жовтня 2023, пройшли фільтрацію та не отримали російське громадянство, а тепер знову намагаються заїхати. У соціальних мережах є декілька спільнот, де люди діляться історіями та порадами щодо проходження фільтрації. Здебільшого можна знайти повідомлення про те, як росіяни не пропускають громадян України до РФ та ставлять заборону на в'їзд на декілька років. "Я проживав все життя на території ЛНР і РФ до 30 березня 2022 року. Дівчина, 2 бабусі, батько, сестра, загалом усі родичі там, на Україні нікого взагалі, друзі зрештою вдома. Мама тільки зі мною, вона мене і вивезла, коли було 17 років. Зараз поставили заборону на в'їзд до РФ на 50 років", – пише Михайло. "Я мешканець нових територій. У мене там усі, а додому не пустили. Розумію заходи безпеки, але можна для таких, як я, додаткову поглиблену перевірку, хоч із детектором брехні, на яку вже підписував згоду, хоч із чим", – зазначає Іван. "Я їхала у гості( у відпустку) до дочки. От і отримала відмову та заборону на 20 років. Це просто безумство <…>. Якби поїхала туди, то були б щасливі я і мої онуки. А так по відео тільки можуть мене цілувати та обіймати. Це просто трагедія якась", – ділиться своєю історією Ірина. "Ранок: 1 грудня 2024 року. Очікування літака у зворотний бік, з нашої групи з 10 осіб пустили 1 особу. На жаль, на зворотні рейси немає місць і ми чекаємо вже третій рейс (тут є капсульний готель, де можна поспати – оплата 1000 рублів за годину за спальне місце із загальним душем, або 100 євро - кімната з душем). Ми прилетіли 30.11 в Шереметьєво о 13:10 і до 21:00 вечора нас мурижили і потім відмова та очікування рейсів", – зазначає Аліса Н. Але є приклади і успішного проходження фільтрації. "Всім привіт хочу поділитися своїм досвідом. Вчора 29.11 успішно пройшов фільтрацію. Влітку не пропустили в Білорусії через "вподобайки" в Інстаграмі. Вчора на розмові це було одразу ж першим фактом для обговорення, агент напевно хотів швидко прийняти рішення, оскільки це значний чинник для них. У телефоні теж знайшли пару "вподобайок" та "незрозумілі" їм діалоги. Я не боявся визнавати і говорити про свою думку на момент початку всіх подій, який вплив був і т.п. Докладно розповів про свою позицію на даний момент і що визнаю помилки та дурниці, які були раніше. Агент сказав, що шанси на проходження є, але вони малі. В результаті мене пропустили", – Данило С. Крім того, що дорога на окуповані території без російського паспорта більше схожа на лотерею, за це ще й доведеться викласти немаленьку суму грошей. У соцмережах можна знайти десятки оголошень, які пропонують рейси з підконтрольної території України або країн ЕС до окупованих. Деякі перевізники одразу зазначають, що мають справу виключно з тими, у кого є російський паспорт. Але можна знайти і тих, хто пропонує маршрут через фільтрацію. Наприклад, рейс Варшава-Нова Каховка на автобусі коштує $300-400. Маршрут виглядає наступним чином: автобус їде до Мінська, звідти літаком треба дістатись до Москви (авіаквиток купується окремо), і в разі успішної фільтрації вас відвезуть на окуповану територію. "Дорого, довго та ризиковано. Але потроху люди їдуть. В основному це жінки-пенсіонерки за моїми спостереженнями. Цифр не знаю, але такі люди є", – каже пенсіонерка Марія, яка повернулася жити до окупованого Маріуполя.
