Підвищення податків: забуті обіцянки

Через збільшені військові витрати влада змушена забути про власну обіцянку: не підвищувати податки в країні до кінця війни. Кабмін уже готує відповідні пропозиції для парламенту. Очевидно, це неминучий захід. Але сам підхід урядовців до вирішення задачі викликає запитання.

Для чого гроші?

Рік тому, 6 липня, прем'єр Д.Шмигаль був категоричним, коментуючи повернення оподаткування до довоєнного рівня (відразу після початку війни бізнесу дали низку податкових послаблень, включаючи скасування податку на додану вартість (ПДВ) та мито при імпорті всіх товарів).

"Інших змін, окрім повернення до довоєнного рівня, до кінця війни ми не плануємо, не прогнозуємо і, впевнений, не допустимо. Податкова система буде стабілізована на тому рівні, як до початку повномасштабної агресії", – наголосив він.

Але вже у червні цього року голова комітету Ради з податкової та фінансової політики Д.Гетьманцев заявив, що додаткове фінансування армії потребує підвищення податків. За його словами, йдеться про щонайменше 300 млрд грн до кінця ц.р.

"Як можна зібрати такі гроші? Почекаємо пропозиції від Кабміну. ​​Але так, їх неможливо забезпечити, оминаючи основні податки. Тому зміни стосуватимуться бюджетоутворюючих прямих і непрямих податків у тому числі ПДВ, військового збору (ВС) та акцизів", – зазначив він.

Очевидно, потреба у додаткових фінансових ресурсах справді є. По-перше, у зв'язку з ухваленим у квітні рішенням Ради про доплати військовим і поліцейським у розмірі 70 тис. грн на місяць за безпосередню участь у бойових діях.

Таким чином влада намагається підвищити привабливість служби у ЗСУ в контексті мобілізації, що проводиться. А водночас мотивувати тих, хто вже на передовій. Бо воювати лише на патріотизмі стає дедалі складніше.

По-друге, сама мобілізація, точніше, виниклі у зв'язку з нею потреби у додатковому фінансуванні, були враховані у держбюджеті ц.р. Сам документ розроблявся у липні-вересні минулого року, у жовтні доопрацьовувався та остаточно затверджений 9 листопада. А необхідність залучити до ЗСУ ще 450-500 тис. осіб активно обговорювали наприкінці минулого року. Закон, покликаний забезпечити поповнення армії, було ухвалено Радою 11 квітня.

Які варіанти?

Можна погодитись із Д.Гетьманцевим, що на закордонну допомогу розраховувати не доводиться. "Так, нам необхідно підвищити і видаткову, і дохідну частину бюджету для фінансування армії, яку ми фінансуємо за рахунок наших внутрішніх джерел. Ми не можемо запозичувати ці кошти у партнерів", – пояснив він.

Точніше, можемо. Але не на військові цілі. Теоретично за рахунок закордонної допомоги можна було б профінансувати "соціалку". А кошти направити для армії. Але...

Наведена нижче інфографіка показує, що внесок союзників саме в бюджетну, а не макроекономічну стабільність України, що воює, – м'яко кажучи, дуже незначний. У межах 1%.

Також інфографіка каже нам, що зараз майже половина доходів держбюджету – це гроші, що запозичені. Їх потім треба віддавати із відсотками. Тому сценарій набрати додаткову суму за рахунок нових позик – таке собі рішення.

Боргове навантаження і так критичне. І його точно не варто доводити до рівня, коли виплати за старими боргами перевищуватимуть нові запозичення. Хоча певні варіанти в борговому секторі все ж таки є.

Нагадаємо, зараз Мінфін веде переговори з власниками українських облігацій зовнішньої держпозики про реструктуризацію виплат: їх перенесення та часткове списання. За підрахунками аналітиків, це дозволило б заощадити 200 млрд грн.

Цю суму передбачено у видатковій частині держбюджету-2024. Якщо вдасться домовитися, щоб її не платити (принаймні цього року), то 200 млрд грн із необхідних 400 млрд грн для армії Кабмін отримає. Але...

Раніше "ОстроВ" прогнозував, що ці переговори у будь-якому разі завершаться реструктуризацією. Ось тільки коли і на яких умовах – зараз не скаже ніхто. А додаткові гроші для військових потрібні тут і зараз.

Втім, повірити важко, що, піднявши податки, влада їх потім знову знизить у разі успішної реструктуризації зовнішнього держборгу (отримавши згаданий ресурс у 200 млрд грн).

Але не всі колеги голови комітету Ради з фінансів та податкової політики такі впевнені, що зібрати потрібну суму для армії можна виключно "обтяженням" податкового преса. Його перший заступник Я.Железняк вважає, що є інші варіанти: "детінізація" та декриміналізація економіки.

"Це всі знамениті нелегальні ринки тютюну, алкоголю, палива, іграшки (ігрового бізнесу – ред.), контрабанда на митниці, "Енергоатом" мій "улюблений". Якби закрити всі ці "дірки", можна було б знайти більшу частину цих грошей ", – заявив він.

Крім того, перший заступник голови комітету Ради з фінансової та податкової політики стверджує, що є можливість скоротити певні бюджетні витрати.

З ним складно сперечатися. От тільки для Кабміну (і влади загалом) простіше підняти податки для громадян, ніж наводити лад у роботі великих держкомпаній. В т.ч. згаданого НАЕК "Енергоатом". Або припинити "схематози" при використанні бюджетних грошей.

За прикладами далеко не треба ходити. Столичний мер В.Кличко наприкінці травня "з помпою" відкрив рух новою автотранспортною розв'язкою на Оболоні. Існують великі сумніви, що реальні витрати на будівництво цього об'єкта "потягли" на 2 млрд грн.

Але хто перевірятиме обґрунтованість витрат, шукатиме винних (якщо такі знайдуться) та добиватиметься відшкодування збитків місцевого бюджету? Підвищення податків – набагато простіше рішення. За всієї його непопулярності для суспільства.

Хоча саме через громадську непопулярність у Раді "забуксувала" ініціатива "економічного бронювання": запровадження додаткового податку, що звільняє від мобілізації.

За підрахунками Кабміну, ця ініціатива могла принести до держбюджету 350-520 млрд грн. І повністю закрити потребу у додаткових грошах для ЗСУ. Але той же Д.Гетьманцев висловився категорично проти, заявивши, що "не будуть і не можуть бідні воювати за багатих" (хоча саме це зараз і відбувається).

У пошуках 300 млрд грн

За даними ЗМІ, які посилаються на джерела, до планів уряду входить збільшення ставки військового збору з 1,5% до 5%. Його також хочуть стягувати не лише із зарплати, а й при купівлі-продажу будинків-квартир та авто. Підвищення ПДВ передбачається із 20% до 22-23%.

Тобто, йдеться про податки, які сплачують зі своєї кишені звичайні громадяни. Ніхто не пропонує підвищити податок на прибуток підприємств, дивіденди акціонерів (податок на інвестиційний дохід), рентні платежі за надрокористування, екологічний податок. Це податки, які платять зі своєї кишені олігархи.

Зрозуміло, що якби Кабмін наважився їх "зачепити", зчинився б дуже великий галас: "влада знищує український бізнес". Посипалися б скарги до Міжнародного валютного фонду та Єврокомісії. "Завили" б від обурення підконтрольні ЗМІ.

Кому потрібні ці неприємності? У цьому сенсі урядовці – звичайні люди. Їм неприємності не потрібні.

Хоча якби влада зобов'язала олігархів переоформити реєстрацію власності їхніх українських компаній з офшорів на українську юрисдикцію – навіть не потрібно було б підвищувати податки для бізнесу. Цього було б більш ніж достатньо для наповнення бюджету.

Але знов-таки: кому там, "нагорі", потрібні неприємності? І хто у Раді проголосує за такий закон – самі власники цих підприємств? Чи депутати, чию передвиборчу кампанію вони профінансували?

"Не стоїть питання, це популярний чи непопулярний крок. Це необхідно робити, щоб захистити державу", – цитують ЗМІ коментар анонімного високопосадовця щодо запланованого підвищення податків.

Але, можливо, олігархи вже зробили все, що могли для захисту держави, тож тепер черга громадян? Інфографіка показує, що це не так. Українська держава тримається на грошах пересічних українців.

На ренту і прибуток припадає лише 12 % від загальних зборів. Решта – прямі і непрямі податки з доходів населення.

Окремо варто сказати про ПДВ. Формально компанії та підприємства платять його, але включають відповідну суму в ціну для покупця (те саме з акцизами). Тобто фактично він є платником. Тому ПДВ та акцизи називають "непрямими" податками.

Але при цьому, згідно з українським законодавством, компаніям експортноорієнтованих галузей держава повертає ПДВ із продукції, що відвантажується для закордонних клієнтів.

У такий спосіб стимулюється важливий для економіки експорт. У мирних умовах. А у воєнних… можливо, варто було б призупинити відшкодування ПДВ експортерам? Коли треба захистити державу?

Зі зібраних за квітень 34,8 млрд грн ПДВ Державна податкова служба повернула платникам 12 млрд грн. Хто основні отримувачі цього відшкодування? Великі зернотрейдери та металургійні компанії. Усі їхні власники у топ-20 рейтингу найзаможніших українських бізнесменів.

Адже якщо екстраполювати квітневий показник у річному вимірі, то за рахунок призупинення відшкодування ПДВ держбюджет зміг би додатково отримати 144 млрд грн, майже половину необхідної для ЗСУ суми.

Під час економічної кризи на такі заходи йшли уряди Ю.Тимошенко та М.Азарова. У мирний час. А от уряд Д.Шмигаля не може наважитися на це навіть в умовах повномасштабної війни.

При цьому офіційні спікери виходять до товариства з меседжами щодо неминучості підвищення податків для громадян. Тим самим ніби кажучи: "Хлопці, нічого не поробиш, війна. Доведеться тугіше затягнути пояси, терпіть". І водночас ніби кажучи олігархам: "Хлопці, без паніки. Війна – війною, але для вас обід – як завжди. Строго за розкладом".

Навряд це можна назвати "справедливим соціальним діалогом". Якого Україна саме зараз потребує як ніколи гостро.